Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28679/23
Головуючий в 1 інстанції: Попов В. Ф. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лук`янчук О.В.
суддів Бітова А.І.
Ступакової І.Г.
при секретарі Аргіровій М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року по справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Дірект", третя особа на стороні позивача Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради про зобов`язання відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури, -
В С Т А Н О В И Л А :
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Дірект", третя особа на стороні позивача Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради в якому просив зобов`язати ТОВ Універсал Дірект відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора Гальперсона С.С., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.
У підготовчому судовому засіданні, розглядаючи питання визначені ст. 180 КАС України, судом було поставлено на обговорення сторін питання, щодо наявності у Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації права звернення до суду з таким позовом відповідно до ЗУ Про охорону культурної спадщини, а відповідно і права прокурора заявляти цей позов в інтересах держави в особі Департамент культури.
Представниця Департамент культури зазначила, що право звернення до суду передбачено КАС України. Що стосується ЗУ Про охорону культурної спадщини то звертатись до суду саме з вимогами зазначеними у цьому позові не передбачено. Оскільки вжили всіх передбачених вказаним законом заходів реагування, які не привели до належного результату, то вважають що вимога зобов`язального характеру викладена у резолютивній частині позову є ефективним та належним способом захисту інтересів держави.
Прокурор не спростовував факту відсутності у ЗУ Про охорону культурної спадщини права звернення до суду Департаменту культури, але зазначив, що таке право надано всім органам місцевого самоврядування, а що стосується ефективності захисту порушеного закону шляхом зобов`язання ТОВ Універсал Дірект відновити будівлю-пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення, то позивач та прокурор самостійно обирають спосіб захисту і не можуть бути в цьому обмежені. У позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є Департамент культури. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим з цим позовом звертається саме прокурор.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.240 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що звернення прокурора до суду з даним позовом обумовлено необхідністю відновлення будівлі-пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення для забезпечення його збереження. Спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем повноважень щодо здійснення державного контролю у сфері охорони культурної спадщини. Згідно п. 1, п. 6 ст. 6 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного.
Предметом спору у даній справі є звернення заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Дірект", третя особа на стороні позивача Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради про зобов`язання ТОВ Універсал Дірект відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора Гальперсона С.С., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.
Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.240 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки у вказаних прокурором органів відсутні можливості нездійснення чи неналежне здійснення захисту таких інтересів у спосіб, визначений прокурором (подання позовної заяви із заявленими позовними вимогами).
При цьому вказав, що системний аналіз всіх норм Закону №1805-ІІІ, дає підстави стверджувати що вказаний закон не передбачає право звернення до суду Департаменту культури з іншими позовними вимогами окрім зазначених у статті 21 цього закону, а тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду, який не має права на звернення до суду, що свідчить про відсутність процесуальної дієздатності у позивача на подачу цього позову.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Ключовим питанням в даному випадку є наявність або відсутність повноважень прокурора на представництво в суді Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації. З`ясування цього питання передує розгляду спору по суті.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини другої зазначеної статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до частини 4 статті 23 КАС України, серед іншого, передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, дійшла наступних висновків:
"Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб".
Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття апеляційної скарги до розгляду недостатньо.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшов таких висновків:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, проте не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо".
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність, допущена відповідачем ТОВ Універсал Дірект, щодо відновлення будівлі - пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.
Вирішуючи справи, пов`язані із захистом культурної спадщини України Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України "Про охорону культурної спадщини" відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.
Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України (Постанова Верховного Суду в складі Судової палати від 31.01.2023 у справі №640/8728/21).
Спірні правовідносини регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).
За приписами частини 1 статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до пунктів 6, 12, 17, 20, 22 частини 1 статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; укладення охоронних договорів на пам`ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території.
Відповідно до пункту 6.3 Положення про Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням виконуючого обов`язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 27 травня 2019 року №647/А-2019, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.
Тобто, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Прокурор у позовній заяві на обґрунтування необхідності захисту порушення інтересів держави та підстав для звернення до суду зазначив, що в порушення вимог договору купівлі-продажу та охоронного договору ТОВ «Універсал Дірект» як власником будівлі-пам`ятки не забезпечено її утримання у належному технічному стані, зокрема, не виконано зобов`язань щодо проведення першочергових протиаварійних, ремонтних та реставраційних робіт, а також вчинення власником будівлі-пам`ятки самочинних дій, призвели до руйнування значної її частини, чим порушуються інтереси держави щодо збереження культурної спадщини.
У січні 2023 року сталося руйнування частини конструкцій зазначеної будівлі-пам`ятки.
В ході проведеного представником Департаменту огляду 30.06.2023 зафіксовано, що більшість несучих конструкцій будівлі-пам`ятки по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі демонтовано, що не відповідає рішенням, викладеним у погодженій науково-проектній документації, у зв`язку з чим Департаментом видано розпорядження № 10 про припинення будь-яких робіт на об`єкті.
Отже, про факт руйнування зазначеної будівлі-пам`ятки через проведення ТОВ «Універсал Дірект» відповідних будівельних робіт з демонтажу Департаменту стало відомо ще 30.06.2023 за результатами проведення відповідного огляду.
Про вказані обставини також було повідомлено Департамент листом обласної прокуратури № 15/3/2-1006вих-23 від 03.07.2023 та з метою з`ясування питання щодо наявності підстав для вжиття заходів реагування представницького характеру запитано у Департаменту інформацію про вжиті заходи, направлені на захист об`єкта культурної спадщини від загрози знищення. Аналогічна інформація, в тому числі щодо направлених до суду позовних заяв, витребовувалась листом обласної прокуратури від 31.03.2023 №15/3/2-519вих-23 (копії листів в матеріалах справи).
З листів Департаменту від 28.04.2023 № 1201/10/01-12/2-23/318 та від 06.07.2023 № 2017/10/01-12/2-23/4520, одержаних у відповідь на вищевказані листи обласної прокуратури, вбачається, що про встановлені порушення органу охорони культурної спадщини було відомо,
Розпорядженням Департаменту від 06.07.2023 №11 зобов`язано ТОВ «Універсал Дірект» розробити та надати на погодження до Департаменту науково-проектну документацію, спрямовану на реставрацію та відновлення зазначеної будівлі-пам`ятки.
Водночас, згідно з висновком судового експерта № 009/23 від 24.08.2023, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню № 42023163030000045 від 30.06.2023, будівельні роботи, проведені на будівлі-пам`ятці, не відповідають погодженій науково-проєктній документації «Протиаварійні роботи на будівлі- пам`ятці містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) у м. Одеса, по вул. Чорноморська, 1 (1-Б)», а також вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, роботи з демонтажу конструктивних елементів будівлі-пам`ятки проведені без відповідного дозволу органу архітектурно-будівельного контролю.
Однак, Департаментом як уповноваженим органом не вживалось самостійних дієвих заходів, направлених на захист інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Більш того, враховуючи порушення власником будівлі-пам`ятки по вул. Чорноморській, 1-Б в м. Одесі пам`яткоохоронного законодавства, Департамент звернувся з проханням вжити заходів прокурорського реагування.
Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 09.02.2023 у справі №160/7640/20:
"Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Так, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана, зокрема, якщо правопорушення зачіпає інтереси великої кількості людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (п. 33 рішення в справі «Корольов проти Російської Федерації» №2 від 01.04.2010, заява № 5447/03; п. 35 рішення у справі «Мечінська проти Російської Федерації» від 15.01.2009, заява № 42454/02).
У справі «Бацаніна проти Росії» ЄСПЛ дійшов висновків, що підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особа має бути забезпечена можливістю звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасними висновок суду першої інстанції про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», дослідження порушення інтересів держави, а також наявності або відсутності бездіяльності цього органу протягом розумного строку після отримання звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження виключних підстав для представництва прокурора в інтересах держави в особі цього органу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прокурор в повній мірі довів неналежне здійснення Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що надавало йому у спірних правовідносинах право на звернення до суду в інтересах держави з позовом.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №420/10218/22, від 02.09.2021 у справі №280/3319/20, від 28.04.2021 у справі №160/13338/20, від 29.11.2021 у справі №280/1426/20, від 17.11.2022 у справі №640/16767/21 та від 09.10.2023 у справі № 640/4637/21.
У справі, яка розглядається, суб`єкт владних повноважень обов`язки по захисту інтересів держави не здійснював, прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», відтак у нього виникли передбачені законом підстави для звернення до суду з позовом в порядку, передбаченому статтею 53 КАС України, за наявності підстав для представництва інтересів держави.
Правовий висновок про те, що прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини, висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 2 грудня 2020 року у справі № 734/519/15-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 925/3/20, від 9 листопада 2022 року у справі № 260/437/21 та від 17 листопада 2022 року у справі № 640/16767/21.
Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду викладенні у постанові від 3 серпня 2023 року у справі №260/4120/22 та у постанові від 05.09.2023 року у справі № 260/4044/22, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки застосуванню підлягає остання правова позиція, а саме висновки викладені у справі № 420/10218/22 від 30.01.2024 року у аналогічному спорі.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 310,312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасувати.
Справу за адміністративним позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Дірект", третя особа на стороні позивача Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради про зобов`язання відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 лютого 2023 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова
