ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2024 Справа №607/24400/23 Провадження №3/607/812/2024
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., розглянувши матеріали, які надійшли із Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , голову об`єднання співвласників
багатоквартирного будинку «Говард-2», вул. Лепкого, буд. 2б, м. Тернопіль, 46024,
за ч. 4 ст. 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И Л А :
Відносно ОСОБА_1 головним спеціалістом відділу розгляду звернень та взаємодії з суб`єктами обробки персональних даних Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Рудніцькою Світланою Володимирівною 04 грудня 2023 року складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу, до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини 01 листопада 2023 року надійшло звернення від ОСОБА_2 щодо порушення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Говард-2»» вимог законодавства про захист персональних даних.
В межах розгляду звернення встановлено, що головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Говард-2» ОСОБА_1 всупереч вимог законодавства про захист персональних даних було допущено розголошення персональних даних потерпілого ОСОБА_2 шляхом оприлюднення у чаті групи «ОСББ» месенджера «Viber», учасниками якого є 231 особа, копії судового рішення по справі № 607/9458/23 від 29 вересня 2023 року, що містять персональні дані заявника. Зокрема, у зазначеному рішенні суду, крім даних про прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання заявника, також зазначено інформацію про РНОКПП, що є явно надмірним. Таким чином, ОСОБА_1 було порушено вимоги ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» та не забезпечено належний рівень захисту персональних даних потерпілого, чим вчинено діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП.
У судовезасідання особа,що притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (справа «Каракуця проти України»).
За таких обставин, з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також враховуючи строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, належне повідомлення ОСОБА_1 про день та час розгляду справи та його неявку у судове засідання та те, що участь особи при розгляді даної категорії справ не є обов`язковою, у силу ч. 2 ст. 268 КУпАП вважаю за можливе справу розглянути у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Також вказаною статтею визначено, що обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
За змістом частини 6 статті 6 Закону не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частина 1 статті 10 Закону використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону.
Частиною третьою вищевказаної статті визначено, що використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов`язання чинне після припинення ними діяльності, пов`язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.
Диспозиція ч. 4 ст. 188-39 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, що полягає у недодержанні встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб`єкта персональних даних.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 18 лютого 2021 у справі № 442/3516/20, надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.
Також Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2020 року у справі № 905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі № 570/1369/17, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2023 року, копію звернення ОСОБА_2 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 31 жовтня 2023 року про поширення головою ОСББ «Говард 2» ОСОБА_3 персональних даних; переписку з чату групи «ОСББ» в месенджері «Viber», де зокрема було оприлюднено неповний текст рішення суду з персональними даними ОСОБА_2 ; відповідь голови ОСББ «Говард-2» Р. Йонко вих. № 17/11//01 від 17 листопада 2023 року, суд дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.188-39 КУпАП, та про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу визначеного санкцією цієї статті на час вчинення правопорушення, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.
Згідно ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, тому, у відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 401, 188-39, 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот),00 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять), 60 грн судового збору в дохід держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 3001 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 321 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О. Я. Герчаківська
