Справа № 344/3489/24
Провадження № 2/344/1782/24
У Х В А Л А
28 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., вивчивши матеріали заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача,- ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу підвального приміщення, -
В С Т А Н О В И В:
27.02.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача,- ОСОБА_3 , про визнання недійсним Договору купівлі-продажу підвального приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з нежитлових приміщень, зазначених літерою А 1 по плану, з цегли, загальною площею 281,7 кв.м., укладений 26.07.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Біланюк С.М. та зареєстрований в реєстрі за №1231, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підвальне приміщення, футзал для занять міні футболом, що складається з нежитлових приміщень, зазначених літерою А 1 по плану, матеріал стін: цегла, загальною площею 281,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1312875026101, номер об"єкта в РПВН: 17077330, за ОСОБА_2 .
Разом з позовною заявою, представником позивача подано заяву про забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом накладення арешту на підвальне приміщення, футзал для занять міні футболом, що складається з нежитлових приміщень, зазначених літерою А 1 по плану, матеріал стін: цегла, загальною площею 281,7 кв.м. адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1312875026101, номер об`єкта в РПВН: 17077330. Заяву обґрунтовує тим, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу підвального приміщення за заниженою в десятки разів вартістю, а також реєстрація за ОСОБА_2 права власності на вищевказане підвальне приміщення відбулось уже після виникнення у Банку відповідно до п.1.12.3. Кредитного договору права, вимагати від ОСОБА_1 повернення кредиту та інших передбачених Договором платежів, свідомого невиконання ОСОБА_1 . Кредитного договору, утворення у неї 19.06.2015 року простроченої заборгованості, невиконання нею письмової вимоги Банку від 08.04.2016 року про погашення заборгованості за кредитним договором, а також розгляду судом цивільної справи № 344/8224/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин, рішення суду у даній справі, яким можуть бути задоволені вимоги позивача, при умові подальшого відчуження майна відповідачем ОСОБА_2 щодо якого пред`явлено позовні вимоги, не захистить порушене право позивача, оскільки на дату його винесення, ОСОБА_2 , зловживаючи своїми правами, здійснить подальше відчуження належного йому на праві власності підвального приміщення на інших осіб. При подальшому відчуженні та зміні власників майна, виконання рішення без забезпечення позову не призведе до легітимної мети вирішення спору у даній справі. Вважає обгрунтованими вимоги про забезпечення позову, так як за викладених вище обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а подальше відчуження відповідачем ОСОБА_2 вищевказаного підвального приміщення є недопустимим.
Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
За змістом частини першої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову не вичерпуються накладенням арешту на майно.
Позов також може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії, зокрема забороною відчуження майна.
Порядок накладення арешту на майно передбачений статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» .
У кожному випадку, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Предметом позову у даній справі, у якій представник позивача просить забезпечити позов є визнання недійсним Договору купівлі-продажу підвального приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з нежитлових приміщень, зазначених літерою А 1 по плану, з цегли, загальною площею 281,7 кв.м., укладений 26.07.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Біланюк С.М. та зареєстрований в реєстрі за №1231, скасуваня державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підвальне приміщення, футзал для занять міні футболом, що складається з нежитлових приміщень, зазначених літерою А 1 по плану, матеріал стін: цегла, загальною площею 281,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1312875026101, номер об"єкта в РПВН: 17077330, за ОСОБА_2 .
Представником позивача одночасно із позовом подано суду заяву про забезпечення позову, в якій представник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на підвальне приміщення, футзал для занять міні футболом, що складається з нежитлових приміщень, зазначених літерою А 1 по плану, матеріал стін: цегла, загальною площею 281,7 кв.м. адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1312875026101, номер об`єкта в РПВН: 17077330.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) дійшла до висновків про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
В той же час, представником позивача належним чином не обґрунтувано застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт зазначеного майна, яке може призвести до обмеження права користування цим майном, відтак суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом саме накладення арешту на нерухоме майно відповідача з огляду на те, що цей конкретний захід є неспівмірним з позовними вимогами.
У постанові Верховного Суду від 24.11.2022 року у справі № 204/4475/21 провадження № 61-20259св21 зазначено, що у таких випадках співмірним заходом могла бути, наприклад, заборона власнику відчуження спірної квартири.
Питання щодо забезпечення позову повинно вирішуватися судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника.
Слід зазначити, що арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.
Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Представником позивача не доведено про необхідність застосування такого крайнього заходу забезпечення позову, як арешту майна, та що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачами вимогами.
Представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження майна, саме лише посилання в заяві на те, що існують ризики такого відчуження не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що в заяві представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1ст. 157, 260, 353 ЦПК України,
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача,- ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу підвального приміщення, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Татарінова О.А.
