Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 березня 2024 року справа № 580/2143/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/2143/24 за позовом ОСОБА_1 - керівника релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» (паспортні дані (РНОКПП відсутній), АДРЕСА_1 ) до Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаська обласна військова адміністрація) (код ЄДРПОУ 00022668, бульвар Шевченка 185, м.Черкаси, 18001), державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича (бульвар Шевченка 185, м. Черкаси, 18001) про визнання протиправними дій, протиправності та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.
29.02.2024 вх.10938/24 представник позивача-адвокат Голубчик Ігор Володимирович (зареєстровиний в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ордер серії СА №1078225) у позовній заяві просить: - визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Черкаської обласної державної (військової) адміністрації «Про заяву віруючих громадян» від 29.08.2023 №493; - визнати протиправною дію та скасувати запис державного реєстратора Штрика Є.А. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» (юридична адреса: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, Соборна площа 1) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприєців та громадських формувань від 06.09.2023 №1009600120000000116.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його прав і обов`язків. Велика Палата Верховного Суду у справі №304/284/18 дійшла висновку: «участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору».
Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Поняття «релігійна організація», яке пропонується в соціології, не може повно розкрити юридичної природи вказаного суб`єкта, бо соціологічні і юридичні ознаки релігійних організацій можуть відрізнятися (ВВ Новіков. До питання про поняття і ознаки релігійних в Україні / http://www.irbis-nbuv.gov.ua ).
Відповідно до статті 14 Закону України 23 квітня 1991 року № 987-XII із змінами «Про свободу совісті та релігійні організації» для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції. Згідно вимог ст.7 Закону №987-XII релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
У матеріалах справи (додаток 4 до позовної заяви) надана копія свідоцтва 976 про реєстрацію статуту релігійної громади 07.03.2027 №61 - парафії Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Української православної церкви діяльність якої поширюється на м. Корсунь-Шевченківський, керівний орган розташований у м. Корсунь-Шевченківський Соборна площа 1.
Усупереч вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України позов керівника у найменуванні релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» не відповідає найменуванню організації, зазначеної у копії свідоцтва, що надане у додатках до позовної заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України 15 травня 2003 року № 755-IV із змінами «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації включення відомостей про юридичну особу - релігійну організацію, статут якої зареєстровано до 1 січня 2013 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру, а також копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копія рішення уповноваженого органу релігійної організації про призначення керівника такої організації.
Форми заяв про державну реєстрацію затверджуються Міністерством юстиції України (ч.2 ст.15 Закону № 755-IV). Згідно з наказом Міністерства юстиції України 19.05.2020 № 1716/5 «Про оновлення форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» форми заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 серпня 2018 року № 2824/5), викладені у новій редакції.
Позивач звернувся за захистом прав релігійної організації як її учасник/керівник (Укази Митрополита Черкаського і Канівського Софронія від 21.02.2017 про призначення настоятелем парафії Нерукотворного Образа Іісуса Христа м.Корсунь-Шевченківський Черкаської єпархії; Митрополита Черкаського і Канівського Феодосія протоієрею від 23.08.2021 №42 про призначення почесним настоятелем парафії на честь Нерукотворного Образа Іісуса Христа м.Корсунь-Шевченківський Черкаської єпархії Української православної Церкви), проте до позову надане свідоцтво про таке найменування релігійної громади: парафії Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Української православної церкви - діяльність якої поширюються на м.Корсунь-Шевченківський; керівний орган громади розташований: м. Корсунь-Шевченківський, Соборна площа 1.
Відповідно до ч.3 ст.5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Відповідно до ч.2 ст.42 КАС України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах (ч.1 ст.53 КАС України).
Відповідно до п.13 Статуту парафії Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії (додаток 3 до позовної заяви) Голова Парафіяльної ради повноцінно представляє Парафіяльну раду у ділових відносинах з фінансово-господарських та адміністративних питань, а також у суді; у необхнідних випадках видає доручення для виконання відповідних завдань.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити з таких підстав.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв?язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб?єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Велика Палати Верховного Суду у справі № 815/6956/15 виснову: сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 805/4505/16-а зазначає: приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Спір має приватноправовий характер правовідносин, тому належить вирішенню у порядку господарського судочинства.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб; цей критерій суди, припиняючи провадження, не перевірили. Тому висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо віднесення спору в цій справі до компетенції судів адміністративної юрисдикції, як публічно-правового спору з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15, від 19.02.2020 у справі № 361/17/15-ц та у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі № 120/248/19-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Касаційний господарський суд у постанові від 27.05.2020 у справі № 910/13499/19 за позовом Релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації, яким зареєстровано статут релігійної організації у новій редакції, зазначив про належність цієї категорії спорів до господарської юрисдикції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
За вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відкриття провадження Черкаським окружним адміністративним судом цієї справи, не віднесеної законом до його юрисдикції, суперечитиме вищевказаним нормам процесуального права. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Верховний Суд у справі № 821/592/16 хоч і встановив що підставою позову є невиконання державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», але вказав на неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства через те, що фактичною підставою для нього є спір заснований на відносинах пов`язаних з невиконанням цивільно-правової угоди.
Верховний Суд у справі №К/9901/47078/18, де оскаржуються реєстраційні дії, яким передує невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією змін керівника юридичної особи та зміни складу або інформації про засновників, дійшов висновку: цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача та третіх осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду України від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14, а також постанова Великої Палати ВС від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17).
Оскільки предмет спору пов`язаний безпосередньо з приватноправовими правовідносинами (спір позивача як керівника юридичної особи) щодо внесення реєстратором відомостей в ЄДР на підставі наявних документів, на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів належить вирішенню за правилами господарського судочинства.
Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст. 20 ГПК України підвідомчі господарським судам.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про вимогу щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Предметом позову є спір, пов`язаний із реєстрацією змін до документів юридичної особи - релігійної організації, що має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ВП ВС у справі № 170/129/21 ЄДРСР 109046337 вказала, що немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або в порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.
Керуючись ст. 2, п.1 ч.1 ст. 170, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
У відкритті провадження у справі №580/2143/24 за позовом ОСОБА_1 як керівника релігійної організації відмовити.
Роз?яснити позивачу та представнику позивача про право звернутися за захистом порушеного права у порядку господарського судочинства до Господарського суду Черкаської області (бульвар Шевченка 307, м.Черкаси, 18005, ЄДРПОУ 03500051).
Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду з тим самим адміністративним позовом щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС відповідно до підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи». Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА
