Справа № 353/1319/23
Провадження № 33/4808/241/24
Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.
Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., за участю ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на постанову Тлумацького районного суду від 24 січня 2024 року,
в с т а н о в и в:
Вказаною постановою відносно ОСОБА_1 закрито провадження у справі за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно постанови, 16.11.2023 року поліцейським відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до якого 16.11.2023 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , в приміщенні Тлумацької ЦРЛ здійснила стосовно своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та економічного характеру, а саме обмежила в фінансовій допомозі та здійснила психологічний та моральний тиск.
Суд мотивував свою постанову тим, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні та є недоведеною.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 вказує на те, що постанова суду незаконна та необґрунтована, винесена без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події. Зазначає, що суд розглянув справу без її участі, чим порушив її право на справедливий суд. Суд не дослідив належним чином докази та не надав їм правильної оцінки. Переконана, що дії та бездіяльність ОСОБА_1 щодо неї, як особи з інвалідністю 1 групи, явно містять склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 135 КК України. Відмовивши у наданні коштів, ОСОБА_1 фактично позбавила доступу до їжі, ліків, коштів, засобів гігієни задля якнайшвидшого позбавлення життя. Суд, долучивши до матеріалів справи надані нею копії заяв від 01.12.2022 року, 27.04.2023 року, вироку Тлумацького районного суду від 04.07.2023 року, проте не взяв їх до уваги. Вважає, що суд першої інстанції не мотивував належним чином свої висновки, не навів змісту досліджених доказів, не проаналізував їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи наведене, просить постанову суду скасувати, визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Статтею 294КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до диспозиції ст.173-2 ч.1 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій.
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» від 15.11.2001 року №2789-ІІІ насильство в сім`ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Фізичне насильство в сім`ї - це умисне насильство, яке не завдає фізичного болю і не спричиняє тілесних ушкоджень (наприклад, нанесення одним членом сім`ї іншому члену сім`ї побоїв).
Психологічне насильство в сім`ї - насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.
Економічне насильство в сім`ї - умисне позбавлення одним членом сім`ї іншого члена сім`ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до порушення фізичного чи психічного здоров`я.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати нові фактичні обставини, які не були викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Оцінивши обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків про відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, а ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи. Кожна з них отримує дохід у вигляді пенсії. Проживають вони окремо. Інвалідність ОСОБА_2 встановлено до березня 2024 року.
В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що зі своєю матір`ю вона не проживає. Вона неодноразово вживала заходів, щоб ОСОБА_1 виконувала батьківські обов`язки, однак матір ігнорує її, не цікавиться її станом здоров`я, залишила її без засобів існування, як особу з інвалідністю першої групи, що завдає їй моральної та фізичної шкоди. 16.11.2023 року ОСОБА_1 не хотіла з нею спілкуватися щодо грошей, а тому симулювала погіршення здоров`я та викликала швидку медичну допомогу. Через деякий час вони зустрілися в лікарні, де вона знов не стала говорити з потерпілою про гроші. Такі дії потерпіла розцінює як домашнє насильство.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вказала, що вона свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає. Вважає, що в її діях складу правопорушення немає. Пояснила, що вона забезпечує свою доньку ОСОБА_2 в добровільному порядку, в тому числі надавала гроші та продукти. Однак на даний час у неї не має стільки грошей, які вимагає донька, а тому час від часу передає їй продукти, які донька відмовляється отримувати. Жодної соціальної допомоги на утримання доньки вона не отримує, при цьому також є інвалідом третьої групи і отримує однакову пенсію, як і її донька у розмірі 2760 гривень. 16.11.2023 року вони з донькою зустрілися в суді. Там розглядався позов ОСОБА_2 до неї. Вона розхвилювалася через те, що доводиться судитися з донькою. Їй стало зле і вона викликала «103». ЇЇ госпіталізували. Через невеликий проміжок часу в лікарню приїхала ОСОБА_2 яка продовжила вимагати гроші. На такі вимоги вона не відповідала, оскільки погано почувалася. ОСОБА_2 викликала працівників поліції. Прибувши, працівники поліції вказали, що тут немає складу правопорушення, але все одно склали відносно неї протокол про адміністративне правопорушення.
Зазначені обставини були також встановлені судом першої інстанції і їм було надано правильну правову оцінку.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що обставини наведені у протоколі про адміністративне правопорушення не містять ознак адміністративного правопорушення передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП.
Дії ОСОБА_3 у приміщенні лікарні щодо ненадання на вимогу ОСОБА_2 грошей, не можуть бути розцінені як домашнє насильство, а тому не містять складу адміністративного правопорушення. Не може вказувати на домашнє насильство і звернення ОСОБА_1 до служби «103».
Не заслуговують на увагу апеляційного суду і доводи, про неналежну оцінку судом першої інстанції документів про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надані не були.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновків, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Тлумацького районного суду від 24 січня 2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ф.С. Шигірт
