справа № 759/3314/23 головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.
провадження № 22-ц/824/4702/2024 суддя-доповідач у судіІІ Інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2023 року ТОВ «СГ «Оберіг» звернулося до суду з позовом та просило визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207261968, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_4)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час укладання полісу обов`язкового страхування надав неправдиві відомості, зокрема вказав, що транспортний засіб «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_4) не підлягає обов`язковому технічному контролю. Відповідно до листа Сервісного центру МВС України, транспортний засіб відноситься до типу: вантажний фургон малотоннажний, вантажопідйомність - 1,0 тони, підлягає проходженню ОТК з періодичністю - кожні два роки. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» та п. 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тон, причепів до них із строком експлуатації більше двох років становить кожні два роки. Інформація про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_4) у реєстрі ОТК ЄДР ТЗ відсутня. Таким чином, під час укладення полісу щодо транспортного засобу «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_4) відповідач надав неправдиві відомості щодо забезпеченого транспортного засобу, а саме: він є легковим, а не вантажним, а тому не підлягає ОТК, що сприяло укладанню спірного полісу позивачем.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «СГ «Оберіг» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «СГ «Оберіг»просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на аналогічні обставини, викладені у позовній заяві та вказує про те, що надав до суду аргументовані доводи про необхідність визнання полісу ЕР-207261968 недійсним з моменту його укладення, які були викладені в позовній заяві. Однак, суд першої інстанції не звернув жодної уваги на доводи позивача, у зв`язку з чим не сприяв повному та всебічному розгляду справи. Суд першої інстанції невірно обрав нормативний документ, яким регулюється порядок укладання електронних договорів страхування, у зв`язку з чим прийшов до хибних висновків, викладених у рішенні. Позивач вказує, що у нього відсутній доступ до бази даних МВС України щодо проходження транспортними засобами ОТК, тому страховик при укладенні полісів керується виключно інформацією наданою клієнтом (страхувальником). Також вказує про те, що зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу категорії В, свідчить про те, що хоч, транспортний засіб є вантажним за своїм типом, але оскільки його максимальна маса не перевищує 3500 кг, то ним може керувати особа, яка отримала посвідчення водія категорії В, а тому на нього поширюється обов`язок з проходження ОТК кожних 2 роки, у відповідності до ч.7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух». Відповідач при укладенні полісу ввів в оману позивача щодо істотних умов договору страхування, у зв`язку з чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону № 1961-IV, тому поліс № ЕР-207261968 слід визнати недійсним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 910/17404/18. Крім того, оспорюваний поліс може також бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України. Відповідачу було достеменно відомо про неможливість експлуатації транспортного засобу «FORD TRANSIT» д.н.з. НОМЕР_1 (vin- НОМЕР_2 ) без проходження технічного контролю та без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Відтак, при укладенні полісу відповідач свідомо повідомив неправдиві відомості та керував транспортним засобом, експлуатація якого була прямо заборонена законом, чим свідомо наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, яке не було допущено до дорожнього руху відповідно до вимог Закону.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що серед доказів, наданих до суду першої інстанції немає жодного доказу, що підтверджує введення позивача в оману щодо істотних обставин, як і умисел відповідача. Рішення суду першої інстанції мотивовано саме недоведеністю доводів позивача, що є відповідальністю сторони у справі, а не обов`язком суду. У справі, що розглядається відсутня обставина умисного введення позивача в оману, як і доказів такої дії. Крім того, вказані апелянтом нормативні акти лише підтверджують, що саме позивач зобов`язаний у відповідній формі заповнювати договір (поліс) обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Одночасно, перекладаючи власний обов`язок на перевірку наданих страхувальником (відповідачем) відомостей та правильність заповнення бланку полісу (також власний обов`язок) апелянт зазначає, що має виключні підстави для відмови в укладенні договору страхування. При цьому, маючи в наявності свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 як на дату укладення договору страхування так і на дату звернення до суду з позовною заявою, апелянт не дійшов висновку про необхідність надання відповідачем протоколу перевірки технічного стану. Також, апелянт зазначає про факт надання відповідачем неправдивих відомостей, проте, такі твердження є абсолютно безпідставними виходячи діючих нормативів МТСБУ. Отже, на думку відповідача, апеляційна скарга є необґрунтованою, наведені в ній доводи не знаходять свого підтвердження ні в частині порушення норм матеріального права ні в частині недотримання норм матеріального права. Переконливих, належних, достатніх та допустимих доказів апелянтом не надано як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 14 грудня 2021 року між ТОВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_1 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207261968, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vice-code НОМЕР_4 ). Термін дії Полісу встановлений з 00 годин 00 хвилин 15 грудня 2021 року по 14 грудня 2022 року включно. У полісі зазначено, що транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що перед внесенням відомостей до розділу 8 слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування.
У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов`язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов`язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається строком на один рік.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов`язкового технічного контролю є меншим ніж один рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду.
Таким чином, ТОВ «СГ «Оберіг», уклавши договір обов`язкового страхування (видавши Поліс), було зобов`язаний перевірити, чи повинен транспортний засіб відповідача проходити обов`язковий технічний контроль за час дії Полісу.
З урахуванням встановлених у справі обставин судом встановлено, що позивачем не доведено обставин, які мали підтвердити той факт, що відповідачем при укладанні страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмету страхування.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення бланку полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 01 вересня 2011 року № 279/2011, в графі «Тип» зазначається однозначний або двозначний код транспортного засобу за наступною класифікацією:
Легковий автомобіль:
до 1600 кубічних сантиметрів - В1
1601 - 2000 кубічних сантиметрів - В2
2001-3000 кубічних сантиметрів - В3
більше 3000 кубічних сантиметрів - В4
Вантажні автомобілі вантажопідйомністю:
до 2 тон включно - С1
Тобто, позначка В3 означає, що транспортний засіб є легковим автомобілем об`ємом двигуна 2001-3000 кубічних сантиметрів.
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Київській області, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vice-code НОМЕР_4 ) відноситься до типу ТЗ-вантажний фургон малотонажний, вантажопідйомність - 1,0 тонна, дата першої реєстрації в України 30 серпня 2006 року) н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 підлягає проходженню ОТК з періодичністю - кожні два роки. Станом на 03 лютого 2023 року інформація про дійсний (наявний) протокол ОТК відсутня. Протоколом ОТК на вищезазначений ТЗ не видавався.
У розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» полісу № ЕР-207261968 зазначено, що відповідач вніс до умов договору відомості, вказавши зокрема: ТЗ підлягає обов`язковому технічному контролю - ні.
Із свідоцтва серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію транспортного засобу, «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vice-code НОМЕР_4 ) вбачається, що вказаний транспортний засіб є вантажним спеціалізованим фургоном малолітражним, у встановленому Законом порядку зареєстрований в органах МВС України та належить відповідачу.
Згідно зі статтями 29, 37 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно із цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Однією з підстав для заборони експлуатації транспортних засобів передбачена заборона експлуатації транспортних засобів, які підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його.
Пунктом 14.2 статті 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно з пунктами 17.1, 17.3 статті 17 цього ж Закону страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішні договори страхування, міжнародні договори страхування, міжнародні договори «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух». При укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Статтею 989 ЦК України визначені обов`язки страхувальника, серед яких, передбачено, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів, зокрема, обману і наявності їх безпосереднього зв`язку із волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману іншої сторони правочину, яка його вчинила, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, у якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто, обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. При чому це робиться навмисно, з метою, аби правочин був вчинений. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особа введена в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особа введена в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Введення страховика в оману страхувальником під час укладення полісу № ЕР-207261968 мало місце шляхом умисного надання неправдивих відомостей про таку істотну умову предмета договору страхування як необов`язковість проходження транспортним засобом технічного контролю у той час, коли вантажний спеціалізований малотонажний фургон відповідача підлягає обов`язковому проходженню ОТК кожні два роки.
Апеляційний суд не приймає як належне посилання відповідача на ту обставину, що договір між сторонами у справі укладався через представника страхової компанії, який на свій розсуд самостійно здійснює процедуру укладення договору.
При цьому, неспростованим є факт укладення електронного договору страхування, про що зазначено безпосередньо у полісі і сам страхувальник не звертався до страховика з питання невідповідності цієї обставини дійсності.
Поліс був укладений шляхом заповнення відповідачем та внесення певної інформації останнім через веб-сайт.
Врешті, відповідач також не звертався до страховика з приводу можливого помилкового зазначення у полісі того, що ТЗ не підлягає обов`язковому технічному контролю, а, сплативши страховий внесок, користувався автомобілем аж до шляхово-транспортної пригоди в 2022 року. Це при тому, що без проходження ОТК використання такого автомобіля заборонено законом.
Посилання ОСОБА_1 на надання позивачем технічного паспорту автомобіля, який йому не належить, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки технічний паспорт на автомобіль суду також надав сам відповідач. З зазначеного паспорту чітко вбачається, що автомобіль є вантажним спеціалізованим фургоном малолітражним, а не легковим автомобілем типу В3, як зазначив відповідач в полісі.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав до задоволення позову, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви та апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 6 710 грн. (2 684 + 4 026). Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зазначеному розмірі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу задовольнити.
Визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207261968, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_4).
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місце знаходження: вул. Васильківська, 14, м. Київ, ідентифікаційний код - 39433769, судовий збір у розмірі 6 710 (шість тисяч сімсот десять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 04 березня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
