Справа № 643/12378/23
Провадження № 2/643/850/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2024 Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Довготько Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 4000 доларів США, один відсоток від суми боргу за кожен день прострочення у сумі 43280,00 доларів США, 3 % річних у розмірі 355,72 доларів США, та судові витрати у розмірі 11504грн.03 коп.
В обґрунтування пред`явлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 30.01.2020 року було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_2 одержав у борг від ОСОБА_1 кошти у сумі 4 000 доларів США, які він зобов`язався повернути в строк до 01.12.2020. В силу п.4.1 за порушення умов цього договору сторони встановили штрафні санкції - пеню у розмірі 1% від суми боргу (неповернених грошових коштів, строк сплати яких настав) за кожен день прострочення. Станом на момент звернення до суду, відповідач грошові кошти не повернув. Таким чином, відповідач має заборгованість у розмірі 4000, 00 доларів США, 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за період з 01.12.2020 по день звернення до суду 18.11.2023 у розмірі 355,72 доларів США та пені за період з 01.12.2020 по день звернення до суду 18.11.2023 у розмірі 43280,00 доларів США.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 23.11.2023, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2024, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у ньому. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 вдруге, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядок.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 30 січня 2020 року, за яким позивач надав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 4 000 доларів США. В свою чергу, відповідач зобов`язався повернути позику у визначений цим договором строк до 01 грудня 2020 року включно.
Відповідно до пункту 3.1 Договору позики, позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в повному обсязі до підписання Договору.
Пунктом 4.1. Договору позики передбачено, що за порушення умов цього Договору сторони встановлюють наступні штрафні санкції (неустойку). За порушення строків сплати грошових коштів в п.3.2 Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми боргу (неповернених грошових коштів, строк сплати яких настав) за кожний день прострочення.
Крім того, пунктом 4.6 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Судом досліджено оригінал Договору позики від 30.01.2020, копію якого долучено до матеріалів справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Нормами ч. 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі 753/1349/20 та від 16 січня 2020 року у справі № 761/45701/16-ц.
На час розгляду справи договір позики від 30.01.2020 відповідачем не виконаний, сума позики у встановлений договором строк позивачу не повернута. Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем його зобов`язань з повернення позивачу позики від 30.01.2020.
Крім того, відповідно достатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею193, частиною четвертою статті524 ЦК України,Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»,Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі Декрет № 15-93),Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбаченезакономчи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Томуяк укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019року у справі №464/3790/16.
Таким чином, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 30.01.2020 у розмірі 4 000 доларів США.
Щодо стягнення суми штрафу (пені), суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Отже, підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання.
Нормами ч. ч. 2-3 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено строк виконання відповідачем зобов`язання з повернення позики датою 01 грудня 2020 року.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16 червня 2020 року, встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення ЦК України та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України було встановлено з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року включно карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року включно позичальника звільнено від обов`язку сплати пені за прострочення повернення позики.
Крім того, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 43280, 00 доларів США не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
При цьому, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. При цьому, розрахунок 3 % річних здійснюється з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16.
Судом встановлено, що сторонами у договорі позики від 20 січня 2020 року було обумовлено дату повернення позики01 грудня 2020 року, а відтак право на стягнення 3% річних за користування грошовими коштами у позивача виникає лише з 02 грудня 2020 року.
Разом з тим, з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, а відтак відповідач звільнений від сплати 3% річних від прострочення грошового зобов`язання у відповідності до п. 18Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
В той же час, судом встановлено, що прострочення виконання зобов`язання тривало 449 дні за період із 02 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року включно (до введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року). Відтак, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 3 % річних за вказаний період.
Загальний розмір 3 % річних за вказаний період становить 147,59 доларів США і вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,12,13,80,81,141,263,265, 280 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 30 січня 2020 року в розмірі4000,00 доларів США, 3 % річних від простроченої суми за період з 02.12.2020 по 23.02.2022 в розмірі 147, 59 доларів США, а всього 4147 /чотири тисячі сто сорок сім/ доларів США 59 центів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі1495 грн. 53 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15.03.2024.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя - Т.М.Довготько
