Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 214/2719/22
2-а/214/6/24
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 лютого 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Прасолова В.М.
при секретарі Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Поліщука Олега Сергійовича про скасування постанови, закриття провадження по справ, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора відділу безпеки дорожнього руху полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Поліщука О.С., в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №480081 від 01.06.2022 і закрити справу у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення без застосовування жодних засобів юридичної відповідальності.
В обґрунтуванняпозову зазначивнаступне.01.06.2022року інспектором відділубезпеки дорожньогоруху полкупатрульної поліціїв м.Кривий РігУправління патрульноїполіції вДніпропетровській області.Департаменту патрульноїполіції старшимлейтенантом поліціїПоліщук ОлегомСергійовичем буловинесено постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїБАА №480081від 01.06.2022року,якою йоговизнано винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.3ст.121КУпАП,та підданоадміністративному стягненнюу видіштрафу врозмірі 340,00гривень.Копію зазначеноїпостанови отримав01.06.2022року але знею непогодився,про щозазначив усамій постановіу графіперед підписомпро отриманняїї копії.Згідно зоскаржуваної постанови01.06.2022року,приблизно об11год.50хв.,він,керуючи транспортнимзасобом ГАЗ2705державний номернийзнак НОМЕР_1 ,здійснював рухв м.Кривий Ріг,вул.Ракітіна е/о42порушив п.31.36Правил дорожньогоруху України(надаліПДР України),а самездійснював рухна транспортномузасобі якийне пройшовобов`язковийтехнічний контроль.Вважає,що данапостанова єтакою щоне відображаєвсіх обставинсправи тавинесена передчасно,а отжеадміністративне провадженняу справіпідлягає закриттюз оглядуна наступне.Відповідно доУказу ПрезидентаУкраїни від24.02.2022року №64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні»зі змінами,які затвердженіВерховною РадоюУкраїни відповіднимизаконами України,на територіїУкраїни введенийвоєнний стан.Торгово-промисловапалата Українилистом від28.022022року №2024/02.0-7.1засвідчує форс-мажорніобставини (обставининепереборної сили):військову агресіюРосійської Федераціїпроти України,що сталопідставою введеннявоєнного стануіз 05години 30хвилин 24.02.2022року. Увищевказаному листіТПП Українипідтверджує,що зазначеніобставини з24.02.2022року доїх офіційногозакінчення,є надзвичайними,невідворотними таоб`єктивнимиобставинами длясуб`єктівгосподарської діяльностіта/абофізичних осібпо договору,окремим податковимта/чиіншим зобов`язанням/обов`язком,виконання яких-гонастало згідноз умовамидоговору,контракту,угоди,законодавчих чиінших нормативнихактів івиконання відповіднояких-тостало неможливиму встановленийтермін внаслідокнастання такихфорс-мажорнихобставин (обставиннепереборної сили).Дійсно,01.06.2022року,приблизно об11год 50хв.,він,керував транспортнимзасобом ГАЗ2705,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,рухаючись повул.Ракітіна вм.Кривий Рігв напрямкувул.Конституційна.Нажаль,він дійсноздійснював рухна транспортномузасобі зпростроченим протоколомперевірки технічногостану транспортногозасобу 00072-00706-20,строк діїякого сплив24.03.2022. Вказує, що такі його дії були зумовлені об`єктивними обставинами, які жодним чином не були способом посягання на громадський порядок, власність, права і свободи громадян чи на встановлений порядок управління. Так, до початку збройної агресії російської федерації проти Нашої Держави він проживав на межі Дніпропетровської та Херсонської областей, в Зеленодольській громаді. В перші дні повномасштабного вторгнення даний напрямок був одним із основних напрямків атаки солдатів рф з метою загарбання територій. Так як він проживає не сам, його родиною було прийнято рішення 25.02.2022 року виїхати з місця постійного проживання до більш безпечних регіонів на західній Україні. Зауважує, що виїжджали вони на транспортному засобі Chevrolet Aveo, в той час як т.з. ГАЗ 2705 державний номерний знак НОМЕР_1 на якому буде зафіксовано порушення вимог ПДР України, залишився в м. Кривий Ріг Повернулись із західної України ми 26.05.2022 року, тобто, весь цей час т.з. ГАЗ 2705 державний номерний знак НОМЕР_1 не експлуатувався та стояв припаркований в м. Кривий Pіг. Очевидно, що в період з 25.02.2022 року по 26.05.2022 року він не мав можливості здійснити технічний контроль т.з. ГАЗ 2705, так як для його проходження повинен бути наданий для огляду до відповідного підприємства транспортний засіб. Після повернення додому, задля проходження обов`язкового технічного нагляду він в телефонному режимі звернувся до ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ», де йому було повідомлено що у зв`язку із війною підприємство працює за процедурою скороченого робочого часу і найближча дата запису для проходження ОТК є 06.06.2022 року. Не маючи інших варіантів, він записався на запропоновану дату. Готуючись до поїздки для проходження обов`язкового технічного контролю він, 01.05.2022 року вирішив заправити свій т.з., так як йому необхідно було здійснити маршрут протяжністю понад 80 км. На той момент в місті вирувала паливна криза і щоб заправити бодай 20 літрів пального необхідно було знайти заправку де є паливо та вистояти в черзі. Так, 01.06.2022 року йому повідомили, що на заправці на вул.. Конституційна з`явилось пальне, у зв`язку із чим я був вимушений направитись до тієї заправки на т.з. ГАЗ 2705 державний номерний знак НОМЕР_2 . Однак, саме в момент руху його зупинив відповідач та, не бажаючи з`ясовувати всі обставини справи виніс оскаржувану постанову. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 22 КУпАП передбачено можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. Так, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Проте, відсутністю обов`язкового технічного контролю на транспортному засобі ГАЗ 2705 державний номерний знак НОМЕР_1 та мій рух на заправку задля подальшого проїзду до підприємства, що здійснює обов`язків технічний контроль 06.06.2022 року, він жодним чином не посягав на громадський порядок чи власність, або права і свободи інших осіб, через що незрозуміло за що його намагаються притягнути до адміністративної відповідальності. Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В п.1 ст.247 КУпАП зазначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Однак, на його думку, об`єктивні обставини та відсутність намірів чи необережності в моїх діях не можуть слугувати доказами, достатніми для притягнення до адміністративної відповідальності. Вказані пояснення не були враховані представниками національної поліції, що свідчить про певну упередженість та не всебічність розгляду справи. До того ж, згідно з ч. Іст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт. який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути наявні посилання на докази, яким підтверджено факт вини, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V). На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 той же Сул вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5). Крім того, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст.254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Проте, в протоколі не було відображено обставини, що слугували його складанню.
Відповідач не погодившись з вимогами позивача подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого навів наступне. Вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пункт 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 31.3 (6) Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 р., далі-ПДР) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Так ним під час патрулювання 01.06.2022 в м. Кривому Розі по вул. Ракітіна, біля е/о 42, був виявлений транспортний засіб «ГАЗ 2705» державними номерними знаками НОМЕР_1 , який в подальшому як виявилося не пройшов обов`язковий технічний контроль в порушення вимог ПДР. Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються постановою про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин. справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Після того, як були помічені ознаки того що позивач ОСОБА_1 порушив ПДР він представився згідно з п.3 ст. 18 ЗУ "Про Національну поліцію", після чого згідно з ст.32 ЗУ "Про Національну поліцію" повідомив про причину звернення. Після того попросив пред`явити водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб. Було ознайомлено позивача зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУ. На запитання: «Чому керуєте т.з. який не пройшов обов`язковий технічний контроль в порушення вимог ПДР?», зазначив що відповідно до постанови КМУ поки на території України діє воєнний стан, проходити технічний контроль не потрібно (що зафіксовано на нагрудному відео реєстраторі поліцейського відеозапис під назвою
13 січня 2023 року позивачем до суду подано відповідь на відзив. В обґрунтування якої наведено наступне. В позовній заяві, він висловив свої позовні вимоги про незаконні дії інспектора відділення безпеки дорожнього руху полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Поліщука О.С., який 01.06.2022 року виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки, дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 480081, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 33 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення та піддано адміністративному стягненню в виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Йому як громадянину України відомо те, що працівник поліції не може зупинити водія транспортного засобу просто так і притягнути до відповідальності ні за що. Для цього у нього мають бути причини, які він зобов`язаний назвати. І лише після цього має право вимагати посвідчення водія, документи на транспортний засіб тощо. Хоч це трапляється зрідка, але якщо інспектор поліції чітко не сформулював причину зупинки, водій має право не надавати йому документів. І якщо за відмову показати документи в такій ситуації стосовно водія ухвалять постанову про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП, то водій можете її оскаржувати. Вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу є у статті 35 Закону України «Про національну поліцію». Це, зокрема, порушення правил дорожнього руху, видимі ознаки, що свідчать про несправність транспортного засобу, інформація про причетність водія чи будь-кого з пасажирів до ДТП, іншого кримінального чи адміністративного правопорушення. потреба залучити водія як свідка або для допомоги постраждалим тощо. Вважає, що працівник патрульної поліції порушив вимоги Закону України «Про національну поліцію» і, сподіваючись на мою необізнаність, не назвав причину зупинки, також відповідач не запропонував йому та не надав право на захист, а саме залучити до розгляду вказаної справи йому адвоката на що він звертав уваги та вимагав від нього, але відповідач в категоричній формі відмовив йому право на захист, чим порушив вимоги статті 268 КУпАП. Крім того, інспектор поліції вимагав у нього посвідчення водія, а також документи на транспортний засіб лише в паперовому вигляді, це теж незаконно. Так як, він мав право показати паперові, або електронні документи в за стосунку «Дія», а страховий поліс на будь-якому цифровому носії, але інспектор поліції наполягав на своєму, щоб надав документи на паперовому носії. А отже, притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 121 КУпАП лише за те, що у мене немає із собою паперових документів, неможливо. Таким чином, він змушений оскаржувати постанову працівника поліції про притягнення до відповідальності через судову гілку влади. Для підтвердження того, що він не порушував та не порушує правила дорожнього руху, так як не керував транспортним засобом, а для підтвердження того, що він не порушував правила дорожнього руху є свідки, які були присутні при винесенні постанови поліцейським. Таким чином, було складено незаконну постанову, факти, викладені в ній, не відповідають дійсності. Так, як обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світло пропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища (ч. 3 ст. 35 Закону України "Про дорожній рух"). Перевірка технічного стану транспортного засобу полягає у визначенні відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам, згідно з Наказом Міністерства Інфраструктури України від 26 листопада 2012 року № 710 "Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки" (п.п. 11 п. 2 Порядку). За результатами перевірки технічного стану транспортних засобів встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації (абз. 1 п. 1 Порядку). Обов`язковість проходження технічного контролю. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Відповідно до статті 33 Закону України «Про дорожній рух» технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Статтею 35 Закону України "Про дорожній рух" та пунктами 1, 3 визначаються транспортні засоби, які підлягають обов`язковому технічному контролю та періодичність його проходження, тек також визначають транспортні засоби, які звільнені від проходження обов`язкового технічного контролю. Транспортні засоби, які підлягають обов`язковому технічному контролю, транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про дорожній рух» транспортні засоби, які не підлягають обов`язковому технічному контролю. Згідно ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них із строком експлуатації до двох років; технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку (пп. 15 п. 2 Порядку). Таким чином з поважної причини, в зв`язку з повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та в період з 25.02.2022 до 26.05.2022 рік, він із сім`єю змушений був перебувати на Західній Україні і тому фізично не міг пройти технічного контролю на транспортний засіб ГАЗ 2705 державний номерний знак НОМЕР_1 так як цей автомобіль залишився в місті Кривому Розі Дніпропетровської області. 26.05.2022 року повернувся до міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та 01.06.2022 року змушений був взяти свій транспортний засіб ГАЗ 2705 державний номерний знак НОМЕР_1 заїхати на автозаправочну станцію заправити пальним та в подальшому поїхати до підприємства, що здійснює обов`язковий технічний контроль, при русі автомобілем мене було зупинено патрульним поліцейським, а саме відповідачем де йому розповів, що рухаюсь на своєму автомобілі до підприємства, що здійснює обов`язковий технічний контроль для огляду свого транспортного засобу, але відповідач на це не звернув уваги та виніс відносно мене незаконну постанову про накладення на нього адміністративний штраф. Таки чином змушений звернутися з позовною заявою до судової гілки влади для захисту своїх конституційних, процесуальних та матеріальних прав, так як вважаю, що дану постанову винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою. Під час винесення постанови відповідач взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Йому здалося, що позивач порушив правила дорожнього руху, але насправді ніяких порушень не було. Таким чином відповідач порушив вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В даному випадку потрібно зазначити, що відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб`єктивну сторону, обов`язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Лише після доведення вини відповідними доказами відповідач мав право притягати позивача до відповідальності. Таким чином відповідач, маючи взагалі ніяких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, притягнув його до адміністративної відповідальності, не виконавши при цьому вимог ст.. 251, 252 КУпАП, ст. 69 КАС України, де зазначається що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. B даному випадку ніяких доказів вини сторони і відповідно складу правопорушення позивача немає, а отже немає й суб`єктивної сторони і відповідно складк правопорушення. Необхідно зазначити, що відповідач при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували його вину у скоєнні правопорушення. Відповідно до розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Згідно ст. 283 КУпАП, постанова обов`язково повинна містити правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження. Винесена постанова не відповідає даним вимогам, так як в ній не зазначено порядок її оскарження. З огляду на вищезазначене, працівник патрульної поліції не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може гуртуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Жодних доказів, які свідчать про те, що він вчинив адміністративне правопорушення працівником поліції надано не було, однак, відразу на місці зупинки без мого присутствія та без моєї участі було складено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., яка була вручена копія постанови мені на місті стоянки легкового автомобіля та її складання. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року, «підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України». Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо. Однак, ним вимогу щодо реалізації наданого законом права скористатись правовою допомогою адвоката працівниками поліції було проігноровано, чим грубо порушено його права. Відповідно до ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Згідно ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами. Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Керуючись ст. 247 КУпАП, де зазначається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, можна зробити висновок, що відповідач незаконно виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення і взагалі не мав права притягати позивача до адміністративної відповідальності.
14 грудня 2023 року позивач до суду подав додаткові письмові пояснення. В яких зазначає наступне. За загальним принципом змагальності сторін у цивільному процесі, визначеного ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і одночасно передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливість. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути в об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо- транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; (Частину першу статті 35 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2612-VIII від 08.11.2018);11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу с особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. (Частину першу статті 35 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 2123-ІХ від 15.03.2022- щодо дії змін див. пункт 2 розділу II); 12) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектувания чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; (Пункт 1 частини другої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-ІХ від 14.01.2020); 13) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. (Статтю 35 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2612-VIII від 08.11.2018). Стаття 35 Закону про національну поліцію має вичерпний перелік причин зупинки і в цьому переліку немає пункту про безпідставну перевірку документів транспортного засобу. Керуючись вище переліченим, поліцейський ОСОБА_2 незаконно зупинив транспортний засіб, яким він керував. Враховуючи положення статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Водій може не виконувати свої обов`язки згідно п.2.4 Правил дорожнього руху, якщо поліцейський порушує ч.3 ст. 35 Закону "Про Національну поліцію", а саме відмовляється інформувати водія про причину зупинення або називає невідповідну причину і не має доказів, які підтверджують законність його дій, чим робить свою вимогу незаконною. Коли його зупинив поліцейський ОСОБА_2 , то повідомив що зупинив для перевірки документів, що порушує вимоги статті 35 5 «Про національну поліцію». Підстави для зупинки не було. По-друге, поліцейський ОСОБА_2 не запропонував йому скористатися юридичною допомогою. Звертаючись до водія, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання і проінформувати водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. За потреби на першу вимогу працівник поліції зобов`язаний надати службове посвідчення, дати змогу ознайомитися з наведеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Це регламентовано Законом «Про Національну поліцію». Але нічого з вище переліченого поліцейським Поліщук О.С. не було зроблено. Право на правову допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України. Передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Дане право с непорушним та не може бути обмежене. Тому, якщо працівник поліції намагається оштрафувати водія за порушення ПДР, водій має гарантоване Конституцією право на юридичний захист за допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права. Аналогічні норми прописані у частині 1 статті 268 КУпАП, відповідно до якої при розгляді справи водій має право користуватися юридичною допомогою адвоката чи юриста та заявляти відповідні клопотання. Відповідно до частини 2 статті 279 КУпАП інспектор під час розгляду справи зобов`язаний роз`яснити водієві його право на юридичний захист та право на подання відповідних клопотань. Таким чином, інспектор зобов`язаний роз`яснити водієві на місці зупинки конституційне право на захист адвоката та надати йому повноцінну можливість скористатись таким правом. При цьому інспектор повинен надати водієві достатній час для пошуку адвоката та відкласти з цією метою розгляд справи на інший день. А водій має право скористатись такою можливістю та отримати належний юридичний захист від незаконних дій працівників поліції. Відмова інспектора чи будь-які інші маніпуляції, що обмежують водія в праві чи часі на пошук адвоката, є такими, що суперечать Конституції України та є підставою для визнання такого штрафу незаконним.
Позивач в судове засідання 27 лютого 2024 року не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати за його відсутності, зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання 27 лютого 2024 року не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати за його відсутності та вказав, що викладене у відзиві підтримує, заперечує проти задоволення позову.
Під час розгляду справи безпосередньо досліджені наступні письмові докази: постанова (а.с. 7), протокол перевірки т/з (а.с. 8), диск (а.с. 19).
Відповідно до ст. 73 КАС України, суд вважає належними доказами: постанову (а.с. 7), диск (а.с. 19), так як вони стосуються винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 74 КАС України, суд вважає постанову (а.с. 7), протокол перевірки т/з (а.с. 8), диск (а.с. 19) допустимими доказами, так як вони отримані судом без порушення вимог закону.
В судовому засіданні також було оглянуто диск, на якому мається 2 файли.
- на файлі з позначкою «clip0», який розпочинається о 11.53 год та закінчується о 12.06 год., зафіксовано зображення, на якому об 11.55 год. поліцейський ОСОБА_1 роз`яснює причину зупинки. Об 11.59 год. поліцейський роз`яснює права. ОСОБА_1 просить перенести розгляд цієї цивільної справи в Саксаганський районний суд, щоб залучити свого юриста. Поліцейський роз`яснює, що справа розглядається на місці. ОСОБА_1 відповідає «Я зрозумів!». Далі ОСОБА_1 вступає в суперечки.
-на файлі з позначкою «clip1», який розпочинається о 12.08 год та закінчується о 12.16 год., зафіксовано зображення, на якому об 12.12. год. поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 з постановою, роз`яснює права та оскарження постанови, порядок оплати штрафу.
Твердженняпозивача,яке міститьсяв позові,а саме,що вінне порушувавп.31.3бПДР України,а самездійснення руху натранспортному засобі,який непройшов обов`язковийтехнічний контроль,те щойому незапропонували скористатисяюридичною допомогою,що відповідачнезаконно зупинивйого транспортнийзасіб, спростовуються належним та достовірним доказом, дослідженим судом, а саме відеозаписом. Так, згідно відеозаписів вбачається, що позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, та ст. 63 Конституції України, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287 - 289 КУпАП. Відповідачем, вищезазначені вимоги Закону, як суб`єктом владних повноважень, були дотримані, але позивач не забажав скористатися усіма правами передбаченими ст. 268 КУпАП. На переконання суду, доводи позивача, на те що він начебто не експлуатував т/з, а лише віз його на заправну станцію з метою можливості подальшого його доставлення до відповідного підприємства для проходження технічного контролю, є надуманими, спрямованими на уникнення відповідальності, оскільки термін «експлуатація» не залежить від мети, з якою здійснюється пересування на транспортному засобі. Крім того, в позові позивач не заперечує, що здійснював рух на транспортному засобі, який не пройшов обов`язковий технічний контроль. З відеозапису встановлено, що позивач просив перенести розгляд справи в суд, пояснював, що таким чином зможе скористатися допомогою юриста, після роз`яснення, що дана категорія справ розглядається на місці, клопотань про залучення захисника не заявляв. Тому суд вказані доводи позивача вважає недостовірними та не бере їх до уваги при вирішенні справи.
На підставі ст. 76 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає їх достатніми для встановлення наступних обставин. При цьому суд керується вимогами ст.77 ч.2 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
01.06.2022 року, приблизно об 11 год. 50 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ 2705» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух в м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна е/о 42 порушив п. 31.3 6 ПДР України, на транспортному засобі який не пройшов обов`язковий технічний контроль. Вказана обставина визнається сторонами.
01.06.2022року об11год.50хв.відповідачемскладенота винесенопостановупронакладення адміністративногостягненнясеріїБАА №480081у видіштрафуврозмірі 340,00грн.відноснопозивача.Впостановізазначено,що01.06.2022року,приблизно об11год.50хв., ОСОБА_1 ,керуючи транспортнимзасобом «ГАЗ2705»д.н.з. НОМЕР_1 ,здійснював рухв м.Кривий Ріг,вул.Ракітіна е/о42,на транспортномузасобі якийне пройшовобов`язковийтехнічний контроль,чим порушив п п. 31.3 6 ПДР України, за щопередбачена адміністративнавідповідальність зач.3ст.121КУпАП. Вказана обставина встановлена постановою (а.с.7).
При вирішенні справи, суд застосовує норми права, які передбачені Конституцією України, КУпАП, «Правилами дорожнього руху», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі за текстом «Правила»).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, повинна містити викладення обставин, установлених при розгляді справи. У відповідності до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності до закону. Як встановлено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) повинні з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що 01.06.2022 року о 11.50 год. відповідачем складено та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 480081 у виді штрафу в розмірі 340, 00 грн. відносно позивача (а.с. 7).
Як вбачається з позову, ОСОБА_1 вказує на безпідставність накладення на нього адміністративного стягнення та вважає постанову, складену відповідачем, протиправною.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, вона повинна містити інформацію про місце вчинення адміністративного правопорушення та докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповіднодо частини3статті 121КУпАП,керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповіднодо пункту31.3бПДР України,затверджених постановоюКМУ №1306від 10.10.2001р.,забороняється експлуатаціятранспортних засобівзгідно іззаконодавством,зокрема якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
У судовому засіданні встановлено, що позивач, керуючи автомобілем «ГАЗ 2705», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух в АДРЕСА_1 на транспортному засобі який не пройшов обов`язковий технічний контроль. Тому в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 3 КУпАП.
У судовому засіданні встановлено, що інспектором позивачу були роз`яснені його права, будь-яких обмежень позивачу користуватися своїми правами, інспектор не допустив, визначив стягнення у розмірі, передбаченому законом.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
На переконання суду, інспектор при розгляді справи про адміністративне правопорушення, діяв відповідно до вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, вирішив справу без порушення вимог закону.
Дійшовши до переконання, що при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектор діяв без порушення вказаних вимог КУпАП, суд вважає, що інспектор притягнув позивача до адміністративної відповідальності обґрунтовано.
Отже підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та підстав для її скасування, не мається.
Дослідивши письмові докази, суд на підставі ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.
На підставівищевикладеного,керуючись ст.ст.251,252,280КУпАП,ст.ст.2,72-77,90,241-244України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до інспектора відділу безпеки дорожнього руху полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Поліщука Олега Сергійовича ( м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, 11) - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Прасолов
