Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 166/37/24 Провадження №11-кп/802/257/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035570000171 від 17 грудня 2023 року, за апеляційними скаргами старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Ратнівського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_10 та представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 19 січня 2024 року якою ОСОБА_7 на підставі ст.45 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку з дійовим каяттям,
В С Т А Н О В И В:
До Ратнівського районного суду Волинської області 02.01.2024 року надійшов від Ковельської окружної прокуратури обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023035570000171 від 17.12.2023 року, щодо ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Органами обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він 16.12.2023 року близько 12 години 24 хвилини, рухаючись конем із підводою на АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці гнучку гілку дерева умисно наніс нею один удар в обличчя в ділянку очей та носа ОСОБА_11 , який у цей момент рухався у попутному напрямку. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді саден та синців у ділянці обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження (а.с.2-3).
У судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України, мотивуючи тим, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 пояснив, що на досудовому розслідуванні визнав свою винуватість у скоєнні даного правопорушення, у присутності дізнавача та прокурора просив у потерпілого вибачення за вчинене ним діяння, вважає свою поведінку неприпустимою, шкодує про вчинене, такий проступок учинив, маючи на ОСОБА_11 образу з огляду на попередній особистий конфлікт із ним. У судовому засіданні висловив жаль з приводу вчиненого діяння, просив у ОСОБА_11 вибачення.
Захисник обвинуваченого клопотання підтримала, пояснила, що завдяки активній визнавальній позиції ОСОБА_7 . досудове розслідування даного провадження було завершено впродовж 10 днів; обвинувачений брав участь у всіх слідчих, процесуальних діях, добровільно видав знаряддя вчинення правопорушення - гнучку гілку дерева. Кримінальним правопорушенням будь-яка шкода потерпілому не завдана, цивільного позову в провадженні останній не заявив.
Прокурор та потерпілий проти задоволення клопотання заперечили, заявляючи про сумнівність щирості каяття обвинуваченого.
Прокурор пояснив, що в усній розмові під час вручення обвинувального акта ОСОБА_7 стверджував про ненавмисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, вказував, що замахнувся гілкою, підганяючи коня, й випадково ударив ОСОБА_11 . Указав, що такі пояснення ОСОБА_7 у будь-якій процесуальній формі не закріплені. Крім цього, у своїх початкових поясненнях до внесення відомостей у ЄРДР ОСОБА_7 заперечив свою причетність до даного проступку.
Потерпілий указав, що дійсно обвинувачений двічі на досудовому розслідуванні вибачався перед ним, однак, на його думку, таке вибачення не є щирим, воно зумовлене розумінням ОСОБА_7 невідворотності покарання з огляду на сукупність зібраних доказів.
Обвинувачений пояснив, що на досудовому розслідуванні дізнавачу надав визнавальні показання, які відповідають викладеній в обвинувальному акті суті обвинувачення. Про наявність протоколу допиту із такими показаннями ОСОБА_7 ствердив і прокурор.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 19.01.2024 року ОСОБА_7 на підставі ст.45 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження №12023035570000171 від 17.12.2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито.
Ухвалою суду вирішено долю речового доказу.
Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, скоєне ним кримінальне правопорушення за правилами ст.12 КК України є проступком. З огляду на заперечення сторони обвинувачення проти клопотання з`ясуванню судом підлягає наявність у діях ОСОБА_7 таких підстав як щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Судом установлено, що обвинувачений на стадії дізнання дав визнавальні показання, що відповідають суті обвинувачення згідно із обвинувальним актом. Тому твердження прокурора про заперечення ОСОБА_7 умисного характеру діяння є безпідставним, будь-якими процесуальними документами не доводиться. Про щирість каяття обвинуваченим свідчить поведінка останнього, який як під час дізнання, так і судового розгляду просив у потерпілого вибачення, шкодував про вчинене.
Із доданих матеріалів, пояснень учасників вбачається, що обвинувачений добровільно видав знаряддя вчинення правопорушення, з`являвся на усі виклики дізнавача і прокурора, брав участь у всіх слідчих, процесуальних діях. Оскільки цивільний позов про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди у провадженні не заявлявся, відтак підстави для її відшкодування відсутні, що не може слугувати перешкодою для звільнення від відповідальності. За таких обставин, суд уважає клопотання обґрунтованим, доходить висновку про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України (а.с.30-31).
Не погоджуючись із ухвалою суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій вказує, що не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, апеляційна скарга подається у зв`язку із невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадженні, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує на те, що суд не погоджуючись з позицією прокурора та не досліджуючи письмових доказів у справі, своє рішення в частині посилання прокурором на часткове визнання вини обвинуваченим, обґрунтував відсутністю в матеріалах кримінального провадження будь-якого закріплення у процесуальній формі позиції ОСОБА_7 щодо не визнання ним вини. Не надав суд й належної оцінки позиції потерпілого, який хоча і повідомив суду, що обвинувачений двічі на досудовому розслідуванні вибачався перед ним, однак на думку ОСОБА_11 , таке вибачення було нещирим, зумовлене розумінням ОСОБА_7 про невідворотність покарання з огляду на сукупність зібраних доказів та виникло лише після отримання інформації про наявність таких доказів.
Вважає, що при вирішенні питання про можливість звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності передбачені кримінальним законом. Відповідне рішення суду повинно бути вмотивованим. Разом з тим, в ухвалі суд першої інстанції взагалі не посилався на таку обставину, як відшкодування обвинуваченим завданих збитків або усунення заподіяно шкоди потерпілому.
Просить ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 19.01.2024 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 у зв`язку у зв`язку з дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України та закриття кримінального провадження скасувати. Призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 в суді першої інстанції (а.с.36-37).
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій вважає, що суд, задовільняючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, постановив незаконне та необгрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню, а справа підлягає до призначення на новий розгляд.
Вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд безпідставно прийшов до висновків про наявність дійового каяття в обвинуваченого ОСОБА_7 , що суперечить фактичним обставинам справи, на підставі цих висновків незаконно застосував закон щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Просить ухвалу від 19.01.2024 року про звільнення ОСОБА_7 на підставі ст.45 КК України від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку з дійовим каяттям, та закриттям кримінального провадження скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції (а.с.39-43).
На адресу Волинського апеляційного суду 21.02.2024 року від захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого. Вказує на те, що з доводами апеляційних скарг не погоджуюся та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні апеляційних скарг прокурора та представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 19.01.2024 року відмовити в повному обсязі, залишити ухвалу - без змін (а.с.56-58).
В судове засідання не з`явився потерпілий ОСОБА_11 , хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від нього на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи.
Представник потерпілого ОСОБА_9 не заперечував щодо продовження розгляду справи у відсутності його довірителя, оскільки останній повідомляв його про відсутність та можливість розгляду справи у його відсутності. Прокурор заперечувала щодо слухання справи у відсутності потерпілого. Обвинувачений та його захисникне заперечували, щодо продовження розгляду справи у відсутності потерпілого. Неприбуття потерпілого ОСОБА_11 не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційних скарг; прокурора, яка підтримала свою апеляцію та апеляційну скаргу представника потерпілого, просила їх задовольнити; представника потерпілого, який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляцію прокурора, просив їх задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечили доводи апеляційних скарг, просили їх залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме в умисному легкому тілесному ушкодженні, стверджуються зібраними у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевіреними у судовому засіданні доказами, які ґрунтуються на об`єктивному, повному і всебічному дослідженні, і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.125 КК України є правильною і ніким з учасників судового провадження не оспорюється.
У силу ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Вимогами ст.45 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Такою, яка вчинила кримінальне правопорушення вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла кримінальних правопорушень або раніше вчинила кримінальне правопорушення, що вже втратило правове значення (особу було звільнено від кримінальної відповідальності за раніше вчинене кримінальне правопорушення; закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; особа вчинила кримінальне правопорушення, однак була звільнена від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; особа раніше вчинила кримінальне правопорушення, однак була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання чи відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом; судимість особи погашена чи знята судом; щодо особи закрито кримінальне провадження або ухвалено виправдувальний вирок).
Щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним кримінального правопорушення, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків кримінального правопорушення для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Це може бути повідомлення про всі відомі епізоди, обставини злочинного діяння, свідків, потерпілих, викриття інших співучасників кримінального правопорушення. Мінімальні вимоги, яким має відповідати позитивна посткримінальна поведінка у виді активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, полягають у добровільній дачі правдивих і повних свідчень про всі відомі особі обставини злочинного діяння. Активність сприяння розкриттю кримінального правопорушення означає, що дії особи повинні мати високу інтенсивність, ефективність та значну процесуальну цінність. Визначення ступеня активності залежить від обставин конкретного кримінального провадження.
Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, яке за ступенем тяжкості є кримінальним проступком. Воно не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що обвинувачений на стадії дізнання дав визнавальні показання, що відповідають суті обвинувачення згідно із обвинувальним актом.
Слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_7 сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, брав участь в усіх слідчих (розшукових) діях, ретельно виклав усі обставини вчиненого кримінального правопорушення, завдяки чому досудове розслідування було проведено повно та своєчасно та з дотриманням розумних строків. Також обвинувачений не ухилявся від слідства, активно співпрацював з органом досудового розслідування, чим сприяв встановленню всіх обставин справи.
Про щирість каяття обвинуваченого свідчить поведінка останнього, який як під час дізнання, так і судового розгляду у суді першої та апеляційної інстанцій засуджував свою поведінку та щиро каявся у вчиненому.
Судом першої інстанції зазначено, що оскільки цивільний позов про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди у провадженні не заявлявся, відтак підстави для її відшкодування відсутні, що не може слугувати перешкодою для звільнення від відповідальності, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Вимогами ч.3 ст.288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінального і кримінального процесуального законодавства, та з урахуванням наявності підстав, визначених у ст.45 КК України, обґрунтовано звільнив обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, у зв`язку з дійовим каяттям, та закрив кримінальне провадження щодо нього на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи апеляційних скарг про те, місцевий суд безпідставно звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, з огляду на те, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування вини в інкримінованому кримінальному провадженні не визнавав, збитків потерпілому не відшкодував та не сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на один із загальних засад кримінального провадження, що передбачена статтею 23 КПК України - безпосередність дослідження показань, речей і документів, який дотримано місцевим судом при ухваленні судового рішення щодо ОСОБА_7 .
Так, відповідно до положень ч.1 ст.23 КПК України місцевий суд в судовому засіданні отримав показання обвинуваченого, який вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому.
Твердження прокурора про те, що органом досудового розслідування не встановлено пом`якшуючих покарання обставин, а місцевим судом такі обставини встановлено безпідставно, не заслуговують на увагу, так як не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Стосовно доводів апеляційної скарги представника потерпілого щодо відсутності щирого каяття в обвинуваченого, то дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки обвинувачений просив у потерпілого вибачення, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі суду та не заперечувалось у суді апеляційної інстанції. Судом встановлено, що на стадії досудового розслідування обвинувачений визнав свою винуватість у скоєнні даного правопорушення, у присутності дізнавача та прокурора просив у потерпілого вибачення за вчинене ним діяння, про свою поведінку він щиро шкодує та вважає неприпустимою. Наведене мало місце і під час судового розгляду, адже ОСОБА_7 також просив вибачення у потерпілого.
На думку суду апеляційної інстанції, наведені в апеляціях прокурора і представника потерпілого твердження про те, що невідшкодування шкоди потерпілому перешкоджає звільненню ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, також є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Потерпілим у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_11 .
При цьому слід зазначити, що відповідно до обвинувального акту, кримінальним правопорушенням не завдано розмір шкоди, під час досудового розслідування цивільні позови не заявлялись. Такі позови не були і заявлені під час судового розгляду даного кримінального правопорушення.
Зі сторони потерпілого на стадії досудового розслідування та судового розгляду справи були відсутностібудь які претензій майнового характеру до обвинуваченого, ОСОБА_7 вчинив усі можливі дії для того, загладити завдану його діями шкоду.
Представник потерпілого вказав, що на даний час потерпілий ОСОБА_11 проходить лікування і розмір заподіяної шкоди буде встановлений по закінченню можливого відновлення функції ока.
Обвинувачений в судовому засіданні вказав про те, що він не відмовляється відшкодувати завдану шкоду потерпілому, однак останній будь-яких претензій майнового характеру до нього не має. Також вказав на те, що не відмовляється відшкодувати таку шкоду в майбутньому.
Апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити потерпілому та його представнику про те, що закриття кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і в суді, не перешкоджає пред`явити цивільний позов про відшкодування шкоди у порядку цивільного судочинства.
Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Законних підстав для скасування ухвали місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Ратнівського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_10 та представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 19 січня 2024 року якою ОСОБА_7 на підставі ст.45 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку з дійовим каяттям, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді
