Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2075/23 пров. № А/857/23077/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Зінчук Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі №380/2075/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії(головуючий суддя першої інстанції Потабенко В.А., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 03.11.2023),-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач) про визнання протиправним рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2021 №6 про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 із складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщеннями для постійного проживання у м. Львові; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахувати ОСОБА_1 із складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у м. Львові з 07.10.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 №510-ОС полковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08.07.2019 № 705-ОС із 02.08.2019 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України. Вислуга років військової служби станом на 02.08.2019 становить більше 30 років, з яких календарна - 25 років 09 місяців, пільгова 04 роки 11 місяців. Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 01.12.2014 позивач набув статусу учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Починаючи з липня 1995 року по серпень 2019 року проходив військову службу на курсантських та офіцерських посадах в органах Державної прикордонної служби України в різних регіонах України. За весь період проходження військової служби забезпечувався житловою площею. На підставі протоколу № 6 спільного рішення командування та житлової комісії прикордонних військ України від 29.10.2002 позивачу надавалось житлове приміщення для постійного користування у м. Києві (ордер на жиле приміщення №26564 серії Б від 08.01.2003) - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (загальна площа 40,3 кв.м, житлова - 17,2 кв.м). У травні 2008 року у зв`язку з народженням у лютому 2008 року сина, звернувся із відповідним рапортом до голови житлової комісії Державної прикордонної служби України щодо зарахування позивача та членів сім`ї (складом 3 особи) на квартирний облік по м. Києву на покращення житлових умов. За результатами розгляду поданих документів, з урахуванням того що на момент звернення ОСОБА_1 вже діяла норма абзацу 4 п. 1 ст. 12 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон 2011), і вислуга років на день звернення становила менше 20 років, на підставі Протоколу №33 спільного рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України від 09.09.2008 було зараховано до списків осіб на отримання службового житла зі складом сім`ї з особи. При цьому, рішення житлової комісії щодо виключення зі списків осіб на отримання службового житла не приймалось (відсутнє). У подальшому, після переміщення для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі протоколу № 7 Львівської загальногарнізонної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.11.2017 надано «службову» однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 17,6 кв.м, в якій зареєстровані та проживає позивач і члени сім`ї до теперішнього часу. З урахуванням наявності законних підстав для визнання позивача та членів сім`ї «особами, які потребують поліпшення житлових умов, наявності більше 20 років вислуги на військовій служби, а також незабезпечення позивача та членів сім`ї житлом для постійного проживання у межах норм встановлених законодавством протягом усього часу проходження військової служби, у вересні 2021 року позивач звернувся із відповідною заявою до Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про зарахування його та членів на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання в м. Львові. Листом від 21.10.2021 №702/Х-273 за підписом Голови Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено, що за результатами розгляду моєї заяви від 06.09.2021 (№Х-273) у зарахуванні на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у місті Львові із складом сім`ї 3 особи відмовлено. Обґрунтовуючи свою відмову Об`єднана житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 посилалася на абз. 1, п. 2, розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МВС України від 17.03.2021 №26, наступного змісту: військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; виключення житла, у якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового. В ході розгляду заяви, за інформацією Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховано також наявність незданої житлової площі однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальна площа якої становить 40,3 кв.м, житлова -17,2 кв.м), у якій залишилися проживати колишня дружина та син. Позивач зазначає, що зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання не ставиться в залежність виключно від самого факту забезпечення таким приміщенням під час проходження військової служби. Враховуючи забезпеченість позивача та членів його сім`ї жилою площею нижче за мінімальний рівень забезпеченості громадян, відмова відповідача у зарахуванні позивача та членів сім`ї на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов є протиправною.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене витягом з протоколу №6 від 21.10.2021 про відмову у зарахуванні полковника запасу ОСОБА_1 на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у м. Львові складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахувати ОСОБА_1 із складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у м. Львові з 07.10.2021.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції при розгляді вказаної справи та прийнятті рішення про задоволення позовних вимог було допущено порушення норм як процесуального права так і невірно застосовано норми матеріального права.
Суть доводів апелянта зводиться до того, що позивач не обґрунтував позовну вимогу щодо протиправності оскаржуваного рішення. Вимоги позивача про визнання протиправним рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №13 від 30.12.2022 року є необґрунтованими та безпідставними, тому як задля задоволення таких вимог відповідачем повинні бути допущені саме протиправні діяння щодо норм і приписів законодавства, які зобов`язували відповідача вчинити певні дії, а натомість суб`єкт владних повноважень знехтував вимогами законодавства, внаслідок чого позивач зазнав певних втрат або його права були порушені.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправним рішення Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Протоколу Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2021 №6, про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 із складом сім» З особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщеннями для постійного проживання у м. Львові. Однак, як слідує безпосередньо з матеріалів позову з додатками та змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ОСОБА_1 не вказує в чому його протиправність.
Вказує, що у відповідності до протоколу №6 від 31 жовтня 2002 року спільного рішення командування та житлової комісії Прикордонних військ України ОСОБА_1 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 для постійного проживання зі складом сім`ї - одна особа. Станом на момент звернення позивача до суду вказане рішення є чинним та не оспорюється позивачем по справі. Таким чином, позивач станом на момент звернення до суду вважається таким, що забезпечений житлом в розумінні Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки отримав житло для постійного проживання будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України.
Також вказує на те, що на момент прийняття рішення Об`єднаною житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.10.2021, позивач не проходив та не проходить військової служби в Західному регіональному управління та не перебував у списках осіб Західного регіонального управління, що потребують отримання службових жилих приміщень, тому жодних законних підстав в житлової комісії Західного регіонального управління приймати рішення стосовно військовослужбовця, який не проходить службу в Західному регіональному управління та не перебуває на обліку осіб, що потребують отримання службових жилих приміщень в Західному регіональному управлінні не було.
Крім цього, на час виконання обов`язків служби за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 в листопаді 2017 року ОСОБА_1 надано службове житло на склад сім`ї одна особа на час виконання обов`язків військової служби у АДРЕСА_3 та взяв на себе зобов`язання здати вказане житло в разі переведення до іншого місця служби.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахувати ОСОБА_1 із складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у м. Львові з 07.10.2021, то апелянт вважає, що прийняття такого рішення є виключними дискреційними повноваженнями Західного регіонального управління. Суд не має повноважень визначати спосіб дій відповідача при прийнятті рішення житловою комісією, а наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого рішення у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Суд не вправі перебирати на себе функцію житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ця функція належить виключно суб`єкту владних повноважень, в якого є декілька варіантів правової поведінки (прийняти позитивне рішення, відмовити чи залишити без розгляду).
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі витягу з протоколу №5 спільного рішення командування та житлової комісії Прикордонних військ України від 26.09.2002 поставлено на квартирний облік у загальну чергу на покращення житлових умов ст. лейтенанта ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу №6 спільного рішення командування та житлової комісії Прикордонних військ України від 29.10.2002 надано житлове приміщення у м. Києві, зокрема однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 військовослужбовцю в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_1 одному, із зняттям його з квартирного обліку.
08.01.2003 Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві видано позивачу ордер на житлове приміщення № 26564 серії Б ОСОБА_1 на право на зайняття жилого приміщення жилою площею 17,33 кв. м, яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до витягу з протоколу №33 спільного рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України від 09.09.2008 майора ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 особи (він, дружина ОСОБА_5 , син Назар) зараховано до списків на отримання службового житла.
У подальшому, відповідно до витягу з протоколу засідання ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.11.2017 надано «службову» однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 17,6 кв. м (із усіма комунальними умовами), перебуваючому у списку осіб, що потребують отримання службових жилих приміщень з 2017 року, учаснику бойових дій, військовослужбовцю регіонального центру оперативно-технічних заходів ІНФОРМАЦІЯ_1 полковнику ОСОБА_1 на склад сім`ї одна особа, на час виконання обов`язків військової служби у м. Львові.
Виконавчим комітетом Львівської міської ради видано ордер на службове житлове приміщення № 0000737 від 12.04.2018, житлової площею 17,6 кв. м.
06.09.2021 позивач звернувся із рапортом до голови ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якому просив розглянути на засіданні житлової комісії питання щодо зарахування його на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у м. Львові зі складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у першочерговому порядку.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.10.2021 розглянуто рапорт позивача та відмовлено у зарахуванні на квартирний облік та включення до списків осіб, які користуються правом позачергового або першочергового одержання житлових приміщень у м. Львові. Підстави для відмови: наявність незданої житлової площі, однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , у якій залишились проживати дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_2 , що був заявлений для зарахування на квартирний облік у м. Львові.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання не ставиться у залежність виключно від самого факту забезпечення таким приміщенням під час проходження військової служби. Визначальним чинником, який впливає на прийняття рішення про зарахування або ж відмову у зарахуванні на такий облік є забезпеченість особи під час проходження військової служби жилою площею для постійного проживання, згідно з встановленим законодавством нормами забезпеченості жилими приміщеннями.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.
Стаття 31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно Закону України «Про дерадянізацію законодавства України») (далі ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч. 1 ст. 37 ЖК України).
Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 470 від 11.12.1984 (далі за текстом Правила № 470).
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно із ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Абзацом 1 п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до ст. ст. 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Згідно із ст. ст. 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок №1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно з п. 3 Порядку №1081 військовослужбовцям як мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Згідно п. 4 Порядку №1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.
На підставі п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №1865-IV від 24.06.2004 (далі - Закон №1865-IV) військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Абзац 4 п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №1865-IV покладає зобов`язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Порядком №1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Пункт 23 Порядку №1081 визначає, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).
Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.
Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Пунктом 32 Порядку №1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).
Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства внутрішніх справ України №26 від 18.01.2021 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 26).
Інструкція №26 визначає механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання (далі - члени їх сімей).
Відповідно до п. 1 розділу I. Загальні положення Інструкції №26 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом: надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового.
Члени сім`ї військовослужбовця, які внесені в його особову і облікову справи у встановленому законодавством порядку, проживають та зареєстровані разом з ним, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем.
Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали житло за попередніми місцями служби), забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними та членами їх сімей не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
До отримання жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення такі військовослужбовці забезпечуються службовим житлом у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 1 розділу V Інструкції №26 облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей.
Військовослужбовці, звільнені в запас (відставку), які набули право на отримання житла для постійного проживання та залишилися проживати в наданих їм службових жилих приміщеннях або потребують відселення із закритих військових містечок, мають право на зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органі Держприкордонслужби, рішенням керівника якого надавалося таке житло (або в якому житло перебуває на обліку).
Військовослужбовець, який забезпечений жилою площею в межах норми для відповідного населеного пункту, та члени його сім`ї не мають права на забезпечення житлом від Держприкордонслужби.
Відповідно до п. 7 розділу V Інструкції № 26 облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які:
забезпечувалися під час проходження військової служби жилою площею для постійного проживання згідно з встановленими законодавством нормами; мають у власності жилу площу, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом у населеному пункті за місцем проходження військової служби та/або безпосередньо поблизу місця проходження військової служби (у прилеглому населеному пункті), що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно п. 8 Інструкції №26 рішення житлової комісії (об`єднаної житлової комісії) затверджує керівник органу Держприкордонслужби, наказом якого утворена ця комісія. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, а також підстави включення до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в першочерговому або позачерговому порядку.
Рішення про зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання керівників органів Держприкордонслужби та членів їх сімей приймає житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби.
Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції №26 надання жилих приміщень для постійного проживання, особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, забезпечуються жилими приміщеннями по черзі, що визначається часом зарахування на облік (у загальному, першочерговому або позачерговому порядку), за рішенням житлової комісії (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується керівником органу Держприкордонслужби, відповідно до наказу якого створена ця комісія. У рішенні житлової комісії зазначаються підстави для надання жилого приміщення, жила площа та склад сім`ї, на який воно надається, також зазначається номер у черзі. Відповідно до пункту 2, жилі приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, повинні відповідати установленим санітарним і технічним вимогам.
Жилі приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в цьому населеному пункті, визначеному у встановленому законодавством порядку, але не більше 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу за умови, що вони не використали право на безоплатну приватизацію житла.
Якщо військовослужбовець або члени його сім`ї використали право на безоплатну приватизацію житла не в повному обсязі, під час надання житла враховується жила площа, яка була ними приватизована.
Згідно з п. 3 цього ж розділу для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.
Рішення житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби оформлюється протоколом та затверджується Головою Держприкордонслужби.
Відповідно до п. 9 цього ж розділу, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, у якому вони проживають, з числа службового в порядку черговості, у спосіб, визначений пунктами 3 6 цього розділу.
Позивач просить суд визнати протиправним рішення Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Протоколу Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2021 №6, про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 із складом сім 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщеннями для постійного проживання у м. Львові.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.10.2021 розглянуто рапорт позивача та відмовлено у зарахуванні на квартирний облік та включення до списків осіб, які користуються правом позачергого або першочергового одержання житлових приміщень у м. Львові. Підстави для відмови: наявність незданої житлової площі, однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , у якій залишились проживати дружина ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що був заявлений для зарахування на квартирний облік у м. Львові.
Як уже зазначалось апеляційним судом вище, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Відповідно до протоколу №6 від 31 жовтня 2002 року спільного рішення командування та житлової комісії Прикордонних військ України ОСОБА_1 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 для постійного проживання зі складом сім`ї - одна особа.
Станом на момент звернення позивача до суду вказане рішення є чинним та не оспорюється позивачем по справі.
08.01.2003 Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві видано позивачу ордер на житлове приміщення №26564 серії Б на право на зайняття жилого приміщення жилою площею 17,33 кв.м, яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .
Вказане житлове приміщення належить на праві спільної часткової власності колишній дружині позивача, ОСОБА_5 та сину ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Порядку №1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
З урахуванням наведених норм та обставин справи, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що позивач станом на момент звернення до суду вважається таким, що забезпечений житлом в розумінні Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки отримав житло для постійного проживання будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України.
Відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16 квітня 2018 року №155-ос полковника ОСОБА_1 переміщено для подальшого проходження служби із ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В зв`язку з цим, у відповідності до рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління від 30 липня 2018 року №7 полковника ОСОБА_1 виключено зі списків осіб, що потребують отримання службових жилих приміщень.
Житлова справа полковника ОСОБА_1 у встановленому порядку була направлена до його нового місця проходження служби, тобто до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Тобто, оскільки на момент прийняття рішення Об`єднаною житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.10.2021, позивач не проходив та не проходить військової служби в Західному регіональному управління та не перебував у списках осіб Західного регіонального управління, що потребують отримання службових жилих приміщень, відповідно законні підстави приймати рішення стосовно військовослужбовця, який не проходить службу в Західному регіональному управління та не перебуває на обліку осіб, що потребують отримання службових жилих приміщень в Західному регіональному управлінні у житлової комісії Західного регіонального управління були відсутні.
Крім цього, судом встановлено, що в період з 22 вересня 2015 року до 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Західному регіональному управлінні Дуржприкордонслужби України.
На час виконання обов`язків служби за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 в листопаді 2017 року ОСОБА_1 надано службове житло на склад сім`ї одна особа на час виконання обов`язків військової служби у АДРЕСА_3 .
Позивач узяв на себе зобов`язання здати вказане житло в разі переведення до іншого місця служби.
Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього ( ст. 118 ЖК України ).
Як зазначалось вище, у квітні 2018 року ОСОБА_1 фактично вибув для подальшого проходження військової служби до Адміністрації Державної Прикордонної служби України.
Відповідно ч. 2 ст. 40 ЖК, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов зокрема у випадках виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; та припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи.
Згідно п.п. 2 п. 26 Правил 470, громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках: виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи.
Пунктом 19 Порядку №1081 визначено, що у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.
Пунктом 2.21 Інструкції №1040 (на час виключення позивача з квартирного обліку в Західному регіональному управлінні) визначено, що у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби України.
Пунктом 3.9. Інструкції №1040 визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби, при цьому облікова справа направляється начальником органу Державної прикордонної служби до нового місця служби військовослужбовця.
Отже, на момент прийняття оспорюваного рішення позивач не перебував у списках особового складу Західного регіонального управління, на відповідних обліках не перебував, був звільнений з Адміністрації Державної прикордонної служби, а тому законних підстав для зарахування його на квартирний облік саме в Західному регіональному управлінні немає.
Таким чином з урахуванням наведених вище обставин та норм чинного законодавства, апеляційний суд висновує, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2021 №6 про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 із складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилим приміщеннями для постійного проживання у м. Львові є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки позивач двічі був забезпечений житлом відповідно до його заяв та кількості осіб, вказаних у заявах, службове житло не здавав та не перебував у списках особового складу Західного регіонального управління і на відповідних обліках не перебував.
Відповідно як похідна, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахувати ОСОБА_1 із складом сім`ї 3 особи (син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у м. Львові з 07.10.2021.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, які винесене останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки у судовому засіданні на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин.
Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, представлені відповідачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є законним та підстав для його скасування немає.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають
Керуючись статтями 243, 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі №380/2075/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 29.03.2024
