Справа № 939/3192/23
РІШЕННЯ
Іменем України
01 квітня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1991 року перебуває у трудових правовідносинах з АТ «Українська залізниця». На даний час працює на посаді чергового по залізничній станції Клавдієво виробничого підрозділу «Київська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця. У 2022 та 2023 році нею (позивачем) подано заяви про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до п. 3.10 колективного договору, яким передбачено виплачувати працівникам, які безперервно працювали в АТ «Українська залізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом у звітному році. Сума матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, яку роботодавець мав їй виплатити становить 30 990,00 гривень. Проте відповідач свої зобов`язання за колективним договором не виконав, матеріальну допомогу на оздоровлення у вказаному розмірі їй не виплатив, чим грубо порушив її гарантовані права. Тому просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі 30 990,00 гривень.
20 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.
09 січня 2024 року до суду від представника відповідача АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що АТ «Укрзалізниця» є підприємством, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави». Розпорядженням КМУ від 24 лютого 2022 року № 188-р затверджено план запровадження і забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Пунктом 24 зазначеного плану на період воєнного стану визначено такий захід, як забезпечення живучості АТ «Укрзалізниця» як головного об`єкта національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2023 року № 2136-ІХ, відповідно до ч. 2 ст. 1 якого, на період дії військового часу вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 43 Конституції України. Згідно з вимогами вказаного Закону на час військового стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена. Вважав, що зазначений Закон встановлює право роботодавця під час режиму військового стану приймати рішення про призупинення дії окремих положень колективного договору. З початку військової агресії з боку РФ фінансово-економічне становище АТ «Укрзалізниця» значно погіршилося, внаслідок руйнування багатьох об`єктів дорожньої інфраструктури, суттєвим зниженням комерційних перевезень, виконанням безоплатних державних замовлень по евакуації населення, перевезення вантажів гуманітарної допомоги. Правлінням АТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення від 14 березня 2022 року, згідно п. 1.1.4 якого, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, призупинені додаткові виплати, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління (за виключенням матеріальної допомоги на лікування і поховання). Правління АТ «Укрзалізниця» у рамках компетенції, наданої йому статутом АТ «Укрзалізниця» та у відповідності зі ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», прийняло законне та правомочне рішення щодо зупинення положень колективного договору, що передбачають виплату працівникам АТ «Укрзалізниця» додаткових видів матеріальної допомоги, що не передбачені трудовим законодавством України. Представник звернув увагу на тимчасовість зупинення нарахування і виплати окремих видів матеріальної допомоги, передбачених колективним договором, яка полягає в тому, що у працівників АТ «Укрзалізниця» зберігається право на отримання відповідних виплат, а його реалізація відкладається до закінчення дії правового режиму військового стану або до прийняття додаткових рішень правління АТ «Укрзалізниця». Станом на день звернення позивача із заявами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, а саме 01 грудня 2022 року та 23 серпня 2023 року, ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року вже набули чинності, а тому застосування зворотної дії норм Закону до спірних правовідносин у даному випадку відсутнє. Крім того зазначено, що заяви позивача про надання матеріальної допомоги були від 01 грудня 2022 року та 23 серпня 2023 року, а щорічні відпустки тривалістю не менше 14 днів надавалися позивачу з 03 квітня 2022 року по 26 квітня 2022 року та з 21 липня 2023 року по 04 серпня 2023 року. В зв`язку з вказаними обставинами, для надання позивачу матеріальної допомоги в інші періоди, ніж під час відпустки, необхідне рішення комісії з надання матеріальної допомоги спільно з представниками первинної профспілкової організації. Проте, в зв`язку з військовою агресією РФ і запровадженням військового стану в Україні, з березня 2022 року засідання комісії не проводилися. Враховуючи наведені обставини, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
19 січня 2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вона вважала твердження наведені у відзиві необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги та не є доведеними жодним допустимим доказом. В обґрунтування зазначила, що відповідач вводить суд в оману своїм твердженням про те, що ЗУ № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року вводить обмеження на своєчасне одержання працівником винагороди за свою працю та те, що вказаний закон має пріоритетне застосування навіть перед Конституцією України. Статтею 10 ЗУ № 2136-ІХ визначено, зокрема, зобов`язання роботодавця вживати усіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. В разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. Територіально апарат управління відповідача не перебуває у зоні ведення бойових дій, так само як і відсутні інші обставини непереборної сили, оскільки відповідач веде активну господарську діяльність. Твердження відповідача про те, що він мав право в односторонньому порядку рішенням Правління зупиняти дію окремих положень колективного договору є таким, що вступає у протиріччя з чинним законодавством України та є по своїй суті протиправним з огляду на наступне. Ухвалення роботодавцем рішення з питань оплати праці, в даному випадку про зупинення виплати допомоги на оздоровлення за 2022 і 2023 роки, суперечить ст. 97 КЗпП, яка прямо та беззастережно вказувала на те, що прийняття роботодавцем такого типу рішень забороняється. З моменту запровадження на території України правового режиму воєнного стану жодна норма законодавства про працю, у тому числі й положення ЗУ № 2136-ІХ, не передбачали обмеження юридичної сили ст. 97 КЗпП, а тому ця норма підлягає застосуванню на загальних підставах з метою вирішення даного спору. Відповідач фактично відмовився виплачувати на її (позивача) користь допомогу, не погодивши зміну умов праці з нею і не повідомивши її про це належним чином, а також Всеукраїнську професійну спілку «Спілка залізничників України», членом якої вона була на день виникнення спірних правовідносин. Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, яким було обмежено її право на одержання матеріальної допомоги на оздоровлення, було прийнято до набуття чинності ЗУ № 2136-ІХ. Крім того, в даному рішенні прямо не вказано про призупинення саме щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення. Відповідачу було надано можливість у відповідності до порядку надання щорічної матеріальної допомоги виплатити їй (позивачу) щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення у грудні поточного року, або відповідно до п. 3.2 Порядку розглянути комісійно спільно з представниками первинної профспілкової організації подані нею заяви. Однак, відповідач, без посилання на конкретний наказ про заборону скликання комісії з питань надання матеріальної допомоги, підтвердив, що він протиправно в односторонньому порядку позбавив її ( ОСОБА_1 ) права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 і 2023 роки, хоча юридичні підстави для такого відсутні.
22 січня 2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України», в яких зазначено, що третя особа позов підтримує, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що з грудня 1991 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з АТ «Українська залізниця». З 01 квітня 1999 року працює черговим по залізничній станції Клавдієво виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 10, 14).
Додатком до пункту 3.10 Колективного договору між адміністрацією і територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України Київської дирекції залізничних перевезень на 2001-2005 роки, пролонговано на 2006-2021 (у редакції від 03 лютого 2022 року) визначено Порядок надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця (а.с. 33-34).
З даного Порядку вбачається, що правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення може скористатися кожен працівник Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», який безперервно пропрацював у підрозділах АТ «Укзалізниця» не менше 6 місяців (за виключенням працівників, визначених у п. 3.5). Матеріальна допомога на оздоровлення надається працівникам дирекції один раз у календарному році на підставі поданої заяви, як правило, при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів. У випадку необхідності отримання матеріальної допомоги в інший період, вона надається за відповідною заявою працівника, яка розглядається комісійно, спільно з представниками первинної профспілкової організації. Працівникам, які протягом календарного року не скористались правом на щорічну відпустку, матеріальна допомога може бути надана у грудні поточного року на умовах, визначених частиною першою пункту 3.10 колективного договору Київської дирекції залізничних перевезень.
01 грудня 2022 року та 23 серпня 2023 року позивачем подано заяви про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору (а.с. 12, 13).
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року було призупинено здійснення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 Ком.т. від 14 березня 2022 року, копіями листа АТ «Українська залізниця» від 06 вересня 2022 року та листа першого заступника начальника виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця № НЮ-04/3335 від 28 грудня 2023 року (а.с. 36, 37-38, 39).
Зазначені обставини свідчать про те, що виконання відповідачем обов`язку з виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 і 2023 роки призупинено на час воєнного стану.
При цьому рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року жодною особою не оскаржувалось, а тому є діючим і чинним на даний час.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Згідно з вимогами статті 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, щодо нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Аналогічні вимоги закріплені в статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (стаття 18 КЗпП України).
Частиною другою статті 97 КЗпП України визначені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач фактично відмовився виплачувати на її користь допомогу на оздоровлення.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення прав позивача, зокрема доказів про відмову у виплаті їй матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 і 2023 роки.
Водночас, з листа першого заступника начальника виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця № НЮ-04/3335 від 28 грудня 2023 року вбачається, що заяви ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки від 01 грудня 2022 року та 23 серпня 2023 року розглянуті начальником виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень і направлені на розгляд комісії з питань надання матеріальної допомоги. В зв`язку з військовою агресією РФ і введенням військового стану в Україні з березня 2022 року не проводилися засідання комісії з питань надання матеріальної допомоги. ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці з 03 квітня 2022 року по 26 квітня 2022 року згідно наказу № 963 від 11 березня 2022 року та заяви про надання щорічної відпустки від 31 березня 2022 року, а також з 21 липня 2023 року по 04 серпня 2023 року згідно наказу № 1592 від 03 липня 2023 року та заяви про надання щорічної відпустки від 28 червня 2023 року. Відповідно ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року на період дії воєнного стану в Україні керівництво АТ «Укрзалізниця» призупинило ряд виплат працівникам і організаціям, у тому числі інших додаткових виплат, що передбачені колективними договорами виробничих (структурних) підрозділів пролонгованих на 2006-2023 роки, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. У зв`язку з викладеним, матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 не виплачувалася, оскільки рішення щодо поновлення виплат є виключною компетенцією правління АТ «Укрзалізниця» (а.с. 39).
Також, суд враховує, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ на території України введений воєнний стан, який був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Крім того, 15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
При цьому, системний аналіз законодавства свідчить про те, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022 року.
Отже, оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені умовами колективного договору, їх зупинення відповідачем узгоджується із положенням ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, підстав для стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 і 2023 роки суд не вбачає, а тому вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст. 9, 10, 13, 18, 97 КЗпП України, ст. 10-13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 01 квітня 2024 року.
СуддяМ.Герасименко
