Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2024 р. Категорія 102080000м. ОдесаСправа № 420/26651/23Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Семенюка Г.В.,
суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що вона звернувся до відповідача із заявою видати (обміняти) паспорт громадянина України на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положень про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Однак, листом від 05.09.2023 року відповідачем відмовлено позивачу у наданні такого паспорту. Позивач вважає вказану відмову такою, що порушує її законні права та інтереси, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Болградського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, щодо відмови в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне Управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що 01.10.2019 року ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , дата видачі 01.10.2019, орган видачі 5129. Позивач, при оформленні паспорту громадянина України у вигляді ID- картки, надала згоду на обробку персональних даних. На момент винесення оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 вже була внесена до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і їй було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20050716-06520. При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо неї обробляються з порушенням законодавства України.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з релігійними переконаннями, вважає неприйнятним наявність у неї біометричного документа. Крім того, вказує, що немає підстав враховувати висновки викладені у постановах Верховного Суду по справам №380/5977/21 ТА № 160/1/21 на які посилається апелянт в апеляційній скарзі.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом встановлено, що 11.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Белградського відділу ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення паспорта громадянина України вигляді ГО - карткита внесення до ЄДДР інформацію про неї.
01.10.2019 року ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , дата видачі 01.10.2019, орган видачі 5129.
17 серпня 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою видати (обміняти) паспорт громадянина України на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положень про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
05.09.2023 року листом відповідачем відмовлено позивачу у наданні такого паспорту.
Позивач вважає вказану відмову такою, що порушує її законні права та інтереси, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що доказів того, що інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вимагають документування заявника виключно паспортом громадянина України у формі картки матеріали справи не містять. У справі відсутні також докази об`єктивної здатності завдання шкоди переліченим інтересам самим лише фактом документування заявника паспортом громадянина України у порядку Положення №2503-ХІІ.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частин 1-2 статті 14 Закону 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин 1-2 статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 4 вказаної статті Закону 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас, за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пункт 6 Порядку № 302 визначає, що обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до п.п. 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення, обмін та видача паспорта здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої особою особисто.
Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 620/33591).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Верховний Суд у Постанові від 21.08.2020 року під час розгляду адміністративної справи № 260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.
В контексті наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII. У вказаній заяві позивач не навів та не довів жодну з обставин, яка дає правові підстави для заміни паспорту у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки.
Крім того, 01.10.2019 року на ім`я позивача видано паспорт у вигляді ID-картки, що свідчить про факт самостійного звернення із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача на те, що враховуючи його релігійні переконання та існуючу позицію що до цього православної церкви вона не можна приймати номери, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорту у вигляді ID-картки.
Отже, використання позивачем раніше паспорта у вигляді ID-картки, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя.
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі № 380/5977/21.
Більш того, зазначаючи про відмову в отриманні паспорту у вигляді ID-картки, недостатньо тільки зазначати про право вибору за волевиявленням, а також про втручання у приватне життя, позивач повинен був навести мотиви саме такого волевиявлення, а також які саме сфери його особистого життя зачіпає отримання паспорту у вигляді картки, при тому, що такий паспорт позивач попередньо вже отримував.
Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою, позивач не зазначив про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише в позовні заяві.
Враховуючи вище викладене та не наведення обставин, які б свідчили про наявність підстав для заміни паспорту у вигляді ID-картки саме паспортом зразка 1994 року, а не паспортом у вигляді картки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки та зобов`язання вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, - задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року по справі № 420/26651/23, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький
