Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
01 квітня 2024 року
м. Київ
справа №990/29/22
адміністративне провадження №П/990/29/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лупу Ю.Д.,
представника відповідача Саввіна С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Президента України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, третя особа Вища рада правосуддя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у передбачений законом строк;
зобов`язати Президента України видати указ на підставі та в межах подання рішення №1305/0/15-21 від 10 червня 2021 року «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва».
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем вчиняється протиправна бездіяльність щодо непризначення її на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у строк, передбачений статтею 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чим порушено її право на доступ до професії судді. В частині дотримання нею строку на звернення до суду із позовом позивачка зазначає, що Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не містить вимог щодо обов`язку цього суб`єкта владних повноважень повідомляти особу, відносно якої прийнято рішення, про направлення подання до Офісу Президента України, на офіційному сайті Президента України така інформація не розміщується, у інших відкритих джерелах вона також відсутня, тому строк звернення до суду необхідно відраховувати з 13 січня 2022 року (з моменту отримання відповіді Офісу Президента України на її запит).
3. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі № 990/29/22 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
4. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року залучено Вищу раду правосуддя до участі у справі № 990/29/22 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача.
5. 23 лютого 2022 року від представника Президента України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду.
6. Таку позицію представник відповідача обґрунтовує положеннями частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою встановлено строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
7. За твердженням представника Президента України строк оскарження бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах сплив 18 серпня 2021 року (місячний строк на прийняття Президентом України відповідного рішення та місячний строк на звернення до суду у разі відсутності такого рішення).
8. Крім того, на переконання представника відповідача ОСОБА_1 , будучи правником, мала знати про наявність рішення ВРП про внесення подання про призначення її на посаду судді ще 10 червня 2021 року в день його ухвалення.
9. При цьому представник відповідача також звертає увагу на пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №9901/141/20, відповідно до якого порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
10. Вказаний відзив, згідно наданих відповідачем доказів, направлено позивачці листом від 17 лютого 2022 року. Водночас відповіді ОСОБА_1 на вказаний відзив не надходило.
11. 01 квітня 2024 року відбулося судове засідання за участі представника відповідача, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. При цьому від позивачки 12 лютого 2024 року надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, в якому вона зауважила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Аналогічне клопотання 29 березня 2024 року також надійшло від Вищої ради правосуддя.
12. У судовому засіданні 01 квітня 2024 року представник Президента України також просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку відсутністю обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду, не надавши при цьому жодного нового доказу в обґрунтування заявленого клопотання.
13. Разом з тим вказав, що повідомлення особи, відносно якої прийнято рішення про направлення подання до Офісу Президента України, а також публікування у відкритих джерелах інформації, про передачу на розгляд Президенту України відповідного подання, не передбачено і жодним законодавчим актом не врегульовано.
14. Колегія суддів, вирішуючи заявлене представником Президента України клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду, виходить з такого.
15. Предметом оскарження в цьому позові є протиправна бездіяльність Президента України, яка полягає у невиданні указу про призначення позивачки на посаду судді Печерського районного суду міста Києва за поданням Вищої ради правосуддя, внесеним згідно рішення від 10 червня 2021 року №1305/0/15-21.
16. Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі з приводу призначення на посаду судді врегульовані, зокрема, нормами Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
17. Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
18. Відповідно до статті 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.
Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя.
19. Також частинами першою та другою статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» аналогічно передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя.
Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
20. Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Президент України зобов`язаний видати указ про призначення судді упродовж тридцяти днів із дня отримання подання Вищої ради правосуддя. Вказане свідчить про те, що з наступного дня після закінчення вказаного строку, в разі невидання Президентом України відповідного указу, права особи на призначення суддею вважаються порушеними.
21. Як убачається з матеріалів справи, 10 червня 2021 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення №1305/0/15-21 про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
22. Указане подання зареєстроване в Офісі Президента України 18 червня 2021 року за вх.№139/31956-01.
23. З огляду на це, саме зі спливом тридцятиденного строку від зазначеної дати, представник відповідача пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
24. Водночас з такими твердженнями Суд не погоджується з огляду на таке.
25. Стаття 118 КАС України передбачає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
26. Частина перша статті 120 КАС України визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
27. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
28. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 120 КАС України).
29. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, професійна діяльність суддів.
30. Частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
31. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується представником відповідача, що на запит ОСОБА_1 . Офісом Президента України надано відповідь від 13 січня 2022 року № 22/1-09/171, де позивачці повідомлено, що подання Вищої ради правосуддя зареєстровано в Офісі Президента України за вх.№ 139/31956-01 від 18 червня 2021 року. З огляду на це, позивач у позовній заяві зазначає, що саме 13 січня 2022 року їй фактично стало відомо про порушення її прав відповідачем.
33. Колегія суддів погоджується з такими твердженнями ОСОБА_1 та враховує, що положеннями законів України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя», а також Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року №52/0/15-17, не встановлений строк внесення Вищою радою правосуддя відповідного подання Президентові України, який би вказував на орієнтований час його отримання останнім. Також не передбачено обов`язку Вищої ради правосуддя повідомляти кандидата про час виготовлення, підписання подання про призначення на посаду судді та направлення його до Офісу Президента України.
34. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодного документального підтвердження стосовно поінформованості ОСОБА_1 про дату надіслання Вищою радою правосуддя відповідного подання та про дату його отримання Президентом України, що могло б свідчити про те, що позивачка могла або повинна була дізнатися про порушення своїх прав раніше дати, яка заявлена нею у позовній заяві (13 січня 2021 року).
35. При цьому Суд також враховує, що згідно статей 102 (Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, а також реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі) та 106 (Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України) Конституції України презюмується правомірність вчинених Президентом України дій, бездіяльності та ухвалених ним рішень.
36. Така презумпція передбачає відсутність сумніву в особи у протилежному та, відповідно, необхідності вчиняти дії, спрямовані на перевірку, зокрема, дій чи бездіяльності такого суб?єкта владних повноважень, які стосуються такої особи, на предмет дотримання закону. Презумпція правомірності вчинених Президентом України дій, бездіяльності та ухвалених ним рішень також ґрунтується на положеннях статті 1 Основного Закону, згідно з якою Україна є правовою державою.
37. Враховуючи зазначене, у задоволенні клопотання представника Президента України про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду необхідно відмовити.
38. Аналогічного висновку щодо застосування положень статті 122 КАС України за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 08 лютого 2023 року у справі №9901/524/21, від 27 квітня 2023 року у справі №9901/424/21, від 30 серпня 2023 року у справі №9901/309/21 та від 26 лютого 2024 року у справі № 990/5/22.
Керуючись статтями 122, 123, 241, 248 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Відмовити у задоволенні клопотання представника Президента України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, третя особа Вища рада правосуддя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Я.О. Берназюк
Судді: А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій
С.М. Чиркін
