Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 р.Справа № 480/10442/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.,
представника позивача - Підлубної Ю.В.,
представника відповідача - Бабченко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024, (головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, повний текст складено 23.01.24 року) по справі № 480/10442/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області третя особа: Первинна професійна спілка «Правозахисники країни»
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 07.09.2023 № 359о/с в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, звільнивши з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділення поліції ГУНП в Сумській області, з 08.09.2023;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділення поліції ГУНП в Сумській області з 08.09.2023;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі, що складає різницю за час виконання нижче оплачуваної роботи з 08.09.2023 по день фактичного поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділення поліції ГУНП в Сумській області;
- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області та стягнення різниці в грошовому забезпеченні за час виконання нижче оплачуваної роботи за один місяць звернути до негайного виконання;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 06.09.2023 № 1030 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Роменського РВП» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0099608) інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділення поліції ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді суворої догани (п. 1).
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем призначено його на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області шляхом звільнення з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського РВП ГУНП в Сумській області. Водночас, позивач своєї згоди на переведення на роботу до іншої місцевості не давав, у зв`язку із чим наказ від 07.09.2023 № 359о/с вважає протиправним.
Крім того, вказував, що ГУ НП в Сумській області протиправно притягнуто його до дисциплінарної відповідальності за порушення норм Закону України "Про запобігання корупції" в частині невжиття заходів для щодо недопущення виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів, неповідомлення не пізніше наступного робочого дня про такі факти. Вважає, що при застосуванні дисциплінарного стягнення відповідач не встановив наявності вини позивача у скоєнні порушення, мети та мотивів, обставин, які впливають на ступінь і характер його відповідальності, причин та умов, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених збитків. Наказ про дисциплінарне стягнення є не вмотивованим та не містить викладення обставин порушення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам переведення позивача на роботу в іншу місцевість без отримання його попередньої згоди, за відсутності рапортів з проханням про переведення або будь-якої іншої ініціативи з приводу такого переведення. При цьому, законних підстав на його переміщення для несення служби до іншої місцевості у відповідача також не було.
Зауважує, що обставини, які слугували підставою для переведення ОСОБА_1 в іншу місцевість, а саме неукомплектованість штату Сумського РУП (с. Краснопілля) не доведені відповідачем, як і не обґрунтовано вплив переведення позивача на укомплектованість сектору Сумського РУП (с. Краснопілля), а відповідно на якість роботи підрозділу. Проте судом першої інстанції не надано оцінки вказаним доводам.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не обґрунтовано критерії, якими він керувався, розглядаючи претендентів на переведення та чому переведено саме позивача.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідачем порушено ч. 1 ст. 32 КЗпП України, якою встановлено можливість переведення працівника в іншу місцевість тільки за його згодою, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством, яких в межах спірних правовідносин не було.
Просить врахувати постанови Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №420/5192/18, від 11.08.2020 у справі №620/2624/19, від 12.05.2022 у справі №400/2741/19.
Щодо висновків суду першої інстанції про правомірність наказу від 06.09.2023 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, вказує про не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позивач не визнавав факт виникнення конфліктної ситуації з ОСОБА_2 , що також підтверджується звукозаписом судового засідання, в якому останній заперечує наявність конфлікту та, як наслідок, безпідставність застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Вважає, що мав повноваження на складання протоколу відносно ОСОБА_3 за ст. 183 КУпАП за наслідками отримання повідомлення про надходження скарги на лінію «102» від диспетчера. Натомість, відповідач не зазначив, а суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягала бездіяльність позивача, або які дії/рішення, прийняті ним при реагуванні на заявку гр. ОСОБА_3 були протиправними.
Звертає увагу, що висновок дисциплінарної комісії не містить посилань на виявлення в нього, під час складання щодо гр. ОСОБА_4 . приватного інтересу, та в чому він полягав, причинно-наслідкового зв`язку між фактом скоєння гр. ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та прийнятим позивачем рішенням про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Крім того, саме за результатами проведення перевірки скарг/звернень гр. ОСОБА_3 на лінію «102» від 22.06.2023 (об`єднаних в одне провадження №15329), сектором кадрового забезпечення складено висновок про не виявлення в діях ОСОБА_1 порушень та ознак корупційного діяння, який за невідомих обставин не наданий відповідачем суду.
Крім того, вважає, що відповідачем обраний не співмірний вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до нього, всупереч ст. 29 Дисциплінарного статуту.
Головне управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» (далі третя особа) не надала відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України.
Наказом ГУ НП в Сумській області від 31.12.2020 № 633 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (т. 1 а.с. 80).
18.08.2023 начальнику ГУ НП в Сумській області від т.в.о. начальника Роменського РВП ГУ НП в Сумській області надійшов рапорт, в якому повідомлено, що Роменському РВП 17.08.2023 надійшло рішення Роменського міськрайонного суду про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення (ст. 183 КУпАП) відносно гр. ОСОБА_5 , складеної інспектором сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Карпенком М.Л. Зі змісту рішення встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються можливі порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». (т. 1 а.с. 100).
18.08.2023 начальником ГУ НП в Сумській області прийнято наказ № 724 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії", яким призначено службове розслідування у формі письмового провадження з метою з`ясування обставин, викладених у рапорті від 18.08.2023 (т. 1 а.с. 105).
Під час службового розслідування відповідачем досліджено розрахунок сил і засобів Роменського РВП, задіяного на несення служби 22.06.2023, відеозапис з бодікамери автопатруля, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2023 у справі № 585/2729/23, посадову інструкцію інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, опитано позивача, працівників поліції - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Дмитренка С.О., ОСОБА_8 , досліджено службову характеристику позивача, за наслідком якого складено висновок службового розслідування від 06.09.2023 (т. 1 а.с. 157-167).
Висновком службового розслідування встановлено порушення, зокрема, ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилось в ігноруванні вимог пунктів 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та призвело до порушення пунктів 2.2, 3.12 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області», пунктів 1, 2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: не вжиття заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомлення не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, ч. 2 ст. 37 Закону України «Про запобігання корупції», розділу 2 наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» та визнано за необхідне застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Пунктом 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 06.09.2023 № 1030 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Роменського РВП» наказано за порушення службової дисципліни на інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (т. 1 а.с. 168-170).
В наказі зазначено, що в діях ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 частини і статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: у сфері службових повноважень ОСОБА_1 наявний приватний інтерес, який вплинув на об`єктивність та неупередженість прийняття ним рішень або на вчинення чи не вчинення дій стосовно громадянина ОСОБА_5 під час реалізації своїх службових повноважень, що свідчить про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів, який має тимчасовий характер, що виразився у суперечності між його приватним інтересом (покарання громадянина, який зробив зауваження) та дискреційними службовими повноваженнями, якими він був наділений під час виконання обов`язків інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського РВП.
Також, ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилося у вчиненні дії та прийнятті рішення, під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення за статтею 183 КУпАП відносно гр. ОСОБА_5 та накладено на нього стягнення у вигляді 1000 гривень, в умовах реального конфлікту інтересів; частини 2 статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», розділу 2 наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», а також вимог пунктів 2.2., 3.12 наказу ГУНП від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області», а саме допущення ним поведінки, яка зашкодила репутації і авторитету поліції та викликала негативний суспільний резонанс, невжиття заходів щодо недопущення виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів, неповідомлення не пізніше наступного робочого дня про такі факти.
Також, судом встановлено, що 06.09.2023 заступником начальника Головного управління Національної поліції у Сумській області внесено подання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, обґрунтоване неналежною комплектацією відповідного відділення та вимогами сьогодення (т. 1 а.с. 82-83).
Наказом ГУ НП у Сумській області від 07.09.2023 № 359о/с "По особовому складу" відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, шляхом звільнення з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, з 08 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 81).
Не погодившись з наказами відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що накази відповідачем прийняті у порядку, в межах повноважень та у спосіб, встановлені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Частиною 1 ст.8 Закону №580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо п. 1 наказу від 06.09.2023 № 1030 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Роменського РВП».
Відповідно до ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно з ч.1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.
Відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За приписами ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за порушення пунктів 1-3 ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 37 Закону України «Про запобігання корупції», розділу 2 наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», пунктів 2.2., 3.12 наказу ГУНП від 15.06.2023 № 500 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області».
Так, висновком службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив безпосереднього керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, чим порушив вимоги Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до пунктів 1-3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно із п.п. "з" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» на поліцейських поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про запобігання корупції» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, затверджує загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у випадку необхідності розробляють та забезпечують виконання галузевих кодексів чи стандартів етичної поведінки їх працівників, а також інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, які здійснюють діяльність у сфері їх управління.
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України визначений обов`язок поліцейського вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів та повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника.
При цьому, для встановлення факту потенційного або реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням і така суперечність може вплинути, або реально впливає на об`єктивність чи неупередженість при прийняття рішень чи вчиненні дій.
Матеріалами службового розслідування підтверджено, що 22.06.2023 до служби "102" надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що 22.06.2023 о 10:17 год, працівники поліції загородили проїзд службовим автомобілем і він не може проїхати до свого власного приміщення, при цьому скаржився на нетактовну поведінку працівників поліції (ЄО № 5497 від 22.06.2023).
Після вказаного повідомлення відносно ОСОБА_5 інспектором СРПП ОСОБА_1 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за статтею 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) та накладено штраф у розмірі 1 000 гривень.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 мав повноваження відповідно до ст. 255 КУпАП на складення протоколу про накладення адміністративного стягнення за своїми службовими обов`язками.
Водночас, службовим розслідуванням встановлено, що 22.06.2023, поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Горького у службовому автомобілі д.н.з 0930, виявили в ньому технічну несправність, після чого поїхали до станції технічного обслуговування ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , де відбувався ремонт автомобіля. Близько 10:18 цього дня, на власному автомобілі під`їхав ОСОБА_5 , який зробив поліцейським зауваження стосовно того, що останні своїм службовим автомобілем перегородили рух, і він не має змоги проїхати до власного приміщення.
У зв`язку з цим, ОСОБА_5 здійснив три виклики на лінію « 102» із повідомленням про перешкоджання поліцейськими проїзду до власного помешкання.
В свою чергу, ОСОБА_1 , як особа, на яку в тому числі скаржився ОСОБА_5 , склав протокол відносно про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.
Позивачем в судах першої та апеляційної інстанції вказані обставини не заперечувалось.
Відеозаписом з бодікамери автопатруля також підтверджено, що між ОСОБА_5 та поліцейськими СРПП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 виникла конфліктна ситуація щодо перешкоджання службовим автомобілем працівників поліції проїзду до помешкання ОСОБА_5 .
Отже, матеріалами службового розслідування підтверджується наявність конфліктної ситуації між поліцейськими та гр. ОСОБА_5 , що може свідчити про упереджене ставлення, роздратування з обох сторін.
Проте, саме працівник поліції наділений владними повноваженнями щодо складання протоколу (використання службового становища) та приватним інтересом щодо покарання громадянина, з яким відбулася сварка.
Натомість, ні в суді першої, ні апеляційної інстанції позивач не зазначив підстав реагування саме ним на скарги, які надійшли від ОСОБА_5 на неправомірні дії поліцейських, зокрема на його дії, як і не вказав, що повідомляв керівництво про наявність у нього конфлікту інтересів із зазначеною особою.
Крім того, згідно п. 6 розділу II Інструкції з організації реагування на заяви про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України № 357 від 24.04.2020 року, посадові особи органів (підрозділів) поліції під час реагування на правопорушення або події повинні поліцейський незалежно від місця перебування, територіального чи структурного підпорядкування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов`язаний негайно вжити всіх необхідних заходів щодо безумовного виконання такого доручення.
Колегія суддів зазначає, що реагуванню на правопорушення або подію, що надходять телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" передує отримання уповноваженою службовою особою доручення диспетчера або оперативного чергового про таке реагування.
Проте, доказів отримання вказівки ОСОБА_1 безпосередньо здійснити реагування на правопорушення, про яке повідомив гр. ОСОБА_5 , матеріали справи не містять і судом таких не встановлено.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, у позивача під час виконання службових повноважень виник реальний конфлікт інтересів, як суперечність між його приватним інтересом, що полягає у можливості притягнути особу до відповідальності за висловлене зауваження на рахунок службової особи та службовими повноваженнями, в межах яких він вирішує питання про покарання такої особи.
Доводи апелянта про не зазначення у висновку службового розслідування причинно наслідкового зв`язку між фактом скоєння гр. ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та рішенням про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, обставин наявності у ОСОБА_1 . приватного інтересу під час складання протоколу, спростовуються доказами по справі, а саме висновком службового розслідування, в якому зазначено підстави, за яких дисциплінарна комісія дійшла висновків щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції вірно погодився з висновком дисциплінарної комісії про можливість застосування, зокрема, до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани за скоєння дисциплінарного проступку.
Доводи апеляційної скарги щодо не співмірного обрання відповідачем виду дисциплінарного стягнення відносно позивача, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Так, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо.
Як вбачається з висновку службового розслідування, під час обрання виду дисциплінарного стягнення, Дисциплінарна комісія врахувала попередню поведінку ОСОБА_1 та ставлення до служби, характер дисциплінарного проступку, службову характеристику позивача, умови проходження служби.
Отже, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани є правомірним і пропорційним.
Щодо наказу від 07.09.2023 № 359о/с.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно ст. 65 Закону № 580-VІІІ, переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Відповідно до ч. 7 ст. 65 Закону № 580-VІІІ, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. (ч. 8 ст. 65 Закону № 580-VIII).
Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону №580-VIII).
У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності (частини 10-11 статті 65 Закону № 580-VIII).
Відповідно до статті 59 Закону №580-VIII з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що для цілей застосування ст. 65 Закону №580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов`язків) та/або місця несення служби.
Подібний висновок було викладено в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі №420/5192/18.
Переміщення (переведення) поліцейського може відбуватися за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Підставою для переміщення поліцейського за ініціативою начальників є скорочення штатів, проведенням реорганізації; необхідність проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними умовами; службова необхідність - для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Колегія суддів зазначає, що переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно переслідувати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками - інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.
Судом встановлено, що підставою для переміщення позивача по службі слугувало подання від 06.09.2023 внесене заступником начальника ГУНП в Сумській області, обґрунтоване необхідністю комплектації відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у зв`язку з веденням активних бойових дій.
У поданні також зазначено, що керівництво ГУНП в Сумській області рекомендує призначити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області з огляду на його значний практичний досвід проходження служби у підрозділах патрульної поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у Сумській області від 07.09.2023 № 359о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, шляхом звільнення з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що переведення позивача відбулося за ініціативою керівників органів поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, задля інтересів служби. Вказана підстава згоди ініціативи поліцейського не потребує.
Доводи апеляційної скарги щодо не зазначення відповідачем критеріїв, якими він керувався, розглядаючи претендентів на переведення та чому переведено саме позивача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане є дискреційними повноваженнями відповідача, якими він розпоряджається на власний розсуд.
Доводи апелянта щодо незаконного переміщення в іншу місцевість за відсутності згоди на таке переміщення колегія суддів вважає помилковими, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу, за якої враховується побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.
Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).
В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
Також, у підпункті «б» пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.
У вказаному пункті Положення йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.
Крім того, за змістом підпункту «ж» пункту 40 Положення при призначенні на посади рядового і начальницького складу враховується, зокрема те, що переміщення по службі в іншу місцевість у межах республіки осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли встановленого пунктами 5 і 7 цього Положення віку, визнані здатними до військової служби або здатними до нестройової служби в мирний час, але потребують за станом свого здоров`я чи здоров`я членів їх сімей зміни місця служби (проживання), провадиться за рішенням відповідного начальника на підставі висновку військово-лікарської комісії.
Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.
Доводи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції ст. 32 КЗпП колегія суддів відхиляє, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 60 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Водночас ч. 1 ст. 32 КЗпП України встановлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Однак відсутність у Законі №580-VIII норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не про неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, як помилково вважає позивач, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.
За приписами абзацу 2 ч. 8 ст. 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Крім того, Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається апелянт.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, який врахований судом в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного наказу про переміщення позивача без ненадання останнім згоди на таке переміщення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу від 07.09.2023 № 359о/с є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що похідні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Роменського районного відділення поліції ГУНП в Сумській області та стягнення з ГУНП в Сумській області суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність його рішень, які є предметом оскарження у даній справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Інші доводи та заперечення сторін на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 480/10442/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 12.04.2024 року
