КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: [email protected], [email protected], web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 755/17233/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/3331/2024Головуючий у суді першої інстанції - Гончарук В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Савіцькою Анною Олегівною, на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Дніпровського району м. Києва про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Дніпровського району м. Києва, в якому просив позбавити відповідача материнських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 09.10.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. В подальшому, 13.09.2013 рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між подружжям розірвано. Після розлучення дитина проживає разом з батьком, зв`язків з матір`ю не має. Мати дитини ОСОБА_1 з донькою не проживає, вихованням дитини не займається, не проявляє до дівчинки материнської турботи, не цікавиться її життям та здоров`ям. У зв`язку із зазначеним, батько звернувся до суду з даним позовом (а.с. 2-3).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2017 позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 40-42).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09.2023 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2017 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровського району м. Києва про позбавлення батьківських прав залишено без задоволення (а.с. 89-90).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що ОСОБА_2 навмисне невірно вказав адресу місця проживання і реєстрації відповідача, щоб уникнути заперечень з її боку. Йому була достеменно відома адреса її проживання, оскільки ОСОБА_1 зареєстрована по місцю свого народження та проживання своєї матері. Тобто, відповідач фактично була позбавлена права брати участь при розгляді справи в суді першої інстанції, давати власні пояснення, надавати докази, що призвело до порушення її законних прав та інтересів та незаконного, без наявності жодних правових підстав на це, позбавлення її батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 .
Так само, не було залучено для у часті у даній справі орган опіки та піклування за місцем реєстрації відповідача (орган опіки та піклування Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області) і не було висловлено думку даного органу з приводу можливості, доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять і не можуть містити належні і допустимі докази злісного ухилення ОСОБА_1 від своїх батьківських обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню своєї дитини (а.с. 92-94зв.).
Відзиву від учасників справи не надходило.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - Савіцька А.О. підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин, того що ОСОБА_1 ухилялася від виховання та утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про народження батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.7).
Рішенням Дніпровського районного сулу м. Києва від 13.09.2013 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 6)
Відповідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав № 11681/41/3/103 від 18.12.2015, Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вона ухилялася від виховання та утримання дитини (а.с. 9-10).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20).
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, до суду було надано висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та догляду своєї дитини (а.с. 9).
При цьому, бесіда з ОСОБА_2 не проводилась, її доводи/зауваження/заперечення не враховувались, як і не встановлювались обставини, які стали підставою переїзду ОСОБА_2 за місцем свого народження.
Таким чином, наданий висновок органу опіки та піклування Дніпровської РДА у м. Києві не є об`єктивним при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Окрім того, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 було зазначено реєстрацію відповідача за адресою АДРЕСА_1 .
Також, позивач посилався на довідку НП України ГУ у м. Києві від 30.11.2015 № Л-270, якою зазначено, що під час проведення оперативно-розшукових заходів, було перевірено обліки невстановлених трупів, невідомих хворих доставлених до лікувальних закладів м. Києва та Київської області, осіб затриманих ОЕС, та осіб перебуваючи на обліках та лікуванні в психіатричних закладах. Проведеними заходами місцезнаходженню гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлене (а.с. 8). Однак, зазначена довідка не підтверджує місце реєстрації та перебування особи.
В той же час, на запит суду першої інстанції до Адресно-довідкового бюро щодо місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 , надано відповідь про те, що ОСОБА_1 була зареєстрована у АДРЕСА_1 до 25.03.2014. В подальшому була перереєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 21).
В ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 17.10.2016 зазначено, що за змістом повідомлення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 38 від 30.09.2016, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кв. АДРЕСА_2 зареєстрованою не значиться (а.с. 12).
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 зазначала, що вона зареєстрована та проживає за по місцю свого народження та приживання своєї матері, та як зазначено у паспорті АДРЕСА_4 з 18.08.2015 (а.с. 49).
З огляду на зазначене, судом не було залучено орган опіки та піклування Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, а також, зазначеним органом не було надано свого висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім того, як на підтвердження виконання своїх батьківських обов`язків, ОСОБА_1 зазначає, що зараз займається питанням щодо погашення заборгованості по сплаті аліментів, та звертає увагу на те, що станом на момент ухвалення заочного рішення заборгованості по сплаті аліментів не було, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах від 12.06.2023 ВП НОМЕР_1 (а.с. 80-82).
Також, у матеріалах справи міститься копія постанови Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 12.06.2023 про передачу виконавчого документа, а саме виконавчого листа № 755/434/19 виданого Деснянським районним судом м. Києва 06.08.2019, до Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) (а.с. 79).
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що матеріали справи не містять доказів саме злісного ухилення матері від участі у вихованні своєї доньки, оскільки як вбачається з матеріалів справи, мати по можливості проводить дозвілля з дитиною, спілкується з нею засобами електронного зв`язку, піклується про її культурний та духовний розвиток.
При цьому, не можна вважати злісним ухиленням від виконання своїх батьківських прав дії матері з приводу передачі виконавчого листа з м. Києва за місцем її фактичного проживання, як і не можна залишити поза увагою дії матері, які направлені на оскарження судового рішення, яким її позбавлено батьківських прав.
Крім того, у судовому засіданні, представник відповідача пояснила, що ОСОБА_1 наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Позивач проти цих обставин не заперечував.
До того ж, матеріали справи не містять будь-яких медичних висновків, якими було встановлено, про перебування відповідача на обліку у нарко- та психо- диспансерах.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, адже такі заходи допускаються лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях. При цьому, позивачем не доведено, які дії чи бездіяльність відповідача свідчать про ухилення нею від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, які фактичні обставини впливають на виконання матір`ю своїх обов`язків відносно дитини, з одночасним урахуванням поведінки обох батьків та їх ставлення до дитини, в матеріалах справи відсутні докази для встановлення чи буде застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відповідати якнайкращим інтересам дитини.
На думку апеляційного суду, нестабільна участь матері в житті доньки спричинена тривалим конфліктом між сторонами, проживанням відповідача на відстані від дитини та неналежним усвідомленням батька необхідності участі матері у вихованні доньки, незважаючи на конфліктні стосунки між сторонами.
Фізична неможливість спілкування матері з донькою, через проживання на відстані один від одного не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
З огляду на вищевикладене, перевіривши матеріали справи та надані докази, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, заочне рішення скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Савіцькою Анною Олегівною, задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома
