Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
17 квітня 2024 р. Справа № 120/18096/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У Вінницький окружний адміністративний суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій щодо відмови у надані ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, з метою зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, яка визначена абз. 10. ч. 1. ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 07.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Відповідач подав відзив на позов, у якому заявлені вимоги заперечує. По суті спору відповідач вказав, що у зв`язку із введенням Указом Президента України №65/2022 від 24,02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.
Разом з цим, для окремих категорій громадян передбачена можливість звільнення від такого обов`язку, у зв`язку з чим, вони не підлягають призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов`язані (ст. 23 Закону №3543-XII), згідно з чітко визначеними у законі підставами. Ці підстави є досить вагомими, підтверджуються відповідними документами та стосуються виконання певних обов`язків (абз. 2 ч. 1 ст. 23, абзаци 13-15 ч. 1 ст. 23 Закону України Закону №354З-XII), стану здоров`я або сімейного стану, що унеможливлює виконання військового обов`язку (абзаци 3-12 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ).
Абзацом 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, позивач зазначає на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком лікарської консультативної комісії ТОВ "Медичний центр Хелс Клінік" від 12.09.2023 форми №080-4/о щодо ОСОБА_2 , яку позивач долучив до звернення. У цьому висновку вказано про те, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду на один рік, зокрема, до 12.09.2024 року.
Отже, на думку відповідача, такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа, а саме медико-соціальна експертна комісія.
В розглядуваному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за хворою матір`ю, заявнику необхідно було надати саме висновок медико-соціальної експертної комісії.
Аналізуючи вищевикладене, відповідач вказує, що позивачем не підтверджено необхідності здійснення стороннього догляду за хворою матір`ю, а тому відсутні правові підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ.
В своїх доводах відповідач покликається на висновки, викладені в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №240/5021/23, Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №620/6223/23.
Позивач подав письмові пояснення від 04.03.2024 (вх. №13090), які суд розцінює як відповідь на відзив. Позивач заперечує наведені відповідачем у відзиві доводи та вказує, що зі змісту висновку від 12.09.2023 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/о) встановлено, що матері позивача ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. У висновку зазначено, що його надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Додатком до даного акту проведення обстеження сім`ї №С/08/83240 від 25.09.2023 зазначено, що за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб встановлено, що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду.
Отже, результати комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 вказують на те, що вона внаслідок хвороби потребує постійної сторонньої допомоги.
Заперечень до суду відповідач не подавав, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
Позивач зареєстрований та проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом засідання лікарської консультативної комісії №217 від 12.09.2023 в ОСОБА_2 діагностовано захворювання, в зв`язку з якими вона не може самостійно обслуговуватися та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 12).
Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.09.2023 за формою №080-4/о, виданим ТОВ "Медичний центр хелс клінік" рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. (а.с. 13).
Актом від 25.09.2023 проведено обстеження сім`ї за шкалою можливості виконання складних дій (а.с. 14-15). За змістом Акту проведення обстеження сім`ї ОСОБА_1 проживає за однією адресою із матір`ю та є особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до рішення від 28.09.2023 про призначення/перерахунок компенсації фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, немає права на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки сукупний дохід перевищує або дорівнює прожиткового мінімуму для сім`ї (а.с. 16).
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка за висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. До заяви позивач долучив ряд документів, зокрема, але не виключно, копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.09.2023, виданим ТОВ "Медичний центр хелс клінік", копію протоколу засідання лікарської консультативної комісії №217 від 12.09.2023, копію довідки ТОВ "ЖЕО-1" від 21.08.2023, копію Акту обстеження сім`ї від 25.09.2023 (а.с. 17-18).
За результатами розгляду заяви, що надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.10.2023 та зареєстрована за вх. №121/1372, останнім повідомлено позивача про відсутність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У листі вказано, що в розглядуваному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за хворою матір`ю, заявнику необхідно було надати саме висновок медико-соціальної експертної комісії.
Позивач не погоджується з відмовою, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. 3, 5 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
За обставин справи, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка за висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. До заяви позивач долучив ряд документів, зокрема, але не виключно, копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.09.2023, виданим ТОВ "Медичний центр хелс клінік", копію протоколу засідання лікарської консультативної комісії №217 від 12.09.2023, копію довідки ТОВ "ЖЕО-1" від 21.08.2023, копію Акту обстеження сім`ї від 25.09.2023 (а.с. 17-18).
За результатами розгляду заяви, що надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.10.2023 та зареєстрована за вх. №121/1372, останнім повідомлено позивача про відсутність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У листі вказано, що в розглядуваному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за хворою матір`ю, заявнику необхідно було надати саме висновок медико-соціальної експертної комісії.
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
З аналізу цієї норми слід дійти висновку, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
Оцінюючи аргументи відповідача, що в спірному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за хворою матір`ю, заявнику необхідно було надати саме висновок медико-соціальної експертної комісії, суд зазначає таке.
Так, відповідач покликається в своїх доводах на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, якою затверджено Положення про медико-соціальну експертизу; Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Дана постанова прийнята відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Згідно із ст. 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.
Медико-соціальні експертні комісії визначають:
групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);
причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.
Медико-соціальні експертні комісії:
встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;
вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.
Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я:
визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;
надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.
Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
З огляду на пп. 1 п. 11 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.
З аналізу вказаних вище положень слід дійти висновку, що висновки щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою МСЕК видаються відносно осіб з І групою інвалідності, ЛКК відносно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, а також стосовно дітей з інвалідністю.
Разом з тим, чинним законодавством передбачено надання соціальної послуги догляду вдома.
Зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги догляду вдома, показники її якості для суб`єктів незалежно від форм власності, які надають цю послугу визначено Державним стандартом догляду вдома, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 р. №760 (далі - Державний стандарт догляду вдома).
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Державного стандарту догляду вдома, цей Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами; особам з інвалідністю, у тому числі з психічними та поведінковими розладами (крім осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та отримують амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку за рішенням суду), дітям з інвалідністю віком від трьох до 18 років, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі особи похилого віку та особи з інвалідністю); моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги догляду вдома; визначення тарифу на платну соціальну послугу догляду вдома.
У розумінні пункту 1.4 розділу І Державного стандарту догляду вдома отримувач соціальної послуги догляду вдома (далі отримувач соціальної послуги) особа/сім`я, яка належить до вразливих груп населення та/або перебуває у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров`я тощо, та отримує цю соціальну послугу; соціальна послуга догляду вдома (далі соціальна послуга) заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили/не набули здатності до самообслуговування.
Таким чином, потреба у постійній сторонній допомозі може виникати як в осіб із інвалідністю, так і в осіб з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні до самообслуговування.
Відповідно до абзаців 3-7 пункту 3.2 розділу ІІІ Державного стандарту догляду вдома ступінь індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги визначається: для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями за кількістю балів, зазначених у таблиці 1 додатка 1 до цього Державного стандарту з урахуванням балів за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до цього Державного стандарту відповідно). Для отримання соціальної послуги сумарний результат оцінки можливостей виконання елементарних та складних дій має бути не менше ніж 12 балів; для осіб з когнітивними розладами відповідно до шкали оцінки навичок проживання за основними категоріями та картки визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги (далі Картка), наведених відповідно у таблицях 4, 5 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги сумарний результат за категоріями «Організація харчування», «Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни», «Здоров`я», «Утримання помешкання», «Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій», «Міжособистісні відносини», «Знання ресурсів громади», «Обізнаність у юридичній сфері» має становити не менше ніж 69 балів, за іншими категоріями щонайменше базовим, а сума балів за такими категоріями має бути не менше ніж 58; для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома відповідно до таблиці 6 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги за результатами визначеного рейтингу соціальних потреб пріоритетною має бути сфера «Здоров`я»; для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років відповідно до оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома (для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років). Для отримання соціальної послуги сумарний результат має становити не менше ніж 11,2 та не більше 168 балів.
Згідно з п.п.6.1, 6.3 розділу VI Державного стандарту догляду вдома соціальна послуга догляду вдома надається за місцем проживання отримувача соціальної послуги (вдома) протягом робочого дня.
Соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) 3 рази на тиждень; V групи рухової активності 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини «періодичний догляд» 2 рази на тиждень; «постійний догляд» 4-3 рази на тиждень; «інтенсивний догляд» 5 разів на тиждень.
Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.
Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).
Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
Порядок надання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 р. №859 (далі - Порядок №859) встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. №1161.
За змістом п.7 Порядку №859 встановлено, що для призначення і виплати компенсації, серед іншого подається висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.
Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267, Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 затверджено форму первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення (далі - Інструкція №407).
Згідно з п.п.4, 9, 11 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Суд враховує, що соціальна послуга догляду вдома, як і соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі надаються не лише особам, які потребують постійного догляду. Однак, для визначення змісту соціальної послуги підлягають встановленню індивідуальні потреби особи, яка потребує надання соціальних послуг.
Таким чином, висновок за формою №080-4/о підтверджує потребу особи в наданні їй соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку №859. При цьому сам по собі висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о не свідчить про потребу особи в постійному догляді, для цілей застосування абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, та підлягає врахуванню з результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.
Суд бере до уваги, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка за висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. До заяви позивач долучив ряд документів, зокрема, але не виключно, копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.09.2023, виданим ТОВ "Медичний центр хелс клінік", копію протоколу засідання лікарської консультативної комісії №217 від 12.09.2023, копію довідки ТОВ "ЖЕО-1" від 21.08.2023, копію Акту обстеження сім`ї від 25.09.2023 (а.с. 17-18).
Так, згідно з протоколом засідання лікарської консультативної комісії №217 від 12.09.2023 в ОСОБА_2 , 1943 р.н., діагностовано захворювання, в зв`язку з якими вона не може самостійно обслуговуватися та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 12).
Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.09.2023 за формою №080-4/о, виданим ТОВ "Медичний центр хелс клінік" рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с. 13).
Актом від 25.09.2023 проведено обстеження сім`ї за шкалою можливості виконання складних дій (а.с. 14-15). За змістом Акту проведення обстеження сім`ї ОСОБА_1 проживає за однією адресою із матір`ю та є особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до рішення від 28.09.2023 про призначення/перерахунок компенсації фізичними особами, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, немає права на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки сукупний дохід перевищує або дорівнює прожиткового мінімуму для сім`ї (а.с. 16).
Згідно із шкалою оцінки можливості виконання складних дій ОСОБА_2 за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб встановлено, що особа потребує надання соціальних послуг з догляду, сума балів становить 40, група рухової активності IV (а.с.15, зворотній бік).
Відповідно до Таблиці 1 Додатка 1 до Державного стандарту догляду вдома сума балів 40 IV групи рухової активності відповідає 7 ступеню індивідуальних потреб, який характеризується тим, що особа може вмиватися, розчісувати волосся, чистити зуби, взуватися і вдягатися, приймати їжу, приймати ванну чи душ зі сторонньою допомогою. Користується туалетом зі сторонньою допомогою (потребує допомоги при збереженні рівноваги, вдяганні, роздяганні). Пересування обмежене кімнатою. При переході з ліжка на крісло іноді потребує мінімальної допомоги чи нагляду. Не може вести домашнє господарство, готувати прості страви, прати. Викликає труднощі самостійний прийом лікарських засобів. Часто не може розпоряджатися власними коштами. Може користуватися телефоном з незначною допомогою. Отримувач соціальної послуги повністю залежний від сторонньої допомоги й догляду з урахуванням наявних обмежень у життєдіяльності, умов проживання і факторів ризику (часткової і повної сторонньої допомоги й догляду потребує виконання отримувачем соціальної послуги до 100% простих та складних дій, із них близько 50% потребують часткової сторонньої допомоги).
Отже, результати комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 вказують на те, що вона внаслідок хвороби потребує сторонньої допомоги.
Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.09.2023 за формою №080-4/о, виданий ТОВ "Медичний центр хелс клінік", відповідає формі первинної облікової документації, затвердженої наказом МОЗ України від 09.03.2021 №407.
За наведених обставин, суд робить висновок, що позивач разом із заявою ІНФОРМАЦІЯ_2 надав достатні докази на підтвердження того, що його мати внаслідок хвороби має потребу у постійному догляді, а тому доводи відповідача про необхідність надати висновок медико-соціальної експертизи є безпідставними.
З огляду на це, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у наданні відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправними.
Покликання відповідача на постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №240/5021/23, Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №620/6223/23, суд вважає помилковими, оскільки обставини цих справ не є подібними до справи, що розглядається.
Спір у справі №240/5021/23 та у справі №620/6223/23 стосувався підстав звільнення позивача з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання йому відстрочки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
За змістом п. 1 Положення № 154, залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 11 Положення № 154, районні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформлюють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік (абз 5, 9 Положення).
З аналізу цих положень слід дійти висновку, що районні центри комплектування та соціальної підтримки не приймають рішення щодо відстрочки від призову, а до їх повноважень належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, з урахуванням чого, готують для розгляду відповідними комісіями матеріали з питань надання відстрочки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 у справі №810/3393/17.
За наведених обставин, враховуючи приписи ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Порядку №154, за якими повноваження щодо розгляду питання надання відстрочки здійснюється районними (міськими) призовними комісіями, то суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією на підставі абз 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та підготувати для розгляду відповідній комісії матеріали з питань надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 536,8 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та підготувати для розгляду відповідній комісії матеріали з питань надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 536,8 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 )
СуддяДмитришена Руслана Миколаївна
