РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №559/4259/23
Провадження №2/568/81/24
23 квітня 2024 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2
до Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3
про стягнення страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на її користь, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 216000 грн. страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, 44000 грн. відшкодування моральної шкоди та 30000 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 05.09.2021 р. на АД М06 "Київ-Чоп" відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів "DAF FX 105.460", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , "Mercedes Benz Sprinter 313 CDI", р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , "AUDI А6", р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 (її дочка) від отриманих тілесних ушкоджень загинула.
За фактом вчинення ДТП, відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Станом на дату звернення до суду досудове розслідування триває.
Зазначила, що станом на час заподіяння шкоди, цивільна відповідальність водія автомобіля марки "Mercedes Benz Sprinter 313 CDI" застрахована у ПАТ "Страхова група "ТАС" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Посилаючись на вказані обставини, вона, як мати загиблої, звернулася до суду за захистом своїх прав та прав неповнолітнього сина загиблої, над яким вона має опіку, оскільки внаслідок втрати доньки та матері їм спричинена моральна шкода. Крім того, син загиблої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітнім, перебував на її утриманні, тому має право на отримання страхового відшкодування, спричиненого втратою годувальника одноразовим платежем в сумі 216000 грн..
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив позовні вимоги. Вважає, що позивачкою не дотриманий встановлений законом порядок отримання страхового відшкодування та не надано документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування; не надано доказів виникнення цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, тобто відсутній вирок суду у кримінальному провадженні.
Стверджує, що чинне законодавство передбачає лише право страховика на отримання суми страхового відшкодування, а не обов`язок страхової компанії відшкодовувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілої, шляхом здійснення одноразової виплати. Відповідач посилається на недоведеність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування виключно одноразовим платежем.
Ухвалою від 16.01.2024р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 06.02.2024 р. відкладено підготовче засідання.
Ухвалами від 12.03.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою від 02.04.2023 р. залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_3 та відкладено розгляд справи на 23.04.2024 р.
В судове засідання сторони не з`явилися, причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, оголошенням на офіційному сайті Судова влада про виклик до суду.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання учасників справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 05.09.2021 р. близько 21:12 год. на а/д Київ-Чоп 383 км + 13 м в с. Тараканів, Дубенського району, Рівненської області, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля "AUDI А6", р.н. НОМЕР_3 (Республіка Німеччина), вантажного автомобіля "DAF FX 105.460", р.н. НОМЕР_1 (Російська Федерація) та "Mercedes Benz Sprinter 313 CDI", р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та 06.09.2021 р. від отриманих тілесних ушкоджень померла.
За даним фактом 05.09.2021 р. у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12021181040000316 з правової кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування (а.с. 22).
Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність водія "Mercedes Benz Sprinter 313 CDI", р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, застрахована у ПАТ "Страхова група "ТАС" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР9278683, який діяв на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, станом на 05.09.2021 року (а.с. 27).
На звернення позивачки до ПАТ « Страхова група «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування, остання листом №1500 від 18.10.2021 р. повідомила позивачку, що страхове товариство призупиняє розгляд справи про виплату страхового відшкодування до завершення кримінального провадження, порушеного за наслідками ДТП, та набрання законної сили вироком суду (а.с. 128).
Згідно зі ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За правилами ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено:
27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
27.2. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
27.5. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
Таким чином, шкода, завдана смертю потерпілого, підлягає відшкодуванню страховиком на підставі пункту 27.2 , 27.3 статті 27 Закону в межах ліміту страхового відшкодування.
За приписами ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілої особи, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.
Водночас, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20).
З копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_4 від 17.02.1990 р. вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю є ОСОБА_1 (позивач у справі), батько - ОСОБА_6 (а.с. 25).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12.05.2011 р. вбачається, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26).
Відповідно до довідки Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області № 02-205 від 14.09.2021 р., на дату ДТП, яка сталася 05.09.2021 р. до складу сім`ї померлої ОСОБА_2 входили: мати ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29).
Отже, з наданих позивачами до справи копій документів вбачається, що померла ОСОБА_2 є дочкою позивачки ОСОБА_1 і матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , а тому мають право на отримання від страховика страхового відшкодування у зв`язку з смертю ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, станом на час настання страхового випадку, сину ОСОБА_2 виповнилось 7 років.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 1200 ЦК України, ОСОБА_2 , як син померлої ОСОБА_2 є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування у зв`язку із смертю годувальника в порядку, передбаченому п. 27.2, ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Станом на 01 січня 2021 року, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено з 01 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 6000 грн.
А відтак, загальний розмір страхового відшкодування заподіяної смертю ОСОБА_2 , на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, становить 216000 грн. (6000 грн. х 36 місяців =216000 грн.).
Суд зазначає, що в даному випадку стягнення на користь позивачки, як законного представника малолітнього утриманця покійного відшкодування одноразовим платежем, відповідає особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливлює порушення майнового права дитини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19).
Суд враховує малолітній вік сина загиблої, його перебування під опікою у баби, яка є пенсіонером, потребує матеріального утримання, оплати витрат, пов`язаних з фізичним та моральним розвитком, а також склад сім`ї та умови проживання, що у сукупності потребує особливого захисту інтересів малолітньої дитини, а саме стягнення матеріального відшкодування одноразовою сумою.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача, як законного представника малолітнього утриманця покійного підлягає стягненню страхове відшкодування шкоди, спричиненою втратою годувальника, що належить неповнолітньому сину померлої ОСОБА_2 в розмірі 216000 грн.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 вказано, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.
Відповідно до п. 27.3 ст. 27 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди цим особам, стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі і не може перевищувати 72000 грн. (6000 х 12 = 72000).
Частка, яка припадає на користь кожного із осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 24000 грн. (72000/3).
У постанові № 511/323/19 від 05 липня 2022 року Верховний суд вказав, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (пункт 27.5 ст. 27 Закону України № 1961-IV).
Приймаючи до уваги те, що відповідно до п. 27.5, ст. 27 Закону України № 1961-IV, граничний ліміт відповідальності по даному страховому випадку у сумі не може перевищувати 260000 грн., у такому випадку, страхове відшкодування моральної шкоди, яке належить для виплати позивачам становить 29333,33 грн. (260000 грн. - 216000 грн. = 44000 грн.; 44000 грн.- сума морального відшкодування, яка припадає на трьох осіб, а саме - батьки та син померлої, які мають право на таке відшкодування (44000 грн. : 3 = 14666,66 грн. кожному). Крім позивачки (матері загиблої) та неповнолітньої дитини суд враховує наявність іншого потерпілого - батька загиблої ОСОБА_6 , який також має право на отримання страхового відшкодування і розпоряджається своїми правами на свій розсуд.
Суд критично оцінює доводи відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності вироку у кримінальному провадженні по факту ДТП.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому, страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП смертю її батька.
Крім того, пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/, від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20.
А відтак, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та відсутність вироку у кримінальному провадженні відносно нього на час розгляду цивільного позову, не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати моральну шкоду, заподіяну позивачці смертю її дочки. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати за розгляд позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30000 грн. витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання професійної правничої допомоги №414/143686 від 28.10.2021 р., ордер на надання правничої допомоги від 14.11.2023 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2056 від 29.09.2002 р., договір про залучення адвоката до надання професійної правничої допомоги №29/03-22 від 01.01.2024 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.09.2002 р.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.10.2021 р. між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "Автопоміч" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №№414/143686 (а.с. 88-90).
Відповідно до умов Договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу (правову) допомогу щодо захисту інтересів клієнта або осіб в інтересах яких клієнтом було укладено цей Договір за подією, що мала місце 06.09.2021 р. на а/д Київ-Чоп.
Договором передбачено, клієнт зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги Адвокатському об`єднанню на умовах Договору (п. 3.1.3).
Об`єм та вартість послуг Одвокатського об`єднання та порядок їх сплати передбаченого в додатку до Договору, що є його невід`ємною частиною (п. 4.1).
Відповідно до Додатку до Договору від 20.11.2021 р. сторони узгодили, що плата за надані послуги на виконання Договору про надання правової допомоги становить 3000 грн. за одну годину роботи.
01.01.2024 р. між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "Автопоміч" та адвокатом Найда К.В. укладено договір про залучення адвоката до надання професійної правничої допомоги № 29/03-22.
Адвокатське об`єднання доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо виконання укладених адвокатським об`єднанням договорів про надання правової допомоги з клієнтами об`єднання в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
За результатами надання послуг надати адвокатському об`єднанню письмовий акт виконаних робіт по кожній справі окремо із зазначенням переліку наданих послуг по цій справі, а також із долученням до цього акту підтвердженням отриманих результатів за наслідками надання замовлених послуг або із долученням підтвердження факту передачі адвокатському об`єднанню отриманих результатів за наслідками надання замовлених послуг до надання такого акту (п. 2.3.5).
Згідно детального розрахунку робіт (надання послуг) від 14.11.2023 р. вбачається, що на виконання умов договору адвокат надав, а клієнт отримав послуги з правової допомоги: консультація клієнта (витраченого 2 години, вартість 6000 грн.); підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви, а саме: з`ясування чи мали місце обставини, про які вказує клієнт, та якими докази підтверджується, з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, визначення правової норми, збір необхідних доказів, подання адвокатських запитів про витребування доказів (витрачено 4 год., вартість 12000 грн.); підготовка та подання позовної заяви в суд, а саме: визначення підсудності розгляду справи, визначення складу учасників процесу, розрахунок ціни позову та складання розрахунку судових витрат, які були понесені, написання позовної заяви, копіювання та додавання до позовної заяви копії всіх документів, доказів (витрачено 4 год, вартість 12000 грн.). Вартість робіт складає 30000 грн.
Суд враховує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді, суд враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом Найдою К. своїй клієнтці такі послуги, як: визначення правової норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, копіювання та додавання до позовної заяви копій всіх документів, визначення правовідносин сторін, які впливають із встановлених обставин, не є складними для фахівця професіонала юридичними послугами, а копіювання та додавання до позовної заяви копій документів не є необхідними послугами, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною (аналогічна правова позиція у постанові Верховного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20).
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що адвокат Найда К. зверталася з адвокатськими запитами про витребування доказів у цій справі. При звернення до суду з позовом у справі, адвокатом помилково визначено підсудність справи Дубенському міскрайонному суду Рівненської області.
Суд вважає, що витрачений адвокатом час (10 годин) у справі завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.
З огляду на зазначене, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності, пропорційності задоволеним вимогам, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 15000 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах сина загиблої ОСОБА_2 до ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовільнити частково.
Стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 216000 грн. страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника.
Стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 29333,33 грн. моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 15000 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ПАТ «Страхова група "ТАС" на користь держави судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 2531 грн.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )
ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 )
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (місцезнаходження 03117, м.Київ, пр.Перемоги, 65, ЄДРПОУ 30115243)
Повний текст виготовлено 25.04.2024 р.
Суддя А.О. Сільман
