Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/1573/23 Головуючий в суді 1-ої інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2561/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2024року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судув складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Печенга Мурманської області Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та виправдано його за цим обвинуваченням за недоведеністю складу зазначеного кримінального правопорушення в його діянні,-
В С Т А Н О В И Л А:
У відповідності до обвинувального акту, 18.12.2022 приблизно о 01 год. 15 хв., тобто в період дії воєнного стану запровадженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-1X затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року з подальшим його продовженням, у ОСОБА_7 , який перебував за адресою: АДРЕСА_2 , вищевказаного будинку, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в період дії воєнного стану, шляхом незаконного проникнення до приміщення вищевказаної квартири, в якій проживає наглядно знайомий ОСОБА_8 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в період дії воєнного стану, шляхом незаконного проникнення до приміщення вищевказаної квартири, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_7 , 18.12.2022, приблизно о 01 год. 15 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: поблизу кв. 21, використовуючи предмет ззовні схожий на ніж відчинив замок вхідних дверей до вищевказаної квартири, тим самим подолавши перепону та незаконно проник до кв. 21, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де почав відшукувати цінні речі, з метою подальшого викрадення. У подальшому зайшовши до кухонного приміщення взяв до своїх рук портативний телевізор чорного кольору марки «DA-901С» вартістю 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 67 коп., та мобільний телефон синього кольору марки «ZTE Blade V2020» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , вартістю 3 846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 67 коп., який поклав до кишені власних штанів, які належать ОСОБА_8 , з метою в подальшому розпорядитися вищевказаний майном на власний розсуд, для власного збагачення, однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки дії ОСОБА_7 були помічені та припинені ОСОБА_8 .
А всього, ОСОБА_7 , намагався таємно викрасти чуже майно, шляхом незаконного проникнення до житла, в умовах воєнного стану, а саме: телевізор чорного кольору марки «DA-901С», мобільний телефон синього кольору марки «ZTEBlade V2020» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , на загальну суму 5 455 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 34 коп., яке належить ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у закінченому замаху (виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було завершено з причин, які не залежали від його волі) на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому шляхом проникнення до житла, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Також просить повторно дослідити докази, допитати потерпілого та свідків.
Вказує, що висновки суду щодо недоведеності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України в діях ОСОБА_7 , не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , висновком експерта № СЕ-10/111-22/54912-Д від 21.12.2022, яким ідентифіковано сліди пальців рук ОСОБА_7 . Натомість, апелянт зазначає, що місцевий суд взяв до уваги лише покази обвинуваченого, не врахувавши належним чином докази сторони обвинувачення.
Крім того, прокурор звертає увагу також і на те, що висновки суду викладені у вироку містять істотні суперечності, а саме щодо підстав виправдання ОСОБА_7 , а саме у мотивувальній частині вироку судом зазначено про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, в той час як в резолютивній частині вироку ОСОБА_7 виправдано за недоведеністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України в його діянні.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, який заперечив проти задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повній мірі.
Висновки суду першої інстанції про недоведеність в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом безпосередньо досліджувались під час судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Частиною 3 вказаної статті визначено, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Відповідно до положень ст. 92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
За змістом ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч.2 ст.91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Визнаючи ОСОБА_10 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдуючи його, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, не визнав та пояснив, що потерпілого ОСОБА_8 знає з самого його дитинства, 18.12.2022 він разом із співмешканкою потерпілого вживав спиртні напої у нього дома, під час чого остання отруїла обвинуваченого, викрала його особисті речі. Обвинувачений пробув з 11 години ранку до 22 години вечора у безпорадному стані внаслідок отруєння. Прийшовши у себе, обвинувачений пішов до квартири потерпілого та його співмешканки, щоб розібратися у зазначеній ситуації. Коли він до них прийшов, не було світла, тому обвинувачений був із ліхтарем. ОСОБА_9 звинуватила ОСОБА_7 в тому, що він має намір вкрасти їх майно, а тому планує викликати працівників поліції, на що ОСОБА_7 не заперечував. Обвинувачений зазначив, що він нічого не мав наміру красти, коли приїхали працівники поліції, він себе поводив спокійно, не втікав, оскільки хотів розібратися у зазначеній ситуації. Патрульними було встановлено, що вхідні двері та замок цілі.
В основу пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення органом досудового розслідування покладено покази потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_13 , а також надані прокурором письмові докази.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив та надав оцінку дослідженим під час судового розгляду доказам, покладеним органом досудового розслідування в основу пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, а саме:
показанням потерпілого ОСОБА_8 , який в суді першої інстанції повідомив, що обвинуваченого знає дуже давно, між ними сусідні відносини та раніше бували у кожного дома. 18.12.2023 приблизно о 01 годині ночі потерпілий прокинувся від шуму на кухні, пішовши туди побачив ОСОБА_7 , який у руках тримав портативний телевізор, телефон синього кольору, які належали потерпілому, та ніж. У подальшому, обвинувачений поклав речі потерпілого на тумбочку, яка знаходилась біля нього на кухні та намагався покинути квартиру. Потерпілий викликав працівників поліції, які приїхали через 20-30 хвилин. Також потерпілий зазначив, що вхідні двері до квартири були закриті, а тому ОСОБА_7 потрапив до квартири, шляхом злому серцевини замка вхідних дверей;
показанням свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що 18.12.2022 разом із ОСОБА_14 спали, прокинулись від звуків у квартирі, та пілши до кухні де був обвинувачений. Вхідні двері до квартири були закриті, як ОСОБА_7 потрапив до квартири їй невідомо, двері останньому вона не відкривала. Коли ОСОБА_9 побачила обвинуваченого на кухні, речей ОСОБА_7 особисто ніяких не тримав, оскільки він їх поклав на тумбочку;
показанням свідка ОСОБА_15 про те, що він прибув на виклик щодо вчинення крадіжки, та зайшли до квартири, двері якої були відкриті. Свідок зазначив, що у квартирі було багато сміття. Обвинувачений був на кухні. Жінка повідомляла, що він намагався вкрасти речі, які знаходились на тумбочці телевізор маленький, телефон.
показанням свідка ОСОБА_16 який повідомив, що у грудні місяці 2022 року, приїхав за викликом та, піднявшись до квартири, побачив відкриті вхідні двері. Зайшовши до квартири, а саме до кухні, було виявлено обвинуваченого ОСОБА_7 , який сидів на стільці та поруч з ним на столі лежали речі. Як зазначив свідок, з кишень ОСОБА_7 речі не вилучалися. Також свідок повідомив, що на вхідних дверях до квартири він не бачив жодних пошкоджень чи інших ознак незаконного проникнення.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції були всебічно та повно досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, яким суд надав належну правову оцінку, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.12.2022 про реєстрацію 18.12.2022 кримінального провадження № 12022100100003707 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України;протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, складений 18.12.2022 о 03 год. 10 хв.;заяву ОСОБА_8 від 18.12.2022; протокол огляду від 18.12.2022; ілюстративну таблицю від 18.12.2022;постанову слідчого СВ ВП № 1 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_17 про визнання речовими доказами; копію товарного чеку від 03.02.2017; висновок експерта № СЕ-19/111-22/54909-ТВ від 22.12.2022 щодо ринкової вартості телевізора; висновок експерта № СЕ-19/111-22/54912-Д від 21.12.2022, яким встановлено, що один слід пальця руки з розмірами 20?29 мм, вилучений з портативного телевізору чорного кольору марки «DA-901С» залишений великим пальцем правої руки гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;протокол затримання від 18.12.2022;додаток до протоколу затримання особи, в порядку ст. 208 КПК України від 18.12.2022.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, та зазначив, з яких підстав взяв до уваги одні докази і відкинув інші, й обґрунтовано дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку, з чим погоджується апеляційний суд.
Так, згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_7 , використовуючи предмет ззовні схожий на ніж, відчинив замок вхідних дверей та незаконно проник до квартири АДРЕСА_4 , де зайшовши до кухонного приміщення взяв до своїх рук портативний телевізор чорного кольору марки «DA-901С» вартістю 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) гривень 67 копійок та мобільний телефон синього кольору марки «ZTE Blade V2020» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , вартістю 3 846 (три тисячі вісімсот сорок шість) гривень 67 копійок, який поклав до кишені власних штанів, які належать ОСОБА_8 , з метою в подальшому розпорядитися вищевказаним майном на власний розсуд, для власного збагачення, однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки дії ОСОБА_7 були помічені та припинені ОСОБА_8 .
Мотивуючи свої висновки суд першої інстанції зазначив, що наданими доказами не підтверджується пред`явлене обвинувачення щодо того, що обвинувачений використав саме предмет ззовні схожий на ніж для відчинення замка вхідної двері. Крім того, стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 , взявши мобільний телефон синього кольору, поклав його до кишені власних штанів.
Всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у вироку про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність правових підстав для відбирання зразків відбитків пальців рук та долонь у ОСОБА_7 для формування дактилоскопічної картки останнього, відсутній протокол про проведення освідування ОСОБА_7 , що достеменно вказує на те, що слідчі дії, за результатом яких в даному кримінальному провадженні отримано дактилокарту ОСОБА_7 та проведено експертизу № СЕ-19/111-22/54912-Д від 21.12.2022, в спосіб визначений КПК України не проводились.
Таким чином, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, проаналізувавши їх, та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вину ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, а даних, які б свідчили про протилежне апеляційна скарга прокурора не містить.
Доводи прокурора про те, що суд не надав належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , не заслуговують на увагу, оскільки судом враховано їх показання в сукупності з іншими, наданими стороною обвинувачення доказами.
Колегія суддів звертає увагу на положення ст.62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України, якими передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддано покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. А також п.2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які отримані незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Виправдувальний вирок ухвалюється зокрема, у разі, якщо не доведено, що в діянні є склад кримінального правопорушення, відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вищезазначених вимог закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, обставин та фактів, які могли б вплинути на обґрунтованість прийнятого судом рішення щодо визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, і не були досліджені чи належним чином оцінені судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Доводи прокурора щодо істотних суперечностей вироку, а саме щодо підстав для виправдання ОСОБА_7 не заслуговують на увагу, з огляду на те, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, узгоджуються з його резолютивною частиною стосовно підстав виправдання обвинуваченого, а саме за недоведеністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, в його діянні.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які можуть бути підставою скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог апеляційної скарги прокурора, і не знаходить підстав для скасування вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді:
