СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/974/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.,
без виклику сторін в порядку спрощеного провадження;
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. №352 П)
на рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 18.01.2024, суддя Погрібна С.В.)
у справі № 917/974/23
за позовом Полтавського обласного центру зайнятості, м. Полтава,
до Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області, м. Полтава,
про стягнення 58 862,40 грн,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2023 року Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення 58 862,40 грн матеріальної шкоди, що становить суму коштів отриману ОСОБА_1 , як допомогу по безробіттю за період з 03.09.2019 по 06.04.2020.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/974/23 позов задоволено, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області на користь Полтавського обласного центру зайнятості 58 862,40 грн боргу та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а позивач безпідставно здійснив їй виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь - яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду України та понесеними позивачем збитками, що призвели до безпідставного нарахування та виплати гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у період з 03.09.2019 по 06.04.2020 у сумі 58 862,40грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідач, з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі № 917/974/23, просить відмовити в задоволенні позовних вимог Полтавському обласному центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області посилається на те, що:
- при зверненні до територіального управління ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 не повідомляла Управління про своє перебування на обліку в центрі зайнятості, як одержувача допомоги по безробіттю. У трудовій книжці теж відсутні відповідні записи;
- нормами Закону України «Про зайнятість населення» (п.2 ч. 2 ст. 44) передбачено, що зареєстровані безробітні зобов`язані, зокрема, інформувати територіальний орган, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 44 цього Закону;
- обов`язок повідомлення Полтавського обласного центру зайнятості про перехід на інший вид пенсії покладений саме на ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.02.2024 для розгляду справи № 917/974/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Плахов О.В., Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі №917/974/23 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/974/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. №352П) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/974/23, до надходження матеріалів справи.
20.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/974/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №917/974/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. № 352 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі № 917/974/23 - залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду належні докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (3 220,8грн); роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.
01.03.2024 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №917/974/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. № 352 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 у справі № 917/974/23; встановлено учасникам справи строк до 19.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 19.03.2024 без повідомлення учасників справи.
18.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Полтавського обласного центру зайнятості засобами електронної пошти надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29.06.2023 № 3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС), яким встановлено, зокрема, що:
- адвокати нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;
- позовна заява, відзив на позовну заяву та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;
- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;
- якщо позовна заява подана до суду в електронній формі, то особа, яка подала позов, має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;
- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;
- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.
Враховуючи те, що позивач є юридичною особою-органом державної влади, який зареєстрував електронний кабінет в системі ЄСІТС, однак подав відзив на апеляційну скаргу в поза визначений процесуальним законом спосіб (електронною поштою), судова колегія дійшла висновку про необхідність залишення вказаного відзиву без розгляду.
26.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Полтавського обласного центру зайнятості засобами поштового зв`язку надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, зазначаючи про законність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, просить залишити їх без задоволення, оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/974/23 залишити без змін.
Будь-яких інших заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 19.07.2019 до Чутівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості для пошуку роботи звернулася ОСОБА_1 .
19.07.2019 на підставі поданої заяви ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю та оформлено персональну картку №162419071900001.
29.05.2020 особа подала заяву про відмову від послуг служби зайнятості.
З метою перевірки інформації наданої безробітною, Чутівською районною філією Полтавського обласного центру зайнятості 29.05.2020 (вих. № 16/44/166-20) направлено запит до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області з проханням надати дані щодо виду та періоду призначення пенсійного забезпечення даній особі.
10.06.2020 від ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшла відповідь, що згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 з 03.09.2019 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Позивач зазначає, що оскільки, ОСОБА_1 за період з 03.09.2020 по 29.05.2020 одночасно отримала допомогу по безробіттю та пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», центр звернувся до ОСОБА_1 для отримання пояснень щодо причин неповідомлення особою центр зайнятості про призначення їй пенсії по інвалідності державного службовця під час перебування її на обліку як безробітної та вирішення питання про повернення ОСОБА_1 отриманої в період 03.09.2020 по 29.05.2020 допомоги по безробіттю в сумі 73183,12 грн.
26.06.2020 ОСОБА_1 подала до центру зайнятості заяву, якою повідомила про повернення допомоги по безробіттю отриману з дня набрання законної сили ухвали суду з 07.04.2020.
Так, позивачем було встановлено, що 03.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Рішенням Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 03.09.2019 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з тим, що вона не досягла встановленого законодавством віку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області про: визнання протиправним рішення Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 04.09.2019 про відмову здійснити переведення з пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.09.2019 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 у розмірі 60 відсотків від заробітку.
24.12.2019 за результатом розгляду справи Полтавський окружний адміністративний суд по справі № 440/4668/19 вирішив:
-адміністративний позов ОСОБА_1 до Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково;
- визнати протиправним та скасувати рішення Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 04.09.2019;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 з 03.09.2019 пенсії по інвалідності державного службовця.
Не погоджуючись із рішенням першої інстанції Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 повернута скаржнику.
Судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та ухвала Другого апеляційного адміністративного суду по №440/4668/19 набрали законної сили 07.04.2020.
Про наявність судових рішень, якими особі призначено пенсію по інвалідності державного службовця, та набрання ними 07.04.2020 законної сили, ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в якості безробітної - не повідомила.
26.06.2020 ОСОБА_1 подала до центру зайнятості заяву, якою повідомила про намір повернути допомогу по безробіттю, отриману з 07.04.2020.
Сума допомоги, виплачена особі за період із 07.04.2020 по 29.05.2020 в розмірі 14320,72 грн, ОСОБА_1 відшкодована добровільно.
Позивач стверджує, що саме прийняття відповідачем неправомірних рішень надали змогу отримати ОСОБА_1 за період 03.09.2019 по 06.04.2020 допомоги по безробіттю в сумі 58862,40 грн.
На підставі викладеного, 09.03.2023 за вих. № 16/44/58-23 на адресу відповідача було направлено претензію та наказ № 50 від 07.03.2023 про повернення грошових коштів в сумі 58 862,40 грн, які були виплачені позивачем, як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .
Вказана претензія залишена відповідачем без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок повідомити Полтавський обласний центр зайнятості про звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення на інший вид пенсії, натомість при зверненні до Управління із заявою про переведення на інший вид пенсії, гр. ОСОБА_1 не повідомляла Управління про перебування на обліку в центрі зайнятості як одержувач допомоги по безробіттю. В трудовій книжці також відсутні відповідні записи. Переведення на інший вид пенсії ОСОБА_1 було проведено згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 з урахуванням ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020, за матеріалами пенсійної справи та за матеріалами документів, наданих разом із заявою про переведення на інший вид пенсії 03.09.2019 особисто ОСОБА_1 .
Місцевий господарський суд з доводами позивача погодився та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №915/282/17, від 18.06.2018 у справі №904/1284/17, від 09.07.2018 у справі №921/202/17-г/4, від 07.12.2018 у справі №922/3435/17.
Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
З огляду на викладене, Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
Сторони у цій справі підтверджують, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 440/4668/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 04.09.2019; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 з 03.09.2019 пенсії по інвалідності державного службовця.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії, є встановленими та не підлягають повторному доведенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на дату звернення ОСОБА_1 до органів центру зайнятості) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до положень статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Виходячи з наведених вище положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 .
Саме несвоєчасне отримання призначення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , яке гарантовано чинним законодавством, і призвело до безпідставного здійснення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .
Отже, саме внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а Полтавський обласний центр зайнятості безпідставно здійснив їй виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.
Доводи апелянта про те, що саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок повідомлення Полтавського обласного центру зайнятості про звернення до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Законом України «Про зайнятість населення», зокрема статтею 43, визначено перелік осіб, які мають право на отримання статусу безробітного.
Статтею 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено перелік обставин, за наявності яких припиняється виплата по безробіттю.
Зокрема, пунктом 7 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено, що саме лише звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, за відсутності позитивного рішення пенсійного фонду, є підставою для відмови в отриманні статусу безробітного, чи підставою для припинення виплати по безробіттю, як не встановлено і обов`язку для громадян повідомляти органи центру зайнятості про саме лише звернення до органів Пенсійного фонду.
Як встановлено обставинами вище, судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та ухвала Другого апеляційного адміністративного суду по №440/4668/19 набрали законної сили 07.04.2020.
Про наявність судових рішень, якими особі призначено пенсію по інвалідності державного службовця, та набрання ними 07.04.2020 законної сили, ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в якості безробітної - не повідомила.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 свого обов`язку не виконала, а центр зайнятості продовжив нарахування виплати по безробіттю, кошти отримані вказаною особою за період з 03.09.2019 по 06.04.2020 в сумі 58 862,40 грн підлягали відшкодуванню з ОСОБА_1 , які остання сплатила у добровільному порядку.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та повними висновки місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Полтавського обласного центру зайнятості щодо стягнення матеріальної шкоди, що становить суму коштів отриману ОСОБА_1 , як допомогу по безробіттю, у повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/974/23 слід залишити без змін.
У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. № 352 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі № 917/974/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/974/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.05.2024
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін
