Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2024 року справа № 580/3888/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго (далі ПАТ Черкасиобленерго, позивач) подало позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ ДВС, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про арешт коштів боржника від 02.04.2024 у виконавчому провадженні № 74225920 в рамках зведеного виконавчого провадження № 73774348 щодо накладення арешту на грошові кошти Відокремленого структурного підрозділу Уманські енергетичні мережі Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірна постанова є протиправною, адже державний виконавець наклав арешт у виконавчому провадженні № 74225920 в рамках зведеного виконавчого провадження № 73774348 на суму 2101515991,42 грн, тоді як загальна сума заборгованості ПАТ Черкасиобленерго станом на час винесення спірної постанови склала 1359487484,21 грн, що є значно меншою ніж вказано в постанові.
Представник позивача вказав, що у цьому випадку державний виконавець в порушення положень Закону України Про виконавче провадження не провів перевірку виконання боржником судових рішень, чим не дотримав засад справедливості, неупередженості, об`єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень.
Також представник позивача зазначив, що спірна постанова не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, оскільки не містить найменувань всіх стягувачів, переліку всіх виконавчих проваджень, що перебувають в зведеному виконавчому провадженні № 73774348, а також дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 73774348.
Ухвалою від 30.04.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
06.05.2024 представниця відповідача подала до суду відзив на адміністративний позов, в просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на момент винесення спірної постанови, сума, що підлягала стягненню з боржника, згідно всіх наявних матеріалів по зведеному виконавчому провадженню становила 2101515991,42 грн. Про факт добровільної сплати боржник державного виконавця до відкриття виконавчого провадження № 71930110 не повідомляв та не надавав підтвердження сплати частини боргу в добровільному порядку. Позовна заява також не містить доказів того, що позивачем було повідомлено державного виконавця про факт добровільної сплати частини боргу по інших виконавчих провадженнях.
Крім того, посилання позивача на не зазначення в постанові від 02.04.2024 про арешт коштів боржника необхідних реквізитів, вважає таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки спірна постанова відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №515/5 та містить усі необхідні реквізити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 73774348 щодо стягнення коштів з боржника ПАТ Черкасиобленерго, до складу якого, зокрема, входить виконавче провадження № 74225920 (з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/909/23) виданий 08.01.2024 про стягнення з ПАТ Черкасиобленерго на користь ПрАТ НЕК Укренерго 454658418,55 грн боргу; 68790053,02 грн інфляційних втрат; 24134930,83 грн три проценти річних та 939400,00 грн судового збору.
Постановою про арешт коштів від 02.04.2024 у виконавчому провадженні № 74225920 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наклав арешт на грошові кошти, що належать відокремленому структурному підрозділу Уманські енергетичні мережі ПАТ Черкасиобленерго у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у сумі 2101515991,42 грн.
Позивач вважає вказану постанову про арешт коштів протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII).
Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Крім того, за умовами частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1).
Пунктом 7 ч. 3 ст.18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Приписами частин 1-3 ст.56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Аналіз вищезазначених положень вказує на те, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження проводить перевірку виконання боржниками рішень та накладає арешт на кошти боржника у розмірі суми стягнення задля забезпечення реального виконання рішення.
Суд встановив, що у ВП № 74225920 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 17-14-01/1494 (925/909/23) виданий 08.01.2024 про стягнення з ПАТ Черкасиобленерго на користь ПрАТ НЕК Укренерго 454658418,55 грн боргу; 68790053,02 грн інфляційних втрат; 24134930,83 грн три проценти річних та 939400,00 грн судового збору, ПАТ Черкасиобленерго у добровільному порядку врегулювало з Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго частину заявленої позивачем до стягнення у справі № 17-14-01/1494 (925/909/23) основної суми заборгованості за електричну енергію для врегулювання небалансів згідно договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0530-01041 від 09.05.2019 на підставі Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.03.2024.
Крім того, наявні у матеріалах справи платіжні інструкції вказують на сплату позивачем частини суми боргу у зведеному виконавчому провадженні № 73774348, що у свою чергу свідчить про те, що станом на час прийняття спірної постанови про арешт коштів, сума боргу позивача була меншою за суму арешту (2101515991,42 грн).
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова від 02.04.2024 винесена державним виконавцем необґрунтовано, оскільки сума, на яку накладений арешт, не відповідає фактичній сумі заборгованості.
Суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази перевірки державним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови стану виконання боржником судових рішень, у зв`язку із чим суд доходить висновку, що державний виконавець не дотримався засад справедливості, неупередженості, об`єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень.
При цьому, невідповідність розміру актуальної заборгованості відповідача станом на 02.04.2024 сумі грошових коштів, на який накладено арешт, свідчить про недотримання державним виконавцем вимог Закону України Про виконавче провадження.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду висловлені у постанові від 01 квітня 2024 року у cправі № 4/69/07.
Посилання відповідача про те, що позивач не повідомляв державного виконавця про факт добровільної сплати частини боргу по інших виконавчих провадженнях, суд вважає необґрунтованим, оскільки проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону № 1404 належить до повноважень державного виконавця.
З урахуванням зазначеного, постанову про арешт коштів від 02.04.2024 ВП № 74225920 слід визнати протиправною та скасувати.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про арешт коштів боржника від 02.04.2024 у виконавчому провадженні № 74225920 в рамках зведеного виконавчого провадження № 73774348 щодо накладення арешту на грошові кошти Відокремленого структурного підрозділу Уманські енергетичні мережі Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735);
2) відповідач Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 10.05.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК
