Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року Справа № 160/32109/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого суддіНіколайчук С.В. за участі секретаря судового засіданняЕмріх Ю.П. за участі: представник позивача представник відповідача не з`явився (повідомлений належним чином) Яровенка Д.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Елктрометалургів, б.310, код ЄДРПОУ 00186520) до Одеської митниці (5078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправною та скасування картки відмови
УСТАНОВИВ:
06 грудня 2023 року Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року, винесену Одеською митницею;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року, винесену Одеською митницею.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, відмовлено у прийнятті митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року. Позивач зазначає, що жодну з підстав для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та у електронних повідомленнях від митниці декларанту, тобто жодна з підстав для коригування не була пов`язана з недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи, то звідси слідує, що всі зазначені Одеською митницею підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів є протиправними та не могли бути покладені відповідачем в основу прийнятих рішень.
Ухвалою від 12 грудня 2023 року суд відкрив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 02 квітня 2024 року суд відкрив провадження у справі № 160/32109/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 18 вересня 2023 року суд вирішив подальший розгляд справи № 160/21577/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригуванням митної вартості товарів здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 23 квітня 2024 року 11-10 год
Суд переніс розгляд справи на 14.05.2024 року.
12.09.2023 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому він пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що до митного поста «Ізмаїл» 15.11.2022 декларантом АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" подано до митного оформлення МД типу ІМ41АА №22UA500370006445U2.
Декларантом недотримано умови поміщення товарів у митний режим реімпорту передбачений ст.78 Митного кодексу України, а саме: товар повертаються на митну територію України в строк, що перевищує шість місяців з дати їх вивезення за межі митної території України в режимі експорту, а також декларантом не подано документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються (товари експортувались навалом без застосування засобів ідентифікації), митним постом «Ізмаїл» надано картку відмови у митному оформленні від 25.11.2022 № UA500370/2022/000074 за МД типу ІМ41АА № 22UA500370006703U8.
Таким чином, Одеська митниця під час прийняття карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.11.2022 № UA500370/2022/000069, від 25.11.2022 № UA500370/2022/000074 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ".
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
На підставі специфікації № 4 від 05.05.2022 року до контракту № S2201136 від 13.04.2022 року АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (продавець) поставило на користь FERAL S.R.L., Румунія, (покупець) феросилікомарганець MnS17 із вмістом Mn-72,9%, Si-17,2%, розмір фракції 10-50 мм, що підтверджується оформленою в режимі експорту митною декларацією № UA500370/2022/001567 від 24.05.2022 року та сертифікатом якості № 1136-204 від 19.05.2022 року.
03.11.2022 року сторони уклали додаткову угоду № 7 до контракту № S2201136 від 13.04.2022 року, якою дійшли згоди, що покупець зобов`язується повернути АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» товар, який раніше був поставлений за специфікацією № 4 від 05.05.2022 року, у кількості 2487,41 мт у такому самому стані, як він був отриманий від продавця.
15.11.2022 року АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» подало до Одеської митниці митну декларацію № 22UА500370006445U2, в якій задекларувало в режимі реімпорту (ІМ 41) феросилікомарганець MnS17 із вмістом Mn-72,9%, Si-17,2%, розмір фракції 10-50 мм, який повертався АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» від FERAL S.R.L., Румунія, на підставі специфікації № 4 від 05.05.2022 року та додаткової угоди № 7 від 03.11.2022 року до контракту № S2201136 від 13.04.2022 року.
В графі 40 митної декларації були зазначені реквізити митної декларації, за якою цей товар раніше переміщувався в митному режимі експорту.
До митної декларації були додані сертифікат якості № 1136-204 від 19.05.2022 року, інвойси № 2NFP від 08.11.2022 року, № 3NFP від 08.11.2022 року та № 5NFP від 08.11.2022 року, транспортні накладні № 2 від 08.11.2022 року, № 3 від 08.11.2022 року та № 5 від 08.11.2022 року, специфікація № 4 від 05.05.2022 року, додаткова угода № 7 від 03.11.2022 року, контракт № S2201136 від 13.04.2022 року, а також додаткові документи (транспортні накладні № 4 від 08.11.2022 року, № 4 від 08.11.2022 року, супровідні повідомлення до вантажу № 5944 від 08.11.2022 року, № 5945 від 08.11.2022 року, № 5946 від 08.11.2022 року, № 5947 від 08.11.2022 року, № 5948 від 08.11.2022 року, інвойс № 3955 від 08.11.2022 року, приймальні акти № 53 від 12.05.2022 року, № 55 від 12.05.2022 року, № 56 від 12.05.2022 року, інвойси № 1NFP від 08.11.2022 року, № 1NFP від 08.11.2022 року, № 4NFP від 08.11.2022 року, № 4NFP від 08.11.2022 року, складська відомість FERAL S.R.L. за період 01.01.2022-14.11.2022, лист FERAL S.R.L. від 14.11.2022 року та експортні декларації FERAL S.R.L. з відмітками румунської митниці).
Проте карткою відмови № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № 22UА500370006445U2 від 15.11.2022 року з таких причин, а саме: «Відмовлено у митному оформленні відповідно до статті 256 МКУ у зв`язку з порушенням вимог ст.257, ст.264 Митного кодексу України та додатку до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012, а саме: відповідно до ст. 79 Митного кодексу України застосування митного режиму "реімпорт" можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей митний режим, як таких, що були раніше випущені за межі митної території України; декларантом не виконані умови поміщення товарів у митний режим "реімпорт", передбачені ст.78 Митного кодексу України, тобто не надані митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються. Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку, передбаченому главою 4 Митного кодексу України».
Також в картці відмови були роз`яснені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: «Виправлення помилок та подання нової мд у відповідний митний режим».
Для здійснення митного оформлення та випуску товару у вільний обіг АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» було вимушено на підставі картки відмови № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року повторно звернутися до Одеської митниці з митною декларацією № 22UА500370006703U8 від 25.11.2022 року, в якій повторно задекларувати той самий товар в режимі реімпорту (ІМ 41).
До митної декларації крім документів, які додавались до попередньої митної декларації, були додані сертифікат якості AHRO 14218-А-2 від 14.11.2022 року, митна декларація № 22UА500370006445U2, картка відмови № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та ті ж самі документи, які раніше додавались до митної декларації № 22UА500370006445U2 від 15.11.2022 року.
Однак, карткою відмови № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № 22UА500370006703U8 від 25.11.2022 року з наступних причин: «Недотримано умови поміщення товарів у митний режим реімпорту, визначені ст. 78 Митного кодексу України, а саме: товари повертаються на митну територію України в строк, що перевищує шість місяців з дати їх вивезення за межі митної території України в режимі експорту, а також декларантом не подано документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються (товари експортувались навалом без застосування засобів ідентифікації). Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку, передбаченому главою 4 Митного кодексу України».
В картці відмови так само були роз`яснені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: «Виправлення помилок та подання нової мд у відповідний митний режим».
З метою уникнення подальшого простою товару АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» було вимушено на підставі картки відмови № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року подати до Одеської митниці митну декларацію № 22UА500370006820U7 від 30.11.2022 року, де задекларувати товар в режимі імпорту (ІМ 40), через що АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» вимушено було окрім суми податку на додану вартість сплатити мито за ставкою 3% в розмірі 2 585 527,90 грн.
Одеська митниця здійснила митне оформлення товару за митною декларацією № 22UА500370006820U7 від 30.11.2022 року.
Як видно з графи «С Подробиці розрахунків» митних декларацій, внаслідок відмови в митному оформленні товару АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» переплатило ввізне мито в розмірі 2 585 527,90 грн.
АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» вважає, що відмовляючи в митному оформленні Одеська митниця порушила вимоги Митного кодексу України, оскільки подані останнім документи містять всі належні та документально обґрунтовані відомості про підтвердження походження товару, а тому картки відмови № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року підлягають скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави зроьити висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
В спірних рішеннях, картки відмови № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року обґрунтовані тим, що митному органу не надані документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються.
Як слідує з митних декларацій № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року, АТ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" під час декларування товару в режимі реімпорту надавало митному органу товаросупровідні документи, а також документи, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у митному режимі експорту і які дають можливість ідентифікувати товар як той самий товар, що експортувався товариством за митною декларацією № UA500370/2022/001567 від 24.05.2022 року, і повертається у такому самому стані, в якому він був оформлений у митний режим експорту.
До митних декларацій № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року додавались зовнішньоекономічний контракт, специфікація до нього та додаткова угода, яка передбачає повернення нерезидентом раніше експортованого товару, сертифікати якості, які підтверджують реімпорт того самого товару, що експортувався за митною декларацією № UA500370/2022/001567 від 24.05.2022 року, транспортні накладні, приймальні акти, складська відомість, лист компанії FERAL S.R.L., які в сукупності дають можливість митному органу ідентифікувати товар як той самий, що раніше експортувався товариством за наведеною вище митною декларацією.
Отже, позивач надав Одеській митниці достатні та належні докази на підтвердження того, що товар, ввезення якого було задекларовано за митними деклараціями № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року, є саме тим товаром, який раніше було експортовано згідно із митною декларацією № UA500370/2022/001567 від 24.05.2022 року.
Митний кодекс України передбачає можливість оформлення в режимі реімпорту частини раніше експортованого товару, що і було здійснено позивачем.
Картка відмови № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022, якою повторно відмовлено в митному оформлені реімпортованого товару, додатково містить таку причину відмови, як повернення товарів на митну територію України в строк, що перевищує шість місяців з дати їх вивезення за межі митної території у митному режимі експорту. З цього приводу, суд зазначає про таке.
Частина 2 статті 78 Митного кодексу України передбачає поміщення у митний режим реімпорту товарів, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і, по-перше, повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту, та, по-друге, перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту.
Як видно з експортної митної декларації № UA500370/2022/001567 від 24.05.2022 року, феросилікомарганець MnS17 за специфікацією № 4 від 05.05.2022 року до контракту № S2201136 від 13.04.2022 року був вивезений за межі України у митному режимі експорту 24.05.2022 року.
Повернення вказаного товару на митну територію України відбулось 15.11.2022 року, що підтверджується митною декларацією № 22UА500370006445U2 від 15.11.2022 року та карткою відмови № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року.
Повернення на митну територію України товару, який раніше був експортований 24.05.2022 року, відбулося у строк, що не перевищує шести місяців з дати його вивезення за межі цієї території у митному режимі експорту. Та обставина, що після відмови в митному оформлення він був повторно задекларований у митному режимі реімпорту згідно з митною декларацією № 22UА500370006703U8 від 25.11.2022 року, жодним чином не впливає на дату повернення вказаного товару на митну територію України, оскільки станом на 15.11.2022 року товар вже був ввезений і перебував на митній території України.
Посилаючись в якості причини для відмови в митному оформленні на те, що "товари повертаються на митну територію України в строк, що перевищує шість місяців з дати їх вивезення за межі митної території України в режимі експорту" митний орган фактично сам погоджується з тим, що заявлений в режимі реімпорту товар є тим самим товаром, що раніше був експортований позивачем на підставі митної декларації № UA500370/2022/001567 від 24.05.2022 року, і наданих доказів достатньо митному органу для ідентифікації таких товарів. Оскільки не ідентифікувавши товар як такий, що був експортований позивачем 24.05.2022 року, митний орган не мав би дати для розрахунку шестимісячного строку для реімпорту, а отже і не міг би посилатись на пропуск строку для реімпорту товару.
Наведені вище приписи Митного кодексу України та обставини справи, підтверджені документально, свідчать про протиправний характер карток відмови № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд робить висновок що при винесенні карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року та № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, що є підставою для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн потрібно стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Елктрометалургів, б.310, код ЄДРПОУ 00186520) до Одеської митниці (5078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000069 від 15.11.2022 року, винесену Одеською митницею.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000074 від 25.11.2022 року, винесену Одеською митницею.
Стягнути на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Україна, 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Елктрометалургів, б.310, код ЄДРПОУ 00186520) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (5078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового зборуу розмірі 2684,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 24 травня 2024 року.
Суддя С.В. Ніколайчук
