Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
28 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/8573/23
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Гаврилко С.Є. розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення контролю за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
04 жовтня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967), Офісу Генерального прокурора (01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), яким, з урахуванням заяви про зміну предмету позову ,просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; 2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження; 3. Стягнути з Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі № 260/136/20 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області за період з 14.12.2021 по 04.09.2023 в розмірі 933915,08 грн; 4. Стягнути з відповідача па користь позивача судові витрати.".
29 листопада 2023 року Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 (середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 14 грудня 2021 року по 04 вересня 2023 у розмірі 933915,08 грн (дев`ятсот тридцять три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять гривень 08 копійки).
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі стягнуто з Офісу Генерального прокурора за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8500 грн.
21 травня 2024 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку статті 382 КАС України, якою просив суд: " 1. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, а саме зобов`язати відповідача - Офіс Генерального прокурора подати до Закарпатського окружного адміністративного суду у строк до 31.05.2024 включно звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 260/8573/23, яке набрало законної сили 27.02.2024, щодо стягнення (виплати) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 грудня 2021 року по 04 вересня 2023 у розмірі 933915,08 грн.". Заяву мотивовано тим, що Офіс Генерального прокурора категорично відмовляється виконувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, оскільки вважає, що не він, а Закарпатська обласна прокуратура є роботодавцем відносно ОСОБА_1 і саме вказаний орган має виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
Оцінюючи наявність підстав щодо можливості для задоволення вказаної заяви суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої з огляду на таке.
Відповідно до статті 382 частин 1, 2 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі п.п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 14 частини 2 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, є правовим наслідком судового рішення.
Зазначено вище нормою КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Правові норми, закріплені у статті 382 частині 1 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, статті 245 частини 6 КАС України, згідно з якими сум може визначити відповідачу суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. Разом з тим, у відповідності до статті 246 частини 6 пункту 1 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналіз статей 382, 245 та 246 КАС України дає суду можливість резюмувати, що подання суду звіту щодо виконання судового рішення можливе у випадку, зокрема, ухвалення судового рішення, яким суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, тобто на виконання ухваленого судового рішення відповідач зобов`язаний здійснити активну поведінку.
У спірній ситуації судом ухвалено рішення щодо стягнення з відповідача грошових коштів, а відтак відсутнє рішення зобов`язального характеру.
Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено та позивачем не подано доказів, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
На підставі наведеного та керуючись статтями 248, 382 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.Є. Гаврилко
