Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 168/1083/23 Провадження №11-кп/802/385/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участюсекретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12023030570000309 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 06 березня 2024 року щодо нього,
В С Т А Н О В И В :
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженець с.Зачернеччя Любомльськогорайону Волинськоїобласті, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючий, неодружений, не судимий в порядку ст. 89 КК України,
засуджений за ст.336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речовий доказ, а саме: розписку на ім`я ОСОБА_7 , копії: акта неявки від 25.07.2023р., тимчасового посвідчення № 001211/5, Картки обстеження та медичного огляду № 489/60 ОСОБА_7 , картки платника податків, паспорта, облікової картки військовозобов`язаного, поіменного списку військовослужбовців, довідки ВЛК залишено у матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , перебуваючи з 15.11.2002 на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов`язаний, та будучи за результатами медичного огляду визнаним 30.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 придатним за станом здоров`я для проходження військової служби без обмежень, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про Загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 №58/2023, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-ІХ, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 24.07.2023, о 09:00 год., перебуваючи на території готелю «Nester-Hоuse», що за адресою: АДРЕСА_2 , де був попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, отримав повістку від працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зобов`язувала його з`явитись 25.07.2023, о 10:00 год. в ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшого відправлення до військової частини у команді № НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
В подальшому, ОСОБА_7 , будучи обізнаним від працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 , що йому необхідно з`явитись 25.07.2023 о 10:00 год в ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, діючи умисно, всупереч вимогам ст.65 Конституції України, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про Загальну мобілізацію» від 03.03.2022 №2105-ІХ, ч.9 ст.1, ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не маючи правових підстав для відстрочки від призову та підстав, які застосовуються до осіб, які не підлягають призову, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не з`явився без поважних причин у визначений термін та час в пункт збору до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перед відправленням у команді № НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації, чим порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації і тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вважає вирок суду необґрунтованим. Вказує на те, що розглядаючи справу, суд першої інстанції залишив поза увагою важливі обставини, а саме: 30.03.2023 він проходив ВЛК у смт. Стара Вижівка і там йому пояснили, що наступна комісія має бути пройдена у 2028 році тому, він думав, що йому надано відстрочку від призову; 27.07.2023 відразу після підписання повістки, навіть не питаючи згоди, забрали до Шацької лікарні для проходження ВЛК, де у лікаря дерматолога я скаржився на хронічний характер свого захворювання шкіри (дерматомікоз гладкої шкіри ніг, паху та живота), а також зазначив про хворий шлунок; йому було усно повідомлено про обов`язкову явку до ІНФОРМАЦІЯ_7 на ранок наступного дня для відправки у війська, він пояснив що не встигне прибути до дому та з`явитись за викликом, так як має мало часу. Крім того, суд жодним чином не перевірив наявність повноважень у свідка ОСОБА_10 та не зреагував на порушення ним законодавства. Також посилається на те, що висновки суду про те, що він отримав бойову повістку в с. Світязь не відповідає дійсності, оскільки у вказаний період він отримав повістку від свідка ОСОБА_10 про необхідність пройти ВЛК, а не для відправки у військо. Крім того, у матеріалах кримінального провадження відсутнє розпорядження, згідно якого його викликали повісткою чи для проходження ВЛК чи для відправлення у війська, що вказує на його відсутність у фізичному вимірі і нівелює навіть можливість вручити йому будь-яку і бойову повістку. Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити через відсутність і невстановлення достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпання можливості отримати такі докази.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримували і просили скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження, думку прокурора, яка подану апеляційну скаргу заперечувала і просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно правил ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності, і достатності, у їх сукупності оцінки з точки зору достатності для висновку про доведеність вини.
Ці вимоги закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції були дотримані.
Приписами статті 392 КПК України регламентовано, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними в матеріалах справи та наведеними у вироку доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким дана належна оцінка.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, тобто в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за обставин, викладених у вироку, суд обґрунтував доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження і які досліджені місцевим судом відповідно до ст.94 КПК України.
Тому твердження апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано беззаперечних і достатніх доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованими і спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Так, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.
Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.
Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.
Як убачається з оскаржуваного вироку, місцевим судом встановлено, що ОСОБА_7 , будучи обізнаним від працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 , що йому необхідно з`явитись 25.07.2023 о 10:00 год в ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, не з`явився без поважних причин у визначений термін та час в пункт збору до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перед відправленням у команді № НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації.
Апеляційний суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено ряд поважних причин, за яких громадяни України можуть не з`явитися до РТЦК, за наявності підтверджуючих документів, а саме: смерть близького родича, хвороба або необхідність догляду за хворими близькими родичами, здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття, потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову і стала перешкодою своєчасному прибуттю.
Разом з тим, даних про такі обставини обвинуваченим та його захисником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
Так, в суді першої інстанцій ОСОБА_7 показав, що він не прибув у вказаний в повістці час до ТЦК, оскільки має слабке здоров`я, і тому не може нести військову службу. Підтвердив, що дійсно 24.07.2023, о 09:00 год. в с. Світязь отримав від працівників ТЦК бойову повістку. Він при цьому повідомив працівників ТЦК, що проходив медичний огляд і має відстрочку від призову. Він раніше перебував на військовому обліку в м. Любомль, а після адміністративно-територіальної реформи в смт Стара Вижівка. У березні 2023 року він проходив медичний огляд, під час якого скаржився лікарям на наявність проблем зі здоров`ям, а саме захворювання шкіри, однак ВЛК визнала його придатним для військової служби. Результати ВЛК не оскаржував. Йому пояснили, що наступна ВЛК має бути поведена в 2028 році. Стверджує, що оскільки наступну ВЛК має пройти в 2028 році, то вважав, що до цього часу має право на відстрочку, оскільки не придатний за станом здоров`я. У той же час визнав, що будь-яких документів про те, що є не придатним чи обмежено придатним до військової служби надати не може, оскільки таких не має. У той же час, в цілому має слабке здоров`я, а тому мав би бути звільненим від мобілізації. Таким чином вважає, що йому повістку вручили неправомірно, оскільки має проблеми зі здоров`ям, має право на відстрочку, про що повідомляв працівників ТЦК, однак ці доводи працівники ТЦК проігнорували. Просить його суворо не карати, призначити «умовне» покарання, в подальшому бути з`являтись за повісткою.
Таким чином, ОСОБА_7 не заперечував і не заперечує той факт, що будь-яких документів про те, що він не є придатним чи обмежено придатним до військової служби не має.
Будучи допитаним місцевим судом свідок ОСОБА_10 показав, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , керівником якого він є, було виявлено ОСОБА_7 на території діяльності вказаного відділу смт Шацьк. Діючи в межах наданих відділу законом повноважень, працівники ТЦК скерували його для проходження ВЛК в смт Шацьк, оскільки останній не міг пояснити чи проходив таку медичну комісію. ОСОБА_7 не бажав проходити таку ВЛК, незважаючи на попередження про наслідки відмови. Документів про наявність відстрочки та військово-облікових документів він при собі не мав. У ході проведення перевірки з`ясовано, що ОСОБА_7 перебуває на військовому обліку в П`ятому відділі в смт Стара Вижівка і 30.03.2023 вже пройшов ВЛК та визнаний нею придатним до військової служби. З огляду на вказане, ОСОБА_7 була вручена бойова повістка про необхідність прибути до П`ятого відділу на наступний день. Про її отримання останній розписався і корінець цієї повістки був скерований в ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто за місцем перебування на обліку.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_11 показав, що обвинувачений перебував і досі перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , жодних документів, які надають йому право на відстрочку немає, за висновком ВЛК є придатним до військової служби. Вказані медичні висновки є чинними на момент вручення йому повістки. Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 було вручено бойову повістку. Він особисто в той же день телефонував ОСОБА_7 та попередив про наслідки не прибуття до П`ятого відділу. У ході розмови ОСОБА_7 повідомив, що не прибуде.
Також апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_7 не заперечує той факт, що йому телефонували працівники центру комплектування на його мобільний телефон, щоб попередити про наслідки його неявки, просили з`явитись на відправку, однак до центру комплектування він не з`явився.
Таким чином, вказані свідки підтвердили, що ОСОБА_7 була вручена повістка про необхідність прибути до П`ятого відділу на наступний день. Про її отримання останній розписався і корінець цієї повістки був скерований в ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому без поважних причин не з`явився до центру укомплектування.
Крім того, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами
Так, згідно довідки військово-лікарської комісії 489/60 від 30.03.2023, 30.03.2023 було проведено медичний огляд і визнано, що ОСОБА_7 є придатний до військової служби (а.м.к.п.42).
Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , ОСОБА_7 за станом здоров`я придатний до військової служби за ст.75 «в», 43 «в», гр. ІІ Наказу МОУ № 402-2008, прот.№ 60 від 30.03.2023, ВЛК п`ятого відділу при ІНФОРМАЦІЯ_9 . Підлягає повторному медичному огляду 30.03.2028 (а.м.к.п.43).
Крім того, відповідно до розписки про отримання повістки на ім`я ОСОБА_7 , дата прибуття 25.07.2023 на 10.00 год., на якій наявний підпис ОСОБА_7 про її отримання (а.м.к.п.46).
Також апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_7 не заперечує, що на вказаній повістці підпис належить йому.
Згідно поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і направлені ІНФОРМАЦІЯ_10 у команду № 4932 від 25.07.2023 №4515, в ньому зафіксовано неявку обвинуваченого шляхом внесення в графі рядовий ОСОБА_7 запису, що останній «Не прибув» (а.м.к.п.48).
Відповідно до акту неявки військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_11 від 25.07.2023, комісією зафіксовано той факт, що ОСОБА_7 25.07.2023 на 10.00 год. впродовж дня до ІНФОРМАЦІЯ_11 не з`явився без поважних причин (а.м.к.п.49).
Наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовано визнані належними, достатніми та допустимими. Правильність висновків суду щодо наведених доказів у апеляційного суду сумнівів не викликає та не спростовується доводами апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
При оцінці доказів та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції показання свідків, документів, послідовними, такими, що не містять істотних суперечностей і такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Тому місцевий суд обґрунтовано прийняв їх до уваги, та визнав їх достовірними й такими, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційний суд не встановив істотних процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій.
Незгода обвинуваченого та його захисника з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Апеляційний суд вважає, що за встановлених судом обставин, дії ОСОБА_7 за ст.336 КК України кваліфіковано правильно.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, місцевий суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, місцевим судом взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Також місцевим судом враховано конкретні обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, в порядку ст.89 КК України не судимий, утриманців не має, обставини справи, а саме те, що обвинувачений, будучи придатним до військової служби, в період воєнного стану, при оголошенні загальної мобілізації, вчинив умисний нетяжкий злочин, однак, який свідчить про підвищену суспільну небезпечність, оскільки відмова від захисту Батьківщини є недотриманням конституційного обов`язку, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій та значно впливає на захист суверенітету держави від збройної агресії;
На підставі вказаних обставин місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ст.336 КК України, яке слід відбувати реально.
Таке покарання, на переконання суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Підстав для скасування вироку суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення,а вирокСтаровижівського районногосуду Волинськоїобласті від06березня 2024року щодонього без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді:
