Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2024 року м. Київ№ 320/16100/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції з позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність по ненаданню статусу викривача та про не внесення до НСЗУ приписів з вимогою про усунення порушень прав, як викривача;
зобов`язати надати статус викривача з 02.12.2022 та внести до Національної служби здоров`я України приписи з вимогою про усунення порушень прав, як викривача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 30.03.2023 Національне агентство з питань запобігання корупції листом № 25-11/6730-23 залишило без розгляду звернення позивача в частинах підтвердження у позивача статусу викривача, що позивач розцінює, як не підтвердження у нього такого статусу та внесення до Національної служби здоров`я України приписів з вимогою про усунення порушень прав позивача, як викривача. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача на предмет підтвердження у позивача статусу викривача, суперечить нормам чинного законодавства, є протиправною, а відповідач зобов`язаний підтвердити статус викривача у позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
29.04.2022 до суду через засоби поштового зв`язку надійшла заява позивача про зміну предмету позову, в якій позивач просить викласти позовні вимоги в такій редакції:
визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції по нерозгляду фактів корупційних або пов?язаних з корупцією правопорушень, що наведені у зверненні ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.03.2023 та зобов?язати Національне агентство з питань запобігання корупції розглянути факти корупційних або пов?язаних з корупцією правопорушень, що наведені у зверненні ОСОБА_1 до НАЗК від 10.03.2023;
визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції по ненаданню статусу викривача ОСОБА_1 , зобов?язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 статус викривача з 02.12.2022 та внести до Національної служби здоров?я України приписи з вимогою про усунення порушень прав ОСОБА_1 , як викривача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
31.05.2023 до суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує на те, що Національним агентством листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 повідомлено ОСОБА_1 , що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб`єктів розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, тобто до Національного антикорупційного бюро України та/або Національної служби здоров`я України. Разом з тим, на переконання відповідача, наведені позивачем обґрунтування позовних вимог не дають правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Національного агентства, яка нібито була допущена за результатами розгляду його звернення від 10.03.2023, у спірних правовідносинах дії відповідача повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про запобігання корупції».
До того ж, у спірних правовідносинах суб`єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, який за наслідком розгляду повідомлення ОСОБА_1 може підтвердити або спростувати факт того, що останній являється викривачем є Національного антикорупційного бюро України. Документом, який підтверджує або не підтверджує набуття особою прав викривача є виключно таке письмове повідомлення слідчого про початок досудового розслідування за участю викривача, а не витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Разом з тим, до Національного агентства не надходили повідомлень від органів досудового розслідування про початок досудового розслідування за участю ОСОБА_1 , як викривача, про що його й було безпосередньо поінформовано. Отже, відповідач вважає, що, в даному випадку, у Національного агентетва не було можливоеті встановити факт участі ОСОБА_1 у вказаних ним кримінальних провадженнях, саме як викривача, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, інформація щодо підтвердження набуття ним прав викривача, у вигляді пиеьмового повідомлення слідчого, до відповідача не надходила, тож, і не було достатніх правових підстав для вжиття заходів реагування спрямованих на відновлення порущених прав позивача , як викривача, при цьому, що Національне агентство листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 у встановлений законодавством термін повідомило позивачу про те, що для підтвердження набуття ним статусу викривача рекомендується звернутися до НАБУ, а також про те, що станом на момент надання відповіді, відсутні підстави для вжиття Національним агентством передбачених Законом заходів щодо захисту його, як викривача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову у адміністративній справі № 320/16100/23.
30.08.2023 позивач подав до суду письмові пояснення.
31.08.2023 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.
31.08.2023 відповідачем подано письмові пояснення.
08.09.2023 позивачем подано суду відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову.
21.09.2023 ОСОБА_1 подано суду додаткові пояснення.
24.11.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову.
16.01.2024 відповідачем подано письмові пояснення щодо заяви про зміну предмету позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює на посаді заступника директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України.
Позивач вказує на те, що вживав встановлені законом заходи щодо викриття можливих фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, зокрема, шляхом подання службових/доповідних записок керівництву.
Також, позивач повідомляє, що 22.02.2023 ним підготовлено заяву в порядку, передбаченому ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України до Національного антикорупційного бюро України про злочин (заява зареєстрована 22.02.2023 ЗГ № Н-2518).
27.02.2023 Вищий антикорупційний суд розглянув заяву щодо бездіяльності Національного антикорупційного бюро України, справа № 991/1765/23, та зобов`язав Національне антикорупційне бюро України внести заяву ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
10.03.2023 Національне антикорупційне бюро України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000112 за фактом вчинення службовими особами Національної служби здоров`я України службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки за ст. 367 КК України.
10.03.2023 Національним антикорупційним бюро України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000111 за фактом вчинення службовими оеобами Національної служби здоров`я України зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки за ст. 364 КК України.
ОСОБА_1 листом від 10.03.2023 (вх. № ПК/333/0-23) звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України ОСОБА_2 , надати підтвердження/спростування набуття ним статусу викривача, а також вжити заходів захисту стосовно нього, як викривача.
Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 повідомлено ОСОБА_1 , що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб`єктів розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, тобто, до Національного антикорупційного бюро України та/або Національної служби здоров`я України.
Незгода ОСОБА_1 із отриманою від Національного агентства з питань запобігання корупції відповіддю стала підставою для звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач вважає, що бездіяльність відповідача на предмет підтвердження у позивача статусу викривача, суперечить нормам чинного законодавства, є протиправною, а відповідач зобов`язаний підтвердити статус викривача у позивача та внести до Національної служби здоров`я України приписи з вимогою про усунення порушень прав позивача, як викривача.
Також, позивач вказує на те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає не лише в ненаданні статусу викривача позивачу та не внесені до Національної служби здоров`я України приписів, але й в нерозгляді фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, що наведені у зверненні позивача від 10.03.2023.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції; викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання; внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а так само до органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях; зовнішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - шляхи повідомлення інформації викривачем через фізичних чи юридичних осіб, у тому числі через медіа, журналістів, громадські об`єднання, професійні спілки тощо; регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем органам прокуратури, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентству з питань запобігання корупції.
Згідно норм ст. 2 Закону України «Про запобігання корупції» відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами. У разі якщо норми цього Закону чи інших актів законодавства у сфері запобігання корупції допускають неоднозначне (множинне) тлумачення норм щодо прав та обов`язків осіб, на яких поширюється дія цього Закону, застосовується найбільш сприятливе для таких осіб тлумачення норми.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень НАЗК віднесено отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, участь у забезпеченні їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов прані, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями.
Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК надано права проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, працівників юридичних осіб публічного права та юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів.
За ч. 6 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК надано право у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносити керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.
За наявності загрози життю, житлу, здоров`ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв`язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правничої допомоги, передбаченої Законом України "Про безоплатну правничу допомогу", або залучити адвоката самостійно.
Національне агентство в разі звернення викривача: 1) здійснює представництво в суді інтересів викривача у випадках, якщо викривач неспроможний самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси викривача, не здійснюють або неналежним чином здійснюють його захист; 2) має право бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди викривача, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим; 3) має право звертатися до суду з позовом (заявою) про захист прав і свобод викривачів, брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями); 4) має право вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) викривачів, на будь-якій стадії їх судового розгляду; 5) має право ініціювати незалежно від участі Національного агентства у судовому провадженні перегляд судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Викривач має право: 1) бути повідомленим про свої права та обов`язки, передбачені цим Законом; 2) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 3) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації; 4) давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати; 5) на безоплатну правничу допомогу у зв`язку із захистом прав викривача; 6) на конфіденційність; 7) повідомляти про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно); 8) у разі загрози життю і здоров`ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів; 9) на відшкодування витрат у зв`язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв`язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір; 10) на винагороду у визначених законом випадках; 11) на отримання психологічної допомоги; 12) на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках; 13) отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації. Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.
Судом досліджено, що ОСОБА_1 листом від 10.03.2023 (вх. № ПК/333/0-23) звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров`я України Газізова М.М., надати підтвердження/спростування набуття ним статусу викривача, а також вжити заходів захисту стосовно нього, як викривача.
Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 повідомлено ОСОБА_1 , що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб`єктів розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, тобто, до Національного антикорупційного бюро України та/або Національної служби здоров`я України.
У позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує про те, що Національне агентство з питань запобігання корупції безпідставно не підтвердило йому статус викривача та протиправно не внесло до Національної служби здоров`я припис з вимогою про усунення порушення його прав, як викривача.
Слід звернути увагу на те, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто, під протиправною бездіяльністю слід розуміти безпідставне не вжиття суб`єктом владних повноважень юридично значимих дій, вжиття яких належить до його компетенції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Як зазначалось вище, положеннями ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено перелік повноважень Національного агентства, як державного органу, що по суті є визначенням його владних управлінських функцій.
Положеннями п. 16-2 ч. 1 ст. 3 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорущення до органу досудового розслідування.
Тобто, особа є викривачем з моменту повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорущень, інших порушень Закону, за умов, визначених в абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України.
При цьому, ч. ч. 1-3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що викривач самостійно визначає, які канали використовувати для повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Факт того, що особа є викривачем безпосередньо може підтверджується такими документами, зокрема, копією відповіді органу, юридичної особи публічного права, юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону України «Про запобігання корупції» на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача; копією листа органу, юридичної особи публічного права, (юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону) про результати попередньої перевірки повідомлення; копією повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог ч. 9 ст. 214 КПК України); копією повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією (відповідно до вимог ч. 5 ст. 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наведений перелік не є вичерпним, виникнення у особи прав викривача у зв`язку із здійсненим нею повідомленням, може підтверджуватися й іншими документами, виданими уповноваженими органами.
У спірних правовідносинах, суб`єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, який за наслідком розгляду повідомлення ОСОБА_1 може підтвердити або спростувати факт того, що останній є викривачем, є Національне антикорупційне бюро України, позаяк, як вбачається із змісту повідомлення ОСОБА_1 від 10.03.2023, наданого до відповідача, 22.02.2023 позивач звернувся до НАБУ із заявою про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правоцорушень, службовими особами НСЗУ. Зокрема, згідно інформації наданої позивачем, НАБУ розпочато досудові розслідування у кримінальних провадженнях № 52023000000000112 та № 52023000000000111, за фактом вчинення службовими особами НСЗУ кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
У свою чергу, ч. 9 ст. 214 КПК України містить в собі вимогу про те, що слідчий протягом 24 годину письмовій формі повідомляє Національне агентство про початок досудового розслідування за участю викривача.
Тобто, в такому випадку, документом, який підтверджує або не підтверджує набуття особою прав викривача, є виключно таке письмове повідомлення слідчого про початок досудового розслідування за участю викривача, а не витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи та не спростовано сторонами, до відповідача не надходили повідомлення від органів досудового розслідування про початок досудового розслідування за участю ОСОБА_1 , як викривача, про що його й було безпосередньо поінформовано у відповіді на звернення.
Суд вважає, що, в даному випадку, у відповідача не було можливості встановити факт участі ОСОБА_1 у вказаних ним кримінальних провадженнях, саме як викривача, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, інформація щодо підтвердження набуття ним прав викривача, у вигляді письмового повідомлення слідчого, до відповідача не надходила, при цьому, протилежного суду не доведено, у свою чергу, у Національного агентства з питань запобігання корупції не було достатніх правових підстав для вжиття заходів реагування спрямованих на відновлення порушених прав позивача, як викривача, у зв`язку з цим, зазначені ОСОБА_1 обставини щодо його дискримінації з боку роботодавця не могли бути предметом перевірки Національного агентства до отримання повідомлення від НАБУ, як суб`єкта розгляду його заяви про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень.
Тож, з наведеного слідує, що відповідач листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 у встановлений законодавством термін, повідомило ОСОБА_1 про те, що для підтвердження набуття ним статусу викривача рекомендується звернутися до НАБУ, а також про те, що станом на момент надання відповіді, відсутні підстави для вжиття Національним агентством передбачених Законом заходів щодо захисту його, як викривача, а отже, на переконання суду, і не було допущено по віднощенню до позивача бездіяльності в частині розгляду його повідомлення, яке стосувалося захисту його прав, як викривача.
Також, у зв`язку з тим, що повідомлення ОСОБА_1 від 10.03.2023 частково стосувалося можливих фактів порушення вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної службиздоров`я України ОСОБА_2 , відповідачем було надано відповідь і в цій частині (лист-відповідь долучено до відзиву на позовну заяву). Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо зазначення позивачем про бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції, що полягає у не внесенні керівнику Національної служби здоров`я України припису з вимогою про усунення порущення прав ОСОБА_1 , як викривача, слід врахувати, що за змістом п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», до повноважень Національного агентства належать отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та інщого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодаветва, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальноеті.
Отже, передумовою для внесення відповідачем припису, є здійснення ним перевірки дотримання законодавства з питань захисту прав викривачів та встановлення за результатами такої перевірки порушення вимог Закону щодо захисту викривачів.
Разом з тим, враховуючи, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.03.2023, відповідач не мав на той момент об`єктивної можливості підтвердити набуття ним прав викривача, тому правові підстави для реагування в межах повноважень, визначених п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону, на даному етапі були також відсутні, при цьому, що відповідач в цілому не заперечує наявності компетенції в цій частині.
Так, відповідач під час розгляду даного спору не заперечує можливості виникнення 22.02.2023 у позивача прав викривача у зв`язку із його зверненням до НАБУ з повідомленням про можливе вчинення корупційних кримінальних правопорушень посадовими особами НСЗУ, а лише констатує об`єктивну неможливість за даних обставин підтвердити зазначений факт, так як не є суб`єктом розгляду вказаного повідомлення.
Також, у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача надати йому статус викривача та внести припис керівнику Національної служби здоров`я України з вимогою про усунення порушень його прав, як викривача, водночас, вказані позовні вимоги є похідними від вимоги визнання бездіяльності протиправною та, відповідно, є такими, що також не підлягають задоволенню, як необгрунтовані та передчасні, позаяк, умовою для вжиття заходів реагування стосовно можливого порушення прав ОСОБА_1 , як викривача, у тому числі проведення перевірки можливих фактів порушення вимог Закону з боку керівництва Національної служби здоров`я України, є саме наявність підтвердження набуття ним таких прав.
Ураховуючи те, що підтвердження або непідтвердження статусу викривача здійснюється суб`єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, яким, в даному випадку, є Національне антикорупційне бюро України, при цьому, що відповідач станом на дату відповіді на звернення, був позбавлений правових підстав для вжиття заходів реагування.
Також, на переконання суду, заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача внести керівнику Національної служби здоров`я України припис, також не підлягає задоволенню, адже право на звернення до суду у особи виникає у разі порушення її прав, свобод чи інтересів, в свою чергу захист прав, свобод чи інтересів, порушення яких ще не доведено, тобто на майбутнє, КАС України не передбачено (задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах).
Крім того, позивач стверджує, що відповідачем не було вжито заходів щодо розгляду та перевірки усіх викладених у його зверненні фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, на що, суд зазначає, що згідно з п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», до повноважень Національного агентства належать отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, участь у забезпеченні їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями.
Відповідно до положень ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Натомість, у даному випадку, суд звертає увагу на те, що позивачем у зверненні від 10.03.2023 було фактично наведено хронологічний перебіг подій щодо підготовки ним доповідних записок, звернень, заяв і скарг, проте не зазначено конкретних фактів, які б беззаперечно вказували на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, іншого порушення Закону посадовими особами Національної служби здоров`я України, які б реально могли бути перевірені відповідачем в межах своїх повноважень. Позивач зазначає про наявність низки документів, які додані до звернення, проте без посилання на конкретні факти про можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, іншого порушення Закону. Таким чином, суд вважає, що доводи позивача в цій частині про бездіяльність не підтверджені належними доказами, а тому, задоволенню не підлягають.
Також, підлягає врахуванню й те, що позивач самостійно визначив Національне антикорупційне бюро України суб`єктом розгляду свого повідомлення про корупцію, направивши до останнього звернення від 22.02.2023 про можливі ознаки злочинів у діях службових осіб Національної служби здоров`я за результатом розгляду якого, 10.03.2023 НАБУ розпочато досудові розслідування у кримінальних провадженнях.
Таким чином, наведене вище свідчить про те, що звернення позивача в повній мірі було розглянуто відповідачем відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», в межах повноважень та за результатами розгляду, викладеної в ньому інформації, надано обґрунтовану відповідь позивачу.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.
