розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі відповідач), в якій позивач просить:

1.визнати про протиправним дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу «Про результати службового розслідування» від 04 серпня 2023 року за № 15853;

2.скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04 серпня 2023 року за № 15853 «Про результати службового розслідування», яким на мене накладено дисциплінарне стягнення у вигляді

-«ДОГАНИ»

-не нараховувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_2 з 17.03.2023 року по 19.03.2023 року включно;

-не виплачувати премію за березень місяць 2023 року в повному обсязі;

-не виплачувати відповідний відсоток премії за серпень місяць 2023 року;

-не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 за березень місяць 2023 року в повному обсязі;

3.визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо винесення рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 року № 7579;

4.зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити безпідставно недоплачені кошти солдату ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.02.2023 №40 призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону. 25.02.2023 отримав поранення під час обстрілу позицій 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут, Донецької області, що потягло подальше лікування. 17.03.2023 - був виписаний з лікувального закладу ДУ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1» м.Дніпро та, аби добратись до м.Краматорська, де розташовувався підрозділ, поїхав до м.Харкова, так як з м. Дніпра не було чим добратися, а з АДРЕСА_1 мав їхати побратим. 20.03.2023 вже прибув в розташування підрозділу в м.Краматорськ, Донецької області, де надав медичні документи старшому бойовому медику та вже 22.03.2023 за направленням відбув для проходження ВЛК в пункт постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 . Однак, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 позивачу оголошено догану за несвоєчасне повернення з лікування в умовах воєнного стану та порушення вимог абзаців 1, 2, 4, 6 ст.11, ст.12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,2, абзаців 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. В оскаржуваному наказі зазначено, що солдат ОСОБА_1 про будь-які проблемні питання, що потребують негайного вирішення не доповідав та не подавав клопотання про надання йому відпустки. Свою відсутність на військовій службі з 17.03.2023 року по 19.03.2023 року включно поважними причинами військовослужбовець пояснити не зміг. Таким чином термін відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 складає 3 доби. Позивач категорично не погоджується з рішенням командира про притягнення до відповідальності та з наказом від 04.08.2023 №15853, оскільки вважає, що він містить відомості, які не відповідають дійсним обставинам. Так, 17.03.2023 він ще був у лікарні і лише під вечір вийшов з лікарні, а відтак фізично не міг 17.03.2023 прибути у розташування підрозділу у АДРЕСА_1 . При виписці з лікарні стан його здоров`я був незадовільний, про що говорять подальші операційні втручання лікарів. Крім того, ночувати у м. Дніпро не мав де, а зважаючи на те, що потяги з м. Харкова до м. Краматорська ходили зранку та через добу, вирішив поїхати у м. Харків, так як з м. Харкова до м. Краматорська їхав автомобілем побратим. Під час поїздки з м. Харкова до м. Краматорська побратим ОСОБА_3 особисто телефонував до взводного капітана ОСОБА_4 , командира 1 мотопіхотної роти, 2 мотопіхотного батальйону, та повідомив про вказані обставини. При цьому, особисто позивач мав змоги подзвонити командиру, оскільки після контузії втратив більшу частину слуху і не міг спілкуватися. За вказаних обставин, 17.03.2023 не міг бути фізично у розташуванні підрозділу. Крім того, відповідачем порушено строки службового розслідування, а також строки накладення дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. Крім того, службове розслідування закінчено 04.08.2023, а дисциплінарне стягнення було проведено 16.10.2023, тобто через два з половиною місяці, чим порушено ст.87 Дисциплінарного статуту ЗСУ. До того ж, в оскаржуваному наказі йдеться про позбавлення грошового забезпечення за період 17-19 березня 2023 року, премії за березень місяць 2023 року та за серпень 2023 року та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за березень 2023 року в повному обсязі, тобто даним наказом порушено також ст. 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Враховуючи викладене, вважає такий наказ необґрунтованим і незаконним, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та представника адвоката Вовк Евеліни Пилипівни; засвідченої належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача) у відповідності до кількості учасників справи; засвідчених копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цього позову у розмірі 2147,20грн., сплаченого в установленому порядку, або надати належні докази на підтвердження обставин наявності пільг щодо сплати судового збору.

10.01.2024 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення зі справою для усунення недоліків .

10.01.2024 позивачем подано клопотання про усунення недоліків позову, зазначивши свою електронну пошту, повідомивши про відсутність у нього електронного кабінету та наявність електронного кабінету адвоката Вовк Е.П., долучивши квитанцію про сплату судового збору та копії паспорту. У приміщенні суду 10.01.2024 позивач засвідчив додатки до позовних матеріалів.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32780/23, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із цією позовною заявою; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов та докази в обґрунтування відзиву.

Позивачем заявлено про виклик свідків, однак без обґрунтування, які обставини щодо предмету доказування ці особи в якості свідків можуть підтвердити або спростувати, у зв`язку із чим клопотання про виклик свідків залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 15.01.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття наказу командира військової частини від 04.08.2023за № 15853; докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 №7579.

Копію ухвали суду надіслано сторонам, відповідачу разом із копією позовних матеріалів засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження та отримано 30.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

12.02.2024 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, до якої було долучено наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 №7579.

19.03.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив проти позовних вимог, в якому просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 року №40, солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2023 року №101 позивач вважається таким, що 25 лютого 2023 року отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та був доставлений до районної лікарні, с.Калинівка Донецької області. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.03.2023 №176 позивач вважається таким, що прибув з лікування. Відповідно до рапорту №13402 від 27.03.2023 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» за фактом несвоєчасного повернення зі шпиталю 22.03.2023 року солдатом ОСОБА_1 ». В ході проведення службового розслідування було складено акт №6228 та з`ясовані наступні факти: 17.03.2023 року солдат ОСОБА_1 був виписаний після лікування в «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № І Міністерства охорони здоров`я України» міста Дніпро. В розташування підрозділу в місті Краматорськ Донецької області військовослужбовець прибув 20.03.2023 року. В пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , в населеному пункті АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_1 прибув 22.03.2023 року близько 11:00, про що старшим сержантом ОСОБА_5 було подано рапорт від 22,03.2023 року вх. №13402. Солдат ОСОБА_1 про будь-які проблемні питання, що потребують негайного вирішення не доповідав та не подавав клопотання про надання йому відпустки. Свою відсутність на військовій службі з 17.03.2023 року по 19.03.2023 року включно поважними причинами військовослужбовець пояснити не зміг. Таким чином термін відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 складає 3 доби. Відповідач вказує, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності. Так, на підставі акту службового розслідування № 6228 та рішення командира військової частини НОМЕР_1 винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 04.08.2023 року №15853, згідно з якого позивача притягнуто дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «ДОГАНА» та не нараховане грошове забезпечення з 17.03.2023 року по 19.03.2023 року включно, не виплачено премію за березень місяць 2023 року в повному обсязі, не виплачено відповідний відсоток премії за серпень місяць 2023 року та не виплачено додаткову винагороду за березень 2023 року в повному обсязі. Відповідач також вказує, що механізм нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, згідно із п.15 розділу І якого грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин, одну добу і більше: за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Крім того, за порушення військової дисципліни також може бути зменшено премію. Щодо строку проведення службового розслідування, відповідачем зазначено, що відповідно до абз.2 п.13 розділу ІІІ МОУ від 21.11.2007 №608 загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 в періоди з 28.03.2023 по 28.04.2023 перебував у відпустці за станом здоров`я, з 06.06.2023 по 19.06.2023 на лікуванні, з 20.06.2023 по 20.07.2023 у відпустці за станом здоров`я - строк проведення службового розслідування склав 57 днів (тобто не перевищив 2 місяці). Тож, порушення, про які зазначає позивача, відсутні, командування військової частини НОМЕР_1 під час організації та проведення заходів бойової підготовки, повсякденної життєдіяльності військ суворо дотримується вимог Законів України, Статутів Збройних сил України та інших нормативно-правових актів щодо соціального та правового захисту військовослужбовців.

До відзиву відповідачем долучено витребувані докази.

Позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Орджонікідзевським РВ ХМУ ГУМВС в Харківській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , призваний на військову службу під час мобілізації.

04.02.2023 на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.02.2023 №30-рс командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №40 (по стройовій частині), згідно з яким солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону, ВОС-100915А/630, з 04.02.2023 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення і визнано таким, що з 04.02.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до первинної медичної карти ПСП Калинівка від 25.02.2023 форми 100 солдат ОСОБА_1 об 11 год. 40 хв. 25.02.2023 отримав вогнепальне осколкове поранення грудної ділянки, лівої кісті та обличчя.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 форми 5 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.05.2023 №8097 солдат ОСОБА_1 25.02.2023 отримав поранення: «Акубаротравма (25.02.2023), осколкові поранення обличчя, лівої руки та лівої лопатки, струс головного мозку».

У довідки від 05.05.2023 №8097 зазначено, що поранення позивачем отримано за таких обставин:

«В ході проведення службового розслідування встановлено, що 08:00 11:00 год., 25.02.2023 року під час обстрілу позицій 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області з міномету та АГС з подальшими штурмовими діями з напрямку населеного пункту Опитне, під час якого солдат ОСОБА_1 отримав поранення. Військовослужбовцю була надана перша медична допомога та організована медична евакуація. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травмування/Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Підстава для видачі довідки форми 5: наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2023 №6909».

Згідно із перевідним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №648 (хірургічне відділення) солдат ОСОБА_1 у період з 25.02.2023 по 28.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 , з діагнозом: вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин клітини. Вогнепальне осколкове поранення лівої кисті та обличчя. ВТ від 25.02.2023. Акубаротравма з перфорацією барабанної перетинки з права.

27.02.2023 на підставі наказу командира НОМЕР_4 Окремої механізованої бригади від 27.02.2023 №58-рс, рапортів командирів підрозділів, командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 27.02.2023 №107, згідно із яким солдата ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону з 27.02.2023 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із лікуванням.

За змістом виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7210 солдат ОСОБА_1 у період з 28.02.2023 по 02.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради з діагнозом: «ВТ (25.02.2023). Струс головного мозку. Акубаротравма. Гостра нейросенсорна приглухуватість. Двосторонній туботит. Нейропатія. Ангіопатія сітківки по ішемічному типу обох очей. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканей обличчя, задньої поверхні грудної клітини, кістей, лівої гомілки. Стан після видалення осколків (25.02.2023)».

Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1693 позивач у періоді з 02.03.2023 по 17.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Державному закладі «Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1 МОЗ України», основний діагноз: Струс головного мозку. ВТ (25.02.2023), акубаротравма, ЗЧМТ. Перфорацію барабанної перетинки з права. Вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканей обличчя, задньої поверхні грудної клітини зліва, лівої гомілки, кистей. Ушкодження внаслідок військових операцій з використанням вибуху військово-морської зброї.

У виписці також зазначено, що позивач потребує спостереження лікаря частини та визначення ступеня придатності.

20.03.2023 позивач прибув у місце розташування підрозділу в АДРЕСА_1 , такі обставини не заперечуються сторонами.

22.03.2023 позивачем надано пояснення на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , за змістом якого він 25.02.2023 отримав поранення в м. Бахмут, у зв`язку із чим відправлений на лікування, після лікування виписаний 17.03.2023 та 20.03.2023 об 11 год. прибув у місце розташування підрозділу в м. Краматорськ.

22.03.2023 старшим сержантом ОСОБА_6 рапортом на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 за фактом несвоєчасного прибуття до ПДД 2 мотопіхотного батальйону ініційовано проведення службового розслідування, рапорт зареєстрований у В/ч НОМЕР_1 27.03.2023 за вх.13402.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 №7579 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом несвоєчасного повернення зі шпиталю солдатом ОСОБА_1 , у складі комісії: голови комісії підполковника ОСОБА_7 , членів комісії: капітана ОСОБА_8 , старшого лейтенанта ОСОБА_9 . Комісії наказано провести службове розслідування у встановлений законом термін.

04.08.2023 комісією підписано Акт службового розслідування №6228 від 04.08.2023.

Відповідно до Акту службового розслідування члени дисциплінарної комісії дійшли, що солдат ОСОБА_1 несвоєчасно повернувся після лікування (термін відсутності на військовій службі складає 3 доби), чим порушив вимоги абзаців 1, 2, 4, 6 статті 11, статей 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, абзацу 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пропонують притягнути його до дисциплінарної відповідальності (п.5.2 Акту), а також не нараховувати грошове забезпечення з 17.03.2023 року по 19.03.2023 року включно, не виплачувати премію за березень місяць 2023 року в повному обсязі, не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 за березень місяць 2023 року повному обсязі.

В Акті службового розслідування встановлені такі обставини.

«З 24.02.2022 року підрозділи 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 виконують бойові завдання з відбиття збройної агресії Російської федерації проти України. 17.03.2023 року солдат ОСОБА_1 був виписаний після лікування в ДУ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 Міністерства охорони здоров`я України» міста Дніпро. В розташування підрозділу в місті Краматорськ Донецької області військовослужбовець прибув 20.03.2023 року. В пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , в населеному пункті АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_1 прибув 22.03.2023 року близько 11:00, про що старшим сержантом ОСОБА_10 було подано рапорт від 22.03.2023 року вх. № 13402. Солдат ОСОБА_1 про будь-які проблемні питання, що потребують негайного вирішення не доповідав та не подавав клопотання про надання йому відпустки. Свою відсутність на військовій службі з 17.03.2023 року по 19.03.2023 року включно поважними причинами військовослужбовець пояснити не зміг. Таким чином термін відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 складає 3 доби. В діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-11 КУпАП. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до обов`язків військової служби солдата ОСОБА_1 ».

04.08.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №15853 «Про результати службового розслідування» та рішення командира про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 №7579.

Згідно із пунктом 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 та рішення командира за несвоєчасне повернення з лікування в умовах воєнного стану та за порушення вимог абзаців 1, 2, 4, 6 статті 11, статей 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, абзацу 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «б» ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у вигляді «ДОГАНИ».

За змістом пункту 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 та рішення командира наказано не нараховувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_1 з 17.03.2023 по 19.03.2023 включно, не виплачувати премію за березень місяць 2023 року в повному обсязі, не виплачувати відповідний відсоток премії за серпень місяць 2023 року та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 за березень місяць 2023 року повному обсязі.

Не погодившись з діями та рішеннями відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавленням грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про збройні Сили України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 23.05.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) також визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону №2232-XII).

Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ у редакції на час спірних відносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (стаття 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту ЗСУ застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ у редакції на час спірних відносин).

Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (пункт 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (пункт 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Пунктом 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Відповідно до пункту 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

За статтею 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ

На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці (стаття 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Аналіз наведених правових норма дає підстави для висновку, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць, і дисциплінарне стягнення має бути накладене (у разі провадження службового розслідування) - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Саме з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до положень пунктів 13-14 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

За змістом пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані рішення командира та наказ від 04.08.2023 №15853 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді «ДОГАНИ» та позбавлення його грошового забезпечення за період з 17.03.2023 по 19.03.2023 включно, премії за березень 2023 року, відповідного відсотка премії за серпень 2023 року та додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за березень 2023 року повному обсязі, прийняті за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого Актом від 04.08.2023 №6228.

За вказаним Актом під час службового розслідування були встановлені обставини порушення позивачем вимог абзаців 1, 2, 4, 6 статті 11, статей 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, абзацу 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виявилось за несвоєчасному поверненні з лікування в умовах воєнного стану (3 доби з 17.03.2023 по 19.03.2023).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне наголосити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб`єкт, суб`єктивну сторону, об`єкт і об`єктивну сторону.

Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Командир має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування лише, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.

Однак, досліджені судом матеріали службового розслідування, висновки якого полягли в основу оскаржуваного рішення та наказу, не свідчать про з`ясування всіх фактичних обставин вчинення правопорушення, а відтак доведеність відповідачем вини позивача у спірних правовідносинах.

Актом службового розслідування від 04.08.2023 №6228 в порушення положень пункту 3 розділу V Порядку №608 не встановлено обставин вчинення правопорушення, не встановлено причин та умов, що сприяли правопорушенню, не встановлено обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Також, в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 про проведення службового розслідування в будь-який спосіб.

Таким чином, враховуючи, що позивач не був повідомлений про проведення службового розслідування відносно нього, а відтак він був позбавлений прав, передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608, таких як: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

При цьому, праву військовослужбовця знати підстави проведення службового розслідування та бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування кореспондує обов`язок комісії або військовослужбовця офіцерського складу, якому доручено проведення службового розслідування, довести до відома особи, відносно якої проводиться таке службове розслідування, про призначення службового розслідування та підстави його проведення.

Суд зауважує, що для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суб`єкт владних повноважень має з`ясувати обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку, які мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак, під час службового розслідування відповідачем не з`ясовувалися та не досліджувалися обставини щодо наявності чи відсутності у позивача поважних причин не прибуття у розташування підрозділу 17.03.2023 (тобто в день виписки з госпіталю), зокрема шляхом відбирання у нього пояснень.

Посилання відповідача в Акті службового розслідування на пояснення позивача від 22.03.2023 не можуть бути прийняті судом, оскільки були відібрані ще до призначення службового розслідування, а відтак не є такими, що надані в ході службового розслідування.

Крім того, відповідачем не було досліджено та надано оцінку обставинам щодо фізичної спроможності позивача, зважаючи на ступінь та характер отриманого поранення, вчасного прибуття у розташування підрозділу, який знаходився територіально в іншому місті. Зазначені обставини залишилися поза межами дослідження відповідачем під час проведення службового розслідування, їм не було надано належної правової оцінки в розрізі встановлення факту вчинення позивачами дисциплінарного проступку та відповідності обраного відповідачем виду стягнення критеріям обґрунтованості, співмірності та пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що в ході службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не відбирались пояснення; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

Крім того, не обґрунтовано відповідачем тривалість службового розслідування.

Суд звертає увагу, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. При цьому, загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування призначено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 №7579, водночас лише 04.08.2023 закінчено.

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач у період з 28.03.2023 по 28.04.2023 перебував у відпустці за станом здоров`я, з 06.06.2023 по 19.06.2023 на лікуванні, з 20.06.2023 по 20.07.2023 у відпустці за станом здоров`я - строк проведення службового розслідування склав 57 днів (тобто не перевищив 2 місяці), необґрунтовані та не можуть свідчити про відсутність порушень з боку відповідача в частині строків проведення службового розслідування.

Суд зазначає, пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608 чітко визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Лише в окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

За таких обставин, призначивши службове розслідування 01.04.2023, відповідач мав би його закінчити протягом місяця, тобто до 29.05.2023 включно (з урахуванням тієї обставини, що позивач у період з 28.03.2023 по 28.04.2023 перебував у відпустці за станом здоров`я), або продовжити строк службового розслідування у разі наявності обґрунтованих підстав.

Однак, у спірному випадку відповідачем не надано доказів продовження службового розслідування та прийняття відповідного наказу. Відсутні посилання на такі обставини і в Акті від 04.08.2023 №6228.

За таких обставин, службове розслідування не можна вважати таким, що проведено з дотриманням строків, визначених пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608.

До того ж, доказів доведення наказу від 04.08.2023 №15853 до позивача під підпис із зазначенням дати доведення відповідачем не надано, як і не надано акт, засвідчений підписами не менше двох свідків, у разі відмови позивача поставити свій підпис про ознайомлення з наказом.

Крім того, у позовній заяві позивачем наголошено, а матеріалами справи не спростовано, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 до солдата ОСОБА_1 не доводився належним чином, а про притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА», позивач дізнався лише 26.11.2023 з отриманням відповіді та відповідних документів службового розслідування на запит адвоката, звернення до якого було зумовлене отриманням у жовтні 2023 року зменшеного розміру грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач порушив Порядок №608 у частині повноти та об`єктивності проведення службового розслідування, в частині тривалості службового розслідування, доведення до військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, наказу про притягнення до відповідальності.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В межах цієї адміністративної справи судом встановлені суттєві процедурні порушення прийняття відповідачем оскаржуваних рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 «Про результати службового розслідування», а відтак їх невідповідності критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, тому оскаржувані рішення та наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій командира Військової частини НОМЕР_1 щодо видання рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та щодо видання наказу від 04.08.2023 №15853 «Про результати службового розслідування» не підлягають задоволенню, оскільки є неналежним способом захисту.

Належним способом захисту у даному випадку є саме скасування рішення командира про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та наказу від 04.08.2023 №15853, чим і скористався позивач.

Щодо іншої частини позовних вимог, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що пунктом 2 рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 наказано не нараховувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_1 з 17.03.2023 по 19.03.2023 включно, не виплачувати премію за березень 2023 в повному обсязі, не виплачувати відповідний відсоток премії за серпень 2023 року та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 за березень 2023 року повному обсязі.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Пунктом 5 розділу XVI Порядку №260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Згідно із пунктом 3 розділу XVI Порядку №260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Пунктом 5 Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення (пункт 6 розділу XVI Порядку №260).

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 внесено зміни до Порядку №260, та доповнено Порядок №260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади, - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

добровільно здалися в полон, - з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);

навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом), - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому - шостому цього пункту, які протягом поточного місяця: захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні; загинули (померли) внаслідок отриманих поранень, травм або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини.

Однак, відповідачем не обгрунтовано правових підстав для позбавлення позивача додаткової винагороди на період дії воєнного стану за березень 2023 року, з огляду на те, що Порядком №260 визначено вичерпні випадки, коли військовослужбовець не включається до наказів на виплату додаткової винагороди.

Протиправним, на переконання суду, є також і позбавлення позивача двічі премії за одне і те саме правопорушення (у березні 2023 року та у серпні 2023 року), з огляду на те, що Порядком №260 забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення.

Зважаючи на викладене, а також встановлену судом протиправність оскаржуваних рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині скасування рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №15853 в частині позбавлення позивача грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди, а тому, задля відновлення порушеного права позивача на отримання належного грошового забезпечення, суд вважає необхідним зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 17.03.2023 по 19.03.2023 включно, премії за березень 2023 року в повному обсязі, відповідного відсотку премії за серпень 2023 року та додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за березень 2023 року повному обсязі, та здійснити виплату з урахуванням проведених платежів.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 2147,20 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначає, що на час подання позову поніс витрати на адвоката в сумі 6000,00грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №46 від 03.11.2023, попередній орієнтовний розрахунок витрат від 03.12.2023, платіжну інструкцію №Р24А2030481992D6306, розрахунок суми гонорару.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №46 від 03.11.2023, укладеного між адвокатом Вовк Евеліною Пилипівною (далі адвокат) та ОСОБА_1 (далі - клієнт), клієнт доручає, а адвокат здійснює правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів клієнта в усіх установах незалежно від форми власності та в судах всіх інстанцій України.

Згідно з розрахунком суми гонорару за надання правничої допомоги згідно із договору №46 від 03.11.2023 для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, наступного характеру:

1.надання консультації на протязі всього часу розгляду справи, запит до в/ч НОМЕР_1 2 години 1000,00грн.

2.написання позовної заяви, клопотання про поновлення строку, клопотання про допит свідків 5 годин 5000,00грн.

Згідно із платіжною інструкцією №Р24А2030481992D6306 позивачем сплачено 6000,00грн. ОСОБА_11 .

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у судових засіданнях адвокат участі не брав.

Позовна заява підписана особисто позивачем, долучені до позовної заяви документи засвідчені особисто позивачем, що ставить під сумнів звернення позивача до адвоката за допомогою у складанні цього позову.

Переліку наданих позивачу адвокатом послуг безпосередньо пов`язаною з розглядом цієї справи в суді не надано.

Також, консультування не входить до складових надання правничої допомоги, безпосередньо пов`язаною з розглядом справи в суді, а є правничої допомогою, наданою під час досудового врегулювання спору.

З наданої платіжної квитанції не вбачається відомостей, чого саме стосувалась оплата.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Однак, таких документів позивачем також не надано.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що заявлені до відшкодування витрати є фактичними, а їх розмір обґрунтованим, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 року № 7579.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 04.08.2023 № 15853 «Про результати службового розслідування».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити нарахування солдату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) грошового забезпечення за період з 17.03.2023 по 19.03.2023 включно, премії за березень 2023 року в повному обсязі, відповідного відсотку премії за серпень 2023 року та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за березень 2023 року повному обсязі, та здійснити виплату з урахуванням проведених платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судові витрати з оплати судового збору в сумі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова

Джерело:ЄДРСР 119874344

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Рішення від 19.06.2024 по справі № 160/32780/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

132 517 263

28 654

4 751

544 033

31 003 758

53 280 407

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Рішення від 19.06.2024 по справі № 160/32780/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!