Справа № 453/1515/22 Головуючий у 1 інстанції: Курницька В.Я.
Провадження № 22-ц/811/614/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Провадження № 22-ц/811/613/24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Секретар Cалата Я.І.,
З участю сторін:позивача ОСОБА_1 та його представника -адвоката Горох В.В., відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу №453/1515/22 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 січня 2024 року та додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, органу піки та піклування Сколівської міської ради Львівської області про відібрання дитини від матері та повернення її за попереднім місцем проживання,
в с т а н о в и в :
22 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відібрання дитини від матері та повернення її за попереднім місцем проживання.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що його колишня дружина ОСОБА_2 самочинно, без його згоди змінила фактичне місце проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , 2013 року народження, який в даний час проживає в Королівстві Швеція. Син 17 серпня 2022 року поїхав на відпочинок за кордон і після цього вже не повернувся до місця його проживання. Граничний строк перебування дитини за кордоном закінчився 17 серпня 2023 року. Згоди на проживання їхнього сина в Швейцарії позивач не давав. Стверджує, що дитина повинна бути повернута за її попереднім місцем проживання по АДРЕСА_1 , оскільки це не створюватиме небезпеку для її життя і здоров`я та не буде суперечити її інтересам. Просив відібрати малолітню дитину - ОСОБА_3 ,2013 року народження від матері ОСОБА_2 та повернути її батькові ОСОБА_1 за попереднім місцем проживання дитини: АДРЕСА_1 .
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, органу опіки та піклування Сколівської міської ради Львівської області про відібрання дитини від матері та повернення її за попереднім місцем проживання - задоволено.
Вирішено відібрати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 та повернути її батькові ОСОБА_1 за попереднім місцем проживання дитини: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) 40 копійок судового збору.
Допущено до негайного виконання рішення суду про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
30 січня 2024 року на адресу Сколівського районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Додатковим рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року заяву позивача - ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, органу опіки та піклування Сколівської міської ради Львівської області про відібрання дитини від матері та повернення її за попереднім місцем проживання - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення і додаткове рішення оскаржила відповідачка ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалені судом рішення є незаконними. Вважає, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності. Стверджує, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до неї ч.1 ст.162 СК України. У суду не було підстав для висновку про те, що вона самочинно змінила місце проживання ОСОБА_3 , а також те, що його проживання у м.Сколе не створюватиме небезпеку для його життя і здоров"я та не буде суперечити його інтересам. ОСОБА_4 за кордон на постійне місце проживання не виїжджав і має намір повернутися в Україну після завершення війни. Звертає увагу, що саме ОСОБА_5 , мала обов"язок супроводжувати їхнього сина за кордон і по закінченню строку перебування за кордоном була зобов"язана забезпечити повернення дитини до України, а тому позов заявлений до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_1 не надавав їй згоди на супровід їхньої дитини - ОСОБА_3 за кордон і не покладав на неї обов"язків щодо забезпечення повернення дитини в Україну. Суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов"язки на підставі дій чи бездіяльності, вчинених ОСОБА_5 , а саму ОСОБА_5 не залучив до участі у справі. Зазначає, що ОСОБА_1 , як батько дитини має можливість щодня спілкуватися із свої сином по телефону, в тому числі за допомогою відеозв"язку, має можливість допомагати йому з навчанням, ділитись своїм досвідом, брати участь у його житті. Суд безпідставно не взяв до уваги висновки органу опіки та піклування про доцільність перебування малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом зі своєю матір"ю ОСОБА_2 за кордоном, оскільки там їхній син буде у більш безпечному середовищі так як в Україні в цей час оголошено воєнний стан, що є загальновідомим фактом. Вважає, що позивач звернувся із зазначеним позовом лише з метою отримати підстави для відстрочки від мобілізації , нехтуючи при цьому інтересами дитини. Зазначене підтверджується тим, що місце реєстрації дитини до дев`яти років було з нею, однак після початку війни на прохання позивача, не передбачаючи подання ним такого позову, вона надала дозвіл на реєстрацію дитини з батьком. Звертає увагу, що місце проживання дитини в судовому порядку не визначалось, а тому підстав для задоволення цього позову немає. За відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , додаткове рішення має бути скасованим разом з основним рішенням.
Просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 січня 2024 року та додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати просить покласти на позивача.
28 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. У відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції на законних підставах здійснив розгляд справи, оскільки справа підсудна суду України в розумінні п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про міжнародне приватне право". Стверджує, що він не надавав згоди відповідачці на зміну місця проживання їхнього сина, а тому рішення Сколівського районного суду Львівської області вважає законними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення позивача та його представника-адвоката Гороха В.В. на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи,законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 , під час дії воєнного стану в Україні 16 серпня 2022 року надала свою згоду на проживання дитини разом з батьком, а згодом самочинно, без згоди останнього, змінила місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , який проживає в даний час в Королівстві Швеція, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України. Суд вважав, що дитина може бути повернута батькові за її попереднім місцем проживання в м. Сколе Стрийського району Львівської області, яке не входить до переліку населених пунктів, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, так як це не створюватиме небезпеку для її життя і здоров`я та не буде суперечити її інтересам.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено такі обставини.
Позивач і відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 15 травня 2013 року(а.с.10).
Батьки дитини проживають окремо, оскільки їх шлюб розірваний рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2019 року у справі № 453/1228/19 (а.с.15-17).
Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
Реєстрація місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за вищевказаною адресою проведена за згодою матері ОСОБА_2 , що підтверджується заявою ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М. від 16 серпня 2022 року № 5504 (а.с.17).
17 серпня 2022 року батько ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену згоду на багаторазові тимчасові поїздки з метою відпочинку за кордон, в тому числі до Королівства Швеція, з правом перетину кордонів в період часу з 17 серпня 2022 року по 17 серпня 2023 року включно, його малолітньому сину ОСОБА_3 у супроводі ОСОБА_5 , що підтверджує заява ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Батлюк Ю.П. від 17 серпня 2022 року № 631.(а.с.18).
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05 жовтня 2022 року № 91/ЗПІ-2666-2753 малолітній ОСОБА_4 перетнув державний кордон України в напрямку виїзду 17 серпня 2022 року. Інформації щодо його в`їзду на територію України після 17 серпня 2022 року немає.
З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20 лютого 2023 року № 91-7297/18/23-Вих.) встановлено, що ОСОБА_6 у супроводі якої перетнув кордон малолітній ОСОБА_3 перетнула державний кордон України в напрямку виїзду 17 серпня 2022 року, в напрямку в`їзду 30 серпня 2022 року, в напрямку виїзду 1 вересня 2022 року. Інформація про перетинання державного кордону України в період з 16 серпня 2022 року по 20 лютого 2023 року громадянином України ОСОБА_7 в Базі даних відсутня.
Із фотокопій паспортів громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , доданих до листа опорного закладу освіти «Сколівська академічна гімназія при Національному університеті «Львівська політехніка» імені героя України Небесної Сотні ОСОБА_14 від 09 січня 2023 року № 2, вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перетнули державний кордон України в напрямку виїзду 17 серпня 2022 року.
За змістом фотокопій квитків на переїзд ОСОБА_3 по шляху Стокгольм - Гданськ - Львів, малолітній ОСОБА_3 в супроводі ОСОБА_5 мав прибути в Україну 30 серпня 2022 року. Однак, малолітній ОСОБА_3 не повернувся разом із ОСОБА_5 в Україну 30 серпня 2023 року і по сьогоднішній день знаходиться за межами державного кордону України, що випливає із листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05 жовтня 2022 року № 91/ЗПІ-2666-2753.
Із доданої до позовної заяви належним чином посвідченої копії акту обстеження умов проживання, складеного комісією Сколівської міської ради Львівської області у складі начальника Служби у справах дітей ОСОБА_9 , провідного спеціаліста Служби у справах дітей ОСОБА_10 та фахівця соціальної роботи ОСОБА_11 на підставі заяви ОСОБА_1 від 01 березня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до часу виїзду за межі державного кордону України фактично проживав разом із батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , перебував на його утриманні та вихованні.
В листі Служби у справах дітей Сколівської міської ради Львівської області від 25 січня 2023 року № 1 зазначено про те, що на час обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_2 не встановлено реальної небезпеки для життя та здоров`я малолітньої дитини. Орган опіки та піклування Сколівської міської ради Львівської області в період з 01 березня 2022 року по 17 серпня 2022 року не видавав висновок про наявність реальної небезпеки для життя та здоров`я малолітньої дитини ОСОБА_3 та не надавав останньому статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Згідно довідки Сколівської дитячо-юнацької спортивної школи від 03 лютого 2023 року № 1, з серпня 2020 року син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується в гірськолижній секції Сколівської дитячо-юнацької спортивної школи, до складу якої входять 108 учнів. За час тренувань в гірськолижній секції ОСОБА_4 зарекомендував себе хорошим спортсменом. За успішні результати у спортивних змаганнях йому присвоєно спортивний перший юнацький розряд з гірськолижного спорту. Батько ОСОБА_1 постійно привозив на тренування та відвозив з тренувань свого сина ОСОБА_13 , був присутнім на спортивних змаганнях за участю останнього. Сколівською дитячо-юнацькою спортивною школою створено безпечні умови для тренувань учнів.
В довідці КНП Сколівської міської ради Львівської області «Сколівська центральна лікарня» від 31.01.2023 № 341 прописано, що ОСОБА_1 під наглядом лікаря психіатра та лікаря нарколога не знаходиться.
З метою розшуку свого сина ОСОБА_13 , який не повернувся на територію України, 30 серпня 2022 року позивач звернувся із письмовою заявою до відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, яке своїм листом від 07 вересня 2022 року № 5520/01/51-22 повідомило, що в діях його колишньої дружини ОСОБА_2 відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення. Для вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини заявнику порекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
01 вересня 2022 року батько дитини звернувся до Служби у справах дітей Сколівської міської ради Львівської області із заявою про вирішення питання повернути його малолітнього сина ОСОБА_13 за попереднім місцем проживання.
Листом Служби у справах дітей Сколівської міської ради Львівської області від 23 вересня 2022 року № 126 заявнику рекомендовано звернутись у Сколівський районний суд Львівської області в порядку цивільно-правових відносин щодо визначення місця проживання дитини.
З метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, батько ОСОБА_1 подав до опорного закладу освіти «Сколівська академічна гімназія при Національному університеті «Львівська політехніка» імені героя України Небесної Сотні ОСОБА_14 заяву від 06 лютого 2023 року з проханням перевести його малолітнього сина ОСОБА_13 , учня 3-А класу, з екстернатної форми навчання на очну (денну) форму у даному навчальному закладі.
Листом опорного закладу освіти «Сколівська академічна гімназія при Національному університеті «Львівська політехніка» імені героя України Небесної Сотні ОСОБА_14 від 10 лютого 2023 року № 7, повідомлено заявника про те, що керівництво вказаного навчального закладу не може перевести малолітнього ОСОБА_3 , учня 3-А класу, з екстернатної форми навчання на очну (денну) форму у зв`язку із його перебуванням за межами України.
З метою безперешкодного спілкування зі своїм сином ОСОБА_13 батько ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей Сколівської міської ради Львівської області із відповідною заявою від 10 квітня 2023 року. Листом Служби у справах дітей Сколівської міської ради Львівської області від 05 травня 2023 року № 73 надано відповідь про те, що для вирішення питання щодо визначення способу спілкування з сином ОСОБА_1 рекомендовано звернутись за місцем проживання дитини (копії листів містяться в матеріалах справи).
Як встановлено судом при розгляді спору між сторонами, з метою встановлення конкретного місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 за межами України та повернення його за поперднім місцем проживання, позивач звернувся із відповідною заявою до Міністерства юстиції України.
Листами Міністерства юстиції України від 12 грудня 2023 року № 164387/Л-41390/12.3.2, від 28 грудня 2023 року № 173889/200521-30-23/12.3.2 (копії містяться в матеріалах справи) заявника повідомлено про те, що Міністерство юстиції України співпрацює із Міністерством закордонних справ Королівства Швеція з питань, викладених у його заяві. На виконання цієї заяви Міністерство закордонних справ Королівства Швеція 15 грудня 2023 року направило матері дитини листа з пропозицією добровільно повернути дитину в Україну.
Дані листи свідчать про те, що малолітній ОСОБА_4 проживає в Королівстві Швеція разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 .
Зазначене підтвердила відповідачка у судовому засіданні апеляційної інстанції, пояснивши, що з метою безпеки дитини на час війни вона прийняла рішення проживати у Королівстві Швеція , де у неї є робота, а в дитини належні умови для проживання та навчання. Ствердила, що має намір після закінчення війни в Україні повернутися на Батьківщину, також пояснила, що не створює перешкод батькові у спілкуванні з сином з допомогою засобів аудіо та відеозв`язку.
Відповідно до частин 1,3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин 1-2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно з ч.3,6 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Звертаючись з цим позовом про відібрання дитини від матері та повернення її в Україну, позивач посилається на те, що відповідач без його згоди змінила місце проживання дитини, оскільки надала нотаріальну засвідчену згоду на проживання дитини з батьком.
Однак на думку апеляційного суду, позивач помилково ототожнює заяву відповідачки про надання згоди на реєстрацію місця проживання дитини з батьком з наданням згоди на проживання дитини з батьком.
Відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.
У разі декларування місця проживання, у тому числі з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), батьками або одним з них разом з дитиною (дітьми) віком до 14 років на кожного з них формуються окремі декларації протягом 24 годин, які надсилаються до органу реєстрації.
Згідно з п.33 Порядку подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що фізична особа може мати декілька місць проживання, а реєстрація місця проживання необхідна для офіційного листування та вручення офіційної кореспонденції.
Натомість місце проживання дитини у разі спору між батьками вирішується органом опіки та піклування або судом, однак у цій справі позивач не надав суду доказів про те, що спір про визначення місця проживання дитини вирішений уповноваженим на те органом, а тому судом помилково застосовано ч.1 ст.162 Сімейного кодексу України.
Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
З врахуванням того, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, апеляційний суд вважає, що позов про відібрання дитини від матері та повернення дитини за попереднім місцем проживання без вирішення спору про визначення місця проживання дитини компетентними органами є передчасним та до задоволення не підлягав, а тому рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Також суд звертає увагу, що у заяві про надання дозволу на багаторазові поїздки дитини за кордон у супроводі ОСОБА_5 , саме ОСОБА_5 взяла на себе відповідальність по закінченні строку перебування дитини за кордоном, а це 17 серпня 2023 року повернути дитину в Україну, однак до участі у справі така не залучена.
Також як вбачається з матеріалів справи вже 22 листопада 2022 року, тобто задовго до закінчення строку перебування дитини за кордоном, позивач звернувся з позовом про повернення дитини.
Крім цього, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги та позицією Органу опіки та піклування про те, що з метою безпеки та задля збереження життя та здоров`я дитини на час воєнного стану в Україні є доцільним її перебування зі своєю матір`ю за кордоном.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року,який триває станом на час розгляду справи.
Загальновідомим є той факт, що внаслідок ракетних ударів по Україні з боку країни - агресора в Україні масово гинуть мирні люди в тому числі діти.
Відповідно до ч.2 ст.162 Сімейного кодексу України дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Відмовляючи у задоволенні цього позову, апеляційний суд також враховує, що дитині створені належні та безпечні умови для проживання, дитина навчається у школі за екстернатною формою навчання (а.с.42-44), відвідує гуртки, мати не перешкоджає спілкуванню дитини з батьком, чого не заперечив позивач.
Твердження позивача про те, що таке спілкування відбувається рідко, оскільки син часто буває зайнятий, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене можна врегулювати шляхом врахування графіку занять дитини та обрати вільний для спілкування час.
Відповідно до п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, у разі задоволення позову - на відповідача.
З врахуванням зазначеного, додаткове рішення суду підлягає скасуванню, а в користь ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч.1 п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 січня 2024 року скасувати.
Додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 , 3-тя особа:Орган Опіки і піклування Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області ,- про відібрання дитини від матері та повернення її за попереднім місцем проживання.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1488,60 грн.(одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн..60 коп.) судового збору сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 26 червня 2024 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк
