КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 761/32897/21
провадження № 22-ц/824/1933/2024
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Національний банк України про визнання неправомірними дій та зобов`язання провести реструктуризацію зобов`язання за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року в складі судді Романишеної І. П.,
встановив:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») , третя особа: Національний банк України про визнання неправомірними дій та зобов`язання провести реструктуризацію зобов`язання за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 07 грудня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №LVH9GK00000139, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути до 04 грудня 2026 року кредит у розмірі 33 120 доларів США, відсотки за користування кредитом 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, сплатити неустойку (пеню, штрафи). Щомісячний платіж - 325, 58 доларів США.
На забезпечення виконання вказаного договору в цей же день укладено іпотечний договір № LVH9GK00000139, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та укладено два договори поруки: № LVH9GK00000139/1 від 07.12.2006 з ОСОБА_2 ; № LVH9GK00000139/2 від 07.12.2006 з ОСОБА_3 .
12 травня 2021 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. видано виконавчий напис №611 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 . Сумою заборгованості, яку зазначив АТ КБ «Приватбанк», було: заборгованість за кредитом - 22 673,47 доларів США; заборгованість за відсотками - 16 700, 20 доларів США; комісія - 3 724,51 долар США; пеня - 21 278,07 доларів США, всього 64 376,25 доларів США.
04 червня 2021 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65679355.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-ІХ).
22 липня 2021 року на виконання положень Закону № 1381-IX, позивачем направлено до АТ КБ «Приватбанк» заяву про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". До заяви про проведення реструктуризації позивачем було додано всі передбачені Законом документи.
Листом від 06.08.2021 №20.1.0.0./7-210728/5281 АТ КБ «Приватбанк» відмовило у проведення реструктуризації зобов`язання за кредитним договором з підстав пропущення строків звернення із заявою про реструктуризацію, що встановлені законодавством України , зокрема Законом України «Про споживче кредитування».
Позивач вважає відмову у проведенні реструктуризації зобов`язання за кредитним договором необґрунтованою, оскільки заяву подано у встановлений законом строк - 22 липня 2021 року рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується чеком ДП «Укрпошта» та поштовою накладною з номером відправлення №0411107671560, та отримано відповідачем 26 липня 2021 року.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірною відмову у проведенні реструктуризації відповідно до Закону № 1381-ІХ;
- зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» провести реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-ІХ за кредитним договором № LVH9GK00000139, укладеним 07 грудня 2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ;
- визнати заборгованість за кредитним договором № LVH9GK00000139 від 07 грудня 2006 року, яка належить реструктуризації за Законом № 1381-ІХ, у сумі 357 653,94 грн, а щомісячний платіж за умовами реструктуризації у сумі 2 980 грн 50 коп. (120 місяців) за тілом кредиту та розміром процентів за користування кредитом за період з дати проведення реструктуризації в розмірі 9,27 % річних;
- затвердити план реструктуризації відповідно до Закону № 1381-ІХ за кредитним договором №LVH9GK00000139, укладеним 07 грудня 2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ;
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
09.03.2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року та задовольнити його позовну заяву. Судові витрати покласти на відповідача.
Зазначив, що у його власності є єдине майно - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці АТ КБ "Приватбанк".
З огляду на заборону реєстрації в квартирі, яка є предметом іпотеки, він зареєстрував своє місце проживання за іншою адресою: АДРЕСА_2 .
За таких підстав в заяві про реструктуризацію зобов`язань він зазначив адресу місця реєстрації: АДРЕСА_2 та адресу фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Жодних доказів того, що позичальник там не проживає, відповідачем не надано.
Вважає, що ним було повністю виконано умови Закону щодо подання документів про місце проживання. Відмова на підставі реєстрації місця проживання у іншому місці при наявності наданого разом з заявою про реструктуризацію офіційного документа про фактичне місце проживання, є незаконною.
Та обставина, що підприємство, в якому працює позивач, знаходиться в м. Києві, жодним чином не доводить, що воно не може мати працівників, які проживають та працюють в місті Львові.
Наявність у дружини позивача на праві власності квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в якій зареєстрований позивач, є приватною власністю виключного його дружини. Сам по собі факт придбання вказаного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Позивачем було надано всі можливі та допустимі докази, які обґрунтовано доводять, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 - є єдиним житлом позивача, вона знаходиться в іпотеці банку та іншого будь-якого житла позивач не має.
Таким чином, позивач виконав умови Закону щодо реструктуризації, відмова з боку відповідача про її проведення є протиправною, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є таким, що по суті не містить належної аргументації та винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що і призвело до постановлення помилкового рішення.
20.04.2023 АТ КБ «Приватбанк» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що позивач зареєстрований в квартирі, право власності на яку належить члену його родини - дружині та поручителю за кредитним договором. Отже, предмет іпотеки - житлове нерухоме майно не використовується позивачем як місце постійного проживання.
Немає і жодної іншої додаткової обов`язкової умови, передбаченої законом для здійснення реструктуризації.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка спростована відповідачем не була.
Також вважає, що позивач звернувся до банку з заявою про реструктуризацію з пропуском встановлених законом строків.
Також позов не може бути задоволений, оскільки позивач вважає, що реструктуризації підлягає сума в розмірі 39 373,67 доларів США, однак відповідач надав суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 11.07.2021 заборгованість за тілом кредиту становила 22 673, 47 доларів США, за відсотками - 17 360,44 доларів США, всього 40 033, 91 дол. США.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко С. В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник АТ КБ "Приватбанк" - адвокат Пац Є. О. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 07 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №LVH9GK00000139, за умовами якого позичальникові надано кредитні кошти на строк по 4.12.2026 включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 33 120 доларів США на наступні цілі: на купівлю житла - 27 600 доларів США, 5 520 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом - 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
На забезпечення виконання вказаного договору між цими сторонами 07 грудня 2006 року укладено договір іпотеки №LVH9GK00000139, предметом якого є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,6 кв.м., житловою - 17,5 кв. м, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності.
07.12.2006 між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки №LVH9GK00000139/1, відповідно до умов якого остання зобов`язується солідарно відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору.
07.12.2006 між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №LVH9GK00000139/2, відповідно до умов якого остання зобов`язується солідарно відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору.
22.07.2021 ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку заяву про реструктуризацію за кредитним договором №LVH9GK00000139 від 07.12.2006, до якої надав: копію кредитного та іпотечного договору, копії договорів поруки, копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та карток платників податків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , копію студентського квитка, копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , лист про кількість зареєстрованих осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , акт про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , довідки про доходу, розрахунок заборгованості, який підлягає реструктуризації тощо.
Листом АТ КБ «Приватбанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7 -210728/5281 від 06.08.2021, банк повідомив позичальника про відмову у реструктуризації за кредитним договором №LVH9GK00000139 від 07.12.2006 у зв`язку з пропуском строку звернення із заявою про реструктуризацію, що встановлені Законом України "Про споживче кредитування".
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
З інформаційної довідки №262159762 від 17.06.2021 вбачається, що за ОСОБА_2 починаючи з 16.06.2016 на праві власності зареєстровано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу №2590 від 15.06.2007 р.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року.
Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.
Крім того, зокрема, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що позивачем було дотримано встановлений строк для подання заяви про реструктуризацію заборгованості, оскільки остання була надіслана 22.07.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, тобто протягом трьох місяців з дня набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування", тобто до 23.07.2021 року.
Рішення суду у вказаній частині відповідачем оскаржено не було, а тому підстави для його перегляду за апеляційною скаргою позивача відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні заявлених позовних вимог у суду існує обов`язок встановити дотримання визначених Законом № 1381-ІХ вимог, які є передумовою для реструктуризації зобов`язання позивача за кредитним договором з тих підстав, якими обґрунтовано позов. З наданих суду доказів не вбачається всіх необхідних передумов для обов`язкової реструктуризації зобов`язання за кредитним договором, визначених пунктами 1-2 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на те, що під час перебування в шлюбі з позивачем, ОСОБА_2 , яка є поручителем за кредитним договором, набула у власність нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язання за іпотечним кредитом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Так, Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.
Судом першої інстанції встановлено, що під час перебування позивача в шлюбі з ОСОБА_2 , яка є поручителем за кредитним договором, останньою було набуто у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що вказану квартиру було придбано його дружиною за рахунок коштів, що належали їй особисто.
За відсутності доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке було набуто ними в період шлюбу, вважається, що таке майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
З огляду на наявність у позивача у власності іншого житлового нерухомого майна, доводи позивача про те, що предмет іпотеки використовується ним як місце його постійного проживання не є достатньою підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно із підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса).
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальної частині судового рішення суду першої інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.06.2024.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук
