Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2024 р. Справа № 520/22025/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 03.05.24 по справі № 520/22025/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення по день поновлення на посаді,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - ГУНП в Харківській області, відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейського ГУНП в Харківській області» № 184 від 10.03.2022, щодо застосування дисциплінарного стягнення до старшого інспектора автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 141 о/с від 11.03.2022 про звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0083770), старшого інспектора автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області;
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області з 11.03.2022;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28.02.2022 року по день поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області та стягнення грошового забезпечення в межах стягнення суми за один місяць.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі № 520/22025/23 позовну заяву залишено без руху.
Надано позивачу термін десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.
Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем встановленого ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України строку звернення до суду з даним позовом, та вказав на необхідність надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду та доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску.
31.08.2023 представником позивача сформовано в системі «Електронний суд» та направлено до Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що з оскаржуваними наказами ГУНП в Харківській області «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області» № 184 від 10.03.2022 (далі Наказ № 184) та № 141 о/с від 11.03.2022 про звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0083770), старшого інспектора автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі Наказ № 141 о/с) позивач не був ознайомлений у визначений законом спосіб ані під підпис, ані шляхом направлення їх засобами поштового зв`язку, ані у будь-який інший спосіб, та про їх існування дізнався лише 02.08.2023 з відповіді на адвокатський запит, до якої було долучено спірний наказ № 184.
Поінформовано, що позивач не міг бути обізнаним про спірні накази, оскільки з 27.02.2022 отримав усне розпорядження заступника начальника ЦЗ ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 про перебування всього особового складу у безпечному місці та на мобільному зв`язку до отримання вказівок щодо подальшого порядку ведення служби в умовах обстрілів міста Харкова, а увечері 27.02.2022 був вимушений виїхати за своїми батьками в с. Шевченкове Чугуївського району для їх подальшої евакуації до м. Харків, про що повідомив у телефонній розмові керівника ОСОБА_2 , на що заперечень від останнього не отримав. Водночас, прибувши у с. Шевченкове до батьків, позивачу не вдалось наступного дня повернутись до м. Харків, через руйнування дамби та окупацію населеного пункту військовими формуваннями Російської Федерації, у зв`язку з чим, він був вимушений перебувати в окупації до 09.03.2022.
Після повернення до міста, будь-які звернення до керівництва не призвели до отримання інформації ані про звільнення позивача, ані про подальше проходження ним служби. Вищенаведені обставини є об`єктивними, непереборного характеру та унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 по справі № 520/22025/23 заяву про поновлення строку на звернення до суду залишено без задоволення.
Позов - повернуто.
Роз`яснено, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість та порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі № 520/22025/23 про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки судом не враховано те, що зі спірними наказами позивач ознайомився лише 02.08.2023 та звернувся до суду з позовом в межах 15 денного строку, встановленого статтею 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Наполягав, що перебування разом з батьками в окупованому населеному пункті Шевченкове Чугуївського району з 27.02.2022 по 09.03.2022 без належного зв`язку, поставило позивача у безвихідну ситуацію та унеможливило прибуття на службу у цей період, водночас після приїзду до м. Харків позивач не отримав жодної інформації про прийняте відносно нього рішення від свого керівництва, що змусило ОСОБА_1 очікувати на офіційне розпорядження або повідомлення від ГУНП в Харківській області з приводу його служби, однак відповідачем в порушення вимог закону так і не було доведено до позивача накази про його звільнення зі служби.
Відповідач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог, просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 - без змін.
Наполягав на тому, що не виконуючи жодних поліцейських функцій та не отримуючи грошове забезпечення у період з 10.03.2022 по 02.08.2023 позивач не міг вважати себе таким, що проходить службу та не здогадуватись про своє звільнення. Жодних звернень, як письмових так і усних щодо свого статусу на службі позивач не направляв та особисто до ГУНП в Харківській області не прибував, що дає достатні підстави вважати його обізнаним про своє звільненні, а тому посилання на обставини щодо ознайомлення зі спірними наказами лише 02.08.2023 є необґрунтованими та недоведеними.
У надісланій до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив представник позивача зазначила, що неотримання грошового забезпечення позивачем, в умовах воєнного стану, не свідчить про те, що позивача було звільнено з 10.03.2022 і він був про це обізнаний з цієї дати. Крім того, зважаючи на відсутність фактів звільнень серед колег, які перебували у таких самих обставинах, як позивач, останній не міг припустити можливість свого звільнення.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано відповідне клопотання, у якому з посиланням на неотримання копії оскаржуваного наказу, військовий стан зазначено про наявність підстав для поновлення строку на звернення до суду.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем причин поважності пропуску строку звернення до суду та пославшись на пасивну поведінку ОСОБА_1 в частині з`ясування свого службового становища, вважав за можливе застосувати наслідки, передбачені статтею 123 КАС України. Враховуючи те, що позивач до липня 2023 року станом правовідносин з приводу проходження публічної служби не опікувався, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не міг мати ані обґрунтованих очікувань, ані розумних сподівань на прийняття суб`єктом владних повноважень будь-якого іншого рішення з питань службової кар`єри, окрім звільнення із служби.
Судом зауважено, що обставинам перебування позивача на окупованій території вже надавалась оцінка в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а позивачем, в свою чергу, у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду не зазначено, що перешкоджало йому звернутися до відповідача із відповідним запитом про стан проходження служби у вересні-жовтні 2022 року після залишення території с. Шевченкове.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Колегія суддів зазначає, що предметом даного позову є оскарження наказів Головного управління Національної поліції в Харківській області № 184 та № 141 о/с, якими застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби до старшого інспектора автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 ;
Так, проходження служби в поліції врегульоване спеціальними законами - Законом України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII) та Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Статут, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частина 2 статті 77 Закону № 580-VIII).
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина 4 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, частиною 4 статті 31 Статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.
При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Статут, яким передбачено порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Так, законодавцем внесено зміни до Статуту в період дії воєнного стану, зокрема, абзацом 1 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто цим пунктом охоплено такі види дисциплінарних стягнень, як зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність.
Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Статуту визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів зазначає, що такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби мають бути реалізовані шляхом видання наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, як це передбачено частиною третьою статті 22 Статуту.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі підлягає застосуванню абзац 2 частини 4 статті 31 Статуту, яким передбачено 15-денний строк звернення до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, який відраховується з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, ОСОБА_1 зазначив, що про існування спірних наказів, якими його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби йому стало відомо лише 02.08.2023 після отримання відповіді на адвокатський запит, до якої і були долучені вищезазначені накази, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією відповіді від 31.07.2023 з додатками. Жодних інших доказів ознайомлення позивача зі спірними наказами раніше ніж вказав позивач, матеріали справи не містять.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 30 Статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі, копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Колегія суддів зауважує, що доказів відправлення ОСОБА_1 спірних наказів поштовим зв`язком або шляхом використанням електронної комунікації відповідачем до суду не надано, а судом на виконання статті 9 КАС України не з`ясовано.
Отже, повертаючи позовну заяву, суд не вжив усіх, визначених законом заходів, та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі, а саме, чи направлялись позивачу засобами поштового зв`язку або у інший, передбачений законом спосіб оскаржувані накази та чи отримував він у цей період грошове забезпечення, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви позивачу через пропущення останнім строку звернення до суду.
Вищевикладене дозволяє дійти висновку, що судом першої інстанції передчасно повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .
За приписами частини 2 стптті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту статті 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 по справі № 520/22025/23 прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 по справі № 520/22025/23 - скасувати.
Справу № 520/22025/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін
