Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2618/24
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
повний текст судового рішення
складено 12.04.2024, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач), в якому просив:
- скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону ОСОБА_1 від 08.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідачем порушено положення абз.5 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації) та п.2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України. Для перетину кордону позивачем було пред`явлено нотаріально завірену копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_2 2007 року народження і корінець медичного висновку лікарської комісії, форма 080/0, за номером 544/8 виданий Запорізьким центром первинної медико-санітарної допомоги №5, для отримання державної соціальної допомоги. Позивач вважає, що за цих документів, він має право на перетин державного кордону, як особа, що не підлягає мобілізації. Інспектор визнав документи дійсними, однак відмовив у перетині кордону.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2023 року інспектором прикордонної служби групи інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що особу тимчасового обмежено у праві виїзду з України згідно ст.20 Закону України «Про Державну службу України», відсутні дійсні документи на право перетинання Державного кордону, або відповідно до ст.ст.33, 64 Конституції України; Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідним Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ (зі змінами); ч.1 ст.2, ч.1 ст.7 Закону України «Про прикордонний контроль», ч.2 ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2, п.п.2-1 - 2-12 Правил перетинання Державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року, громадянин не має права на перетин Державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України є правомірним, винесеним у межах повноважень відповідача та не суперечить законодавству.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Згідно ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24.02.2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.
Пунктом 2 вказаного Указу постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Згідно ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п.8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону визначають Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно п.2 Правил №57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до абз.6 п.2-1 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, зокрема, батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, за наявності свідоцтва про народження дитини або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями), посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», в якому зазначено статус дитина з інвалідністю, або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років (їх нотаріально засвідчених копій).
Згідно абз.12 п.2-1 Правил №57, виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому-сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та п.2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.
Відповідно до п.2-6 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.
Так, з матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем, що ОСОБА_1 для перетину кордону пред`явлено нотаріально завірену копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_2 2007 року народження і корінець медичного висновку лікарської комісії, форма 080/0, за номером 544/8 виданий Запорізьким центром первинної медико-санітарної допомоги №5, для отримання державної соціальної допомоги. Проте, позивач прибув для перетину державного кордону самостійно, без своєї дитини, яка відповідно до висновку лікарської комісії є дитиною з інвалідністю, тобто не в якості супроводжуючої особи, що не заперечується сторонами.
Однак, як зазначено вище, приписами абз.12 п.2-1 Правил №57 визначено, зокрема, що виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абз.6 п.2-1 Правил, може здійснюватися самостійно без дітей з інвалідністю на підставі довідки про перебування дітей з інвалідністю на консульському обліку.
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження пред`явлення позивачем уповноваженим службовим особам Держприкордонслужби документів про перебування його сина ОСОБА_2 на консульському обліку, відповідно до абз.12 п.2-1 Правил №57 суду не надано.
В позовній заяві, в обґрунтування доводів про протиправність рішення відповідача про відмову в перетині державного кордону, позивач послався на те, що він має право на перетин державного кордону відповідно до п.2.6 Правил №57, як особа, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз.5 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз.5 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Згідно п.п.9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, встановлення обставин, з якими закон пов`язує можливість/неможливість призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних та оформлення відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, покладено саме на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, з аналізу приписів Правил №57, слідує, що уповноважені службові особи Держприкордонслужби встановлюють наявність підстав для виїзду за межі України у громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану саме на підставі наданих документів.
Однак, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано до суду, будь-яких доказів на підтвердження пред`явлення ним документів, що підтверджують відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що спростовує вказані вище доводи позивача.
Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька
