Єдиний державний реєстр судових рішень
Р I Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.07.2024
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Ляшенко Ю.С.,
Справа № 629/3336/24
Номер провадження 2-а/629/15/24
позивач ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 )
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 )
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
у с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 07.05.2024 командиром відділення охорони взводу охорони роти охорони другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно позивача було складено протокол № 30 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. 14.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № 3196 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., копія якої була вручена братові позивача 24.05.2024. Вважає, що винесена постанова не відповідає ст. 283 КУпАП. Так, постанова № 3196 від 14.05.2024 не відповідає протоколу № 30 від 07.05.2024, оскільки протокол був складений за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а постанова про визнання позивача винуватим винесена за ч. 2 ст. 210 КУпАП. Крім того, відповідальність за ч. 2 ст. 210 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення правопорушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Однак, у самій постанові вказано про наявність обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП, у тому числі про порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу вперше. Також, в мотивувальні частині вказано, що позивач здійснив правопорушення під час дії особливого періоду в Україні, який настав 17.03.2014 та діє по теперішній час. Тобто, відповідальність під час дії особливого періоду в Україні за ст.ст. 210-210-1 КУпАП може наставати на підставі ч. 3 вказаних норм. Таким чином, як протоколі № 30, так і постанова № 3196 не відповідають вимогам діючого законодавства про адміністративні правопорушення. Права, передбачені ст. 268 КУпАП, та строк оскарження постанови, передбачений ст. 289 КУпАП, позивачу не було роз`яснено, що підтверджується тим фактом, що копія постанови була вручена брату позивача лише 24.05.2024, тобто через 10 днів після винесення постанови. Копія постанови позивачу не була вручена, та про складання зазначеної постанови позивача не повідомляли, чим порушені права, передбачені ст. 268 КУпАП. Окрім цього, копія постанови органом складання позивачу не надсилалася. Даних про надіслання рекомендованим листом постанова не має. Окрім того, зі змісту постанови вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, начебто, відбувся за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, без участі позивача за начебто поданим ним клопотанням, що призвело до порушення процесуальних прав позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 268 КУпАП. Під час винесення постанови № 3196 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу не роз`яснено прав та обов`язків, не надано можливості дати пояснення та заявити клопотання, ознайомитися з доказами, оскільки ніяких документів не складалося. На підставі вищевикладеного, просить поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, для подачі адміністративної позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Визнати постанову № 3196 від 14.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Адміністративна справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому § 2. Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Глави 11. Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ КАС України.
Позивач у судове засідання не з`явився, брав участь через свого представника адвоката Науменка В.В., який у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином судовою повісткою про виклик. За клопотанням відповідача розгляд справи відкладався. В чергове судове засідання представник відповідача не з`явився, причину неявки суду не повідомив, правом подання відзиву не скористався.
При вирішенні питання щодо поновлення позивачу строку для звернення до суду, суд бере до уваги таке. Постанова у справі про адміністративне правопорушення ухвалена 14.05.2024. Копія постанови була вручена позивачу 24.06.2024. До Лозівського міськрайонного суду Харківської області за місцезнаходженням відповідача він звернувся 03.06.2024. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду, надавши можливість захистити свої права.
Суд, дослідивши матеріалами справи та доводи адміністративного позову, доходить до такого.
Судом встановлено, що 14 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено постанову № 3196 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 850 гривень.
Відповідно до постанови № 3196 від 14.05.2024, 07.05.2024 командиром відділення охорони взводу охорони роти охорони другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, перебуваючи на обліку військовозобов`язаних у другому відділі Лозівського РТЦК своєчасно не пройшов медичний огляд ВЛК. Даними діями військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2), обмежено придатним у воєнний час за ст. 52в)57б)23г) Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 з порушенням встановленого законом 7-денного строку 07.05.2024.
Крім того, ОСОБА_1 здійснив правопорушення під час дії особливого періоду в Україні, який на підставі Указів Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», від 17.05.2022 № 342/2022, від 12.08.2022 № 574/2022, від 07.11.2022 № 758/2022, від. 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 255/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» настав з 17.03.2014 та діє по теперішній час.
Військовозобов`язаний ОСОБА_1 про місце та час розгляду адміністративної справи належним чином повідомлений, на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. За даними поясненнями ОСОБА_1 з виявленими порушеннями згоден, вину у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП визнає у повному обсязі.
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП не виявлено, обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння винного та порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу вперше.
Згідно протоколу № 30 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 07.05.2024, складеного молодшим сержантом ОСОБА_2 , 07.05.2024 о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 1993 року народження, відповідно до виклику. За розпорядженням військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 1993 року народження, був направлений на проходження ВЛК 24.04.2024, реєстраційний номер направлення 2732, номер запису в журналі реєстрації направлено на військово-лікарську комісію 214. Станом на 07.05.2024 ОСОБА_1 не завершив проходження ВЛК, пояснюючи це тим, що не вистачило часу через завантаженість на робочому місці. Однак в журналі реєстрації направлено на проходження ОСОБА_1 особисто поставив підпис про ознайомлення з правилами проходження ВЛК та адміністративну і кримінальну відповідальність під час проходження ВЛК. Протягом всього терміну проходжень ВЛК об`єктивної причини такого триваючого проходження ВЛК відсутні. Виходячи з вищевикладеного в діях військовозобов`язаного ОСОБА_4 вбачається намір ухилу від мобілізацій шляхом навмисного затягування проходження військово-лікарської комісії, що тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 210 КУпАП, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Це означає, що ця норма Закону встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину. Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008.
Так, при досліджені змісту адміністративного протоколу № 30 від 07.05.2024 судом встановлено, що при описанні суті правопорушення відсутні дані про його вчинення повторно або в особливий період.
У вступній частині протоколу під його номером вказано, що правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. В іншій його частині після описання суті правопорушення вказано, що в діях ОСОБА_4 вбачається намір ухилу від мобілізацій шляхом навмисного затягування проходження військово-лікарської комісії, що тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 210 КУпАП, без посилання на відповідну частину, після чого вказано, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 210-1 КУпАП.
Разом з тим, у оскаржуваній постанові від 14.05.2024 зазначається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Так, диспозиція частина 2 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Отже, в протоколі та постанові маються розбіжності у суті адміністративного правопорушення та зазначенні нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Як зазначено в постанові №3196 від 14.05.2024, у описі обставин, установлених під час розгляду, ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, своєчасно не пройшов медичний огляд ВЛК, чим порушив п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2), обмежено придатним у воєнний час за ст. 52в)57б)23г) Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, прибув РТЦК та СП з порушенням встановленого законом 7-денного строку, здійснив правопорушення під час дії особливого періоду в Україні. Правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , кваліфіковане за ч. 2 ст. 210 КУпАП, накладено адміністративне стягнення штраф.
Разом з цим, диспозиція ч. 2 ст. 210 КУпАП не містить в собі вищевказаних обставин, які були встановлені особою, яка винесла постанову, а передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відомостей про повторне протягом року вчинення порушення військовозобов`язаним ОСОБА_1 правил військового обліку, за яке його вже було піддано адміністративному стягненню, оскаржувана постанова не містить.
Відтак, правопорушення, яке зафіксоване в оскаржуваній постанові, а саме, несвоєчасне проходження військовозобов`язаним ОСОБА_1 медичного огляду ВЛК, вчиненого під час дії особливого періоду в України, не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Відповідальність за вчинення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період передбачає частина 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до вимог КУпАП суд не наділений повноваженнями самостійно визначати кваліфікацію адміністративного правопорушення та збирати докази, суд не може приймати рішення лише на припущеннях .
У відповідності до практики ЄСПЛ, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, в постанові зазначено, що ОСОБА_1 надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, з виявленими порушеннями був згоден, вину за ч. 2 ст. 210 КУпАП визнає в повному обсязі. Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП, було визнано щире розкаяння винного, порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу вперше.
Однак, в позові до суду ОСОБА_1 вказує, що такого клопотання при розгляді справи не подавав. Відповідачем під час судового розгляду справи докази надходження до відповідача такого клопотання також надані не були.
Отже, оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів винуватості позивача у вчинені інкримінованого йому правопорушення, без належного аналізу фактичних обставин справи та з суттєвими процесуальними порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України.
При цьому суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень КУпАП, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року по справі № 712/12830/16-а.
Крім того, згідно ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.
Як вказує позивач та знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи, відповідачем під час винесення постанови не було надано можливості позивачу в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, оскільки він не був належним чином повідомлений про розгляд протоколу і його було розглянуто без його участі, клопотання про розгляд справи за його відсутності ним не подавалося.
Наведене свідчить, що відповідачем під час винесення постанови були грубо порушені норми діючого законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.
У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.210 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП є не доведеним, а тому суд доходить висновку про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо вимоги в частині визнати протиправною постанову, суд вважає за необхідне зазначити, що ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, нормами КАС України у даному випадку не передбачено право суду на визнання або не визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними. Крім того, суд зазначає, що ці дії охоплюються вимогами про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відносяться до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому окремому розгляду не підлягають. У зв`язку з чим, в частині визнання постанови протиправною слід відмовити.
За таких обставин суд доходить висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.5, 72, 77, 79, 159, 241-246, 250, 251, 255, 286, 293 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову № 3196 по справі про адміністративне правопорушення від 14 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 850 гривень 00 копійок.
Закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ
