Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/447/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до керівника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 , в якій просив:
- визнати порушення прав позивача в частині відмови у прийнятті у нього заяви, як це передбачає Закон України "Про звернення громадян" у порядку на проходження ВЛК та отримання військового квитка керівником ІНФОРМАЦІЯ_10 підполковником ОСОБА_2 ;
- зобов`язати відповідача направити позивача для проходження ВЛК та видачу військового квитка, так як позивачу вже виконалося більше ніж 27 років;
- відшкодувати моральну шкоду у порядку ст. 63 Конституції України, у порядку п. 6 ст. 5, ст. п. 4, 2) ст. 12 КАС України, відповідно до ст. 25 Закону України "Про звернення громадян" у розмірі 300000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну відмову відповідача, яка викладена в усному порядку та полягає в тому, що 11.01.2024 у позивача працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовились приймати заяву про видачу військового квитка. Позивач вважає таку відмову незаконною, тому звернувся до суду за захистом прав.
Ухвалою суду від 06.03.2024 допущено заміну первинного відповідача - керівника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 на належного - керівника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Крім того, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у прийнятті від ОСОБА_1 заяви від 11.01.2024.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти від ОСОБА_1 заяву від 11.01.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить:
залишити в дії другий пункт рішення суду, а саме: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у прийнятті від ОСОБА_1 заяви від 11.01.2024;
визнати винним відповідача по справі підполковника ОСОБА_2 в частині відмови у прийнятті заяви на проходження комісії ВЛК та видачі військового квитка по досягненню 27 років;
зобов`язати відповідача підполковника ОСОБА_2 видати військовий квиток;
відшкодувати моральну шкоду виключно за рахунок коштів відповідача у розмірі 1000000 грн (один мільйон) за зловживання службовим становищем, за умисне створення обставин задля яких позивача було поставлено в умови за якими позивач б мав підполковнику ОСОБА_2 пропонувати хабара, задля вирішення питання, за втрачені можливості у отриманні 3 ступеня освіти у МАУП.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу позивача до розгляду в порядку письмового провадження на 26.06.2024.
22.05.2024, під № 20498 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
10.06.2024, під № 23359 до суду від апелянта надійшла заява про уточнення позовних вимог.
11.06.2024, під № 23388 позивачем надано додаткові пояснення по справі.
Розгляд апеляційної скарги 26.06.2024 не здійснювався, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.07.24.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог, колегія суддів відмовляє у її прийнятті, позаяк, згідно приписів ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тож, уточнення/збільшення позовних вимог не передбачено на стадії апеляційного розгляду.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області здійснено виїзд 11.01.2024 за зверненням ОСОБА_1 про конфлікт з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10. В ході перевірки заявник - ОСОБА_1 пояснив, що 11.01.2024, близько 14:00 год., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 , з метою отримання військового квитка, у відповідь на що йому повідомлено, що військово-облікові документи він може отримати в м. Києві за місцем свого військового обліку, а саме: у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Будучи опитаним, працівник ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 підтвердив вище викладену інформацію.
Судом досліджено пояснення ОСОБА_1 , які надані працівникам поліції та встановлено, що від звернувся до працівників ІНФОРМАЦІЯ_10 з метою отримання військового квитка, однак працівники ІНФОРМАЦІЯ_10 відмовились приймати відповідну заяву та повідомили, що він повинен звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 для оформлення військово-облікових документів.
Звернення саме аналогічного змісту відображено в рапорті помічника чергового відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області Полтавець від 11.01.2024.
Ураховуючи зазначене, а також надані відповідачем пояснення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 намагався 11.01.2024 подати заяву про видачу військового квитка до ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 , однак посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_11 відмовились у прийнятті заяви, аргументуючи свою відмову необхідністю звернення ОСОБА_1 за місцем його проживання до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали права відмовляти позивачу у прийнятті заяви від 11.01.2024 про видачу військового квитка, що вказує на допущену з їх боку протиправну бездіяльність. При цьому, є безпідставними твердження позивача про подання заяви для проходження ВЛК, оскільки позивач примірника такої заяви до суду не подав, а надані ним 11.01.2024 працівникам поліції пояснення не містили тверджень, що позивач вимагав проходження ВЛК, тому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. При цьому, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки видача військового квитка належить до дискреційних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_11, тому суд не може перебирати на себе ці повноваження та за межами встановленої процедури самостійно вирішувати питання про наявність права позивача на отримання військового квитка. Також, суд вважав необґрунтованими посилання позивача на вчинення бездіяльності саме керівником першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки матеріали відділення поліції №1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області не містять доказів відмови у прийнятті вказаної позивачем заяви саме керівником ІНФОРМАЦІЯ_11. Крім того, позивачем не доведено, що неприйняття заяви призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк суд самостійно вийшов за межі позовної заяви та приховав від обов`язків відповідача підполковника ОСОБА_2 конкретного відповідача по справі керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 . Суд безпідставно відмовив у проханні про зобов`язання відповідача на проходження комісії ВЛК та видачі військового квитка чи іншого військово облікового документа та у задоволені компенсації за моральне страждання. Що стосується аргументів суду про те, що нібито позивач перебуває на обліку у Соломянському районі м. Києва, то за час з 2021 року по 2024 року, мешкав у селі Валява Черкаської області та у місті Києві не перебував, заяву про військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_10 Солом`янського району не подавав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 15 Закон України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Тож, з наведеного слідує, що у разі якщо питання, порушені в одержаному зверненні не входять до повноважень органу до якого звернулась особа, то таке звернення направляється за належністю, про що повідомляється громадянину з відповідними роз`ясненнями. Однак, звернення громадянина не до того органу, який за законом повинен вирішувати порушені у зверненні питання, не може слугувати підставою для відмови в прийнятті звернення.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що працівниками відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області здійснено виїзд 11.01.2024 за зверненням ОСОБА_1 про конфлікт з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10. В ході перевірки заявник - ОСОБА_1 пояснив, що 11.01.2024, близько 14:00 год., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 , з метою отримання військового квитка, у відповідь на що йому повідомлено, що військово-облікові документи він може отримати в м. Києві за місцем свого військового обліку, а саме: у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Будучи опитаним, працівник ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 підтвердив вище викладену інформацію.
Позивач вказує на те, що подаючи відповідачу заяву, просив пройти ВЛК та отримати військовий квиток.
За даних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що
працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали права відмовляти ОСОБА_1 у прийнятті його заяви від 11.01.2024 про видачу військового квитка, що вказує на допущену з їх боку протиправну бездіяльність та дає підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти від ОСОБА_1 заяву від 11.01.2024, що у достатньому обсязі гарантує захист прав позивача, які були порушені відповідачем під час подання відповідної заяви.
Водночас, щодо доводів позивача про подання заяви для проходження ВЛК, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що позивач примірника такої заяви до суду не подав, а надані ним 11.01.2024 працівникам поліції пояснення не містили тверджень, що позивач вимагав проходження ВЛК, тому, у суду відсутні повноваження вирішувати спір у частині правовідносин, які не є спірними або які не було доведено стороною, яка посилається на такі обставини. Так, обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача направити позивача для проходження ВЛК та видачу військового квитка, так як позивачу вже виконалося більше ніж 27 років, колегія суддів наголошує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки видача військового квитка належить до дискреційних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_11, а суд не може перебирати на себе ці повноваження та за межами встановленої процедури самостійно вирішувати питання про наявність права позивача на проходження ВЛК та отримання військового квитка.
Для реалізації будь-яких процедур, існує встановлена законодавством процедура, зокрема, і для проходження ВЛК та отримання військового квитка, водночас, спір у даній справі виник із-за протиправної бездіяльності відповідача щодо відмови у прийнятті від позивача заяви, порушене право в цій частині було захищено судом та зобов`язано прийняти у позивача таку заяву, за наслідком розгляду якої, мають бути реалізовано заявлені позивачем вимоги та прийняті/неприйняті відповідні рішення, за наслідком чого, між сторонами виникнуть правовідносини, що мають значення для сторін та можуть бути оскаржені у разі незгоди.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що є необґрунтованими посилання позивача на вчинення бездіяльності саме керівником першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки матеріали відділення поліції № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області та даної справи не містять доказів відмови у прийнятті вказаної позивачем заяви саме керівником ІНФОРМАЦІЯ_11, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та суб`єктивними.
Щодо наданих до апеляційної скарги додатків/доказів, якими позивач доводить не перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , колегія суддів зазначає, що вказані докази не надавались до суду першої інстанції та не аналізувались судом першої інстанції при розгляді спору, що не відповідає вимогам ч. 8 ст. 79 КАС України (докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї). Крім того, вказані докази не стосуються предмету даного спору, позаяк, як вказав суд першої інстанції, відповідач не мав підстав для відмови у прийнятті заяви від позивача, а у разі встановлення звернення не до того органу, мав пере направити її за належністю.
Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем заявлено такі вимоги, однак, не надано жодних доказів, які б обґрунтовували факт наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, та як наслідок підтверджували наявність моральної шкоди, що в свою чергу свідчить про неналежність її підтвердження. Отже, позивачем не доведено, що неприйняття заяви призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Лише одного посилання на неможливість вступу до ВНЗ із-за протиправних дій/бездіяльності відповідача є недостатньо, відповідні посилання мають не лише бути доведеними, а й містити причинно-наслідковий зв`язок.
Таким чином, за наслідком апеляційного перегляду, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, саме способом, обраним судом першої інстанції, проте доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
І.В. Штульман
