Справа № 420/30638/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Кузьменко В.П.
За участю сторін:
Представника позивача: Станкова С.С.
Представника відповідача: Сапунова М.І.
Представника відповідача: Богославець Л.І.
Представника третьої особи: Домбровського С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» до Сумської митниці, Енергетичної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» до Сумської митниці, Енергетичної митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці щодо відмови у припиненні митного режиму №7.24-2/7.24-17.1/14/3118 від 06.07.2023 року для товару «паливо дизельне», оформленого за митною декларацією типу IMEE №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року;
- зобов`язати Сумську митницю прийняти нове рішення, якою припинити (завершити) митний режим транзиту (з метою імпорту) за документом контролю доставки (попередньою митною декларацію) типу IMEE №UA903020/2022/2178;
- зобов`язати Енергетичну митницю повернути з державного бюджету перераховану грошову заставу за попередньою декларацією типу IMEE №UA903020/2022/2178 в сумі 2 061 902,80 грн., на рахунок ТОВ «Євростандарт» IBAN: НОМЕР_1 ПАТ «Банк «Південний».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» та компанією-нерезидентом «G-ENERGY LLC» було укладено Контракт №GE/ES/20 від 12.05.2020 року, згідно якого компанією-нерезидентом залізничним транспортом була здійснена поставка партії товару, а саме дизельного пального. Енергетичною митницею було здійснено митне оформлення вказаного товару за попередньою митною декларацією IMEE №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року. Крім того, товариством 22.02.2022 року були сплачені кошти у розмірі 2 061 902,80 грн. в якості забезпечення сплати митних платежів у формі грошової застави. Попередня митна декларація була оформлена на товар «паливо дизельне ЄВРО», який переміщувався митною територією України у вагонах №50479245, №51772150, а також у вагоні №54665419 по відправці №32175764, який повинен був ввезений на митну територію України по зазначеній митній декларації, але був ввезений без митного оформлення у зв`язку з початком військової агресії РФ та введенням воєнного стану на території України. Водночас, під час переміщення митною територією України вагони із вищевказаним товаром у квітні 2022 року були вилучені Конотопською районною військовою адміністрацією Сумської області та Шосткінською районною військовою адміністрацією Сумської області. Тобто, товар, який знаходився у вищезгаданих залізничних накладних, 23.02.2022 року перетнув кордон України, але до місця призначення фактично не прибув.
Враховуючи зазначене, позивач в листопаді 2022 року звернувся до Енергетичної митниці із відповідною заявою щодо неможливості здійснення митного оформлення товарів, ввезених на митну територію України за митною декларацією №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року, які знаходилися у залізничних вагонах №50479245, №517772150 та №54665419, з огляду на що клопотав про припинення митного оформлення вищевказаного товару. Але, Енергетична митниця листом від 02.12.2022 року повідомила, що вказаний товар переміщувався митною територією України в митному режимі транзит від одного митного органу, а саме - Сумської митниці, та недоставлений до місця призначення - Енергетичної митниці, та зазначила, що позивачу необхідно звернутися з даним питанням до Сумської митниці. Посилаючись на отриману відповідь, у червні 2023 року позивач звернувся до Сумської митниці, водночас остання рішенням від 06.07.2023 року відмовила йому у припиненні митного режиму.
На думку позивача, товариство не мало можливості доставити даний вантаж до Енергетичної митниці, з причин фактичної відсутності даного вантажу у декларанта у зв`язку із примусовим його вилученням, що було зумовлено введенням воєнного стану в країні, що в свою чергу підтверджує те, що, декларант не може завершити оформлення відповідного митного режиму за даною митною декларацією. У зв`язку із неможливістю припинення відповідного митного режиму, позивач також був позбавлений права повернути суму грошової застави у розмірі 2 061 902,80 грн., які були сплачені 22.02.2022 року та зарезервовані за попередньою митною декларацією №UA903020/2022/002178.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що Сумською митницею було незаконно та безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про припинення відповідного митного режиму транзит, з огляду на що товариство звернулось до суду в межах даної адміністративної справи.
Ухвалою суду від 13.11.2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» до Сумської митниці, Енергетичної митниці було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
27.11.2023 року від представника Сумської митниці надійшов відзив на адміністративний позов (т.1. а.с.86-133), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що на ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» як декларанта, яким забезпечено грошовою заставою обов?язок щодо сплати митних платежів з моменту ввезення товарів на митну територію України, покладається виконання обов`язку забезпеченого заставою, відповідальність за невиконання якого, має наслідком перерахувати суми грошової застави до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів. В даному випадку, виконання обов`язку щодо сплати митних платежів перед Державою було забезпечено позивачем грошовою заставою, яка виступила гарантією того, що обов`язок буде виконано належним чином, та у випадку невиконання такого обов`язку грошова гарантія перераховується по державного бюджету. За твердженням відповідача, факт невиконання обов`язку має місце, з огляду на що згідно п.10 статті 308 МК України сума грошових коштів, внесених як грошова застава, перерахована до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів з дотриманням установленого порядку.
Щодо відмови у припиненні митного режиму відповідач посилався на те, що згідно ч.8 ст.102 МК України режим транзиту припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії, або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження відповідних обставин у встановленому порядку. Водночас, наданий позивачем сертифікат Одеської торгово-промислової палати засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану та примусове вилучення майна Конотопською районною військовою адміністрацією Сумської області та Шосткінською районною військовою адміністрацією Сумської області. Разом з тим, наданий позивачем сертифікат не засвідчує факт повної втрати товару перевізником. Також вказаний сертифікат не може вважатися беззаперечним доказом існування обставин непереборної сили.
Також відповідачем зазначено, що відповідно до наданих перевізником АТ «Укрзалізниця» документів вбачається, що товар був вилучений Конотопською та Шосткинською районними військовими адміністраціями Сумської області, а не військовим командуванням, як це передбачено статтею 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» №4765-VI від 17.05.2012 року. Тобто, наявні всі підстави вважати, що примусове вилучення товару, який перебуває під митним контролем, проведено неуповноваженими органами, що свідчить про порушення встановлених вимог законодавства.
27.11.2023 року до суду від представника Енергетичної митниці також надійшов відзив на адміністративний позов (т.1. а.с.139-146), з якого вбачається, що другий відповідач позов не визнає та зазначає, що товариством було обрано спосіб забезпечення сплати митних платежів декларантом обрано грошову заставу, яка за митною декларацією №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року складає 2 061 902,80 грн. Сумською митницею були надіслані вимоги про сплату митних платежів від 11.07.2023 року №UA805010.2023.0006 до ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ», окрім цього, листом Сумської митниці від 02.08.2023 року було проінформовано Енергетичну митницю щодо направлених вимог, а також щодо несплати позивачем суми митних платежів, у зв`язку з чим є необхідність у перерахуванні до Державного бюджету України грошової застави. Отже, у зв`язку з тим, що позивачем невиконаний обов?язок із сплати митних платежів, забезпеченого грошовою заставою, сума грошових коштів була перерахована до Державного бюджету України на виконання вимог пункту 10 статті 309 МК України. У зв`язку з викладеним, Енергетичною митницею дотримано вимоги чинного законодавства з питань митної справи, грошову заставу перераховано до Державного бюджету України у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою суду від 15.01.2024 року було вирішено розглядати справу №420/30638/24 в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
14.02.2024 року проведення підготовчого судового засідання було відкладено за клопотанням представника Сумської митниці.
Ухвалою суду від 14.02.2024 року провадження по справі №420/30638/23 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України, та відповідно поновлено 19.03.2024 року.
19.03.2024 року, 23.04.2024 року, 28.05.2024 року та 26.06.2024 року були проведені підготовчі судові засідання, в яких представники сторін висловлювали власні правові позиції по суті спірних правовідносин.
Протокольною ухвалою суду від 28.05.2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено акціонерне товариство «Українська залізниця» (т.2 а.с.13-А).
26.06.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
09.07.2024 року та 23.07.2024 року були проведені судові засідання по справі, в яких представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Також представник третьої особи надав пояснення по суті спірних правовідносин (т. 2 а.с. 67-92).
Суд під час розгляду справи по суті встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи 32223787.
Основним видом економічної діяльності товариства є 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» (як покупцем) та компанією-нерезидентом «G-ENERGY LLC» (як продавцем) було укладено Контракт №GE/ES/20 від 12.05.2020 року (далі Конракт) (т.1 а.с.58-63), згідно п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує та сплачує у строк та на умовах, продукти нафтохімічної переробки (дизельне паливо, паливо автомобільне) (далі товар).
Згідно п.1.2 Контракту найменування та кількість товару в певній партії, опціон, строк постачання, ціна, вартість кожної партії, умови постачання, а також виробник товару будуть зазначені в Специфікаціях (Додатках) або додаткових угодах до даного Контракту, які будуть підписані сторонами, та будуть вважатися невід`ємними частинами даної угоди.
Відповідно до п.2.2 Контракту ціна на товар, що постачається згідно даної угоди, зазначається у Специфікаціях або додаткових угодах до даного Контракту.
Згідно Специфікації №2 до Контракту №GE/ES/20 від 12.05.2020 року (т.1 а.с.65-66), сторони дійшли згоди щодо поставки наступного товару дизельне паливо ЄВРО ДТ-Є-К5 сорт F на наступних умовах:
п.1 кількість товару, що постачається 30 200 МТ +/-10%;
п.2 умови поставки DAP російсько-український кордон (ст. Червоний Хутор ст. Козача Лопань), (ст. Суземка ст. Зерново), (ст. Соловей ст. Тополі);
п.6 попередня вартість товару складає 828,00 долл. США за одну тонну, загальна вартість по вказаній Специфікації складає 25 005 600,00 долл. США +/-10%.
Враховуючи вищенаведене, 22.02.2022 року, з метою поміщення у режим «імпорт» було здійснено митне оформлення товару «дизельне паливо ЄВРО» згідно попередньої митної декларації типу IM EE №UA903020/2022/2178 (т.1. а.с.48). Вказаний вантаж за попередньою митною декларацією мав переміщуватися митною територією України в митному режимі транзит (внутрішній транзит) від пункту ввезення на митну територію України до місця призначення Енергетична митниця.
Відповідно до графи 9 МД типу IM EE №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року, відповідальною особою за фінансове врегулювання є ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ», яким самостійно був обраний спосіб забезпечення сплати митних платежів у вигляді грошової застави у розмірі 2 061 902,80 грн. та здійснений відповідний авансовий платіж за митне оформлення товару, що підтверджується платіжною інструкцією №105286305 від 22.02.2022 року (т.1. а.с.76).
23.02.2022 року на митному посту «Дружба» Сумської митниці, як митниці відправлення, з території РФ був здійснений пропуск на митну територію України дизельного палива ЄВРО по митній декларації типу IM EE №UA903020/2022/2178 у вагонах №50479245, №517772150, а також вагон №54665419 по відправці №32176764, який повинен був ввозитися на територію України по зазначеній митній декларації, але був ввезений без митного оформлення у зв`язку з початком військової агресії РФ.
Під час переміщення митною територією України, товар «паливо дизельне ЄВРО» згідно МД №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року у вагонах №50479245 та №51772150 був вилучений 04.04.2022 року та 07.04.2022 року Конотопською районною військовою адміністрацією Сумської області, а товар у вагоні №54665419 по відправці (залізничній накладній) №32176764 - вилучений 29.04.2022 року Шосткінською районною військовою адміністрацією Сумської області, що підтверджується відповідними актами примусового відчуження або вилучення майна (т.1 а.с.38-44).
Враховуючи вищенаведені обставини, ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» листом від 21.11.2022 року звернулось до Енергетичної митниці, де виклало вищенаведені обставини, та зауважило, що ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» не мало можливості виконати усі митні формальності щодо дизельного палива, який прямував до місця призначення на підставі попередньої декларації №UA903020/2022/002178, з огляду на що просило кошти у розмірі 2061902,80 грн., які зарезервовані за попередньою митною декларацією №UA903020/2022/002178, зарахувати на єдиний рахунок імпортера ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ», як кошти для майбутніх платежів (т.1 а.с.45).
Листом від 02.12.2022 року Енергетична митниця повідомила товариство, що відповідно до наявної інформації, вказаний товар переміщувався митною територією України в митному режимі транзит від одного митного органу (Сумська митниця) та недоставлений до митниці призначення (Енергетична митниця). У листі зауважено, що сам факт введення воєнного стану не може вважатися належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Для вирішення по суті поставлених у зверненні питань, товариство має звернутися до Сумської митниці із заявою щодо факту дії обставин непереборної сили та щодо припинення митного режиму транзит (т.1. а.с.46-47).
29.06.2023 року товариство звернулось із відповідним листом до Сумської митниці (т.1. а.с.32), в якому просило припинити режим транзиту (з метою імпорту) за попередньою митною декларацією IM EE №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, настання яких підтверджується сертифікатом Одеської регіональної Торгово-промислової палати №5100-23-2955 від 22.06.2023 року (т.1 а.с.33-36). Вказаним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме - військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, примусове вилучення вантажу (майна) Конотопською районною військовою адміністрацією, що знаходилося у залізничних вагонах №51772150, №50479245 (паливо дизельне), примусове вилучення вантажу (майна) Шосткинською районною військовою адміністрацією, що знаходилося у залізничному вагоні №54665419 (паливо дизельне), що в сукупності унеможливили своєчасне завершення товариством митного режиму транзиту товару (паливо дизельне) за митною декларацією №UA903020/2022/002178 від 22.02.2022 рок, що знаходились у залізничних вагонах №50479245, №517772150 та №54665419 у термін до 22.03.2022 року.
Рішенням Сумської митниці №7.24-2/7.24-17.1/14/3118 від 06.07.2023 року було відмовлено у припиненні митного режиму згідно заяви ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» від 29.06.2023 року (т.1. а.с.23-25).
Крім того, Сумською митницею було оформлено вимогу про сплату митних платежів від 11.07.2023 року за №UA805010.2023.0006 у розмірі 2 061 902,80 грн. у зв`язку з порушенням товариством п.п.2,3 ч.2 ст. 191, ч.2 ст.193 Митного кодексу України (т.1 а.с.26-31).
31.07.2023 року ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» звернулось з відповідною скаргою до Державної митної служби України на рішення Сумської митниці №7.24-2/7.24-17.1/14/3118 від 06.07.2023 року (т.1 а.с. 18-22).
Разом з тим, рішенням Державної митної служби України було залишено без задоволення скаргу товариства, а рішення Сумської митниці №7.24-2/7.24-17.1/14/3118 від 06.07.2023 року без змін (т.1 а.с.12-17).
Використавши заходи досудового врегулювання спору, та не погоджуючись із вищезазначеним рішенням Сумської митниці, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. ( КАС України).
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС України).
Дослідивши заяви по суті справи та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Згідно ч.1 ст. 3 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі МК України) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Відповідно до ч.1 ст. 24 МК України будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.
Статею 70 МК України з метою застосування законодавства України з питань митної справи закріплений вичерпний перелік митних режимів, серед яких є режим транзит.
Згідно ч.ч.1-2 ст. 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.
Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ст. 91 МК України переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту митною територією України здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.
Митний режим транзиту застосовується до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються, зокрема, внутрішнім транзитом або каботажем: а) від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України; б) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України.
Згідно п.3 ч.4 ст.92 МК України для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна у випадках, встановлених цим Кодексом, надати забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень до митного органу призначення в Україні: для залізничного транспорту - 28 діб.
При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки (ч.3 ст. 102 МК України).
За ч.5 ст. 102 МК України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, встановленого статтею 95 цього Кодексу, митному органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст. 102 МК України (в редакції станом на 22.06.2023 року) митний режим транзиту також припинявся у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі припинення митного режиму транзиту згідно з частинами восьмою і дев`ятою цієї статті забезпечення сплати митних платежів, надане відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 92 цього Кодексу, підлягає поверненню (вивільненню) (ч.10 ст. 102 МК України).
Згідно п.п.2-3 ч.2 ст.191 МК України перевізники зобов`язані, зокрема:
у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу або встановлений митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;
не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу.
Відповідно ч.ч.2-3 до ст.193 МК України у разі втрати або видачі без дозволу митного органу товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов`язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Порушення перевізником строку транзитних перевезень (доставки) товарів, встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов`язання щодо сплати митних платежів.
Перевізник звільняється від зобов`язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Тобто, у разі припинення режиму транзиту через дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту настання таких обставин, забезпечення сплати митних платежів підлягає поверненню.
Питання забезпечення сплати митних платежів врегульовано розділом Х Митного кодексу України.
За ч.1 ст. 305 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання обов`язку із сплати митних платежів забезпечується шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, встановлені статтею 308 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 305 МК України надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов`язковим, якщо інше не передбачено цим Кодексом, при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України транзитом товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до ч.3 ст. 305 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, забезпечення сплати митних платежів надається митним органам під час перебування товарів під митним контролем або декларування товарів у митні режими, що передбачають сплату митних платежів.
Забезпечення сплати митних платежів надається особами, на яких покладається або може покладатися обов`язок із сплати митних платежів, відповідно до частин першої та третьої статті 293 цього Кодексу (ч.4 ст. 305 МК України).
Частиною 7 статті 305 МК України закріплено перелік товару, за який забезпечення сплати митних платежів не надається.
Суд зауважує, що такий товар як паливо, не міститься у вищевказаному переліку.
Згідно п.1 ч.1 ст. 308 МК України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, грошова застава.
Відповідно до ст. 309 МК України грошовою заставою є кошти, внесені/переказані на рахунки, відкриті в установленому порядку на ім`я митних органів, для забезпечення сплати митних платежів.
Кошти, внесені/переказані як грошова застава, після їх вивільнення за заявою особи, яка їх внесла/переказала, або уповноваженої нею особи в порядку, визначеному законодавством, можуть бути:
1) повторно використані як грошова застава;
2) використані для сплати митних платежів за іншим зобов`язанням особи перед митними органами;
3) повернені особі, яка їх внесла/переказала.
У разі невиконання обов`язку, забезпеченого грошовою заставою, сума грошових коштів, внесених/переказаних як грошова застава, перераховується до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів наступного робочого дня після завершення строку сплати митних платежів відповідно до частини третьої статті 317-1 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною одинадцятою статті 55 цього Кодексу (ч.10 ст. 309 МК України).
Аналізуючи вищевказане, грошова застава є формою забезпечення сплати митних платежів у вигляді коштів, внесених на рахунки, відкриті в установленому порядку на ім`я митних органів, для забезпечення сплати митних платежів. Разом з тим, у разі невиконання обов`язку, забезпеченого грошовою заставою, така грошова застава перераховується до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів наступного робочого дня після завершення строку сплати митних платежів.
Як було встановлено судом, з метою поміщення у режим «імпорт» було здійснено митне оформлення товару «дизельне паливо ЄВРО» згідно попередньої митної декларації типу IM EE №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року. Тобто, вказаний товар повинен був переміщуватися митною територією України в митному режимі транзит від пункту ввезення на митну територію України до Енергетичної митниця. ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ», що згідно декларації визначено відповідальним за фінансове врегулювання, обрало грошову заставу як спосіб забезпечення сплати митних платежів та відповідно 22.02.2022 року здійснило авансовий платіж за митне оформлення вищевказаного товару у розмірі 2 061 902,80 грн.
Враховуючи факт того, дизельне паливо не було доставлено до Енергетичної митниці у встановлений строк через його вилучення Конотопською районною військовою адміністрацією та Шосткинською районною військовою адміністрацією, митний режим транзиту Сумською митницею не був припинений. З метою припинення митного режиму транзит, позивач звернувся до Сумської митниці 29.06.2024 року, посилаючись на дії обставин непереборної сили, зазначені у сертифікаті Одеської регіональної Торгово-промислової палати №5100-23-2955 від 22.06.2023 рокі. Вказаним сертифікатом було засвідчено наступні обставини непереборної сили: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, а також примусове вилучення дизельного палива з залізничних вагонів Конотопською районною військовою адміністрацією та Шосткинською районною військовою адміністрацією.
Водночас, рішенням Сумської митниці №7.24-2/7.24-17.1/14/3118 від 06.07.2023 року було відмовлено у припиненні митного режиму згідно заяви ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» від 29.06.2023 року, та одночасно було винесено вимогу про сплату митних платежів від 11.07.2023 року за №UA805010.2023.0006 у розмірі 2 061 902,80 грн. у зв`язку з порушенням товариством п.п.2,3 ч.2 ст. 191, ч.2 ст.193 Митного кодексу України.
За час розгляду справи представник Сумської митниці також зауважив, що результатами опрацювання надісланих до митниці документів встановлено, що вилучення дизельного палива, які перебувають під митним контролем Сумської митниці, було проведено Конотопською районною військовою адміністрацією та Шосткинською районною військовою адміністрацією. Враховуючи наведені обставини, Сумська митниця, з метою забезпечення належної організації розгляду питання щодо правомірності проведеного примусового вилучення майна Конотопською та Шосткинською районною військовою адміністрацією в умовах правового режиму воєнного стану, керуючись статтею 558 Митного кодексу України, звернулася до Головного управління Національної поліції в Сумській області з проханням розглянути в межах повноважень питання щодо правомірності вилучення товару, який перебуває під митним контролем. Згідно листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області від 27.07.2023 року №8040/117/2402/06-2023 надані матеріали Сумською митницею долучені до матеріалів кримінального провадження №12022200000000062 від 23.04.2022 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, стосовно вилучення та передачу товару «паливо дизельне», який переміщувався залізничним транспортом по митній декларації типу ІМЕЕ №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року у вагонах №50479245 та №51772150. Крім того, згідно листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава від 05.07.2023 року, матеріали щодо вилучення товару, який перебував у вагоні №54665419 по відправці №32175764 також долучені до матеріалів кримінального провадження №62022170040000021 від 28.03.2022 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Згідно наявної у Сумської митниці інформації, на даний по вказаним кримінальним провадженням триває досудове розслідування.
Стаття 317-1 Митного кодексу України регламентовано пред`явлення митним органом вимог особам, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів
Згідно частин ч. 1 ст. 317-1 МКУ митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, на підставі наявної інформації, документів та відомостей, у тому числі відомостей щодо результатів контролю товарів під час їх поміщення в митний режим та/або під час завершення такого режиму, визначає момент виникнення обов`язку із сплати митних платежів відповідно до статті 289 цього Кодексу та здійснює розрахунок суми митних платежів відповідно до законодавства України з питань митної справи.
Митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів після розрахунку суми митних платежів складає та направляє вимогу про сплату митних платежів за формою, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, кожній особі, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, відповідно до частин першої і третьої статті 293 цього Кодексу.
Вимога, зазначена в абзаці першому цієї частини, не направляється у разі, якщо розмір несплаченої суми митних платежів щодо товарів, зазначених в одній митній декларації, становить менше 20 гривень, та в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (ч. 2 ст. ст. 317-1 МКУ).
Особа, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів відповідно до частин першої і третьої статті 293 цього Кодексу, протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини другої цієї статті зобов`язана перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету (ч. 3 ст. 317-1 МКУ).
У разі невиконання обов`язку із сплати митних платежів, забезпеченого грошовою заставою, сума грошових коштів, внесених як грошова застава, перераховується до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів наступного робочого дня після завершення строку сплати митних платежів відповідно до частини третьої цієї статті.
У разі невиконання обов`язку із сплати митних платежів, забезпеченого гарантією, митні органи вживають заходів відповідно до статті 317-2 цього Кодексу (ч. 3 ст. 317-1 МКУ).
Згідно положень статті 317-2 цього Митного кодексу України у разі невиконання обов`язку із сплати митних платежів протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів складає та направляє гаранту, який видав гарантію, вимогу про сплату митних платежів разом з іншими документами щодо відповідної операції з товарами.
У разі якщо протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, особа, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, частково виконала такий обов`язок, вимога про сплату митних платежів направляється гаранту на суму несплаченої частини митних платежів.
Гарант протягом 30 днів, наступних за днем отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини першої цієї статті, зобов`язаний перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
Гарант має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів відповідно до глави 4 цього Кодексу. Таке оскарження не звільняє гаранта від обов`язку із сплати митних платежів, забезпеченого гарантією, у строки, визначені частиною другою цієї статті.
У разі несплати або неповної сплати гарантом суми митних платежів у строки, визначені цією статтею, несплачена сума митних платежів вважається податковим боргом гаранта та стягується в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.
Як встановлено судом під час розгляду справи позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/30638/23 з метою захисту порушених прав та інтересів щодо сплати підприємством митних платежів, забезпечених грошовою заставою, до Державного бюджету України за розмитнення товару, який був вилучений у позивача у квітні 2022 року Конотопською та Шосткінською районними військовими адміністраціями Сумської області та необхідністю повернення зазначеної суми грошової застави на рахунок позивача.
Разом з тим, як було зазначено представниками Енергетичної митниці під час розгляду справи, перерахування до Державного бюджету України грошової застави позивача було здійснено на підставі вимоги Сумської митниці до ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» про сплату митних платежів від 11.07.2023 року №UA805010.2023.0006.
При цьому, позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Сумської митниці про сплату митних платежів №UA805010.2023.0006 від 11.07.2023 року у розмірі 2 061 902,80 грн., позивач при зверненні до адміністративного позову до суду та під час розгляду справи по суті не заявляв.
Разом з тим, припинення митного режиму транзит наразі не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки грошова застава в рахунок сплати суми митних платежів вже зарахована до державного бюджету за відповідною вимогою Сумської митниці. В свою чергу, Митний кодекс України не передбачає повернення грошової застави на депозитний рахунок відповідальної особи у разі припинення митного режиму транзиту після зарахування такої суми до державного бюджету на підставі вимоги митного органу, яка наразі є чинною.
При цьому, на думку суду, заявляючи вимоги до Сумської митниці щодо вирішення питання про припинення режиму транзит за попередньою митною декларацією №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року, представник ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» помилково дійшов висновку, що скасування митного режиму транзиту товару вже після перерахування грошової застави до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів за товар, зможе відновити порушені права товариства в частині повернення коштів на його рахунок, а відтак, обрав невірний спосіб захисту порушених прав та інтересів.
Порушення, яке прямо впливає на права та законні інтереси позивача, виражається не у рішенні Сумської митниці №7.24-2/7.24-17.1/14/3118 від 06.07.2023 року щодо відмови у припиненні митного режиму транзит, а у перерахуванні грошової застави до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів, яке відбулось внаслідок винесення Сумською митницею вимоги про сплату митних платежів №UA805010.2023.0006 від 11.07.2023 року у розмірі 2 061 902,80 грн.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]).
Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх відновлення.
Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є не лише невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Отже, враховуючи факт зарахування грошової застави до державного бюджету України, то у випадку спірних правовідносин припинення митного режиму транзит (за умов наявності вимоги Сумської митниці №UA805010.2023.0006 від 11.07.2023 року про сплату митних платежів у розмірі 2 061 902,80 грн.) наразі не призведе до поновлення порушених прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ», а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» в частині визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці щодо відмови у припиненні митного режиму №7.24-2/7.24-17.1/14/3118 від 06.07.2023 року та зобов`язання відповідача приймати рішення про припинення такого режиму.
З огляду зазначене суд при вирішенні справи не надає оцінку правомірності дій Сумської митниці при розгляді нею питання примусового вилучення вантажу позивача Конотопською та Шосткинською районними військовими адміністраціями та відповідно оцінці таких дій як обставин непереборної сили при розгляді питання припинення митного режиму транзиту за попередньою митною декларацією №UA903020/2022/2178 від 22.02.2022 року.
З вищенаведених обставин суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Енергетичної митниці повернути з державного бюджету перераховану грошову заставу за попередньою декларацією типу IMEE №UA903020/2022/2178 в сумі 2061902,80 грн. на рахунок ТОВ «Євростандарт».
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Виходячи з необхідності відмови у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на користь позивача судових витрат.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 264, 293-295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» (65033, м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1) до Сумської митниці (40024, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 4), Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, 28-А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 01 серпня 2024 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.