Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1770/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов`язати третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 надати позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з підстав необхідності догляду за мамою, яка згідно з висновком ЛКК потребує догляду внаслідок проблем зі здоров`ям.
Звертав увагу суду на те, що відповідачем за результатом розгляду поданої заяви, відмовлено позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з тих підстав, що позивачем не надано документів, які б підтверджували необхідність постійного догляду за його матір`ю. Зокрема зазначається про те, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, обставини щодо необхідності та потреби у постійному догляді мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), а не висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК).
2. Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов передбаченим ст. 162 КАС України не скористався та відзиву не подав.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. 15.01.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", так як позивач зайнятий постійним доглядом за матір`ю, яка згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. До заяви позивачем наступні документи: висновок ЛКК, Акт встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду №17 від 08.01.2024 року, копію рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 15.12.2023 року, копію свідоцтва про народження, копії паспортів.
2. 25.01.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24 січня 2024 р. №3/325 повідомлено позивача про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу, у зв`язку із тим, що не надано висновок МСЕК про потребу в постійному сторонньому догляді за особою старше 18 років.
3. Згідно з висновком ЛКК № 446/1073 від 30.11.2023 року КНП "Кіцманського районного центру ПМД" ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок дійсний до 29.11.2024 року.
4. Також в матеріалах справи наявний висновок ЛКК № 446 від 09.01.2024 року виданий КНП "Кіцманського районного центру ПМД", згідно якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
5. 08.01.2024 року комісією Кіцманської міської ради складний акт № 17 встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особам, які потребують постійного догляду.
Зі змісту даного акту встановлено, що: ОСОБА_2 (мати позивача), згідно висновку комісії ЛКК № 446 від 30.11.2023 року, потребує стороннього догляду, який здійснює ОСОБА_1 .
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Предметом даного спору є відмова відповідача у наданні відстрочки позивачеві від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з підстав не надання останнім висновку медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за його матір`ю. Водночас, долучений позивачем до заяви висновок про надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, на думку відповідача не можливо визнати належною підставою для застосування абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ і, як результат, надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Тому, відсутні підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ.
Суд також звертає увагу на те, що за змістом позовних вимог, позивач сформував позовні вимоги посилаючись на абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, на думку суду, спірні правовідносини у випадку позивача на час їх виникнення - січень 2024 року підлягають оцінці за нормами абз.10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який передбачав: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
В свою чергу, на час прийняття рішення у даній справі, в Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни, і у випадку позивача спірні правовідносин підлягають також оцінці за п.9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;
2. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв на момент розгляду даної справи.
3. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (Закон № 2232-ХІІ) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно із абзацом 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції на час звернення до відповідача) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
4. Як встановлено судом, на підтвердження отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, позивачем, окрім іншого, надано висновок лікарської консультативної комісії №446/1073 від 30.11.2023 року.
Однак, рішенням (листом) відповідача відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з ненаданням документального підтвердження того, що його матір потребує постійного догляду. Зокрема, зазначається про те, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, обставини щодо необхідності та потреби у постійному догляді мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), а не висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК).
5. Так, суд зазначає, що згідно з абзацом 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частиною 1 статті 7 Закону № 2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (Положення № 1317).
Згідно з пунктом 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 17 Положення № 1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Абзацами 2 та 4 підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Таким чином, необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами, що досягли повноліття підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
6. Отже, судом встановлено, що позивач до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не долучив висновок медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за його матір`ю, що свідчить про відсутність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Варто зауважити, що приписи Закону № 2961-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 1317 не суперечать Закону №3543-ХІІ, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон №3543-ХІІ встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи Закону № 2961-IV та постанови Кабінету Міністрів України № 1317 розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів підтверджувати ідентичні обставини.
Отже, висновок ЛКК, долучений позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивачу може бути надана відстрочка від призову, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем долучено до матеріалів справи два висновки ЛКК, один із яких відповідає за формою первинної облікової документації №080-2/о, в якому рукописним текстом внесено відомості - ЛКК 446/1073. При цьому, у вказаному висновку відсутні відомості про постійний сторонній догляд матері. Також, позивачем долучено висновок ЛКК №446 з відомостями про необхідність постійного стороннього догляду (довільної форми), який з огляду на законодавче регулювання вказаних правовідносин, за своєю формою не затверджений відповідним нормативним актом.
Як зазначено вище, разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем за формою первинної облікової документації №080-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, надано висновок №446/1073 Комунального підприємства "Кіцманської амбулаторії сімейної медицини та спеціалізованої допомоги" про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого матері позивача рекомендована соціальна послуга - з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Вказаний висновок за своєю суттю є підставою для організації надання соціальної послуги з догляду за особою похилого віку, у тому числі з порушеннями функцій організму.
При цьому, абзац 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ містить посилання на таку передумову надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як "постійний догляд", що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Постійний сторонній догляд - це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе.
Однак, соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи - це комплекс заходів по догляду, без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Отже, терміни, які визначені законодавчо як "постійний догляд" і "догляд на непрофесійній основі від фізичної особи" не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання.
Порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи
не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують
соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 09 березня 2021 року № 407 (далі - Інструкція №407.
За вказаного нормативного регулювання, у п.4 Висновку зазначається вичерпний перелік рекомендованих комісією послуг, а саме: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (п. 7 Інструкції №407).
Пунктом 9 Інструкції №407 передбачено, що Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
7. При цьому, механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23 вересня 2020 року № 859.
Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, що не кореспондує із цілями абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
8. Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 667 від 31.07.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 за № 1666/24198, затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (висновок ЛКК) та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (Інструкція № 677).
Згідно із п. 3 Інструкції № 677 висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд, у довільній формі, а також медичної карти амбулаторного хворого за формою № 025/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 № 661/20974.
Відповідно до пунктів 4, 5 Інструкції № 677 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців (п. 6 Інструкції № 677).
При цьому, форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затверджено Міністерством охорони здоров`я України з метою виконання статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" та пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192.
Таким чином, як визначення "постійний догляд", "догляд на непрофесійній основі від фізичної особи", так і призначення, мета і порядок одержання висновку про наявність порушень функцій організму у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та висновку медико-соціальної експертної комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою - є різними за своєю природою та наслідками подальшого використання і реалізації.
В даному випадку, долучений позивачем до заяви висновок, внаслідок якого мати позивача потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі не можливо визнати належною підставою для застосування абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ і, як результат, надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
9. Крім того, суд відхиляє посилання позивача на акт №17 про встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду, який наявний в матеріалах справи, як на доказ здійснення останнім постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки законодавцем визначений інший порядок підтвердження такого догляду. В свою чергу, вказаний акт є документом, який передбачено Постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України, та який визначає порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.
10. Проаналізувавши наведе вище в сукупності в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що законні підстави для надання позивачеві відстрочки від призову під час мобілізації відсутні, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
11. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Суддя О.В. Боднарюк
