У Х В А Л А
10 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 712/3525/23
Провадження № 14-75цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддівБанаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації) про визнання рішень безпідставними та повернення майна
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в складі колегії суддів Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Новікова О. М.,
УСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації), у якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення від 18 липня 2022 року № 2008/2, прийняте на підставі листа Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області (далі - Звенигородський РВП ГУНП у Черкаській області) від 18 липня 2022 року № 8132/55/06-2022, відображене в протоколі від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, закріплене актом про примусове відчуження та вилучення майна № 155/1/01/13-13, яким примусово вилучено автомобіль марки VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним і скасувати протокол від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, акт про примусове відчуження та вилучення майна № 155/1/01/13-13, на підставі яких примусово відчужений зазначений автомобіль на користь військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати лист начальника Черкаської обласної військової адміністрації від 21 липня 2022 року № 6044/0101-57, яким погоджене протокольне рішення (протокол засідання від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку з запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану), на підставі якого примусово відчужений зазначений автомобіль на користь військової частини;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повернути автомобіль та ключі від нього власнику.
2. Позов мотивувала тим, що 18 липня 2022 року робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням заходів правового режиму воєнного стану у складі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира військової частини № НОМЕР_4 , заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, начальника регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, начальника Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України та заступника начальника управління превентивної діяльності склала акт про примусове відчуження та вилучення майна № 155/01/13-13, а саме належного позивачці автомобіля, на користь військової частини № НОМЕР_1 .
3. Підставою для складення цього акта є протокол оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 18 липня 2022 року та лист Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 18 липня 2022 року № 8132/55/06-2022.
4. Позивачка вважає, що рішення про примусове вилучення її автомобіля є безпідставним, порушує її майнові права та підлягає скасуванню, а автомобіль -поверненню. Вона стверджує, що їй не надано пояснення, на які саме потреби військової частини відчужений автомобіль, ця інформація відсутня також у протоколі від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна.
5. Стверджує, що акт про примусове відчуження або вилучення автомобіля є незаконним, тобто її автомобіль перебуває на балансі військової частини безпідставно, оскільки в акті не зазначено постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів позивача, що є обов`язковим реквізитом для цього документа, також на акті відсутня печатка військового командування.
6. Зазначає, що постановою від 22 вересня 2022 року Звенигородський районний суд Черкаської області у справі № 694/1247/22 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
7. Отже, позивачка вважає, що Черкаська обласна військова адміністрація безпідставно прийняла рішення щодо примусового відчуження її автомобіля.
8. Рішенням від 22 травня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси у позові відмовив.
9. Рішення мотивував тим, що примусове відчуження транспортного засобу позивачки здійснено відповідно до норм чинного законодавства. ОСОБА_1 не надала доказів протиправності складання оскарженого акта, який є правовим актом індивідуальної дії та не призведе до відновлення її порушених прав.
10. Звернення позивачки до суду є передчасним, оскільки вона не дотрималась порядку подачі заяви для здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, яка подається після скасування правового режиму воєнного стану до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна, до якої додаються акт і документ, що містить опис майна.
11. Постановою від 19 вересня 2023 року Черкаський апеляційний суд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2023 року скасував, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправним і скасував рішення від 18 липня 2022 року № 2008/2, прийняте на підставі листа Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 18 липня 2022 року № 8132/55/06-2022, відображене у протоколі від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, закріплене актом про примусове відчуження та вилучення майна № 155/1/01/13-13, яким примусово вилучено автомобіль марки VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_3 , на користь військової частини НОМЕР_1 .
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 повернути автомобіль марки VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, у власність ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовив, вирішив питання про судовий збір.
12. Постанову апеляційний суд мотивував тим, що розгляд питання про примусове відчуження транспортного засобу відбувся передчасно та всупереч пункту 3 наказу Черкаської обласної військової адміністрації від 02 березня 2022 року № 2, оскільки відповідно до наведених норм наказу на розгляд робочої групи можуть передаватись лише питання щодо відчуження транспортного засобу, яким керував водій у нетверезому стані, що в цьому випадку не мало місця. За вказаних обставин, оскільки провадження у справі за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про передчасність розгляду питання про примусове вилучення транспортного засобу позивачки.
13. Військова частина НОМЕР_1 23 жовтня 2023 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
15. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розгляд у Верховному Суді
16. Ухвалою від 27 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 712/3525/23 та витребував цивільну справу із Соснівського районного суду м. Черкаси.
17. Ухвалою від 18 квітня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.
18. Ухвалою від 05 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 712/3525/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
19. Ухвалу мотивував так.
20. Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває дотепер.
21. Згідно з пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 у зв`язку із уведенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII).
22. Правовий режим воєнного стану врегульовано Законом № 389-VIII, згідно із частиною першою статті 1 якого воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
23. Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
24. Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України 17 травня 2012 року № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон № 4765-VI).
25. Отже, примусове відчуження майна має виключно оплатний характер. Зокрема, згідно зі статтею 9 Закону № 4765-VI фізичні особи, у яких відчужені транспортні засоби для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, мають право на відшкодування вартості такого майна.
26. Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 4765-VI, компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів після скасування правового режиму воєнного стану.
27. Відповідно до статті 12 Закону № 4765-VI у разі, якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку.
28. Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили.
29. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно. Одночасно особа зобов`язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв`язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
30. Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.
31. Таким чином, питання повернення примусово відчуженого майна повністю врегульовано статтею 12 Закону № 4765-VI.
32. Правовою підставою вилучення автомобіля у цій справі є вимоги частини п`ятої статті 41 Конституції України, Закону № 4765-VI, статті 23 Закону № 389-VIII, які дозволяють примусове відчуження об`єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності в умовах воєнного стану, така підстава не відпала, вона чітко передбачена чинним законодавством та допустима в умовах воєнного стану.
33. Оскільки спірне майно перейшло у власність держави відповідно до частини третьої статті 353 ЦК України та статті 23 Закону № 389-VIII, на момент звернення до суду з указаним позовом правовий режим воєнного стану триває - повернення примусово відчуженого майна відповідно до встановленого статтею 12 Закону № 4765-VI порядку є неможливим.
34. Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 за подібних обставин справи дійшов протилежного висновку та витребував автомобіль у Київської обласної військової адміністрації на користь колишнього власника майна, у якого вилучено транспортний засіб в умовах правового режиму воєнного стану.
35. Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду з посиланням на положення Закону № 389-VIII та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону № 4765-VI вважав, що військові адміністрації не наділені повноваженнями ухвалювати рішення (видавати наказ, розпорядження) про примусове відчуження / вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки цими повноваженнями закон імперативно наділяє лише військове командування, до якого військові адміністрації не належать. З цих підстав суд витребував автомобіль, який був реквізований в умовах правового режиму воєнного стану.
36. Проте колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що за наявності законодавчого обмеження щодо можливості повернення реквізованого майна до закінчення правового режиму воєнного стану Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 дійшов помилкового висновку про можливість витребування такого автомобіля у військової адміністрації на користь колишнього власника. Правова підстава (запровадження правового режиму воєнного стану) не відпала, тому вимоги про повернення вилученого майна в умовах воєнного стану є передчасними і такими, що задоволенню не підлягають.
37. З огляду на викладене колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України дійшла висновку про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22.
38. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року, такими, що містять обґрунтування необхідності вирішення питання щодо механізму передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та повернення примусово відчуженого майна, а також щодо відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22.
39. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для прийняття справи на свій розгляд відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України.
40. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
41. Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
42. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
43. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
44. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
45. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду і, зокрема, Великої Палати Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і судді зобов`язані дотримуватись таких висновків.
46. Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці касаційних судів у межах одного Верховного Суду, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
47. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми для подолання імовірних розбіжностей у судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі «Брезовець проти Хорватії» (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).
48. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
49. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
50. З огляду на викладене справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
51. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
52. Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації) про визнання рішень безпідставними та повернення майна.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 25 вересня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. Л. Булейко М. В. Мазур
Ю. Л. Власов С. О. Погрібний
І. А. Воробйова О. В. Ступак
М. І. Гриців І. В. Ткач
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич
Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко
В. В. Король Н. В. Шевцова
С. І. Кравченко
