Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
06 серпня 2024 року
м. Київ
справа №120/14883/23
адміністративне провадження № К/990/28359/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пономаренком Олександром Олександровичем, на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №120/14883/23 за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09 вересня 2022 року №178 про призначення старшого сержанта ОСОБА_1 на посаду командира 2 відділення взводу протитанкових керованих ракет військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31 березня 2023 року №91 про призначення старшого сержанта ОСОБА_1 на посаду командира 3 відділення взводу протитанкових керованих ракет військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 20 липня 2023 року №183-РС про призначення старшого сержанта ОСОБА_1 на посаду водія відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ;
- поновити позивача на посаді «головний сержант військової частини НОМЕР_1 », ВОС-929981А, шпк «майстер-сержант»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі, передбаченому для посади «головний сержант військової частини НОМЕР_1 », ВОС-929981А, шпк «майстер-сержант», за вирахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21 липня 2023 року №31 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повернути позивачу утриману з нього на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 липня 2023 року №31 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту» матеріальну шкоду у розмірі 5610,87 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, задоволенні позову відмовлено.
23 липня 2024 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пономаренком Олександром Олександровичем, на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №120/14883/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 березня 2022 року №3 старшого сержанта ОСОБА_2 призначено головним сержантом військової частини НОМЕР_1 , ВОС-929981А, шпк «майстер-сержант». Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 08 вересня 2022 року №34-РС старшого сержанта ОСОБА_2 увільнено від займаних посад та призначено на посаду командира 2 відділення взводу протитанкових керованих ракет цієї ж військової частини, ВОС-139182А. Згідно з наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 №34-РС від 08 вересня 2022 року позивача призначено на нижчу посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад (з шпк «майстер-сержант» на «молодший сержант»). На виконання наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №34-РС від 08 вересня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ від 09 вересня 2022 року №178, яким позивача призначено на відповідну посаду. У подальшому, командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ від 31 березня 2023 року №91, яким старшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду командира 3 відділення взводу протитанкових керованих ракет військової частини НОМЕР_1 , шпк «молодший сержант», ВОС-139182А. 20 липня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №183-РС, у відповідності до якого старшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду водія відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВОС-790037А. Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №31 від 21 липня 2023 року «Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту» старшого сержанта ОСОБА_2 , окрім іншого, притягнуто до матеріальної відповідальності за допущення втрат військового майна.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.
Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі №3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Суд зазначає, що справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування передбачуваності судового рішення.
Водночас касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених критеріїв. Заявником у касаційній скарзі також не наведено вимог, що дають підстав вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для необмеженого кола осіб. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас Судом установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пономаренком Олександром Олександровичем, на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №120/14883/23.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В. Е. Мацедонська М.І. Смокович
