справа № 619/4687/23
провадження № 2/619/104/24
РІШЕННЯ
іменем України
12 серпня 2024 року Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Остропільця Є.Р.,
при секретарі Носачової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Харківобленерго», ПАТ «Харківенергозбут» «Про визнання договорів недійсними»,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Харківобленерго», в якому просить визнати недійсним Дoгoвip споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладений між оператором системи розподілу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» та ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Дoгoвip про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, укладений між постачальником послуг комерційного обліку АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» та ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Дoгoвip про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги укладеного між постачальником універсальних послуг ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» та ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову посилається на те, що позивач є власником домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , та яке забезпечується електричною енергією, що надходить по електричному проводу підключеному до джерела живлення ПЛ-10 кВ «Пролетарій Харківщини», ПЛ-0,4 кВ № 2 електроустановка КТП -199.
В даному домоволодінні відсутня електроустановка, відсутня учасники ринку електричної енергії, відсутній об`єкт споживача, відсутня точка комерційного обліку електричної енергії. В якості доказу надається копія Акту про встановлення факту відсутності електроустановки, електроприймачів, споживачів електричної енергії, об`єкта споживача, учасників ринку електричної енергії, точки комерційного обліку електричної енергії від 01 вересня 2023 року.
Відповідно до відомостей, наданих АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», в листі від 17.08.2023 № 06-56К/06-3355 за адресою вул. Берестки, буд. 8, с. Феськи, Харківська обл. 62252, на цей час продовжує діяти «договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго» та особою, що є споживачем електричної енергії за зазначеною адресою», який знаходиться у АТ «Харківобленерго».
Пропозиція позивача надати вказаний вище договір була відхилена АТ «Харківобленерго», договір не надавався.
АТ «Харківобленерго» на електропроводці дому вказаного домоволодіння улаштовано вузол комерційного обліку електричної енергії у вигляді засобу комерційного обліку (далі ЗКО) електричної енергії за відсутності електроустановки та учасників ринку електричної енергії.
Договір на улаштування цього ЗКО між АТ «Харківобленерго» та позивачем не укладався.
Оскільки в домоволодінні позивача відсутня електроустановка, вузол комерційного обліку у вигляді засобу комерційного обліку (ЗКО) - засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) для розрахунків за спожиту електричну енергію улаштований незаконно.
АТ «Харківобленерго» було внесено до Реєстру споживачів персональних даних позивача ОСОБА_1 та адресу: АДРЕСА_1 , та присвоєно EIC - код учасника ринку електричної енергії за відсутності електроустановки та відсутності у позивача правовідносин на ринку електричної енергії.
Щомісячно АТ «Харківобленерго» знімає покази цього ЗКО, улаштованого за відсутності електроустановки, здійснює діяльність з надання послуг комерційного обліку та виступає Постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО).
Оскільки упозивача відсутняелектроустановка договірпро надання послуг комерційного обліку АТ «Харківобленерго» є недійсним.
Екземпляр договору про надання послуг комерційного обліку АТ «Харківобленерго» позивачу не надавався.
АТ «Харківобленерго» щомісячно знімає покази ЗКО та передає ці покази постачальнику універсальних послуг приватній юридичній oco6i ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» код 6ДРПОУ 42206328, якою проводиться на підставі цих показів, незаконно улаштованого ЗКО за відсутності електроустановки, незаконне нарахування за універсальні послуги та щомісячно в поштову скриньку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 надходять Рахунки за електричну енергію, в яких вказані покази вищевказаного ЗКО та суми нарахувань за універсальні послуги.
Оскільки в домоволодінні позивача відсутня електроустановка, то відсутня послуга розподілу електричної енергії, послуга комерційного обліку електричної енергії, відсутня універсальна послуга, а отже є недійсними Дoгoвip споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, Дoгoвip про надання послуг комерційного обліку електричної; визнати недійсним Дoгoвip про постачання електричної енергії та Дoгoвip про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги.
11.10.2023 до суду від представника відповідача ПрАТ «Харківенергозбут» Шемаєва В.В. надійшов відзив на позов, відповідно до якого вважає позовну заяву безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Товариство не погоджується з доводами позивача та заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з наступних підстав.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на нібито порушенні другим відповідачем Закону України «Про захист права споживачів», проте позивачем не наведено жодної норми вищенаведеного закону, яку було порушено відповідачем на думку споживача.
Відповідач є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Позивачем не вказано у позові яке саме право споживача передбачене Законом України «Про захист прав споживачів» порушено товариством.
Таким чином, позивачем не обґрунтовано позовні вимоги на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та всупереч п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
Так,у зв`язкуз відокремленняфункції зрозподілу електричноїенергії відфункцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 відповідач є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 26.10.2018 № 1268.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України передбачено наступне: «Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться».
Відповідно до ст. 634 ЦК України «Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору».
Типовий договір Товариства затверджено Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ, Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі Постанова № 312) та міститься в додатку № 6 до ПРРЕЕ.
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті товариства: zbutenergo.kharkov.ua (копія публічного Договору додається).
Абзацом п`ятим пункту 13розділу XVII Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії»встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно з п.3.1.9. Правил «споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається».
Відповідно до п. 7 постанови Правил «договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».
За приписами п. 2 Постанови № 1268 суб`єктам господарювання, які провадили діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, рекомендовано здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до цих Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Так післявідокремлення функціїз розподілуелектричної енергіївід функційпостачання електричної енергії до 01.01.2019 року АТ Харківобленерго (оператор системи розподілу) передано дані щодо побутових споживачів, що постачають електричну енергію на території Харківської області, постачальнику універсальної послуги - ПрАТ Харківенергозбут.
Враховуючи вищевикладене та те, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично споживалась електрична енергія та сплачувались рахунки, з 01.01.2019 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним з ОСОБА_1 на умовах типового договору та комерційної пропозиції, які розміщені на офіційному сайті zbutenergo.kharkov.ua.
Оскільки за вищевказаною адресою споживалась електрична енергія та оплачувались рахунки за спожиту електричну енергію, договір вважається укладеним.
Так, відносини між побутовими споживачами та електропостачальниками регулюються зокрема ПРРЕЕ.
Згідно з п. 1.1.2 глави 1.1 розділу I ПРРЕЕ, споживачем електричної енергії є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; об`єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.2.1. розділу V ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Відповідно до підп. 2 п. 5.5.5. розділу V ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 4.1. розділу ІV ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
У відповідності з п. 4.7. розділу ІV ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється побутовим споживачем виходячи з умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Згідно з п. 4.8. розділу ІV ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу.
У відповідності до п. 4.12, 4.13 розділу IV ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Оператором системи розподілу на території Харківської області є Акціонерне товариство «Харківобленерго» та Акціонерне товариство «Укрзалізниця».
Таким чином, розрахунки за спожиту електричну енергію зі споживачем ПрАТ «Харківенергозбут» проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу обсягів споживання електричної енергії.
У відповідності до п. 4.3 розділу IV ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з пп. 72 п. 1.2.1 глави 1.2 Розділу І ККОЕЕ «Точка комерційного обліку (ТКО) - фізична або умовна (віртуальна) точка (як елемент інформаційної моделі ринку), ідентифікована відповідним EIC-кодом, якої стосуються дані комерційного обліку електричної енергії, які використовуються для розрахунків між учасниками ринку електричної енергії та/або для формування звітності».
Пунктом 2.7.1 глави 2.7 Розділу ІІ ККОЕЕ визначено наступне: стороною, відповідальною за точку комерційного обліку для ТКО, які забезпечені вузлами обліку, є оператор мережі або сторона, приєднана до мережі, що на законних підставах володіє чи користується лічильником у складі вузла обліку для цієї ТКО, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.
Отже, саме оператор системи розподілу (на території Харківської області операторами системи розподілу є АТ «Харківобленерго» та АТ «Укрзалізниця») приймає від споживача покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, використаної споживачем, та надає зазначену інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого Товариство проводить розрахунок зі споживачем.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених уст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (подібний висновок викладений у Постанова ОП КЦС ВС від 23 січня 2019 року по справі № 355/385/17).
Як зазначив Касаційний цивільний суд у постанові від 10.03.2021 р. у справі№ 201/8412/18, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлювати суд на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (також аналогічний висновок викладений у Постанові КЦС ВС від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц).
Недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними (подібний висновок викладений у Постанова ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 161/3245/15- ц (провадження № 14-321цс18).
Згідно з позицією Касаційного господарського суду (постанова від 08.06.2021 р. у справі № 910/11203/20) особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав й інтересів, як-от: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушено оспорюваним договором і внаслідок визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено й відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) у встановленому законом порядку, у який спосіб оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права й законні інтереси, а суд, своєю чергою, перевірити доводи й докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від установленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших установлених судом обставин.
Пункт 2.1.6 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ в редакції, чинній станом на 01.01.2019, передбачав, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Твердження Споживача про те, що «в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 відсутня електроустановка, то відсутня послуга розподілу електричної енергії, послуга комерційного обліку електричної енергії, відсутня універсальна послуга, а отже є недійсним договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» спростовується тим, що з 01.01.2019 та по теперішній час ОСОБА_1 споживає електричну енергію з електромережі та сплачуває рахунки, що означає про приєднання позивача до умов розміщеного відповідачем на своєму веб-сайті htpps://zbutenergo.kharkov.ua в мережі Інтернет договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п. 4.35. розділу ІV Правил спірні питання, які виникають між відповідними учасниками роздрібного ринку щодо проведення розрахунків за електричну енергію, надані послуги оператора системи чи постачальника послуг комерційного обліку, вирішуються сторонами укладених договорів в установленому законодавством порядку, у тому числі шляхом переговорів або в судовому порядку.
Підпунктом 10 пункту 7.2. розділу VII Правил встановлено, що постачальник зобов`язується розглядати в установленому чинним законодавством порядку звернення Споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги.
ОСОБА_1 в своїй позовній заяві вказує, що «досудове врегулювання спору проводилося у вигляді письмової переписки, безрезультатно».
Товариство отримавши і розглянувши запити ОСОБА_1 вх. від 14.08.2023 № РС-А-10885 та вх. від 11.09.2023 № РС-А-12619 щодо надання інформації письмовими відповідями повідомило Позивача, що на виконання вимог Закону з 01.01.2019 Товариство є постачальником електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 № 505) та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності постанови НКРЕПК від 26.10.2018 № 1268. З відповідними документами Споживач має право ознайомитись на веб-сайті НКРЕКП https://www.nerc.gov.ua/ та на веб-сайті Товариства htpps://zbutenergo.kharkov.ua та що згідно з п. 7 постанови Правил «договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».
Враховуючи вищевикладене та те, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично споживалась електрична енергія та сплачувались рахунки, з 01.01.2019 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним зі Споживачем. на умовах типового договору та комерційної пропозиції, які розміщені на офіційному сайті zbutenergo.kharkov.ua.
Оскільки за вищевказаною адресою споживалась електрична енергія та оплачувались рахунки за спожиту електричну енергію, Договір вважається укладеним (копії відповідей додаються).
Тобто товариством було надано ОСОБА_1 повні та обґрунтовані письмові відповіді на поставлені ним питання, щодо надання запитуваної інформації.
Таким чином, вважає позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
11.10.2023 до суду від представника відповідача АТ «Харківобленерго» Григоренка Ю.Є. надійшов відзив, відповідно якого просив відмовити в повному обсязі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справ за його відсутності, свої позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Інші сторони по справі в судове засідання не з`явились.
У відповідності дост. 247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач є власником домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , та яке забезпечується електричною енергією, що надходить по електричному проводу підключеному до джерела живлення ПЛ-10 кВ «Пролетарій Харківщини», ПЛ-0,4 кВ № 2 електроустановка КТП -199.
Позивач стверджує, що в домоволодіння відсутня електроустановка, відсутні учасники ринку електричної енергії, відсутній об`єкт споживача, відсутня точка комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.
Позивач просить суд визнати недійсними Дoгoвip споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, Дoгoвip про надання послуг комерційного обліку електричної; визнати недійсним Дoгoвip про постачання електричної енергії та Дoгoвip про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги.
Положенняст.202 ЦК Українипередбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ч.1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями ч.ч.1, 2, 3ст.215 ЦК Українивстановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам регулюються Законом України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року N 312, Кодексом систем розподілу, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 310, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311, Кодекс комерційного обліку електричної енергії' та іншими нормативними актами зі змінами та доповненнями, та є однаковими для всіх споживачів.
Порядок укладення договорів визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312. Відповідно до цих Правил для забезпечення споживання електричної енергії споживач укладає договори: про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу із оператором системи розподілу; про постачання електричної енергії споживачу обраним електропостачальником або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розміщені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.
Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про електроенергетику» захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються вказаним Законом, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної конкуренції», «Про енергозбереження», іншими нормативно-правовими актами.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виключно на договірних засадах у відповідності до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» здійснюються відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг.
Однією із сторін цих відносин є споживач житлово-комунальних послуг - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Споживачами електричної енергії за положенням статті 1 Закону України «Про електроенергетику» є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Крім того, за пунктом 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, з відповідними змінами та доповненнями, на підставі договору про користування електричною енергією, укладеного між споживачем і енергопостачальником, здійснюється споживання електричної енергії; такий договір розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.
Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об`єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією (абзац третій пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення).
Відповідно до пункту 6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати виконання цього зобов`язання.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п. 7.10. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.
Пунктом 62 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що побутовий споживач - це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Підпунктами 1, 2, 3 пункту 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв`язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг, яким є приватне Акціонерне товариство «Харківенергозбут» згідно з постановою НКРЕКП, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. АТ «Харківобленерго» з 01 січня 2019 року надає послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Частиною четвертою статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком 3 до договору. Останнім встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначений за показниками розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
У пункті 4.12 Правил зазначено про те, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Згідно з пунктом 4.13 Правил, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Враховуючи наведені приписи та надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , в період дії Договору споживача з наданих послуг з розподілу електричної енергії фактично було спожито електричну енергію, договір вважався укладеним, оскільки фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт.
Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Позивачем не вказано у позові яке саме право споживача передбачене Законом України «Про захист прав споживачів» порушено товариством.
Таким чином, позивачем не обґрунтовано позовні вимоги на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та всупереч п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
Так,у зв`язкуз відокремленняфункції зрозподілу електричноїенергії відфункцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 відповідач є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 26.10.2018 № 1268.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України передбачено наступне: «Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться».
Відповідно до ст. 634 ЦК України «Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору».
Типовий договір Товариства затверджено Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ, Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі Постанова № 312) та міститься в додатку № 6 до ПРРЕЕ.
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті товариства: zbutenergo.kharkov.ua (копія публічного Договору додається).
Абзацом п`ятим пункту 13розділу XVII Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії»встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно з п.3.1.9. Правил «споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається».
Відповідно до п. 7 постанови Правил «договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».
За приписами п. 2 Постанови № 1268 суб`єктам господарювання, які провадили діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, рекомендовано здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до цих Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Так післявідокремлення функціїз розподілуелектричної енергіївід функційпостачання електричної енергії до 01.01.2019 року АТ Харківобленерго (оператор системи розподілу) передано дані щодо побутових споживачів, що постачають електричну енергію на території Харківської області, постачальнику універсальної послуги - ПрАТ Харківенергозбут.
Враховуючи вищевикладене та те, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично споживалась електрична енергія та сплачувались рахунки, з 01.01.2019 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним з ОСОБА_1 на умовах типового договору та комерційної пропозиції, які розміщені на офіційному сайті zbutenergo.kharkov.ua.
Оскільки за вищевказаною адресою споживалась електрична енергія та оплачувались рахунки за спожиту електричну енергію, Договір вважається укладеним.
Так, відносини між побутовими споживачами та електропостачальниками регулюються зокрема ПРРЕЕ.
Згідно з п. 1.1.2 глави 1.1 розділу I ПРРЕЕ, споживачем електричної енергії є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; об`єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.2.1. розділу V ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Відповідно до підп. 2 п. 5.5.5. розділу V ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 4.1. розділу ІV ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
У відповідності з п. 4.7. розділу ІV ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється побутовим споживачем виходячи з умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Згідно з п. 4.8. розділу ІV ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу.
У відповідності до п. 4.12, 4.13 розділу IV ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Оператором системи розподілу на території Харківської області є Акціонерне товариство «Харківобленерго» та Акціонерне товариство «Укрзалізниця».
Таким чином, розрахунки за спожиту електричну енергію зі споживачем ПрАТ «Харківенергозбут» проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу обсягів споживання електричної енергії.
У відповідності до п. 4.3 розділу IV ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з пп. 72 п. 1.2.1 глави 1.2 Розділу І ККОЕЕ «Точка комерційного обліку (ТКО) - фізична або умовна (віртуальна) точка (як елемент інформаційної моделі ринку), ідентифікована відповідним EIC-кодом, якої стосуються дані комерційного обліку електричної енергії, які використовуються для розрахунків між учасниками ринку електричної енергії та/або для формування звітності».
Пунктом 2.7.1 глави 2.7 Розділу ІІ ККОЕЕ визначено наступне: стороною, відповідальною за точку комерційного обліку для ТКО, які забезпечені вузлами обліку, є оператор мережі або сторона, приєднана до мережі, що на законних підставах володіє чи користується лічильником у складі вузла обліку для цієї ТКО, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.
Отже, саме оператор системи розподілу (на території Харківської області операторами системи розподілу є АТ «Харківобленерго» та АТ «Укрзалізниця») приймає від Споживача покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, використаної споживачем, та надає зазначену інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого Товариство проводить розрахунок зі споживачем.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених уст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (подібний висновок викладений у Постанова ОП КЦС ВС від 23 січня 2019 року по справі № 355/385/17).
Касаційний цивільний суд у постанові від 10.03.2021 р. у справі № 201/8412/18, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлювати суд на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (також аналогічний висновок викладений у Постанові КЦС ВС від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц).
Недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними (подібний висновок викладений у Постанова ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 161/3245/15- ц (провадження № 14-321цс18).
Згідно з позицією Касаційного господарського суду (постанова від 08.06.2021 р. у справі № 910/11203/20) особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав й інтересів, як-от: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушено оспорюваним договором і внаслідок визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено й відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) у встановленому законом порядку, у який спосіб оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права й законні інтереси, а суд, своєю чергою, перевірити доводи й докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від установленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших установлених судом обставин.
Пункт 2.1.6 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ в редакції, чинній станом на 01.01.2019, передбачав, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Твердження Споживача про те, що «в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 відсутня електроустановка, то відсутня послуга розподілу електричної енергії, послуга комерційного обліку електричної енергії, відсутня універсальна послуга, а отже є недійсним договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» спростовується тим, що з 01.01.2019 та по теперішній час ОСОБА_1 споживає електричну енергію з електромережі та сплачуває рахунки, що означає про приєднання позивача до умов розміщеного відповідачем на своєму веб-сайті htpps://zbutenergo.kharkov.ua в мережі Інтернет договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п. 4.35. розділу ІV Правил спірні питання, які виникають між відповідними учасниками роздрібного ринку щодо проведення розрахунків за електричну енергію, надані послуги оператора системи чи постачальника послуг комерційного обліку, вирішуються сторонами укладених договорів в установленому законодавством порядку, у тому числі шляхом переговорів або в судовому порядку.
Підпунктом 10 пункту 7.2. розділу VII Правил встановлено, що постачальник зобов`язується розглядати в установленому чинним законодавством порядку звернення Споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги.
ОСОБА_1 в своїй позовній заяві вказує, що «досудове врегулювання спору проводилося у вигляді письмової переписки, безрезультатно».
Товариство отримавши і розглянувши запити ОСОБА_1 вх. від 14.08.2023 № РС-А-10885 та вх. від 11.09.2023 № РС-А-12619 щодо надання інформації письмовими відповідями повідомило Позивача, що на виконання вимог Закону з 01.01.2019 Товариство є постачальником електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 № 505) та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності постанови НКРЕПК від 26.10.2018 № 1268. З відповідними документами Споживач має право ознайомитись на веб-сайті НКРЕКП https://www.nerc.gov.ua/ та на веб-сайті Товариства htpps://zbutenergo.kharkov.ua та що згідно з п. 7 постанови Правил «договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».
Враховуючи вищевикладене та те, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично споживалась електрична енергія та сплачувались рахунки, з 01.01.2019 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним зі Споживачем. на умовах типового договору та комерційної пропозиції, які розміщені на офіційному сайті zbutenergo.kharkov.ua.
Оскільки за вищевказаною адресою споживалась електрична енергія та оплачувались рахунки за спожиту електричну енергію, договір вважається укладеним.
Тобто товариством було надано ОСОБА_1 повні та обґрунтовані письмові відповіді на поставлені ним питання, щодо надання запитуваної інформації.
Таким чином, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Крім того, суд зазначає, що умови, які передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсності договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з моменту його укладання до припинення його дії - відсутні, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту недійсності договору суду не надано, позовна вимога про визнання недійсним Договору про надання послуг комерційного обліку електричної енергії не містить доказів щодо його укладання, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно з положеннямист. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.16, 202, 203, 215, 509, 525, 526, 626, 629, 633, 634, 714 ЦК України, ст. ст.5,10,11, 12,13,60, 76, 77, 78, 81,141, 247, 259, 263,264,265ЦПК України суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Є. Р. Остропілець
