Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 711/3872/24 Суддя (судді) першої інстанції: Позарецька С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
при секретарі судового засідання Самородській Т.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мохура Олександра Костянтиновича, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
14 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мохура Олександра Костянтиновича, Департаменту патрульної поліції України (далі -відповідач), в якому просить суд:
- скасувати постанову інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мохура Олександра Костянтиновича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2045160 від 01 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладене стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є необґрунтованою і такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
Так, позивач вважає, що поліцейський не повинен був використовувати з руки прилад TruCAM, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, що не відповідає вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки простежуються певні коливання, що можуть дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував водій; поліцейським не було вжито заходів щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги; відповідачем при розгляді справи не надано доказів щодо способу використання, закріплення приладу, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача; у постанові відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожніх знаків 3.29, 3.31, 30.3 та зони їх дій в кілометровій відмітці вказаної автодороги м. Черкаси, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення; відповідач - працівник поліції, який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мохура Олександра Костянтиновича, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови від 01 травня 2024 року серія ЕНА №2045160 про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
Позиція суду мотивована тим, що за результатами встановлених обставин та досліджених доказів, у тому числі переглянутого відеозапису, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки жодним чином не встановлені обставини, які б свідчили про порушення поліцейським вимог чинного законодавства щодо фіксації правопорушення, вчиненого позивачем, розгляду адміністративної справи щодо позивача, оформлення, складання та винесення постанови від 01 травня 2024 року, щоби давало підстави для скасування цієї постанови. На думку суду, безпідставними, з огляду на норми законодавства та обставини події, є доводи позивача про те, що поліцейський не мав права використовувати прилад вимірювання швидкості транспортного засобу у ручному режимі. Підстав вважати, що мали місце коливання в момент фіксації швидкості у русі транспортного засобу, яким керував позивач, внаслідок чого, начебто, як за твердженнями останнього, відбулася похибка, при умові, що він не допустив порушення Правил дорожнього руху щодо швидкості немає, оскільки саме при стабільності утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості, що і було належним чином зафіксовано на файлі 1714573090_е6000_0501_141810.jmf від 01 травня 2024 року о 14:18:10. Крім того, встановлено, що поруч жодних інших транспортних засобів із транспортним засобом, яким керував позивач, не було і допустити можливість фіксування швидкості іншого транспортного засобу, підстав немає.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового у відкритому судовому засіданні 14 серпня о 16:00 год .
13 серпня 2024 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 14 серпня 2024 року сторони не з`явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 01 травня 2024 року близько 14 год. 18 хв. в м. Черкаси по вул. Сумгаїтська, 2, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000424 ) було зафіксовано, що водій транспортного засобу TOYOTA CAMRY (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 75 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год., чим порушив п. 12.9. б) Правил дорожнього руху України.
Після чого, автомобільCAMRY (д.н.з. НОМЕР_2 ) було зупинено.
Працівником поліції Мохуром Олександром Костянтиновичом 01 травня 2024 року проведено розгляд адміністративної справи на місця події і винесено постанову серія ЕНА №2045160 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено стягнення - штраф у розмірі 340 грн.
З оскаржуваною постановою позивача було ознайомлено, він отримав її на місці, про що свідчить розписка.
При цьому у постанові зазначено, що швидкість вимірювалась приладом TruCam 000424, фото і відеофіксація з якого додається.
Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону № 580-VIII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
У п.п. 8.1, 8.2 ПДР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Пунктом 8.4 ПДР України передбачено, що дорожні знаки(додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно розділу 33 ПДР України, дорожній знак 5.49 означає "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до частин першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 122 цього Кодексу.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У статті 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як було зазначено, відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з порушенням ПДР за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту.
У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam ТС 000424.
Незгода позивача мотивована тим, що згідно усталеної судової практики використання з руки приладу TruCam, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача не відповідає вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки простежуються певні коливання, що можуть дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку.
Надаючи оцінку таким доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/28696, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 04 жовтня 2023 року, яке чинне до 04 жовтня 2024 року, прилад TruCam ТС 000424 станом на час виникнення спірних правовідносин був придатним до застосування (а.с.37).
Крім того, цим же свідоцтвом передбачено можливість використання вказаного приладу в ручному режимі вимірювання з похибкою +/- 2км/год.
Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20 №ТС000308, виробництва LaserTechnologyInc також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 07 вересня 2021 року № 04/05/02/-2522, який засвідчує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ІSO/IES 18033-3:2015 (а.с.39).
З листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01 жовтня 2019 року за №22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі (а.с.42).
Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCam LTІ 20/20, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2%.
Відтак, вказане підтверджує факт правомірності використання приладу для вимірювання швидкості.
Розглядаючи твердження апелянта щодо не вжиття інспектором під час розгляду справи заходів щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, про яку усно клопотав позивач; не надання можливості для подання письмових клопотань та їх вирішення; не дослідження доказів, показів осіб, які беруть участь у розгляді справи, колегія суддів встановила наступне.
Матеріалами відеозапису події, долученого до матеріалів справи (а.с.54) підтверджуються обставини того, що позивач після його зупинки інспектором відразу висловив згоду із тим, що він здійснював рух своїм транспортним засобом із перевищенням швидкості, не заявляв клопотань про надання можливості скористатися правовою допомогою, не вчинив жодних дій для виклику адвоката та/або іншого правозахисника на місце та/або для отримання консультації за телефоном.
Відповідно твердження позивача про те, що йому було протиправно відмовлено у наданні письмових пояснень матеріалами відеозапису події, долученого до матеріалів справи, не підтверджуються.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що позивач реалізував своє право на захист, звернувшись з даним адміністративним позовом.
Крім того, позивач самостійно зазначив в судовому засіданні суду першої інстанції, що будучи зупиненим, йому було повідомлено про підстави зупинення - порушення ПДР - перевищення обмеженої швидкості руху транспортного засобу на 25 км/год, що підтверджуються також відеозаписом події.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснені та відомі права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та строк оскарження за статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить його особистий підпис.
З матеріалу відеозапису вбачається, що позивач добровільно ставить свій підпис в оскаржуваній постанові на капоті автомобіля працівників поліції.
Заперечення позивача щодо ненадання відповідачем при розгляді справи доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, колегія суддів відхиляє з огляду на обізнаність позивача про обставини вимірювання швидкості його транспортного засобу в ручному режимі приладом TruCam відразу в момент зупинки, оскільки поліцейський підійшов до позивача та продемонстрував табло приладу, зазначив підставу зупинки, порушення здійснене позивачем, з чим позивач погодився.
Посилання апелянта на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 колегією суддів відхиляються, оскільки згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів місцезнаходження дорожніх знаків 3.29, 3.31, 30.3 та зони їх дій в кілометровій відмітці вказаної автодороги м. Черкаси в оскаржуваній постанові спростовуються матеріалами справи, зокрема доказами розміщення дорожніх знаків в м. Черкаси по вул. Сумгаїтська, 2, долученими до відзиву на позовну заяву (а.с.34-36).
Крім того, позивач наполягає на тому, що не зазначення в оскаржуваній постанові конкретної правової підстави щодо перевищення позивачем обмежень швидкості встановлених одночасно трьома знаками 3.29, 3.31, 30.3 ставить позивача у стан юридичної невизначеності, відтак вказана постанова підлягає скасуванню.
Разом з тим, відповідно до підпункту «б» пункту 12.9 ПДР водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Знак 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" забороняє в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знаку.
Згідно пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Колегія суддів наголошує на тому, що склад порушення підпункту «б» пункту 12.9 ПДР виникає не лише тоді, коли порушені всі вказані у цьому пункті вимоги, а й коли порушена хоч одна із таких вимог.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач здійснював рух у м. Черкаси, у межах якого в силу 12.4 ПДР рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. У свою чергу вимога порушеного позивачем підпункту «б» пункту 12.9 ПДР забороняє перевищувати швидкість, що вказана у пункті 12.4 ПДР - 50 км/год.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що дії знаків 3.31 ПДР щодо обмеження швидкості руху 50км/год поширюється на весь населений пункт, при в`їзді в населений пункт, та не обмежується лише відрізком дороги, де було зафіксовано правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача за частиною 1 статті 122 КУпАП була винесена обґрунтовано, дії працівників поліції є правомірними та відповідають вимогам закону.
При цьому, позивачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Зважаючи на те, що колегією суддів не встановлено жодних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Згідно з приписами частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мохура Олександра Костянтиновича, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з частиною 3 статті 272 КАС України.
Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.
Судді: Черпак Ю.К.
Штульман І.В.
