Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 354/1478/24
Провадження № 11-кп/4808/429/24
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року продовжено дію запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.09.2024 року включно.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу суду; повернути клопотання про продовження запобіжного заходу прокурору; винести вмотивовану ухвалу та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.
Вважає ухвалу суду незаконно, необґрунтованою, винесеною з грубим порушенням норм КПК України.
Зокрема звертає увагу на те, що відповідно до ст. 199 КПК України клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу повинно подаватись до суду не пізніше 5 днів до закінчення дії попереднього запобіжного заходу. Так, попередня ухвала діяла до 19.07.2024 року, а клопотання подано 16.07.2024 року, що є недопустимим. Крім того, вважає, що прокурором необґрунтовано жодними доказами наявність ризиків, а тільки зазначено про їх припущення. Водночас, під час судового розгляду йому не дали можливість заявити клопотання, чим порушено його права. Також проігноровано клопотання його захисника про бажання ним проходити військову службу.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у зв`язку з тим, що раніше встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено дію запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також ризики, передбачені п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, підставами вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, є те що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до десяти років і у разі визнання його винуватими, ризик втечі для нього може бути менш небезпечним, ніж призначене покарання і процедура його відбування.
Суд першої інстанції правильно врахував те, що продовжує бути високим ризик незаконного впливу на потерпілу, оскільки йому відомі анкетні дані останньої.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, на даний час обвинувачується у вчиненні корисливого умисного злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, відносно нього на даний час у Бориславському міському суді Львівської області здійснюється розгляд кримінальної справи за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.186; ч.4 ст.186 КК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Під час апеляційного розгляду стороною захисту не наведено переконливих доводів щодо запобігання наявним ризикам в інший спосіб, ніж передбачений відповідним судовим рішенням.
Колегія суддів приймає до уваги доводи обвинуваченого про те, що клопотання прокурора подано пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Разом з тим, діючим кримінальним процесуальним законом не передбачено, що відповідне порушення прокурором вимог щодо строку на звернення до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою має своїм правовим наслідком повернення такого клопотання, відмову у його розгляді або відмову у задоволенні вимог про продовження строку тримання під вартою.
Зокрема, нормами КПК України передбачено обов`язок суду до закінчення строку дії попередньої ухвали, розглянути клопотання про доцільність продовження запобіжного заходу та переглянути обґрунтованість застосування запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням права на свободу та особисту недоторканність.
Колегія суддів вважає безпідставними вимоги обвинуваченого про застосування йому запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою, у зв`язку із бажанням вступити до ЗСУ та захищати територію України від збройної агресії рф, оскільки положеннями ст. 616 КПК України визначено підстави та порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Так, положеннями ч. 1, 2 ст. 616 КПК України передбачено, що у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5
