Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1589/24 пров. № А/857/17466/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Судової - Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, прийняте суддею Хомою О.П. о 13 годині 23 хвилині у м. Львові, повний текст складено 08.06.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Манукян Марта Андріївна, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Л/о), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Л/о від 01.01.2024 № 2 «Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області», яким до дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Л/о №23 о/с від 12.01.2024, згідно якого звільнено дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77; поновити ОСОБА_1 на посаді дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Л/о з 13.01.2024; стягнути з ГУ НП у Л/о на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2024 по дату прийняття рішення по справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що службове розслідування проведене стосовно нього з порушенням встановленого законом порядку, вказане дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано неправомірно, наказ виданий відповідачем за відсутності належних на це правових підстав, а тому є незаконним. Вказує, що під час проведення службового розслідування не отримано доказів перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, зокрема не проведено освідування позивача та не складено акт про відмову від проходження такого, чим порушено приписи Тимчасової інструкції про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння, затвердженого заступником Міністра охорони здоров`я СРСР №06-14/33-14 від 01.08.1988. Звертає увагу, що в оскаржуваних наказах та висновку службового розслідування не вказано які саме дії свідчать про порушення кваліфікованих щодо нього норм законодавства, а лише зазначено загальну правову норму без індивідуалізації відносно позивача. Стверджує, що вказаний у висновку службового розслідування характер та тяжкість проступку не відповідає тяжкості застосованого дисциплінарного стягнення. На думку позивача, за можливості застосування більш м`якого дисциплінарного стягнення, визначеного частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарною комісією застосовано до нього неспівмірний вид дисциплінарного стягнення - звільнення. Вважає, що оскаржувані накази про застосування найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, без дослідження усіх обставин справи та без врахування численних пом`якшувальних обставин.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 в задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що спір у цій справі виник у зв`язку із притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни і правил поведінки поліцейського, які стосуються події, що мала місце 17.12.2023 по АДРЕСА_1 за участю дізнавача сектору дізнання ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Л/о старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Останній поводив себе неналежним чином та перебував у стані алкогольного сп`яніння. Відеозаписами підтверджується очевидність перебування ОСОБА_1 у вказаному стані: підвищений голос, неодноразовий повтор питань і тверджень, нечітка вимова, спльовування слини, мокрі джинси, некоординовані рухи, нестійка хода, нецензурна лайка, агресивність. Перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , який чув запах алкоголю від позивача, червоні очі, нестійка хода, тремтіння, свідок ОСОБА_3 , який вказав на очевидні ознаки алкогольного сп`яніння, відчутний запах з ротової порожнини, свідок ОСОБА_4 , який ствердив, що зовнішній вигляд ОСОБА_1 був таким, що не пасує працівнику поліції, вживав нецензурну лексику на адресу працівників поліції, хитка хода, нечітка вимова, агресія. Аналогічного змісту пояснення свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 давали і під час проведення службового розслідування. Вказані свідки 17.12.2023 перебували на місці події на такій відстані від позивача, котра дозволяла їм відчути характерний після вживання алкоголю запах з порожнини роту. Також, на відео видно і чутно, як сам ОСОБА_1 декілька разів повторював про наявність у нього права у свій вихідний від служби день випити в гостях алкоголь. При цьому жодної згадки про те, що він проводжав на автобус знайому товариша, на відео не зафіксовано. Саме неадекватна агресивна поведінка позивача на території автовокзалу по вул. Стрийській у м. Львові 17.12.2023 вночі в період дії комендантської години зумовила телефонний виклик громадянки ОСОБА_5 на лінію «102». Тобто, поведінка позивача як працівника поліції поза службою призвела до виклику наряду поліції. Вказані у повідомленні громадянки ОСОБА_5 обставини події за участі ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження при виїзді за викликом на місце події наряду патрульної поліції, що відображено у картці події «102» №109276020, на відеозаписах та в поясненнях працівників поліції, наданих під час службового розслідування. Така поведінка позивача в позаслужбовий час не відповідає вимогам до поведінки поліцейського.
У постановах Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №240/2677/20, від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 12.05.2022 у справі №260/1/19, від 26.06.2022 у справі №2240/2329/18 від 14.07.2022 у справі №520/1795/19 зазначено, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов`язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції. Висновок службового розслідування від 26.12.2023 в сукупності з іншими належними та допустимим письмовими та відео-доказами, спростовує доводи позивача та його представника про відсутність достатніх та належних доказів порушення ОСОБА_1 вночі 17.12.2023 по вул. Стрийській у м. Львові службової дисципліни. Стосовно не виконання ОСОБА_1 вказівки начальника і неприбуття 17.12.2023 з 08:00 по 10:30 по оголошеній навчальній тривозі, то за перебування позивача на лікарняному, таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Однак вказане не спростовує висновку суду про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано. При проведенні службового розслідування не встановлено факту надання позивачу направлення на проходження огляду щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння. Крім цього, з дослідженого відеозапису з місця подій встановлено, що позивачу жоден із працівників поліції не запропонував пройти огляд на перебування в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни (п. 37 рішення ВС від 06 лютого 2020 в справі №826/1916/17). Відповідач жодним чином не мотивував обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 12 Дисциплінарного статуту (п. 50 Постановою ВС від 06 лютого 2020 справа № 826/1916/17 таке порушення визнано підставою для скасування наказу про звільнення). Відповідач не врахував також наступні обставини: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо (ВС справа №804/2828/16). Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задоволити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 31.12.2021 проходив службу в органах Національної поліції України, на посаді дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області.
До ГУ НП 18.12.2023 за вх.№ РП - 635 надійшов рапорт начальника ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП полковника поліції ОСОБА_6 з приводу можливого порушення службової дисципліни із сторони дізнавача сектору дізнання ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Як вказано у рапорті, 17.12.2023 приблизно о 02:10 начальнику ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП відповідальний по підрозділу заступник начальника відділу поліції - начальник слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Л/о підполковник поліції ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомив про подію, яка мала місце по АДРЕСА_1 за участю дізнавача сектору дізнання ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Л/о старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який поводив себе не належним чином та можливо перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Керівником підрозділу 17.12.2023 о 08:00 оголошено навчальну тривогу для працівників сектору дізнання відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП. Усі працівники вказаного сектору були належним чином повідомлені про збір по команді «навчальна тривога». Однак у період часу з 08:00 по 10:00 дізнавач сектору дізнання відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Л/о старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про збір особового складу дізнання, за сигналом «навчальна тривого» не прибув, про що було складено відповідний акт.
Як вказано в акті, 17.08.2023 приблизно о 08:38 на (абонентський номер НОМЕР_1 ) було здійснено дзвінок до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який повідомив своєму безпосередньому керівнику, начальнику сектору дізнання відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Л/о капітану поліції ОСОБА_7 , що він є належним чином повідомлений про сигнал «навчальна тривога», однак не прибуде у зв`язку із перебуванням від сьогоднішнього дня на лікуванні.
З отриманої інформації на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ([email protected]) вбачається, що ОСОБА_1 , 17.12.2023 відкрив лист непрацездатності в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Пустомитівської міської ради.
Наказом ГУ НП у Л/о № 4484 від 18.12.2023 призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни, допущених окремими працівниками ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о.
В ході службового розслідування вивчено стройову записку СД ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП, складену 17.12.2023 начальником сектору дізнання вказаного підрозділу капітаном поліції ОСОБА_8 за результатом проведення «навчальної тривоги», з якої вбачається, що в графі «відсутні без поважних причин» зазначено ОСОБА_1 .
При здійсненні моніторингу бази ІКС ІПНП встановлено, що 17.12.2023 о 01:23 надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що невідомий чоловік кричав та бив кулаком по вікні автомобіля заявниці, крім цього підбігав до інших автомобілів, перешкоджав заїзду на автовокзал по АДРЕСА_1 (ЄО ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП № 19610 від 17.12.2023).
В ході опрацювання даного повідомлення працівниками УПП у Львівській області встановлено, що після прибуття за вказаною адресою виявлено громадянина, який представився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомив, що є дізнавачем ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП.
Дисциплінарною комісією у зв`язку із проведенням службового розслідування, відповідно до запиту від 18.12.2023 вих. № 1304/67-2023, надісланого в УПП у Львівській області ДПП, отримано матеріали, складені 17.12.2023 відносно дізнавача СД ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , та отримано відеозаписи події на цифровому носієві інформації (компакт -диск).
Так, з матеріалів із УПП у Л/о ДПП НП України (вх. № 1025 від 19.12.2023), складених відносно працівника поліції ОСОБА_1 , вбачається, що поліцейським взводу № 2 роти № 2 Батальйону № 4 УПП у Л/о рядовим поліції Олександром Сидоруком, який заступив на патрулювання у складі екіпажу позивний «Омега - 401», за результатом реагування на подію, що мала місце 17.12.2023 біля 01:23 у м. Львові по вулиці Стрийська, 109, було подано рапорт, з якого вбачається, що йому на планшетний пристрій біля 01:23 надійшло повідомлення «Адміністративне правопорушення» за вказаною адресою. Прибувши на місце події, було виявлено громадянина, який назвався ОСОБА_1 , та вказав, що є працівником дізнання ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП. На момент прибуття наряду поліції, останній сидів на капоті автомобіля марки «КІА» та бив по даному автомобілі руками, перебував з ознаками сп`яніння, в брудному одязі та висловлювався нецензурними словами. З інформації чергового чергової частини ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП було підтверджено, що ОСОБА_1 є працівником дізнання даного підрозділу, що підтвердив також відповідальний по підрозділу ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП, який прибув на місце події.
Відповідно до наявних у матеріалах пояснень громадянки ОСОБА_5 , на території Стрийського автовокзалу у м. Львові близько 01:20 невідомий чоловік, спортивної тілобудови, одягнений у темну куртку та сині джинси, почав бити по автомобілю, несамовито кричати «вийди» та, ставши в стійку боксера, бив кулаком по склі, після чого обійшов автомобіль і зі сторони водія та намагався щось витягнути. ОСОБА_5 вказала, що даний громадянин був повністю неадекватний, неконтрольований, очевидно в п`яному вигляді, бігав, кидався під колеса інших автомобілів.
В ході службового розслідування було допитано працівників поліції, зокрема: поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у Л/о рядового поліції ОСОБА_9. ; інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП у Л/о капітана поліції ОСОБА_10. та інспектора взводу №2 роти №3 батальйону № 2 УПП у Л/о капітан поліції ОСОБА_11 , поліцейського СРПП ГУНП у Л/о старшого сержанта поліції ОСОБА_3 , поліцейського СРПП ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП капрала поліції ОСОБА_2 , заступника начальника відділу поліції - начальника СВ ВП № 3 ЛРУП №2 ГУНП підполковника поліції ОСОБА_4 , начальника СД ВП № 3 ЛРУП №2 ГУНП у Л/о капітана поліції ОСОБА_7 , старшого дізнавача СД ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Л/о капітана поліції ОСОБА_12
Членами дисциплінарної комісії в ході службового розслідування переглянуто відеозаписи №471099 (Кліпи - № 0, № 1, № 2, № 3) з 01:30:01 по 02:21:25 17.12.2023 (тривалість 51 хв. 24 с.), № 474240 (Кліпи - № 4, № 5, № 6, № 7) з 01:30:01 по 02:21:13 17.12.2023 (тривалість 51хв. 12 с.), № 474596 (Кліпи - № 8, № 9, № 10, № 11)з 01:30:01 по 02:27:10 17.12.2023 (тривалість 57 хв., 09 с.) та встановлено:
- в 01:32 (Кліпи № 0, № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9,) на місце події прибувають працівники УПП у Л/о, де перебуває чоловік, одягнений в темного кольору курточку та сині джинси, який сидить на капоті автомобілі сірого кольору марки «КІА», при цьому на даному автомобілі працює автосигналізація. Працівники поліції зробили зауваження та попросили чоловіка встати з капоту автомобіля. Даний громадянин представився ОСОБА_1 та вказав, що він є працівником поліції та працює на посаді дізнавача ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП, проте документів при собі не мав. В ході спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 хитається, не в змозі стояти на ногах, його мова нечітка, на запитання поліцейських не може надати чіткої відповіді, поводить себе агресивно, що призводить до того, що поліцейські повинні його заспокоювати. В подальшому, упродовж відеозапису, громадянин ОСОБА_1 продовжує спілкуватись із працівниками поліції, стверджуючи, що він не є винуватцем конфлікту, що він нічого не порушував, неодноразово вказував, що в нього вихідний день і йому нічого не забороняє перебувати у стані алкогольного сп`яніння. На місце події прибула дружина ОСОБА_1 . Водночас, працівники УПП у Л/о неодноразово наголошували, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння і під час дії комендантської години, проте останній не реагував. Крім цього, вбачається, що ОСОБА_1 перебував у брудному одязі, поводив себе зухвало, непристойно, нецензурно висловлювався в присутності поліцейських та сторонніх осіб та в сторону працівників поліції, на зауваження не реагував, повторюючи, що він є працівником поліції.
- о 02:17 (Кліпи № 3, № 7, № 10) працівники поліції ОСОБА_1 роз`яснюють права та обов`язки, оскільки на останнього було складено адміністративні матеріали за ст. 178 КУпАП, та який особливо зухвало, в нецензурній формі почав кричати в сторону працівників поліції, не зважаючи на те, що його заспокоювала його дружина та присутні працівники поліції, мали місце неодноразові попередження про притягнення його до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство.
- о 02:18 (Кліпи №10, №11) працівник поліції підходить до автомобіля білого кольору, в якому на передньому сидінні зі сторони пасажира знаходилася громадянка, яка писала пояснення з приводу даної події та розказала, що ОСОБА_1 перед приїздом працівників поліції підійшов до її припаркованого на узбіччі дороги автомобіля та почав безпричинно бити кулаками по автомобілю, викрикуючи нецензурні слова в її сторону. Вказала, що по поведінці останнього було очевидно, що він перебуває у стані сп`яніння. Оскільки вона не змогла заспокоїти ОСОБА_1 , який був агресивно налаштований, то здійснила повідомлення на лінію «102» з приводу його протиправних дій.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 26.12.2023 складено висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни дізнавачем сектору дізнання ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Л/о ОСОБА_1 , яким рекомендовано за грубе порушення службової дисципліни, зокрема невиконання вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII, п. 2, 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6, 1.8, 1.9 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, застосувати до дізнавача сектору дізнання ВП № З ЛРУП № 2 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом №2 від 01.01.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП» до дізнавача сектору дізнання ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом №23 о/с від 12.01.2024 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Не погоджуючись з наказами №2 від 01.01.2024 та №23 о/с від 12.01.2024, позивач оскаржив такі, звернувшись до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, Статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Статтею 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 у справі № 600/1876/22-а вказав, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна комісія наділена багатьма повноваженнями з метою встановити факти та обставини правопорушення, в тому числі проводити опитування, оцінювати пояснення поліцейського, витребовувати та вивчати документи та інші докази, отримувати консультації спеціалістів, користуватися базами даних тощо. Комісія встановлює, чи був факт порушення та чи винен у ньому поліцейський, а також визначає вид стягнення до поліцейського, у випадку, коли він визнається комісією винним. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Апеляційний суд зазначає, що звільнення позивача на підставі висновку службового розслідування, яким установлено у його діях склад дисциплінарного проступку, є самостійною підставою для застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та не залежить від наявності чи відсутності вини у його діях адміністративного правопорушення, та враховує при вирішенні цієї справи судову практику Верховного Суду стосовно притягнення поліцейських до відповідальності на підставі висновків службового розслідування, та висновки викладені, зокрема, у постановах від 21 вересня 2018 у справі № 824/227/17-а, від 21 квітня 2021 у справі № 824/523/19-а, від 14 квітня 2021 у справі № 320/3085/20, від 27 квітня 2021 у справі № 160/6819/19.
Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого прямий начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження або провадження про притягнення особи до адміністративної відповідальності та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності.
Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Верховний Суд у постанові від 6 квітня 2021 у справі № 420/3659/19 зазначив, що судами в межах розгляду справи має бути надана правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а не питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення. Наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Аналіз змісту висновку службового розслідування, який став підставою для винесення оспорюваних у цій справі наказів начальника ГУ НП у Львівській області, дозволяє дійти висновку, що результати цього службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах, заснованих на дослідженні службової документації та відібраних поясненнях працівників поліції, причетних до досліджуваних подій.
Апеляційний суд зазначає, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні вимог пункту 1, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, п. 2, 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6, 1.8, 1.9 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування».
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, зокрема, оскаржуваного наказу №2 від 01.01.2024, дисциплінарний проступок виразився в тому, що ОСОБА_1 внаслідок безвідповідального ставлення до виконання службових обов`язків та повного ігнорування вимог чинного законодавства, 17.12.2023, перебуваючи поза службою, вживши алкогольні напої та у подальшому, внаслідок особистої недисциплінованості, з почуттям власної безкарності, ігноруючи законодавчі правила та норми, з невідомих причин прибув на територію автобусної станції по АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями порушував громадський порядок, в ході чого бив кулаками по автомобілях які були припарковані неподалік вищевказаної автостанції.
На підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Апеляційний суд також не приймає до уваги заперечення позивачем вчинення ним будь-яких дій, які б підпадали під ознаки порушення службової дисципліни чи правил поведінки поліцейського, стверджуючи, що 17.12.2023 перебував поза службою, на автовокзалі перебував на прохання товариша проводити його знайому, поводив себе достойно, не перебував у стані алкогольного сп`яніння, а почервоніння очей пояснює тим, що йому в обличчя бризкали газовим балончиком.
Апеляційний суд приймає до уваги, що відеозаписи №471099, № 474240, № 474596, які були предметом перегляду дисциплінарною комісією під час службового розслідування, що підтверджується актом перегляду відеозаписів з портативних відео реєстраторів працівників УПП у Л/о щодо події, яка мала місце 17.12.2023 у АДРЕСА_1 за участі ОСОБА_1 стверджують очевидність перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння: підвищений голос, неодноразовий повтор питань і тверджень, нечітка вимова, спльовування слини, мокрі джинси, некоординовані рухи, нестійка хода, нецензурна лайка, агресивність.
Перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтвердили свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як під час проведення службового розслідування так і в судовому засіданні.
Апеляційний суд не приймає до уваги покликання ОСОБА_1 , на те, що факт перебування його в стані алкогольного сп`яніння не був встановлений працівниками поліції, оскільки ними не проведено освідування його на стан сп`яніння і не складено акт про відмову від проходження такого та погоджується з судом першої інстанції, що матеріали службового розслідування не містять документу про результати медичного огляду з метою виявлення у ОСОБА_1 стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рівно як не містять і відмови від проходження медичного огляду.
Разом з тим, відсутність таких документів не спростовують очевидного факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, підтвердженого відеозаписами №471099, № 474240, № 474596 та показами свідків, які логічно між собою узгоджуються, є послідовними та не викликають сумнівів щодо їх об`єктивності.
Так, Верховний Суд України у пункті 25 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 роз`яснив, що нетверезий стан, наркотичне або токсичне сп`яніння можуть підтверджуватися як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог підпункту 8 Посадової інструкції дізнавача старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , затвердженої начальником ВП№3 ЛРУП№2 ГУ НП у Л/о від 22.05.2023 відповідно до наказу МВС №405 від 20.05.2020, з якою під підпис ознайомлений позивач, дізнавач в повсякденній діяльності зобов`язаний дотримуватись вимог антикорупційного законодавства, в тому числі правил етичної поведінки, заборон і обмежень, визначених Законом України «Про запобігання корупції», наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та іншими нормативними актами, а також внутрішнього розпорядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 під розписку неодноразово попереджався про неприпустимість порушень дисципліни та законності, зокрема керування транспортним засобом у нетверезому стані, дотримання правил поведінки. Виключення вживання спиртних напоїв під час несення служби та зловживання алкоголем поза службою, уникнення конфліктних ситуацій з громадянами, поведінки на службі та у побуті, правилами етичної поведінки, недопустимість підриву авторитету НП України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю доведена в ході службового розслідування від 26.12.2023 в сукупності з іншими належними та допустимим письмовими та відео-доказами, спростовує доводи позивача та його представника про відсутність достатніх та належних доказів порушення ОСОБА_1 вночі 17.12.2023 по вул. Стрийській у м. Львові службової дисципліни.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №380/1589/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 26.08.2024.
