ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/1326/24
Провадження № 22-ц/4820/1427/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 року (суддя Павловська А.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «БІЗПОЗИКА») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.11.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗПОЗИКА» договір про надання кредиту № 227695-КС-003, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 18000грн., строком на 8 тижнів - до 24 січня 2022 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,55119445% за кожен день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту 2700грн. Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Позивач надав відповідачці кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Також, 28.12.2021 року ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 227695-КС-003, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит в сумі 33000грн., комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 4950грн.
03 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №2 в якій домовились внести зміни в п.1 договору та викласти «Термін дії договору» в новій редакції, а саме: Термін дії договору до 09.09.2023, строк кредиту 650днів.
Позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі, проте до теперішнього часу відповідачка лише частково сплатила позивачу заборгованість за договором. Станом на 03.01.2024 року, заборгованість відповідачки перед позивачем за Договором про надання кредиту №227695-КС-003 від 29.11.2021 року складає 119100,45грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 39424,21грн.; суми прострочених платежів по процентах 79676,24грн.
Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь: заборгованість за договором про надання кредиту №227695-КС-003 від 29.11.2021року в загальному розмірі 119100,45грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 39424,21грн.; суми прострочених платежів по процентах 79676,24грн. та судовий збір.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗПОЗИКА» 119100,45 грн. заборгованості за кредитним договором №227695-КС-003 від 29.11.2021 року, а також судові витрати в сумі 2422,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за неповернутим кредитом у розмірі 119100,45грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на узгоджені між позивачем та відповідачем умови кредитного договору щодо тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, а саме, відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі 18000грн. та погодження між сторонами процентів за користування кредитом та комісії в сумі 4020грн. Проте, на думку апелянта позивач не довів узгодження із відповідачем збільшення розміру тіла кредиту та збільшення розміру процентів за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 стверджує, що не надавала позивачу будь-якої згоди та не проявляла волевиявлення на вказані умови щодо збільшення кредиту та розміру процентів. У матеріалах справи наявна квитанція що підтверджує отримання відповідачкою лише 18000грн. кредитних коштів. Також суд першої інстанції не звернув уваги на те,що відповідачка повернула кредитні кошти та сплатила проценти на користь позивача у повному обсязі, що підтверджується розрахунком доданим до позовної заяви, яким зафіксовано наступні надходження: 11575,79грн. за тілом кредиту, 14757,33 відсотків за користування кредитом, 7650грн. комісії.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «БІЗПОЗИКА» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Сторонами підписали належним чином як сам кредитний договір, так і додаткові угоди №1 і №2. Розрахунок заборгованості наданий позивачем повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства, а наведений відповідачем власний розрахунок є необґрунтованим та розрахований без урахування умов кредитного договору та додаткових угод до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗПОЗИКА» кредитний договір № 227695-КС-003 в електронній формі через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://bizpozyka.com/, який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8794 (а.с. 32-34).
ТОВ «БІЗПОЗИКА» видало ОСОБА_1 кредит у розмірі 18000грн., що підтверджується квитанцією №466483841 від 29.11.2021 року, за якою перераховано кошти ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 227695-КС-003, на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с.79).
Відповідно до п.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 18000грн. строком на 8 тижнів - до 24 січня 2022 року. Фіксована ставка процентів за користування кредитом - 0,55119445% в день, комісія за надання кредиту - 2700грн.
Відповідно до п.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.
28 грудня 2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 227695-КС-003 (а.с.45-47).
Відповідно до п.1 кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на 28.12.2021 року сума неповернутого позичальником кредиту становить 11063,66грн.
Згідно п.2.1 кредит збільшується на 33000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №33280 від 28.12.2021 року , згідно якого позивач перерахував ОСОБА_1 33000грн. згідно дод.угоди від 28.12.2021 року.
Відповідно до п.п. 3,4 продовжено строк кредиту на 141 день, продовжено термін дії договору до 14.06.2022 року.
Згідно п.6 Додаткової угоди 1 комісія за зміну умов договору 4950грн.
Пунктом 7 додаткової угоди №1 встановлено новий графік платежів.
03 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №2 в якій домовились внести зміни в п.1 договору та викласти «Термін дії договору» в новій редакції, а саме: Термін дії договору до 09.09.2023, строк кредиту 650днів.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 03 січня 2024 року утворилася заборгованість, яка становить 119100,45грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 39424,21грн.; суми прострочених платежів по процентах 79676,24грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору.
Згідно з частиною 5 статті 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством
Відповідно до статті 12 цього перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Договір № 227695-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 29.11.2021 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8794 (а.с. 34).
Також, між позивачем та ОСОБА_1 в електронній формі укладено додаткову угоду №1 від 28 грудня 2021 року та додаткову угоду № 2 від 03 грудня 2022 року до Договору № 227695-КС-003 про надання кредиту, які також підписані відповідачкою електронними підписами одноразовими ідентифікаторами G-1639 та UA-6483 відповідно (а. с. 47, 61).
Зазначений договір та додаткові угоди не визнані судом недійсними, тому в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
З урахуванням викладеного укладення договору, наявність електронного підпису підтверджує волю сторін, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладення Договору про надання кредиту та Додаткових угод підтверджується візуальними формами послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com.
Отже, позивачем доведено укладення Договору № 227695-КС-003 про надання кредиту та Додаткових угод № 1, 2 до кредитного договору між сторонами.
Факт перерахування коштів у розмірі 18000 грн. за Договором №227695-КС-003 підтверджується квитанцією № 466483841 від 29.11.2021, перерахування коштів у розмірі 33000грн. згідно додаткової угоди №1 від 28.12.2021 р. платіжним доручення №33280 від 28.12.2021р, на рахунок ОСОБА_1 (а. с. 78,79).
Товариство надало розрахунок заборгованості за договором, який відповідає умовам укладеного договору та підтверджує розмір заборгованості, в тому числі за процентами, нарахованими в межах строку кредитування.
Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновки не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк
