Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
12 вересня 2024 року м. Рівне№460/5223/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач 1), в якому просила:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови від 09.04.2024 №4729-3384/Д-02/8-1700/24 ОСОБА_1 у призначенні їй дострокової пенсії за віком як матері тяжкохворої дитини, якій не встановлено інвалідність, яка виховала її до шестирічного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 15 років, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 27.02.2024 дострокову пенсію за віком як матері тяжкохворої дитини, якій не встановлено інвалідність, яка виховала її до шестирічного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 15 років, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначала, що по досягненню 50-річного віку та за наявності більше 15 років страхового стажу, нею подано пенсійному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для призначення дострокової пенсії за віком як матері тяжкохворої дитини, якій не встановлено інвалідність, яка виховала її до шестирічного віку, проте відповідач 1 листами протиправно відмовив у призначенні такої пенсії. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито письмове провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву відповідачем, а також витребувано додаткові докази у справі.
Позиція відповідача 1 щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 31.05.2024, відповідно до змісту якої він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо дострокового призначення пенсії за віком, враховуючи положення ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є безпідставними та недоведеними, через відсутність документів, що підтверджують факт визнання її сина - ОСОБА_2 , особою інвалідом з дитинства або дитиною інвалідом, які передбачені пп.6 п.2.1 та п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 08.07.2024 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до участі в даній справі № 460/5223/24 як другого відповідача (далі також відповідач 2).
Також вказаною ухвалою суду встановлено строк для подачі відзиву відповідачем 2 та розпочато розгляд адміністративної справи спочатку.
08.08.2024 відповідачем подано відзив на позов, у якому уповноважений представник заперечив проти його задоволення. Мотивуючи свої заперечення зазначав, що відмова у призначені позивачеві пенсії є правомірною, оскільки заявницею не долучено документів, що її дитина визнана особою інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, які передбачені пп.6 п.2.1 та п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
27.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, однак суд не бере її до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, відзиви на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не є спірним у справі.
Корінцем медичного висновку №111 на дитину-інваліда віком до 16 років від 17.05.1995, корінцем медичного висновку №124 на дитину-інваліда віком до 16 років від 16.05.1997, корінцем медичного висновку №139 на дитину-інваліда віком до 16 років від 13.05.1999, корінцем медичного висновку №93 на дитину-інваліда віком до 16 років від 16.05.2001 підтверджується наявність на термін їх видачі (по 2 роки кожен) у ОСОБА_2 захворювання (паталогічного стану): "Нейродерміт розповсюджена форма, що відповідає розділу І пункту 2 Переліку медичних показань".
Згідно з постановою лікарської консультативної комісії від 27.02.2024 №850, ОСОБА_2 страждає таким захворюванням: "Нейродерміт розповсюджена форма. Генералізований псоріаз". Висновок: хворий мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, що передбачено Переліком медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років.
27.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що також не є спірним у справі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.03.2024 №172850024864, прийнятим за принципом екстериторіальності, в призначені пенсії відмовлено, оскільки відсутня виписка з акту огляду МСЕК дитини, яка засвідчує факт визнання особою з інвалідністю з дитинства, що затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пункт 2.18 розділу ІІ.
15.03.2024 позивачем додатково надано пенсійному органу корінці медичних висновків від 17.05.1995 №111, від 16.05.1997 №124, від 13.05.1999, від 16.05.2001 №93.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.03.2024 №172850024864, за результатами розгляду наданих позивачем документів, останній відмовлено у призначенні пенсії із вказівкою на наступне: "Не можливо взяти до уваги надані заявницею корінці до медичного висновку за №111 від 17.05.1995, №124 вiд 16.05.1997, №139 від 13.05.1999, №63 від 16.05.2001, оскільки ПІБ дитини не відповідає ПІБ паспорту ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ). Заявницею не долучено документів, що дитина визнана особою інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, які передбачені пп.6 п.2.1 та п.2.18 Порядком подання документів".
Листом від 09.04.2024 за №4729-3384/Д-02/8-1700/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про відмову у призначенні їй пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 115 Закону №1058-IV передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Аналогічні приписи містяться і у статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, відповідно до якої жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.12 ст.7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку (абз.8 пп.6 п.7 цього Положення).
Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 6 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, є: документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується посвідченням одержувача допомоги, довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров`я, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров`я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид отриманої допомоги та період її одержання (за наявності).
Тобто висновок МСЕК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058.
Крім того, право на призначення дострокової пенсії також має матір з тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, за умови надання відповідних підтверджуючих документів, зокрема, медичний висновок закладу охорони здоров`я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
За таких обставин особа має право на призначення дострокової пенсії за віком, якщо вона надала до пенсійного органу висновок лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 по справі № 330/2181/16-а та Касаційним адміністративним судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 636/2618/17.
Як встановлено судом, відповідачами не заперечено обставини, які надають право позивачу на призначення дострокової пенсії за віком, а саме: наявність відповідного страхового стажу не менше 15 років та досягнення відповідного віку 50 років.
Разом з тим, підставою для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 стала відсутність документів, які підтверджують те, що її дитина визнана особою інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, з приводу чого суд зазначає таке.
Дослідженою судом постановою лікарської консультативної комісії від 27.02.2024 №850 підтверджено, що син позивача хворий на нейродерміт та мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, що передбачено Переліком медичних показань.
Крім того, суд зазначає, що у листі від 09.04.2024 №4729-3384/Д-02/8-1700/24 відповідач 1, вказуючи на відсутність у позивача документів, що підтверджують визнання її сина ОСОБА_2 дитиною з інвалідністю, одночасно зауважує, що згідно з наданою позивачем довідкою Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради від 08.02.2024 №77 позивач з 24.08.2000 до 01.07.2022 отримувала допомогу по догляду за дитиною-інвалідом ОСОБА_2 (05.05.1987).
Щодо неврахування відповідачем поданих позивачем корінців медичних висновків, оскільки в таких ПІБ дитини не відповідає ПІБ паспорту ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), то суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
За наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що для призначення пенсії згідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачем було надано пенсійному органу всі передбачені нормами діючого законодавства документи.
Відповідно, позивачем доведено безпідставність відмови їй у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому, згідно з принципом процесуальної економії слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопустимим є штучне подвоєння судового процесу (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Суд враховує, що лист відповідача 1 від 09.04.2024 №4729-3384/Д-02/8-1700/24 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у такому листі, містить правову позицію суб`єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.
Разом з тим, в ході судового розгляду судом встановлено протиправність рішень відповідача 2 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії.
Тому, на переконання суду, належним способом відновлення порушеного права позивача в даному випадку є визнання протиправними та скасування рішень відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії №172850024864 від 05.03.2024 та від 22.03.2024.
Статтею 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З наведеного слідує, що з урахуванням вимог ст. 45 Закону №1058-IV позивачу має бути призначена пенсія з 27.02.2024.
При цьому стосовно можливості зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачеві пенсію суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, за принципом екстериторіальності, структурним підрозділом визначено відповідача 2, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі 460/17257/23.
Суд враховує, що за приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;
- виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, після ухвалення рішення про відмову у призначенні пенсії електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду заяви про призначення пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про призначення пенсії, було зобов`язане здійснювати виплату такої пенсії.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є як зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію, так і зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати позивачу пенсію.
Суд зазначає, що у цій справі повноваження відповідачів не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб`єктів владних повноважень призначити та виплачувати позивачу пенсію.
Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку, дійсно, суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
З огляду на настання визначених законодавством умов, відповідачі були зобов`язані вчинити конкретні дії на користь позивача призначити та виплачувати пенсію відповідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 27.02.2024.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи не довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №172850024864 від 05.03.2024 та від 22.03.2024.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 27.02.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 з 27.02.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 242,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 242,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя С.А. Борискін
