ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
11 вересня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2190/24
Головуючий у першій інстанції Павлов В. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/862/24
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Чернігівський ліцей № 32 Чернігівської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею № 32 Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани,
місце ухвалення рішення суду м. Чернігів,
час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду 14 год. 30 хв.
У С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Чернігівського ліцею № 32 Чернігівської міської ради (далі Чернігівський ліцей № 32), в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Чернігівського ліцею № 32 від 07 грудня 2023 року № 464 про оголошення їй догани.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що з 22 листопада 2006 року обіймає посаду бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32. За час роботи в ліцеї посадові обов`язки виконувала сумлінно. 17 листопада 2023 року у приміщенні бібліотеки стався інцидент з участю завідувача бібліотеки, позивачки та учениці 2 класу. Підставою виникнення конфліктної ситуації стало невнесення завідувачем бібліотеки до формуляру відповідної літератури, яку взяла учениця. 22 листопада 2023 року на вимогу директора ліцею позивачка надала письмові пояснення. Наказом від 07 грудня 2023 року їй оголошено догану у зв`язку з грубим порушенням п. 2.42 посадової інструкції бібліотекаря. Указувала, що посилання в наказі на зазначений пункт посадової інструкції є незаконним, оскільки цю інструкцію вона у 2022 році підписувати відмовилася через неправомірне збільшення переліку її посадових обов`язків, які істотно змінюють трудові функції та умови праці позивачки.
Зазначала, що оскаржуваний наказ не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного проступку, відсутня інформація, в чому саме проявилося грубе порушення нею посадової інструкції та правил службового спілкування. У наказі не зазначено фактичних обставин, які послужили підставою для застосування дисциплінарного стягнення, відсутнє нормативне посилання на назву, статтю, її частину нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Також наказ не містить її підпису, а відповідний акт про відмову від підпису відсутній, що свідчить про грубе порушення процедури накладення дисциплінарного стягнення та про упередженість директора ліцею щодо позивачки.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2024 року у задоволенні позовних ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею № 32 Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Чернігівського ліцею № 32 від 07 грудня 2023 року про оголошення їй догани.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції фактично не встановлювалися складові дисциплінарного проступку, зокрема, проігноровано те, що інцидент стався саме через недотримання завідувачем бібліотеки правил користування бібліотекою та порушення нею посадових обов`язків. Судом помилково встановлено сторони конфлікту, оскільки інцидент стався безпосередньо між позивачкою та завідувачем бібліотеки, хоча і в присутності дитини.
Скаржниця зазначає, що в рішенні суду не досліджено ні форми вини, ні причинно-наслідкового зв`язку між діяннями та наслідками, а її провину встановлено виключно на підставі показів свідків, які особисто присутніми під час події не були, зокрема, заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 та бабусі учениці ОСОБА_3 . При цьому безпосереднього свідка інциденту завідувача бібліотеки ОСОБА_4 судом не допитано.
Стверджує, що районний суд недоречно посилається у своєму рішенні як на належний і допустимий доказ посадову інструкцію бібліотекаря, яку вона 05 жовтня 2022 року відмовилася підписувати з огляду на суттєве розширення повноважень та обов`язків працівника-бібліотекаря, а більшість нововведених обов`язків за новою посадовою інструкцією взагалі належить до компетенції завідувача науково-технічної бібліотеки. Незважаючи на те, що позивачка є простим бібліотекарем, їй запропоновано обов`язки, наведені у п. 2.3, 2.4, 2.4.5, 2.4.3, 2.19, 2.27, 2.31, які має виконувати завідувач. Такі обов`язки не відповідають посаді бібліотекаря у зв`язку з невідповідністю посади, заробітної плати із ступенем надмірної завантаженості і підвищеним рівнем відповідальності працівника. Указує, що п. 2.39 та 2.42 інструкції не містять чіткого трактування, що дозволяє роботодавцю зловживати нормами на свою користь.
Звертає увагу на ту обставину, що ні статут Чернігівського ліцею № 32, ні інші нормативно-правові акти відповідача чітко не регламентують поняття морально-етичних норм та культури службового спілкування. У наказі про оголошення догани взагалі не досліджено питання морально-етичних норм та його визначення, отже виснує, що догана оголошена на основі оціночних суджень роботодавця.
Вважає, що суд першої інстанції незаконно врахував при вирішенні спору психодіагностичний висновок психолога, оскільки до його повноважень, визначених Положенням про психологічну службу у системі освіти України, яке затверджене наказом МОН України від 22 травня 2018 року, не віднесено складання психологічних висновків для судового процесу. Беручи до уваги приписи ст. ч. 2 ст. 38, 77-80 ЦПК України, наявний у справі висновок та показання практичного психолога, який є працівником ліцею, є недопустимими доказами у справі.
У наданому відзиві Чернігівський ліцей № 32, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає. Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник відповідача адвокат Бабинець С.П. зазначає, що ОСОБА_1 не навела конкретних фактів та доказів безпідставності винесення їй догани. Єдиним аргументом, на який посилається скаржниця, є те, що внаслідок непідписання нею нової посадової інструкції, в якій визначено її посадові обов`язки та з якими позивачку ознайомлено два роки тому, цей документ є незаконним.
Вважає, що скаржниця безпідставно наголошує на неправильному застосуванні районним судом приписів ст. 9, 31 КЗпП України, оскільки у рішенні суду посилання на зазначені норми відсутнє, вони не стосуються предмету спору. Керівництво ніколи не вимагало від ОСОБА_1 виконання робіт, не обумовлених посадовою інструкцією.
Стверджує, що не можуть застосовуватись при вирішення спору правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 та від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19, оскільки хоча предметом розгляду даних справ і було оскарження наказів про догану, обставини, підстави та причини для цього не є тотожними.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення позивачкою посадових обов`язків як бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32. Суд указав, що саме позивачка наполягала на присутності під час її спілкування з завідувачем бібліотеки ОСОБА_4 з приводу видачі дитині журналу без запису у формулярі учениці 2 класу ОСОБА_5 . Зміст розмови та заборона залишення семирічною дитиною бібліотеки, а також її подальше примусове спонукання розповісти про обставини отримання літератури вже у заступника директора викликали у дитини емоційне перевантаження та почуття безпорадності. Тобто, саме умисними та усвідомленими діями позивачки було завдано семирічній дитині глибоку психоемоційну травму.
Районний суд визнав безпідставними твердження ОСОБА_1 про неврахування директором ліцею при винесенні оскаржуваного наказу наданих нею пояснень, оскільки за його змістом однією з підстав оголошення наказу є письмові пояснення позивачки. Суд констатував, що в наказі чітко визначено конкретне порушення п. 2.42 посадової інструкції бібліотекаря, що надає можливість перевірити вину позивачки і правомірність накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявність неприязних стосунків позивачки з завідувачем бібліотеки, а також іншими працівниками навчального закладу не впливають на обґрунтованість притягнення її до дисциплінарної відповідальності. В цьому конкретному випадку їх взаємовідносини не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з обставинами порушення позивачкою трудової дисципліни, адже вибір способу та манери поведінки з дитиною, дотримання морально-етичних норм залежали виключно від ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 з 22 листопада 2006 року працює в Чернігівському ліцеї № 32 на посаді бібліотекаря, що підтверджується копією наказу від 21 листопада 2006 року № 69 та відповідним записом у трудовій книжці позивачки (а.с. 38, 24-27).
Службові обов`язки бібліотекаря, права та підстави для відповідальності були закріплені посадовою інструкцією бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32 від 15 лютого 2007 року № 54, з якою позивачку ознайомлено під розпис (а.с. 29-31).
Наказом директору ліцею від 05 жовтня 2022 року № 251 затверджено, в тому числі, посадову інструкцію бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32 ЧМР (а.с. 96). Останній аркуш посадової інструкції містить запис про те, що позивачці було вголос прочитано посадову інструкцію та вручено її примірник, проте в графі «Отримала і ознайомлена» поставити підпис остання відмовилась (а.с. 97-100).
Актом від 05 жовтня 2022 року комісія в складі директора ліцею ОСОБА_6 , заступників директора з НВР ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , заступника голови ПК ОСОБА_9 засвідчила, що бібліотекарка ОСОБА_1 була ознайомлена зі своєю посадовою інструкцією, яка затверджена наказом директора ліцею від 21 вересня 2022 року № 234, в присутності членів комісії та відмовилась поставити свій підпис (а.с. 32).
17 листопада 2023 року на ім`я директора Чернігівського ліцею № 32 надійшла доповідна ОСОБА_1 щодо неналежного виконання посадових обов`язків завідувача бібліотеки ОСОБА_4 , зокрема, порушення правил обліку бібліотечного фонду. У ній зазначено, що під час розмови із завідувачем була присутня учениця 2-А класу ОСОБА_10 , яка, розповідаючи обставини видачі їй бібліотечної літератури, почала плакати. Позивачка просила відреагувати на дії ОСОБА_4 , в яких вбачає непрофесійність і які приводять до збільшення заборгованості і незрозумілих ситуацій (а.с. 18).
Цього ж дня на ім`я директора навчального закладу надійшла доповідна завідувача бібліотеки ОСОБА_4 , в якій остання пояснила обставини виниклої ситуації, яка відбулася в її присутності в приміщенні бібліотеки з участю ОСОБА_1 та учениці 2 класу, зазначивши, що позивачка, з`ясовуючи у дитини, чому літературу не було записано у формуляр, почала вчиняти неприпустимий вплив на дитину, довівши її до сліз. Позивачка хотіла відвести дитину до завуча, проте, дівчинка просила відпустити її до класу (а.с. 23).
З приводу події, яка відбулась за участю ОСОБА_1 17 листопада 2023 року, до директора ліцею з доповідними звернулися заступник директора з НВР ОСОБА_2 (а.с. 22) та вихователь групи подовженого дня ОСОБА_11 (а.с. 28).
З результатів бесіди психолога ліцею № 32 ОСОБА_12 з ученицею 2-А класу ОСОБА_13 , проведеної 17 листопада 2023 року, вбачається, що 17 листопада 2023 року до психолога звернулась заступник директора з НВР ОСОБА_2 щодо пригніченого емоційного стану учениці з метою з`ясування причини такого стану. За спостереженням психолога у той момент дівчинка знаходилась в стані емоційного збудження, плакала, була налякана. Під час бесіди з нею спостерігалися наступні ознаки нервово напруження: тремтіння рук, тремтіння на обличчі, дитина весь час плакала, кажучи, що боїться відвідувати бібліотеку. Зі слів дитини стало відомо, що 17 листопада 2023 року вона відвідала бібліотеку, щоб повернути книгу, яку їй видала бібліотекар. У бібліотеці її зустріла інша бібліотекарка, яка почала звинувачувати дівчинку у неправомірних діях, а саме у тому, що вона не мала права брати книгу. Зі слів дитини бібліотекар поводилася з нею грубо, кричала, схопила її за руку, погрожуючи відвести до завуча. Дівчинка злякалася, почала плакати, сказала, що більше не прийде до бібліотеки, аби тільки не вели до завуча. За результатом психологічної діагностики методом «Малюнок настрою» у ОСОБА_5 виявлено високий рівень тривожності й емоційної напруги. За висновком психолога дитина дійсно перенесла емоційний стрес, отримала психологічну травму. Був фізичний контакт, який може розглядатися як фізичне насилля, скоєне відносно учениці, яка потребує подальшої корекційної психологічної допомоги, контроль за емоційним станом з боку батьків та психолога (а.с. 91).
21 листопада 2023 року на адресу ОСОБА_1 відповідачем надіслано службовий лист за підписом директора ліцею ОСОБА_6 з проханням надати пояснення щодо неприпустимої поведінки під час спілкування з ученицею ОСОБА_13 та в її присутності, що призвело до психологічної травми дитини (а.с. 33).
22 листопада 2023 року до керівництва навчального закладу зі скаргою звернулася бабуся учениці ОСОБА_14 (а.с.19-20), а 23 листопада 2023 року зі скаргою звернулася представник батьківського комітету 2-А класу ОСОБА_15 (а.с. 21).
22 листопада 2023 року ОСОБА_1 скерувала до директора ліцею свої пояснення з приводу подій 17 листопада 2023 року (а.с. 16-17), в яких указала, що коректно поставилась до дитини, спілкувалася з дівчинкою без підвищення тону голосу. Запропонувала дитині заспокоїтися, вмити обличчя і розповісти обставини видачі їй літератури заступнику директора, проте дівчинка відмовилася і пішла до класу.
Наказом директора ліцею від 07 грудня 2023 року № 464, керуючись ст. 147-152 КЗпП України, у зв`язку з грубим порушенням п. 2.42 посадової інструкції бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32 бібліотекарю ОСОБА_1 оголошено догану. Підстава: доповідна ОСОБА_4 ; доповідна ОСОБА_11 , доповідна ОСОБА_2 , пояснювальна ОСОБА_1 , скарга ОСОБА_14 , скарга ОСОБА_15 , результат бесіди практичного психолога ОСОБА_12 (а.с. 42). Підпису позивачки про ознайомлення наказ не містить.
Відповідно до акту від 07 грудня 2023 року в присутності голови комісії ОСОБА_6 та членів комісії ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_17 позивачку ознайомлено з наказом від 07 грудня 2023 року про оголошення їй догани, проте вона відмовилась від підпису (а.с. 92).
Звернувшись з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, ОСОБА_1 посилалася на недотримання відповідачем процедури накладення дисциплінарного стягнення та протиправність оспорюваного наказу, указавши, що оскаржуваний наказ не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного проступку, відсутня інформація, в чому проявилося грубе порушенню нею посадової інструкції та правил службового спілкування. Посилання в наказі на п. 2.42 посадової інструкції вважала незаконним, оскільки цю інструкції у 2022 році не підписала через розширений перелік обов`язків, які істотно змінюють трудові функції та умови праці позивачки.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Статтею 2-1 КЗпП України закріплена рівність трудових прав громадян України, недопущення дискримінації у сфері праці.
Положення ст. 139 КЗпП України передбачають обов`язки працівників працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Відповідно до ст. 147-149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушеннями трудової дисципліни, тому для встановлення дисциплінарного проступку важливо з`ясувати коло трудових (службових) обов`язків працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків (висновок Верховного Суду у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 757/16203/16-ц, від 19 липня 2022 року у справі № 608/715/21, від 30 березня 2022 року у справі № 530/1450/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 171/131/20). Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 695/35/20).
Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Відмова працівника від ознайомлення з наказом про оголошення стягнення або від посвідчення цього факту своїм підписом не ставить під сумнів чинність стягнення, але в разі спору в суді така відмова повинна бути доведена. На практиці відмова засвідчується актом, складеним за участю очевидців цього факту.
Відповідно до положень ст. 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам законодавства та встановленим фактичним обставинам справи.
У справі встановлено, що позивачка з 22 листопада 2006 року працює на посаді бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32.
Судом першої інстанції шляхом дослідження матеріалів справи та допиту свідків встановлено, що подія, яка передувала винесенню оспорюваного наказу, відбулася 17 листопада 2023 року в приміщенні бібліотеки навчального закладу. Цього дня в бібліотеці працювали завідувач бібліотеки ОСОБА_4 та позивачка. Зранку бібліотеку відвідала учениця 2-А класу ОСОБА_10 , яка обрала необхідну літературу. Через дзвоник на урок завідувач бібліотеки дозволила дівчинці взяти журнали з собою без запису їх до формуляру. Під час повернення дитиною літератури у приміщенні бібліотеки ОСОБА_1 , підвищуючи голос, з`ясовувала у неї, чому книжки не записані до формуляру. Не зважаючи на пояснення завідувача бібліотеки про наданий дитині дозвіл взяти літературу без запису, ОСОБА_1 , тримаючи дівчинку за руку, залякувала її, погрожуючи відвести до завуча. Дитина розхвилювалася, почала плакати, благала її відпустити, зазначивши, що більше не буде ходити до бібліотеки, після чого втекла до класу.
Забравши дівчинку після уроків, до позивачки звернулась її бабуся ОСОБА_3 з метою з`ясування ситуації, що виникла, проте ОСОБА_1 поводилась агресивно, наголошуючи на відсутності неупереджених свідків конфлікту.
З приводу наведеної події з доповідними на ім`я директора ліцею 17 листопада 2023 року звернулися позивачка, завідувач бібліотеки ОСОБА_4 та заступник директора з НВР ОСОБА_2 .
Зокрема, в доповідній записці заступника директора йшлося про те, що учениця 2-А класу ОСОБА_5 перебувала у стані емоційного стресу, зазначено, що дитина була дуже засмучена і постійно плакала. Для з`ясування стану дитини заступник директора звернулася до практичного психолога ліцею ОСОБА_12 з проханням надати дівчинці першу психологічну допомогу.
Результати бесіди з ученицею ОСОБА_13 психолог виклала письмово. За спостереженням психолога дівчинка знаходилась в стані емоційного збудження, плакала, була налякана. Під час бесіди з нею спостерігалися наступні ознаки нервово напруження: тремтіння рук, тремтіння на обличчі, дитина весь час плакала. Зі слів дитини стало відомо, що 17 листопада 2023 року вона відвідала бібліотеку, щоб повернути книгу, яку їй видала бібліотекар. У бібліотеці її зустріла інша бібліотекарка, яка почала звинувачувати дівчинку у тому, що вона не мала права брати книгу. Зі слів дитини, бібліотекар поводилася з нею грубо, кричала, схопила її за руку, погрожуючи відвести до завуча. Дівчинка злякалася, почала плакати. За висновком психолога дитина дійсно перенесла емоційний стрес, отримала психологічну травму. Був фізичний контакт, який може розглядатися як фізичне насилля, скоєне відносно учениці, яка потребує подальшої корекційної психологічної допомоги, контроль за емоційним станом з боку батьків та психолога.
Ураховуючи подані заступником директора та завідувачем бібліотеки доповідні, а також результати бесіди психолога з ученицею, директор ліцею запропонувала ОСОБА_1 надати пояснення щодо поведінки під час спілкування з ученицею ОСОБА_13 та в її присутності. В наданих 22 листопада 2023 року письмових поясненнях позивачка зазначила, що коректно поставилась до дитини, спілкувалася з дівчинкою без підвищення тону голосу. Запропонувала дитині заспокоїтися, вмити обличчя і розповісти обставини видачі їй літератури заступнику директора, проте дівчинка відмовилася і пішла до класу. Позивачка наголошувала на упередженому ставленні до неї завідувача бібліотеки та практичного психолога, які вже писали на неї доповідні, що містили неправдиву інформацію.
Підставою для оголошення 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 догани відповідач визначив порушення нею п. 2.42 посадової інструкції бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32, згідно з яким завданням та обов`язком бібліотекаря є дотримання морально-етичних норм, культури службового спілкування та правил службового етикету.
Оспорюючи наказ, позивачка стверджувала про незаконність посилання в ньому на п. 2.42 посадової інструкції, наголошуючи, що з нею не ознайомлена.
Разом з тим, комісією у складі чотирьох осіб зафіксовано те, що 05 жовтня 2022 року позивачці було вголос прочитано посадову інструкцію, затверджену наказом № 251 від 05 жовтня 2022 року, вона отримала її примірник, але в графі «отримала» і «ознайомлена» підписи поставити відмовилась (а.с. 100). При цьому, ОСОБА_1 продовжує виконувати трудову функцію.
Суд виходить з того, що і у п. 1.5 посадової інструкції бібліотекаря № 54 від 15 лютого 2007 року, і у розділі 1 посадової інструкції бібліотекаря Чернігівського ліцею № 32, затвердженої наказом директора від 05 жовтня 2022 року, зазначено, що бібліотекар керується чинним законодавством про культуру, освіту та бібліотечну справу.
Статтею ст. 54 ЗУ «Про освіту» визначені права та обов`язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу. Відповідно до ч. 2 даної норми педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані, в тому числі, сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що не є предметом спору питання згоди або незгоди позивачки з посадовою інструкцією від 05 жовтня 2022 року та правильність або неправильність посилання роботодавця в оспорюваному наказі на порушення ОСОБА_1 п. 2.42 посадової інструкції, оскільки на позивачку, як особу, що залучається до освітнього процесу, законодавчо, зокрема нормами ст. 54 ЗУ «Про освіту», покладено обов`язок дбати про фізичне і психічне здоров`я здобувачів освіти; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти.
Культура бібліотечної діяльності в значній мірі визначається дотриманням працівниками естетичних норм поведінки і спілкування. Професія бібліотекаря вимагає від спеціаліста бути уважним, тактовним, витриманим.
Отже, встановлені роботодавцем обставини порушення позивачкою трудової дисципліни прямо стосуються тих обов`язків, які є складовими трудової функції ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст розмови семирічної дитини з позивачкою з приводу видачі літератури без запису до формуляру, спонукання ОСОБА_1 розповісти про обставини її отримання вже у заступника директора та заборона залишення бібліотеки, очевидно викликали у дівчинки емоційне перевантаження та почуття безпорадності. Суд виходить з того, що навіть у випадку обґрунтованості вимог позивачки до завідувачки бібліотеки, емоційність цих вимог не мала та не могла бути скерована щодо дитини. Таким чином, районним судом правильно встановлено, що психоемоційну травму дитині завдано умисними та усвідомленими діями ОСОБА_1 .
Не зазначення в оскаржуваному наказі від 07 грудня 2023 року № 464 всіх обставин порушення, за які ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не створює підстав для визнання його незаконним з огляду на те, що підставою для його оголошення зазначено посилання на доповідні завідувача бібліотеки ОСОБА_4 , заступника директора ОСОБА_2 , вихователя ГПД ОСОБА_11 скарг ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , пояснювальну ОСОБА_1 , результати бесіди шкільного психолога ОСОБА_12 , з яких вбачаються обставини вчиненого позивачкою дисциплінарного проступку.
На переконання колегії суддів, районний суд, заслухавши пояснення позивача, показання допитаних в судовому засіданні свідків, проаналізувавши доповідні ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , пояснювальну ОСОБА_1 , обставини, зазначені в скаргах ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також результати бесіди практичного психолога ОСОБА_12 , дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення позивачкою посадових обов`язків бібліотекаря. Наявність неприязних стосунків позивачки з завідувачем бібліотеки ОСОБА_4 , а також з керівництвом та іншими працівниками навчального закладу не впливають на законність притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Відсутність у оспорюваному наказі підпису ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом наказу не ставить під сумнів його законність, оскільки відмова позивачки поставити підпис засвідчена наявним у справі актом від 07 грудня 2023 року, складеним за участю очевидців цього факту.
Не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про неналежність та недопустимість як доказу у справі висновку практичного психолога, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).
На спростування доводів позову стороною відповідача до відзиву додано, в тому числі, результати бесіди практичного психолога ліцею з ученицею 2-А класу ОСОБА_13 . Ці викладені письмово результати бесіди не є висновком експерта, як хибно вважає сторона позивача, і не складались для подання до суду. Психолог ліцею з огляду на звернення заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 щодо пригніченого емоційного стану дівчинки провела відповідно до своїх повноважень з нею бесіду, результати якої оформила письмово. Наведені результати бесіди були досліджені та оцінені судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами, зокрема, доповідними, скаргами, пояснювальними, а також показами допитаних судом свідків.
Суд відхиляє також доводи позивачки про те, що суд, вирішуючи спір. безпідставно допитав як свідків осіб, які не були безпосередніми учасниками інциденту ОСОБА_3 (бабусю дівчинки) та ОСОБА_2 (заступника директора з навчально-виховної роботи). Колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості заявити клопотання в суді першої інстанції про допит ОСОБА_5 та завідувачки бібліотеки ОСОБА_4 як свідків, проте, як свідчать матеріали цієї справи, таких дій не вчинила, а відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2024 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова
