справа № 757/13711/22-ц головуючий у суді І інстанції Третяк Я.М.
провадження № 22-ц/824/9557/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Козьменко Анною Григорівною на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення російської федерації-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення російської федерації, в якому просив:
- стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності;
- стягнути з російської федерації в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 2 420 830,92 грн.;
- стягнути з російської федерації в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позов вказує, що є власником будинку площею 104,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також Позивач є власником майна, що знаходилося в наведеному будинку.
24 лютого 2022 року приблизно о 5 год. 30 хв. ранку президент російської федерації ОСОБА_2 оголосив про рішення провести спеціальну військову операцію з демілітаризації України.
24 лютого 2022 року близько 5 ранку по всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових об`єктів. На прикордонних з російською федерацією та Республікою Білорусь районах відбувалися обстріли через державний кордон країни прикордонних підрозділів та блокпостів із застосуванням артилерії, важкої техніки та стрілецької зброї.
24 лютого 2022 року Президент України ОСОБА_3 підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
З 24 лютого 2022 російська федерація продовжує повномасштабне вторгнення на територію України. Частина території України, зокрема смт. Гостомель та інші міста Бучанського району, перебували в частковій окупації російських військових до 2 квітня 2022 року. Селище Гостомель опинилось в зоні запеклих військових дій, було зруйновано багато житлових будинків, об`єктів інфраструктури.
Зазначає, що внаслідок артилерійських обстрілів 27 лютого 2022 року будинок позивача був повністю зруйнований. Наведені обставини підтверджуються актом про знищення/пошкодження майна від 25 травня 2022 року; фотографіями будинку після пошкодження та руйнування. Будинок не придатний для подальшого використання для проживання. Отже, через руйнування будинку, руйнування інфраструктури смт. Гостомель, в тому числі газо-, водо- та електропостачання, позивач не в змозі користуватися будинком та майном, яке в ньому знаходилось. Таким чином, в результаті артилерійських обстрілів під час військового вторгнення російської федерації позивачу було спричинено майнову та моральну шкоду.
Позивач вважає, що обов`язок відшкодування спричиненої майнової та моральної шкоди в повному обсязі лежить на державах Україна та російській федерації. Наразі, державою Україна позивачу не було надано іншого житла, шкоду за зруйноване житло не відшкодовано, будинок не відновлено.
Наголошує, що позивачу було завдано значної моральної шкоди, оскільки він лишився без власного житла і речей, через що позивач знаходиться у стані постійного стресу та нервозності.
Враховуючи зазначене, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі по 100 000,00 грн., що відповідає середньому розміру відшкодування моральної шкоди, який застосовується Європейським судом з прав людини у разі порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такими чином, під час військового вторгнення російської федерації позивачу було спричинено майнову та моральну шкоду.
Державною казначейською службою України подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачем жодних прав та інтересів позивача не порушено, відповідач не вступав у правовідносини з позивачем і жодної шкоди йому не завдав. До того ж, позивач не вказує на казначейство як на порушника своїх прав. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту знищення майна позивача саме внаслідок дії вибухонебезпечних предметів або вибухових речовин, які використовувалися під час відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Кабінетом Міністрів України подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326, встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, та визначення шкоди та обсягу збитків здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Мінрегіону за погодженням з Мінреінтеграції. Міністерством розвитку громад та територій України було видано наказ від 28 квітня 2022 року №65, яким затверджено Методику обстеження будівель та споруд, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів, згідно з якою обстеження пошкоджених чи зруйнованих будівель і споруд здійснюється відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого Постановою КМ України від 12 квітня 2017 року №257. Міністерством аграрної політики та продовольства України було видано наказ від 18 травня 2022 року №295, яким затверджено Методику визначення шкоди та збитків, завданих земельному фонду України внаслідок збройної агресії рф, відповідно до якої інформаційною базою для визначення шкоди та збитків є будь-які документально підтверджені відомості (акти обстеження, акти комісій із визначення збитків, звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, первинні документи бухгалтерського обліку, відомості Державного земельного кадастру, документація із землеустрою та ін.), а розмір збитків, завданих власникам земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначається комісіями, створеними місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Постановою КМ України від 19 квітня 1993 року №284. При цьому до розміру таких збитків зараховується вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво та неодержаний дохід. 04 серпня 2022 року на офіційному вебсайті Міністерства економіки України було оприлюднено для обговорення проект Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Цей проект сприяє вирішенню частини спірних питань щодо застосування методик оцінки розміру збитків. Також зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року №951 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326» було розроблено зокрема додаток до Порядку №326, а саме визначено Загальні засади оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації. У вказаних Загальних засадах зокрема передбачено: уніфікацію щодо методик оцінки шкоди та збитків; організаційні засади оцінки збитків; методичні засади визначення розміру збитків, спричинених російською федерацією. Всі зазначені нормативні акти полегшують та унормовують фіксацію та оцінку збитків майну осіб, яке постраждало внаслідок збройної агресії російської федерації. Таким чином, Кабінетом Міністрів України вчинені всі дії щодо законодавчого регулювання процедури отримання компенсації за зруйноване майно та позивачем не надано доказів звернення та отримання відмови або відшкодування шкоди військово-цивільною адміністрацією або ж органом місцевого самоврядування.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Козьменко А.Г. подано відповідь на відзив, поданий представником Кабінету Міністрів України, в якому просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Також, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Козьменко А.Г. подано заяву, в якій зазначено, що 12 грудня 2023 року позивач отримав 19 700,08 грн. у рахунок компенсації, що, на його думку, не відповідає реальним збиткам майну, яке було визначене як непридатне для нормальної експлуатації, а тому просить врахувати наведену обставину при визначені розміру відшкодування майнової шкоди з російської федерації та вважати, що розмір позовних вимог до російської федерації становить 2 420 830,92 грн.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення російської федерації задоволено частково. Стягнуто з російської федерації в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 2 420 830,92 грн. Стягнуто з російської федерації в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. Стягнуто з російської федерації на користь держави судовий збір у розмірі 12 405,00 грн. У решті позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди представник ОСОБА_1 - адвокат Козьменко Анна Григорівна 19 березня 2024 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі представник підтримав доводи апелянта, викладені у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції та вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що позовні вимоги в частині невиконання Україною позитивних обов`язків обумовлюються наступним: непроведення ефективного розслідування; невжиття превентивних заходів захисту, в результаті чого життя, здоров`я і майно позивача та його родини опинилося в реальній небезпеці; відсутність ефективного механізму отримання компенсації за зруйноване та пошкоджене майно.
З рішення не вбачається, що суд належним чином встановив всі обставини справи та надав відповіді на важливі і доречні доводи позивача. Деякі важливі обставини, наприклад, щодо кримінального провадження за фактом пошкодження майна позивача, взагалі не відображені в рішенні суду. В рішенні не пояснено, які саме доводи суд відхиляє і чому, які саме докази, надані позивачем, визнані судом неналежними та недопустимими.
Вважає посилання суду на постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947 не доречним, адже відповідно до пункту 37 Постанови, виплата грошової компенсації постраждалим є складовою частиною формування консолідованої претензії України до російської федерації щодо реалізації її міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України на виконання ст. 6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Пунктами 5 і 6 цієї Постанови також підтверджується, що вона застосовується лише до Донецької та Луганської областей.
Крім того, Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» втратив чинність на підставі Закону №2217-ІХ від 21 квітня 2022 року. Таким чином, виплату компенсації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947 припинено. Цей факт є загальновідомим і не підлягає доказуванню.
Суд першої інстанції також посилається на Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року за №326. Однак цей Порядок регулює загальні засади визначення шкоди за відповідними напрямками та секторами економіки (Мінекономіки, Міноборони, МВС, Мінреінтеграції, тощо), і не встановлює порядок компенсації шкоди. Тому посилання на вищенаведену норму є цілком недоречним за цих обставин.
Разом з тим, позивач подавав заявку на отримання компенсації на відновлення пошкодженого майна у мобільному застосунку «Дія», що підтверджує факт використання ним запровадженого механізму компенсації за зруйноване майно. Так, 12 грудня 2023 року позивач отримав 19 700,08 грн. в рахунок компенсації. Однак ця сума не відповідає реальним збиткам майну, яке було визначене в експертному звіті як непридатне для нормальної експлуатації. Відповідно, розроблений в Україні механізм компенсації за зруйноване та пошкоджене майно виявився неефективним в ситуації позивача.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Козьменко Анною Григорівною на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення російської федерації, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російської федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російської федерації заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від рф або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за договором дарування житлового будинку від 16 грудня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. та зареєстрований в реєстрі за №3-6699, належить ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 06.06.2022 оціночна вартість будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 2 440 531,24 грн.
Згідно копії технічного звіту №10.06.2022/ТО, складеного технічним експертом Єфремовим В.А. , пошкодження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до другої категорії, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкції (категорій відповідальності конструкцій В та Б).
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на спричинення йому матеріальної та моральної шкоди в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення російської федерації, внаслідок чого було зруйновано його будинок, який є не придатним для подальшого проживання та користування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вважав доводи позивача щодо порушення з боку України її позитивних обов`язків, які проявилися в бездіяльності по забезпеченню безпеки його життю та майну внаслідок збройної агресії російської федерації не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Колегія суддів, перевіривши висновки суду викладені у оскаржуваній частині рішення виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
У статті 22 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зобов`язання держави стосовно поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів. Підтвердженням того виступають положення самих міжнародних договорів про права людини, які не виключають їх застосування у період збройних конфліктів, хоча й передбачають можливість відступу держави від окремих зобов`язань під час надзвичайної ситуації.
У рішенні від 08 січня 2004 року у справі «Айдер та інші проти Туреччини» ЄСПЛ указав, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має об`єктивну природу, засновану на теорії соціального ризику. Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій невстановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (пункт 70).
Отже, правова позиція ЄСПЛ ґрунтується на принципі про абсолютну відповідальність держави, зобов`язаної забезпечити в суспільстві мир і порядок і особисту безпеку людей, що знаходяться під її юрисдикцією. Тому порушення громадського порядку і миру, створення загрози безпеці людей є для держави самостійними підставами відповідальності за заподіяну шкоду.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Позитивні обов`язки держави згідно з практикою Європейського суду з прав людини можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки); вживати всіх відповідних заходів для захисту власності в межах своєї юрисдикції.
Оскільки Конвенція покликана захищати права, які є практичними й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов`язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації. Така компенсація може мати різні форми та встановлюватися, зокрема, залежно від виду порушення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, якою передбачено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами:
1) людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли в результаті збройної агресії російської федерації, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг;
2) економічні втрати, пов`язані з людськими втратами, напрям, що включає непрямі економічні втрати, пов`язані із зменшенням чисельності населення та відповідного зменшення економічних показників країни;
3) військові втрати напрям, що включає людські та матеріальні військові втрати і витрати, пов`язані з бойовими діями;
4) втрати, пов`язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, безпеки дорожнього руху, напрям, що включає людські та матеріальні втрати і витрати правоохоронних органів, пов`язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, забезпеченням безпеки дорожнього руху;
5) втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства напрям, що включає втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства, об`єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення;
6) втрати земельного фонду напрям, що включає втрати земельного фонду, а також пов`язану з ними упущену вигоду;
7) втрати лісового фонду напрям, що включає втрати лісонасаджень та пов`язані із ними витрати;
8) втрати надр напрям, що включає втрати надр, завдані самовільним їх користуванням, а також шкоду, завдану навколишньому природному середовищу під час самовільного користування надрами;
9) втрати акваторії напрям, що включає втрачену частину територіального моря, виключної морської (економічної) зони та внутрішніх морських вод України в Азовському та Чорному морях;
10) збитки, завдані природно-заповідному фонду, напрям, що включає збитки, завдані територіям та об`єктам природно-заповідного фонду, та пов`язані із ними витрати;
11) втрати інфраструктури транспорту, телекомунікаційної мережі та зв`язку напрям, що включає зруйновані або пошкоджені автомобільні, залізничні шляхи, транспортні розв`язки, телекомунікаційні мережі та інші об`єкти транспортної інфраструктури;
12) втрати енергетичної інфраструктури напрям, що включає зруйновані газо-, нафтопроводи, лінії електропередачі, інші об`єкти енергетичної інфраструктури;
13) втрати культурної спадщини напрям, що включає втрати об`єктів культурної спадщини;
14) економічні втрати підприємств напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності;
15) втрати установ та організацій напрям, що включає втрати установ та організацій усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна;
16) шкода, завдана земельним ресурсам, напрям, що включає шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням земельних ресурсів;
17) шкода, завдана атмосферному повітрю, напрям, що включає шкоду, завдану викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
18) збитки, завдані водним ресурсам та об`єктам водогосподарської 66 інфраструктури, напрям, що включає забруднення, засмічення, вичерпання та інші дії, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості ґрунтів та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики (абзаци 8 і 9 підпункту 1 пункту 2 постанови №326).
Також, 22 травня 2023 року набув чинності Закон України №2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України».
Вказаний Закон визначає перелік отримувачів компенсації за знищене та пошкоджене житло, її види, механізм оцінки втрат і порядок ухвалення рішення про надання коштів.
Отже, суд першої інстанції правомірно вважав, що Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України реалізувала позитивний матеріальний обов`язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, загибелі цивільних осіб, пошкодження майна через збройну агресію рф.
Позивач в ході судового розгляду підтвердив, що використав зазначений механізм отримання компенсації за зруйноване житло. Посилання на те, що визначена державою сума відшкодування є недостатньою та не відповідає сумі завданих майну збитків, апеляційний суд вважає неприйнятними, адже апелянт не позбавлений права оскаржити визначену суму відшкодування, оскільки у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року №381 визначено, що розмір компенсації за один пошкоджений об`єкт не може бути більший, ніж 500 000,00 гривень.
В той же час, слушними є доводи апелянта в частині неможливості застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 року №767), оскільки наразі цей порядок встановлював механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій і розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації виключно у разі знаходження майна постраждалого на території Донецької та Луганської областей.
Щодо доводів апелянта в частині непроведення ефективного розслідування колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В свою чергу, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення моральної шкоди внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення права власності, незалучення до участі у справі органів досудового розслідування та прокуратури, вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди завданої неефективним розслідуванням, виходить за межі предмету спору.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, та з урахуванням недоведеності позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову в оскаржуваній частині, однак помилково застосував постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 року №767), яка не може бути застосована до спірних правовідносин, оскаржуване судове рішення підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини посилання на цю постанову, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.
Керуючись ст. ст. 375, 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Козьменко Анною Григорівною - задовольнити частково.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди - змінити, виключити із мотивувальної частини посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 року №767).
В іншій оскаржуваній частині заочне рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова
