Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 363/2920/24 Суддя (судді) першої інстанції:Шубочкіна Т.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Зюнькіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
Рух справи.
17.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови №601 від 03.06.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою його притягнуто до відповідальності через неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте бойову повістку на 28.05.2024 він не отримував, акт про відмову від підпису від 24.05.2024 він не підписував, вказані документи складені з порушенням чинного законодавства, а саме у спірній постанові не вказано на який день та час він викликався за повісткою, не зазначено яку саме повістку він отримав, дату і номер, оскільки раніше він завжди з`являвся за викликом по повістках, пройшов ВЛК та подавав документи для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, внаслідок чого спірна постанова підлягає скасуванню як протиправна.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.07.2024 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення належним та достатніми доказами, а саме те, що зміст повістки про виклик на 28.05.2024 року о 07 год.30хв. доведено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 устно, про що складено акт у присутності свідків.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Крім того, апелянт наголосив, що суд першої інстанції залишив поза уваги обставини того, що повістку на 28.05.2024 він не отримував і не відмовлявся від її отримання, а акт про відмову від підпису за його участі не складався, і взагалі не знав про виклик його на військову службу за повісткою на 28.05.2024, тобто не знав про існування такої повістки. А прийнятті судом першої інстанції до уваги вищенаведені документи як належні докази - є порушенням норм КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження, продовжено термін розгляду справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024, після надходження 23.08.2024 справи з суду першої інстанції, призначено справу до слухання на 10.09.2024 о 11.00., яке не відбулось через неявку представника позивача та представника відповідача.
Термін розгляду справи був продовжений, слухання справи було призначено на 24.09.2024 о 11.00.
10.09.2024 відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу та пояснення, в яких вказано про правильність висновків суду першої інстанції та про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У відзиві зазначено, що 24.05.2024 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянину ОСОБА_1 було запропоновано отримати повістку про необхідність його явки 28.05.2024 об 07год.30хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте позивач відмовився отримувати повістку і зміст повістки був доведений останьому до відома і складено відповідний акт про відмову від отримання повістки. У подальшому, через неявку позивача 28.05.2024 за вказаною повісткою і неотримання від позивача повідомлення про причини неявки, відповідачем була прийнята спірна постанова про притягнення позивача до відповідальності внаслдок скоєнення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
В судовому засідання 24.09.2024 позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.213 КАС України неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини встановлені судом.
24.05.2024 р. ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав відмову у наданні відстрочки для догляду за своєю хворою матір`ю.
Згідно акту ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.05.2024 р. працівниками цієї установи ОСОБА_1 було запропоновано отриманти повістку з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 28.05.2024 року о 07 год.30 хв., проте ОСОБА_1 відмовився отримувати повістку у зв`язку із незгодою з рішенням комісії про надання відстрочки і текст повістки про необхідність явки 28.05.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 було доведено громадянину до відома у присутності свідків (а.с.33).
Вказаний акт підписаний працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і підписів інших осіб (свідків) не має.
Крім того, вказаний акт не містить посилань на номер чи серію повістки, для співставлення, яку саме повістку позивач відмовився отримувати.
В матеріалах справи у наявності документ - «повістка на відправку» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , домашня адреса АДРЕСА_1 , в якій вказано про наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 п-к Прибора М. з`явитися 28.05.2024 о 07.30.
Вказаний документ не містить підпису позивача, не містить номеру чи серії, не містить будь яких посалань на акт чи написів щодо відмови отримання цього документа і посвідчення такого факту сторонніми особами (свідками).
03.06.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову № 601 відносно ОСОБА_1 , про те, що (дослівно) «військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та протягом трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомив про причини неявки, що є порушенням вимог ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Обставини, що пом`якшують правопорушення не встановлено. Обставини, що обтяжують правопорушення не встановлено. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушеня, що передбачено ч.3 ст. 210-1 КУпАП - накладено штраф у розмірі 25500 грн.» (а.с. 10).
Вкзана постанова не містить посилання на акт ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.05.2024 р. про відмову позивача від отримання повістки і про доведення до відома позивача про час, дату та місце виклику за бойовою повісткою, тобто вказана постанова не приймалась з урахування вказаного акту і не є складовою цього адміністративного матеріалу.
Крім того, вказана постанова не містить посилання на номер повістки, яку працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 24.05.2024 р. намагалися вручити позивачу і не вказано, яка дата виклику була у цій повістці.
Також, зі змісту вказаної постанови не вбачається, в який саме день і час не з`явився ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за бойовою повісткою.
Тобто, у спірній постанові взагалі не має посилань, що ОСОБА_1 мав би з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 28.05.2024 року о 07 год.30 хв. і що йому було про це відомо і доведено до відома 24.05.2024.
Отже, зазначені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не можуть бути спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
За змістом ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 1 цієї статті визначені обов`язки громадян, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Пункт 3 цієї ж статті передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу(далі - Указ №65). Згідно пункту 79 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в редакції від 30.12.2022) (далі Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року №352, повістки громадянам можуть вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Висновки суду.
Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період, тобто, за спірною постановою встановлено вчинення позивачем адміністративного проступку у порушенні частин 1 та 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було доведено до відома позивача про виклик останнього за бойовою повісткою на 28.05.2024 року о 07год.30хв., проте без поважних причин позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, отже скоїв адміністративне правопорушення, внаслідок чого його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Проте, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що відповідач довів до відома позивача про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 за бойовою повісткою 28.05.2024 року о 07год.30хв.
Наявні в матеріалах справи докази, складені відповідачем, не є належними, достатніми і допустимими доказами на підтвердження вказаної обставини.
Так, згідно акту ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.05.2024 р. працівниками цієї установи ОСОБА_1 було запропоновано отримати повістку з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 28.05.2024 року о 07 год.30 хв., проте ОСОБА_1 відмовився отримувати повістку у зв`язку із незгодою з рішенням комісії про надання відстрочки і текст повістки про необхідність явки 28.05.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 було доведено громадянину до відома у присутності свідків (а.с.33).
Проте, вказаний акт підписаний лише працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не сторонніми особами, яких би можна було б вважати незацікавленими особами і назвати свідками.
Цей факт залишився поза уваги суду першої інстанції, і цей акт не можна вважати належним та допустимим доказом, що позивач знав про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 07.30 год 28.05.2024.
Крім того, доречно було б, щоб в акті про відмову від отримання повістки були б записи про номер чи дату видачі повістки чи серію повістки для подальшого співставлення і з`ясування, яку саме повістку позивачу намагались вручити і яку саме повістку позивач відмовився отримувати.
В матеріалах справи у наявності документ - «повістка на відправку» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , домашня адреса АДРЕСА_1 , в якій вказано про наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 п-к Прибора М. з`явистияся 28.05.2024 о 07.30., проте вона не містить будь яких посилань, що її відмовились отримати, не має посилань на акт про відмову у отрманні цього документа, і не має номеру чи серії повістки.
Отже, інші документи відповідачем не складались, відео зйомка під час вручення 24.05.2024 позивачу повістки на 28.05.2024 не проводилась.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні належні, достатні та допустимі докази, про те, що позивач належним чином був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 07.30. 28.05.2024.
03.06.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову № 601 відносно ОСОБА_1 , про те, що (дослівно) «військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та протягом трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомив про причини неявки, що є порушенням вимог ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Обставини, що пом`якшують правопорушення не встановлено. Обставини, що обтяжують правопорушення не встановлено. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушеня, що передбачено ч3 ст. 210-1 КУпАП … накладено штраф у розмірі 25500 грн.» (а.с. 10).
Як вже було зазначено, що вказана постанова не містить посилання на акт ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.05.2024 р. про відмову позивача від отримання повістки і про доведення до відома позивача про час, дату та місце виклику за бойовою повісткою, тобто вказана постанова не приймалась з урахування вказаного акту і не є складовою цього адміністративного матеріалу.
Крім того, вказана постанова не містить посилання на номер повістки, яку працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 24.05.2024 р. намагалися вручити позивачу і не вказано, яка дата виклику була у цій повістці.
Також, зі змісту вказаної постанови не вбачається, в який саме день і час не з`явився ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за бойовою повісткою.
Тобто, у спірній постанові взагалі не має посилань, що ОСОБА_1 мав би з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 28.05.2024 року о 07 год.30 хв. і що йому було про це відомо і доведено до відома 24.05.2024.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова не відповідає положенням ч.2 ст.2 КАС України.
Так суд має перевірити дотримання відповідачем чи прийнято таке рішення (п.3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); (п.4) безсторонньо (неупереджено); (п.5) добросовісно; (п.6) розсудливо; (п.7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Також колегією суддів було враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, апеляційний суд наголошує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що позивач знав про час, дату та місце необхідної його явки 28.05.2024 року о 07 год.30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого постанова підлягає скасуванню як протиправна, оскільки відсутні докази того, що позивач достеменно знав про виклик його за бойовою повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 28.05.2024 року о 07 год.30 хв, що позивач свідомо ухилявся від виконання виклику, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Доводи позивача з приводу неправильності оформлення документів та недоведеність відповідачем певних обставин заслуговують на увагу, а висновки суду першої інстанції з цього питання є помилковими.
Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Внаслідок вказаного, решти доводів сторін є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції та заслуговують на увагу, а позиція відповідача, як суб`єкта владних пованожень, не доведена належними доказами, як то передбачено положенням ч.2 ст.77 КАС України.
Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.
Керуючись статтями 9, 272, 286, 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2024 р. - задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 601 від 03.06.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 25000 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк
