Єдиний державний реєстр судових рішень
Окрема думка суддів К. М. Пількова та Ю. Л. Власова до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 990SCGC/2/24
1. Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 13.06.2024 задовольнила скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 14.12.2023 № 1321/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21 про притягнення суддів Синельниківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4, ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», а саме рішення ВРП скасувала в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді скаргу ОСОБА_1.
2. У цій справі встановлені такі обставини (§§ 23-29 постанови Великої Палати).
За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 10.01.2020 до провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого про арешт майна в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 13.01.2020 клопотання задоволено, накладено арешт на зерно кукурудзи вагою 255 735 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон агро».
В ухвалі від 13 січня 2020 року зазначено, що під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що зерно кукурудзи вагою 255 735 кг, яке зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон агро», може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 22.01.2020 було задоволено заяву слідчого Алексєєнка А. О. про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 13.01.2020 (замість помилково вказаного «кукурудзу, вагою 255 732 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Дон агро», за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1» зазначено «кукурудзу, вагою 1 134 621 кг, яка зберігається у приміщенні складу ТОВ «Прометей сайлос», за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна»).
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 31.01.2020 було задоволено клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп». Скасовано арешт, накладений ухвалою від 13.01.2020 на зерно кукурудзи вагою 1 134 621 кг. Зобов`язано відповідальну особу - ТОВ «Прометей сайлос» здійснити повернення цього зерна ТОВ «Олімпіас груп».
Скасовуючи арешт, слідчий суддя виходив з того, що для забезпечення права власності ТОВ «Олімпіас груп» та часткової компенсації завданої матеріальної шкоди клопотання цього товариства підлягає задоволенню.
Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що в ухвалі слідчого судді ОСОБА_1 від 13.01.2020 викладено зміст клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи, зокрема зазначено фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, та посилання на статтю 170 КПК України, на підставі якої виникла необхідність у накладенні арешту на майно, однак слідчий суддя не врахував, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт.
Дисциплінарний орган ВРП зауважив, що слідчий суддя ОСОБА_1 в ухвалі зазначає, що зерно кукурудзи, про яке йдеться у клопотанні слідчого, може мати значення речового доказу у кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також для забезпечення належного зберігання речових доказів стороною кримінального провадження необхідно задовольнити клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи. Проте в ухвалі не зазначено, за результатами дослідження яких саме документів або інших матеріалів суддя дійшов такого висновку, не наведено належного обґрунтування правових підстав необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а саме чи зерно кукурудзи є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, чи набуте воно злочинним шляхом, чи є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Слідчий суддя ОСОБА_1 також не врахував наявності ухвали слідчого судді ОСОБА_4 від 21.12.2019, постановленої в межах цього кримінального провадження (яка була чинною на час розгляду вказаного клопотання), про арешт коштів ФОП ОСОБА_3 у розмірі заподіяної ним ТОВ «Олімпіас груп» шкоди в сумі 9 163 244 грн за несплату ним ТОВ «Олімпіас груп» коштів за частину поставленого у листопаді - грудні 2019 року зерна кукурудзи.
Третя Дисциплінарна палата ВРП також зауважила, що ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 22.01.2020 виправлено описки, допущені в ухвалі від 13.01.2020 про накладення арешту на зерно кукурудзи, в частині зазначення кількості цього зерна та його місцезнаходження. Допущення таких описок під час постановлення ухвали, зокрема в резолютивній частині, враховуючи наявність у клопотанні слідчого правильних даних щодо кількості та місця зберігання цієї сільськогосподарської продукції, може свідчити про неналежне виконання суддею ОСОБА_1 своїх службових обов`язків.
Зі змісту ухвали судді ОСОБА_1 від 31.01.2020 року скасування арешту зерна кукурудзи та повернення його ТОВ «Олімпіас груп» не вбачається, що ФОП ОСОБА_3 має статус підозрюваного та що ТОВ «Олімпіас груп» заявлено цивільний позов до ФОП ОСОБА_3 . Задовольняючи клопотання представника ТОВ «Олімпіас груп» з метою часткової компенсації завданої матеріальної шкоди, суддя діяв усупереч закону, оскільки фактично вирішив цивільний позов без наявності доказів розміру цієї шкоди. Крім того, зазначені правовідносини між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ «Олімпіас груп» підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
З ухвал судді ОСОБА_1 від 13 та 31 січня 2020 року не вбачається, які конкретні фактичні дані клопотань суддя перевірив. Текст ухвал слідчого судді повністю відтворює зміст клопотань слідчого та представника ТОВ «Олімпіас груп» без наведення належних мотивів прийняття їх аргументів щодо наявності підстав для арешту майна та його скасування.
3. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 містять склад дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
4. ВРП прийняла оскаржене у цій справі рішення про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП.
ВРП погодилась з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права щодо наведення належних мотивів прийняття аргументів слідчого про арешт майна та представника ТОВ «Олімпіас груп» про скасування арешту майна, вийшов за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов`язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп», що стало наслідком виконання без відома ФОП ОСОБА_3 неправомірної ухвали слідчого судді від 31.01.2020 та вивезення зерна кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп». Такі дії вчинені суддею внаслідок неналежного ставлення до виконання обов`язків слідчого судді (груба недбалість). Допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення норм процесуального права і зміст постановлених ним як слідчим суддею ухвал від 13 та 31 січня 2020 року в цій справі викликають у стороннього спостерігача сумніви щодо об`єктивності судді, а тому не сприяють посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду. Наведені вище дії судді ОСОБА_1 підривають авторитет правосуддя в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Такі дії судді ОСОБА_1 містять склад дисциплінарних проступків, наслідком яких є притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
5. ВРП дійшла висновку про те, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є правильним та пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII, статті 50 Закону № 1798-VIII.
6. Велика Палата однак не погодилась з висновками дисциплінарного органу щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (§ 118 постанови).
7. Велика Палата виходила з того, що про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості (§ 145 постанови).
8. Одна далі Велика Палата виснувала, що ВРП безпідставно ототожнила порушення суддею процесуальних норм під час ухвалення судового рішення з поведінкою, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та безпідставно кваліфікувала дії судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (§ 153 постанови).
9. Не можемо погодитись з висновком Великої Палати про те, що ВРП нібито ототожнила порушення суддею процесуальних норм під час ухвалення судового рішення з поведінкою, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
10. Дисциплінарний орган встановив обставини, які дозволили дійти обґрунтованого висновку про те, що дії судді із накладення арешту на зерно, виправлення описки і подальшого скасування арешту із зобов`язанням зберігача повернути зерно ТОВ «Олімпіас груп», тобто іншій особі, ніж тій, у якої це зерно було арештовано, призвело до того, що ОСОБА_1 як слідчий суддя фактично вирішив цивільний позов.
11. Тобто ухвали слідчого судді як судові рішення у кримінальному процесі були використані з метою, яка суперечила їх меті, а фактично як інструмент вирішення господарського спору. Вочевидь, таке використання суддею судового рішення з метою, яка суперечить їх призначенню, підриває авторитет правосуддя, адже робить можливою ситуацію, коли господарський спір замість того, щоб бути вирішеним у належній процедурі за господарським процесуальним законом, фактично вирішується у кримінальному процесі ухвалами слідчого судді.
12. Вважаємо, що у цій справі не йдеться суто про порушення суддею процесуальних норм, а натомість йдеться про поведінку, яка полягала у використанні суддею судового рішення проти його очевидного призначення, що, звичайно ж, підриває авторитет правосуддя. Тому дисциплінарний орган правильно кваліфікував ці дії судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
13. З огляду на це вважаємо, що Велика Палата помилково скасувала оскаржене рішення ВРП на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII. Це рішення за обставинами цієї справи підлягало залишенню без змін з викладених вище мотивів.
Судді К. М. Пільков
Ю. Л. Власов
