Справа № 127/16205/24
Провадження № 2/127/2147/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна,50) про позбавлення батьківських прав,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 06.07.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.11.2022 року було розірвано.
В шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Спільне життя сторін не склалось у зв`язку з несумісністю характерів.
Під час військової агресії рф проти України ОСОБА_1 був мобілізований та відповідно до довідки з в/ч НОМЕР_3 перебуває на військовій службі з 19.03.2022 року по теперішній час.
ОСОБА_2 на початку війни, ще будучи в шлюбі, залишила ОСОБА_1 разом з дітьми та виїхала до Польщі.
Старший син проживає з позивачем та навчається у Вінницькому ліцей № 4, що підтверджується довідкою № 745 від 08.11.2023 року виданої квартальним комітетом «Лівобережний», згідно якої ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 .
У зв`язку з тим, що у позивача бувають цілодобові чергування, молодший син тимчасово проживає у матері позивача в с. Жахнівка Вінницького району. Позивач має намір забрати сина, так як у 2024 році він іде до першого класу.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не приймала будь якої участі у вихованні дітей та не надавала будь якої матеріальної допомоги на їх утримання, позивачем була подана позовна заява до суду про стягнення аліментів на утримання дітей.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2024 року суд стягнув з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей у розмірі 1/3 частки доходу до досягнення дітьми повноліття.
02.02.2024 року головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці Козачук І.Ю. на підставі виконавчого листа була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Однак, до даного часу будь яких коштів на утримання дітей не надходило, відповідно до довідки №56526 заборгованість по аліментам станом на 31.03.2024 року складає 23 840,00 грн.
Крім цього, молодший син ОСОБА_4 зареєстрований за адресою проживання відповідачки, а саме: АДРЕСА_3 . У 2024 році син іде до першого класу, позивач не може віддати його до школи, яка заходиться біля місця його проживання.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не цікавиться життям своїх дітей та виїхала за кордон, залишивши їх тільки на утримання батька, який служить з перших днів в ЗСУ просив суд, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. 01.10.2024 року на адрес суду надійшла заява від ОСОБА_2 у якій вказано, що позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав визнає в повному обсязі. Повертитись до України немає наміру.
Слід зауважити, що конверт № 2100700014810 у якому була вище вказана заява ОСОБА_2 про визнання позову надісланий до Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 .
Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, надали суду заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи. Підтримали висновок від 10.09.2024 року №01/00/011/159880.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність стон на підставі наявних в справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.07.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.11.2022 року було розірвано(а.с.7).
В шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.5-6).
Під час військової агресії рф проти України ОСОБА_1 був мобілізований та відповідно до довідки з в/ч НОМЕР_3 перебуває на військовій службі з 19.03.2022 року по теперішній час (а.с.22).
Старший син проживає з позивачем та навчається у Вінницькому ліцей № 4, що підтверджується довідкою № 745 від 08.11.2023 року виданої квартальним комітетом «Лівобережний», згідно якої ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.15-16).
У зв`язку з тим, що у позивача бувають цілодобові чергування, молодший син тимчасово проживає у матері позивача в с. Жахнівка Вінницького району(а.с.13-14).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2024 року суд стягнув з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей у розмірі 1/3 частки доходу до досягнення дітьми повноліття(а.с.8-9).
02.02.2024 року головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці Козачук І.Ю. на підставі виконавчого листа була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.11).
Однак, до даного часу будь яких коштів на утримання дітей не надходило, відповідно до довідки №56526 заборгованість по аліментам станом на 31.03.2024 року складає 23 840,00 грн.(а.с.12).
Відповідно до висновку від 10.09.2024 року №01/00/011/159880 Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, вважає за недоцільне позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав, щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неможливість надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки дитина не є мешканцем Вінницької міської територіальної громади (а.с.62-65).
У вище вказаному висновку зазначено, що мати дітей ОСОБА_2 на засіданні комісії 03.09.224 року повідомила, що заперечує, щодо позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , пояснила, що намагається виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до дітей, з ОСОБА_7 спілкується телефоном майже щодня, а з дитиною Мироном спілкується не часто, оскільки він перебуває у баби по лінії батька і там не завжди присутній інтернет, наголосила, що надсилає дітям кошти, має намір погасити заборгованість зі сплати аліментів.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
В п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи суд може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачки, які б свідчили про ухилення нею від виховання синів і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав до суду не надано.
В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, в матеріалах справи міститься сумнівна заява про розгляд справи у її відсутність, та визнання позовних вимог про позбавлення батьківських прав, оскільки направлена на адрес суду самим позивачем ОСОБА_1 .
А на засіданні органу опіки і піклування Вінницької міської ради 03.09.2024 року ОСОБА_2 заперечувала, щодо позбавлення її батьківських прав, пояснила, що намагається виконувати свої батьківські обов`язки.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 «Савіни проти України» в пунктах 49-52 рішення від 18 грудня 2008 року зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari &aль; Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).
У постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що визнання позову про позбавлення батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що у даному випадку у якнайкращих інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 буде збереження їх зв`язків з матір`ю, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 223, 247, 259-268 ЦПК України; ст.164, 166 Сімейного Кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна,50) про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 07.10.2024 року.
Учасники процесу:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ),
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_5 ( АДРЕСА_2 ),
Третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна,50).
Суддя:
