Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3471/24 Справа № 186/1214/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22022040000000437 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 грудня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що за час перебування його під вартою в нього з`явилися нові хвороби та значно погіршився стан його здоров`я.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року ОСОБА_5 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 грудня 2024 року.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не має постійного джерела прибутку, а також відсутність медичних застережень щодо неможливості перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров`я.
Від обвинуваченого, захисника та прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв`язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність обвинуваченого, захисника та прокурора.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 22022040000000437 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 31.05.2023 року до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 31.10.2024 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним. Окрім того, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 інкримінується протягом тривалого часу спілкування та передача відомостей щодо обороноздатності держави Україна представнику спецслужби Російської Федерації.
Таким чином, зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, а саме, що ОСОБА_5 ставиться у провину, що протягом тривалого часу він спілкувався з представниками іноземної держави та передавав їм відповідні відомості, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а тому, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Доводи обвинуваченого про те, що за час перебування його під вартою в нього з`явилися нові хвороби та значно погіршився стан його здоров`я, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, окрім того, судом першої інстанції було встановлено відсутність в матеріалах провадження медичних застережень щодо неможливості перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров`я.
Колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо надання медичної допомоги в місцях попереднього ув`язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув`язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України №239/5/104 від 10.02.2012 року (далі Порядок №239/5/104).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.
Статтею 21 вказаного Закону забезпечення медичного обслуговування осіб, взятих під варту, покладено на адміністрацію місць попереднього ув`язнення.
Відповідно до п. 2.3, 2.6, 2.8, 2.10 Розділу ІІ Порядку №239/5/104 медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Таким чином, стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 не є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не встановлено факту неможливості тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
