Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 р. Справа № 520/18936/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/18936/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 «Про результати службового розслідування» №155 від 28.06.2023 у частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності «догана» начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 «Про результати службового розслідування» №155 від 28.06.2023 у частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності «догана» начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 .
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати зазначене рішення.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 25 КАС України, оскільки позивач зазначив недостовірну інформацію щодо адрес відповідача та позивача. Як наслідок, суд першої інстанції розглянув справу із порушенням правил підсудності.
Крім того, представник відповідача, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, посилається на необґрунтованість та невмотивованість цього рішення. Натомість зазначає, що оскаржуване у цій справі рішення, прийняте на підставі та у спосіб, визначений законом, а також у межах наданих повноважень.
У зв`язку із наведеним представник відповідача просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовним вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін та вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 згідно наказу №75 від 07.03.2023 р. призначений начальником логістики військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2023 року №159 офіцером групи зв`язку та кібербезпеки Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 було проведено службове розслідування по факту виявлення нестачі речового майна, з метою покарання винних осіб, дії та бездіяльність яких призвели до шкоди завданої державі в сумі 420987 грн.
У подальшому, 28.06.2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 було затверджено акт службового розслідування, згідно з яким, вирішено серед іншого, за порушення вимог пункту 1, 2, 4 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось у особистій недисциплінованості, неналежному ставленні до виконання службових обов`язків, заступника командира військової частини НОМЕР_1 з логістики - начальника логістики підполковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 28.06.2023р. №155 «Про результати службового розслідування» на підставі матеріалів службового розслідування з метою недопущення подібних випадків у подальшому наказано, зокрема, за порушення вимог пункту 1, 2, 4 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої безпеки служби Збройних Сил України та пункту 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виразилось у особистій недисциплінованості, самовпевненості та ігнорування вимог керівних документів стосовно належного виконання взятих на себе під час проходження військової служби обов`язків, заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з логістики начальнику логістики підполковнику ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення догана.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме відповідачем було допущено неналежне ставлення до військової служби, у даному випадку відсутня сама подія вчинення правопорушення, відсутній склад дисциплінарного правопорушення у діях ОСОБА_1 , отже, в діях останнього відсутній склад дисциплінарного правопорушення, оскільки як в акті службового розслідування, так і в наказі від 28.06.2023 р. №155 «Про результати службового розслідування» відсутня фіксація факту вчинення саме ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення та, як наслідок, відсутні і підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут) встановлено, що цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України.
У відповідності до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно зі статтею 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
Пунктом "в" статті 48 визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: б) догана.
Командир відділення, головний сержант (заступник командира) взводу мають право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"г" статті 48 цього Статуту (стаття 49 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Абзацом 4 пункту 2 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок №608) визначено, що службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
На підставі абзацу п`ятнадцятого пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
З аналізу норм Дисциплінарного статуту та Порядку №608 вбачається, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
Відповідне праворозуміння узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2024 в справі №420/17256/22.
Питання про наявність підстав для накладення дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях військовослужбовця є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення й тоді робити висновки про правомірність спірного рішення.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції було установлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.05.2023 №114 "Про підсумки проведення позапланової інвентаризації було встановлено факт нестачі речового майна військової частини НОМЕР_1 . У наказі зазначено. наступне: при порівнянні даних перевірки з обліковими даними речової служби військової частини встановлені розбіжності облікових даних з фактичною наявністю відповідного майна, а саме: виявлено розбіжності між фінансовим обліком Військової частини НОМЕР_2 та фактичною наявністю матеріальних цінностей та військового майна, що знаходиться на обліку речової служби логістики Військової частини НОМЕР_1 . За результатом інвентаризації виявлено нестачу військового майна в сумі 29 969 311,59 грн, що перебуває на обліку в речовій службі логістики.
Судом першої інстанції також було досліджено акт службового розслідування та зміст пояснень осіб, на підставі яких у було зроблено висновок про достатність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани.
Враховуючи межі доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне підкреслити, що вказаний акт не містить жодних висновків про вину ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку.
На підставі установлених обставин та фактів комісія дійшла висновку, що майно на момент закінчення цього службового розслідування перераховано, нестача виявлена на суму 420987 грн., з урахуванням наявних матеріалів в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_6 вбачаються ознаки неналежного ставлення до військової служби.
Таким чином, колегія суддів підкреслює, що в акті службового розслідування не встановлено вини позивача щодо розтрати майна. Про ОСОБА_1 в акті службового розслідування згадується лише у резолютивній частині шляхом констатації необхідності притягнення його до дисциплінарної відповідальності без жодної деталізації протиправності його дій.
Судом апеляційної інстанції також установлено, що, виходячи із змісту акта службового розслідування, належний облік майна не вівся у період з 01.03 по 01.04.2023 внаслідок відсутності спеціаліста по даній службі. Натомість позивач прибув до військової частини для проходження служби лише 27.03.2024 р. Тобто, належний облік не вівся ще до призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду. За таких обставин в акті службового розслідування повинно було бути відображено у чому саме полягає протиправна поведінка ОСОБА_1 , який ступінь його вини, враховуючи покладені на нього посадові обов`язки, тощо.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність вини як передумови накладення дисциплінарного стягнення, виключає законність його накладення на військовослужбовця та суперечить приписам Статуту й Порядку№608.
Підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає оскаржуване судове рішення, з огляду на межі та вимоги апеляційної скарги, законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення правил підсудності.
Відповідно до статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При поданні позовної заяви позивач зазначив такі дані: адреса позивача: м.Кропивницький, ВЧ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , адреса для листування з відповідачем: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача з метою усунення недоліків надати до суду документ щодо підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача.
На виконання ухвали суду представник позивача надав копію паспорту позивача із зареєстрованим місцем проживання позивача у м.Кропивницькому та пояснив, що на момент подання позову ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ).
Суд апеляційної інстанції, враховуючи доводи апеляційної скарги, зауважує, що частина перша статті 25 КАС України встановлює альтернативну підсудність адміністративних справ з приводу оскарження індивідуальних актів. При цьому позивач у цих справах може самостійно обирати до якого суду йому звертатися. Важливим також є те, що позивач може обрати суд, виходячи не тільки із зареєстрованого місця проживання, але й місце знаходження, перебування.
Крім того, місцезнаходження відповідача у позовній заяві визначено як місто Харків. Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 є не АДРЕСА_3 . Водночас цей факт жодним чином не змінює підсудність цієї справи, оскільки Харківський окружний адміністративний суд є місцевим адміністративним судом, юрисдикція якого поширюється на територію Харківської області.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що суд першої інстанції вжив всіх заходів, спрямованих на забезпечення процесуальних прав відповідача в умовах обмеженого доступу до інформації про місця тимчасового розміщення військових частин і з цією метою ухвалою від 25.09.2023 р. направив ухвалу про відкриття провадження у справі до Міністерства оборони України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає доводи відповідача про порушення правил підсудності та упередженість суду безпідставними.
Щодо вимог апеляційної скарги про визнання обгрунтованими підстав для відводу судді Харківського окружного адміністративного сулу Мельникова Р.В. колегія суддів зазначає, що за правилами ст.ст. 39, 40 КАСУ відвід судді першої інстанції може бути заявлений під час розгляду справи у суді першої інстанції, можливість вирішення відводу судді першої інстанції у суді апеляційної інстанції законом не передбачена.
За наслідком розгляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно встановив обставини справи в їх сукупності і ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, отже, відсутні підстави для його скасування.
Згідно із статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 по справі № 520/18936/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій
