ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/7971/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скарг Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 в адміністративній справі №280/7971/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
23 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:
зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 , - до набрання законної сили рішенням суду у справі;
зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти, - до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до оскаржуваних наказів позивача призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , де він і проходить зараз службу у званні солдата на посаді посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти. В той же час, стан здоров`я позивача, з урахуванням його захворювань, є не задовільним, на теперішній час від виконання службових обов`язків він відсторонений та перебуває на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі. Після виписки з місць лікування позивач повернеться до місця служби та продовжить базову військову підготовку за військово-обліковою спеціальністю 100 «стрілець». Водночас, з 11 вересня 2023 року позивач є студентом 1 курсу денної форми навчання (за бюджетним замовленням) Національного університету «Запорізька політехника» за освітнім ступенем «магістр», яка для позивача є послідовною, куди він був зарахований наказом ректора №497-С, зі строком навчання - до 17.01.2025. Позивач вказує, що Запорізька політехніка виконала вимоги ч.1 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та повідомила органи ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що позивач навчається і його навчання є послідовним, про що свідчить інформація, зазначена у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданою Запорізькою політехнікою 15 липня 2024 року - наказом ректора від 11 вересня 2023 року №497-С його зараховано, як студента вказаного навчального закладу, а дані про це Запорізькою політехнікою було внесено до ЄДЕБПО 27 листопада 2023 року. Таким чином на позивача з вересня 2023 року і по теперішній час розповсюджується відповідний імунітет від призову його на військову службу, передбачений пунктом 1) частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким він бажав скористатись, про що повідомляв відповідачу 13 липня 2024 року, а відповідач - проігнорував, хоча, на виконання вимог ч.8 ст.23 цього закону, пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (зокрема, в частині виконання функцій з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів), 4.5 та ч.8 ст.5 та пункту 16-1) ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», пунктів 59 та 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу, під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (в частині прямого обов`язку по веденню Реєстру та обов`язку перевірки у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) мав повноваження - можливість та обов`язок перевірити статус позивача, як студента через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдину державну електрону базу з питань освіти, до яких у відповідача, як органу ведення Реєстру, є прямий доступ. Водночас, отримання базової військової підготовки у військовій частині НОМЕР_1 (це навчальний центр) має свої терміни і після завершення позивачем вказаної підготовки, його буде розподілено в одну з військових частин Збройних Сил України, з виданням нового наказу, можливо, невдовзі переведений до іншого місця служби, з виданням нового наказу. Також, позивача після отримання базової військової підготовки у військовій частині НОМЕР_1 можуть розподілити до бойового підрозділу, де під час виконання бойового розпорядження (наказу), він може отримати поранення чи бути вбитим ворогом. Водночас, з Запорізької політехніки позивача буде відраховано за відсутність на навчанні (позивач бажає навчатись, але його позбавили права, встановленого ст.53 Конституції України та можливості її отримувати, але позивач не бажає переривати навчання на підставі власної заяви). Просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 року заяву про забезпечення задоволено
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останню.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).
Суд зауважує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 "Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах", прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Крім того, відповідно до Рекомендацій (2004)20 "Про судовий перегляд адміністративних актів", прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року, суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.
Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі "Джабарі проти Туреччини" (Jabari v. Turkey), 2000 рік, заява № 40035/98, та рішення у справі "Чонка проти Бельгії" (Conka v. Belgium), 2002 рік, заява № 51564/99).
Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду.
Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи.
Також згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, "Dћiniж against Croatia" (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п.п. 61-62 та "Karahasanoglu v. Turkey" (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.
У поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти та застосувати наслідки скасування цього наказу, а саме зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Отже, спірні наказ №248 від 13 липня 2024 року та наказ №301 від 13 липня 2024 року є предметом оскарження за цим позовом та на нього поширюються повноваження суду застосувати захід забезпечення позову такий як зупинення дії індивідуального акту.
Відтак суд доходить висновку, що загалом обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних наказів, узгоджується із предметом позову та вважається допустимим.
Як встановлено з матеріалів справи, з 11 вересня 2023 року позивач є студентом 1 курсу денної форми навчання (за бюджетним замовленням) Національного університету «Запорізька політехника» за освітнім ступенем «магістр», яка для позивача є послідовною, куди він був зарахований наказом ректора №497-С, зі строком навчання - до 17.01.2025 року. Запорізька політехніка виконала вимоги ч.1 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та повідомила органи ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що позивач навчається і його навчання є послідовним, про що свідчить інформація, зазначена у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданою Запорізькою політехнікою 15 липня 2024 року - наказом ректора від 11 вересня 2023 року №497-С його зараховано, як студента вказаного навчального закладу, а дані про це Запорізькою політехнікою було внесено до ЄДЕБПО 27 листопада 2023 року. Таким чином на позивача з вересня 2023 року і по теперішній час розповсюджується відповідний імунітет від призову його на військову службу, передбачений пунктом 1) частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Натомість, наказом 248 від 13.07.2024 року позивача призвано на військову службу під час проведення загальної мобілізації та направлено до навчального взводу 4 навчальної роти ВЧ НОМЕР_1 .
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
При цьому, судова колегія звертає увагу на той факт, що відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і за судовою практикою не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Судова колегія зазначає, що в разі призову заявника на військову службу під час мобілізації в особливий період, останній набуває нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що ймовірність виникнення вказаних позивачем обставин, у разі задоволення позову в цій справі, унеможливить подальше виконання рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Підсумовуючи викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені позивачем обґрунтування свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: заявником доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас, підстави на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, по суті є запереченнями доводів позовної заяви, надання оцінки яким буде здійснено під час розгляду справи по суті.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 в адміністративній справі №280/7971/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 листопада 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.
Головуючий - суддяН.А. Олефіренко
суддяЮ. В. Дурасова
суддяО.М. Лукманова