Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 484/3679/23
Провадження № 1-кп/484/89/24
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.12.2024 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Первомайськ Миколаївської області кримінальне провадження №62023150010000581 від 03.06.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, не одруженого, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 31 від 08.03.2022 призвано на військову службу під час введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації в Україні та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2022 № 13 старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного ( НОМЕР_2 .
Відтак, з 08.03.2022, тобто з моменту відправлення ОСОБА_3 у військову частину НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про запроваджений в країні воєнний стан та порядок проходження військової служби старшому солдату ОСОБА_3 достеменно було відомо і до часу самовільного залишення військової частини останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, старший солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 82-84, 127, 128Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_3 був зобов`язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 16, 82-84, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів,
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, частина особового складу військової частини НОМЕР_1 , за усним наказом командира вказаної військової частини були виведені із постійного місця дислокації в м. Херсон до тимчасового місця дислокації в АДРЕСА_1 , у тому числі і старший солдат ОСОБА_3
13.04.2023 приблизно о 07 год. 30 хв., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, старший солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог вищезазначеного законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби.
Разом з тим, 21.04.2023 о 10 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_3 повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 та наказом командира вказаної військової частини від 21.04.2023 №113 був зарахований на всі види забезпечення.
Таким чином своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, винним себе визнав повністю. Пояснив, що дійсно 13.04.2023 без поважних причин залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , а 21.04.2023 о 10 год. 00 хв. повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 та наказом командира вказаної військової частини від 21.04.2023 №113 був зарахований на всі види забезпечення, у скоєному щиро кається.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обвинувачений не оспорює фактичні обставини, викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, пояснив в судовому засіданні, що правильно розуміє зміст зазначених обставин та його позиція є добровільною з огляду на що суд вважає їх встановленими.
Наведені вище дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив умисний тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, його особу, а саме те, що він за місцем проходження служби характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд вважає - є з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 призначити покарання відповідно до нижньої межі санкції, встановленої ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, яке вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину.
При цьому, суд вважає таке рішення справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
Початок відбування покарання рахувати із моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1
?
